Епікондиліт

Епікондиліт

Епікондиліт — поширена патологія верхньої кінцівки. Це дегенеративне захворювання, яке вражає точки кріплення до надвиростків плечової кістки сухожилків м'язів. Крім дистрофічного компонента, важливу роль відіграє запальний процес. Він вражає не тільки місця прикріплення, а й оточуючі тканини — у результаті виникає типова клінічна картина нозології.

Види патології

Плечова кістка має два виростки: медіальний і латеральний. Також виділяють два види патології:

1. Латеральний (зовнішній) епікондиліт зі ще однією назвою «тенісний лікоть».
2. Медіальний (внутрішній), або лікоть гравця у гольф.

При зовнішньому епікондиліті до патологічного процесу залучається сухожилок загального розгинача пальців, а при внутрішньому — загального згинача. Відповідно до цього, можна легко диференціювати два типи хвороби.

У кого найчастіше виникає епікондиліт ліктьового суглоба?

Причина хвороби — фізичні навантаження на ліктьовий суглоб і навколишні тканини. Спровокувати захворювання можуть різкі інтенсивні рухи, силові вправи, тривала монотонна робота.

З огляду на це у групі ризику перебувають пацієнти, які у межах своєї професійної діяльності виконують певні дії.

1. Латеральний епікондиліт переважно виникає у працівників та спортсменів, які регулярно проводять супінацію та розгинання передпліччя:
   • масажисти;
   • тенісисти;
   • теслярі;
   • муляри;
   • гольфісти.
2. Медіальний епікондиліт суглоба розвивається в осіб легкої фізичної праці та спортсменів:
   • друкарки;
   • набірники текстів на клавіатурі;
   • будівельники, що займаються укладанням цегли;
   • монтажниці;
   • швачки;
   • гравці у теніс або гольф із неправильною технікою гри;
   • метальники списів.

Також варто зазначити, що епікондиліту колінного суглоба не існує. Ця патологія виникає лише на верхній кінцівці.

Якими симптомами проявляється?

Зовнішні

Характерна поява болю в ділянці зовнішнього виростка плечової кістки, а також сухожилків розгиначів передпліччя. Неприємні відчуття виникають під час виконання фізичного навантаження із опором. Наприклад, при ударі по м'ячу в тенісі, при вкручуванні саморіза ручною викруткою, при веслуванні, підтягуванні та здійсненні інших рухів. Зона поширення неприємного симптому — від ліктьового суглоба до середини передпліччя. Також пацієнт відчуває біль при:

• скручуванні передпліччя всередину при зігнутому лікті;
• пальпації ураженого місця;
• згинанні зап'ясткового суглоба та інтенсивному стисканні долоні в кулак.

При виконанні пасивних рухів чи у спокої болю немає.

Внутрішній

Больовий синдром розвивається:

• локально в ділянці внутрішнього виростка плечової кістки та сухожилків згиначів;
• при згинанні руки в ліктьовому суглобі;
• при скручування всередину зап'ястка;
• може поширюватися від внутрішньої частини ліктя до пахви і великого пальця.

Якщо для появи симптоматики при зовнішньому епікондиліті потрібні інтенсивні навантаження, то для внутрішнього достатньо постійної однотипної роботи. Найчастіше цей варіант хвороби розвивається у жінок (швачок).

Який лікар лікує епікондиліт?

Діагностикою та терапією цього захворювання займаються лікарі травматологи-ортопеди. У разі виникнення характерних симптомів слід звертатися за допомогою до фахівця.

Як виявити хворобу: діагностика

Головний критерій діагностики захворювання — біль у місці ураження при натисканні, а також при згинанні або розгинанні у лікті. При цьому у спокої неприємні відчуття відсутні.

Для підтвердження діагнозу додатково проводять провокаційні проби. Наприклад, для діагностики латерального епікондиліту пацієнта просять сісти та покласти передпліччя на стіл. Рука зігнута в лікті, долоні повернуті донизу. Далі лікар своїми руками накриває кисть хворого і просить його відірвати від поверхні столу шляхом згинання зап'ястка.

Медіальний епікондиліт діагностують так: пацієнт сидить на стільці, передпліччя на столі, кисть у стані пронації. Лікар натискає на передпліччя і просить хворого зігнути зап'ясток та відірвати кулак від столу.

Якщо при проведенні описаних маніпуляцій у людини виникає біль у ділянці ліктьового суглоба, тоді можна припустити епікондиліт.

Додатково можуть призначатися:

1. Рентген. З його допомогою можна виключити наявність кісткової патології.
2. Ультразвукове дослідження. Метод визначення стану м'яких тканин. Дає змогу виявити скупчення рідини в порожнині суглоба, розрив зв'язок та сухожилка.
3. МРТ. З його допомогою можна виявити ураження м'яких тканин, зв'язок, наявність рідини в синовіальній сумці, виявити запальний процес у кістках, невеликі травми.

Лікування

Перший етап — обмежити фізичне навантаження. Залежно від тяжкості процесу потрібно зменшити або повністю усунути будь-яку активність.

Ще одним немедикаментозним методом терапії є кінезіотейпування — аплікація клейкої стрічки на уражені місця. Тейп допомагає фіксувати сухожилки, зв'язки та м'язи, за рахунок чого зменшуються біль та інтенсивність запального процесу.

Додатково можуть застосовуватись:

• холодові компреси;
• фізіолікування: масаж, іонофорез та ін.;
• плазмоліфтинг — введення плазми хворого у уражене місце;
• ударно-хвильова терапія — поліпшує процеси регенерації у патологічній ділянці;
• носіння еластичного бинта, ортезів та пов'язок.

Також при епікондиліті використовують препарати:

• Нестероїдні протизапальні засоби: Диклофенак, Ібупрофен, Німесил, Ксефокам та ін. Вони знімають больовий синдром та зменшують запалення.
• Локальне введення стероїдів, найчастіше використовується Кортизон. Мають виражену протизапальну дію.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть застосовуватися у вигляді таблеток та зовнішніх засобів. Мазь при епікондиліті наносять кілька разів на день. Локальні препарати часто поєднують із таблетованими.

Крім того, важливу роль відіграє зміна рухової активності. Потім призначаються зміцнювальні вправи.

Профілактика

Щоб уникнути захворювання, необхідно:

• дотримуватися техніки виконання вправ;
• надягати налокітники під час занять спортом;
• робити перерви під час тривалих тренувань;
• проводити розминку перед інтенсивним фізичним навантаженням.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про епікондиліт