АПОТЕЛ МАКС

Коротка характеристика лікарського засобу

Назва лікарського засобу

АПОТЕЛ макс 1 г/100 мл розчин для інфузій.

Якісний та кількісний склад

Кожен флакон або пакет об'ємом 100 мл містить 1 г парацетамолу.

Допоміжні речовини з відомою дією: цей препарат містить 666 мг (2-гідроксипропіл)-b-циклодекстрину в 100 мл розчину, що дорівнює 6,66 мг/л.

Цей лікарський засіб містить 246,6 мг натрію на 100 мл розчину.

Повний перелік допоміжних речовин див. у розділі 6.1.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Розчин від прозорого до жовтуватого кольору.

Терапевтичні показання

АПОТЕЛ макс показаний для короткочасного лікування помірного болю, особливо після хірургічного втручання, а також лихоманки, коли внутрішньовенне введення клінічно виправдане гострою необхідністю лікування болю або гіпертермії та/або коли інші шляхи введення неможливі.

Дозування та спосіб застосування

Дозування

Дозування на основі ваги пацієнта (перегляньте таблицю дозування нижче):

*Пацієнтам з меншою вагою потрібні менші об’єми.

- Мінімальний інтервал між кожним введенням має становити не менше 4 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок (креатинін >50 мл/хв.).

- Мінімальний інтервал між кожним прийомом повинен становити не менше 6 годин у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-50 мл/хв.).

- Мінімальний інтервал між кожним прийомом має становити не менше 8 годин у пацієнтів, які потребують гемодіалізу (кліренс креатиніну

- Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ 4.4) для дорослих пацієнтів із хронічним або активним декомпенсованим захворюванням печінки, гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, хронічним недоїданням (низькі запаси глутатіону в печінці), дегідратацією, синдромом Гілбера-Мейленграхта, вагою менше 50 кг.

- Не більше 4 доз протягом 24 годин.

** Максимальна добова доза: максимальна добова доза, як наведено в таблиці вище, призначена для пацієнтів, які не приймають інші препарати, що містять парацетамол, та її необхідно відповідним чином скоригувати з урахуванням таких ліків.

Діти та підлітки

Застосування препарату дітям не показано.

Спосіб застосування

Будьте обережні, призначаючи та вводячи АПОТЕЛ макс 10 мг/мл розчин для інфузій, щоб уникнути помилок у дозуванні через плутанину між міліграмом (мг) і мілілітром (мл), що може призвести до випадкового передозування та смерті. Подбайте про те, щоб повідомляти правильну дозу та розподіляти її. Виписуючи рецепти, вказуйте як загальну дозу в мг, так і загальну дозу в об’ємі. Подбайте про те, щоб доза була точно виміряна та введена.

Тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин слід утилізувати.

Перед введенням препарат слід візуально перевірити на наявність твердих часток і зміну кольору.

Препарат готовий до використання. Розчин у флаконі або пакеті вводять шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії протягом 15 хв.

Протипоказання

АПОТЕЛ макс протипоказаний:

- Пацієнтам з підвищеною чутливістю до парацетамолу, пропацетамолу гідрохлориду (проліків парацетамолу) або будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі 6.1.

- Пацієнтам з гострою гепатоцелюлярною недостатністю (коефіцієнт Чайлд-П'ю >9).

- Дітям: відсутні дані про багаторазове застосування HP-P-CD у дітей, тому прийом препарату дітям протипоказаний.

Особливі попередження та застереження при застосуванні

Попередження

РИЗИК ЛІКАРСЬКИХ ПОМИЛОК

Слідкуйте за тим, щоб уникнути помилок у дозуванні через плутанину між міліграмом (мг) і мілілітром (мл), що може призвести до випадкового передозування та смерті (див. розділ 4.2).

Рекомендується застосувати відповідний анальгетик пероральне, як тільки стане можливим цей шлях введення.

Щоб уникнути ризику передозування, переконайтеся, що інші лікарські засоби, які приймають разом з АПОТЕЛ макс, не містять ні парацетамолу, ні пропарацетамолу гідрохлориду.

Дози, вищі за рекомендовані, призводять до ризику серйозного ураження печінки. Перші клінічні ознаки та симптоми ураження печінки (включаючи фульмінантний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит) зазвичай спостерігаються через два дні прийому препарату з піком, як правило, через 4-6 днів.

Лікування антидотом слід розпочати якнайшвидше (див. розділ 4.9).

Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції. Пацієнтів слід поінформувати про ранні ознаки тяжких шкірних реакцій та припинити застосування препарату при першій появі шкірних висипань або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Слід бути обережними при одночасному прийомі флуклоксациліну через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високим аніонним розривом (МАВАР), особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), а також у тих, хто вживає максимальну добову кількість парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

Якщо флуклоксацилін продовжують вживати після припинення прийому парацетамолу, рекомендується переконатися у відсутності ознак МАВАР, можливо, що флуклоксацилін зберігає клінічні прояви МАВАР (див. розділ 4.5).

Як і для всіх інфузійних розчинів, представлених у скляних флаконах, необхідний ретельний моніторинг, особливо в кінці інфузії (див. розділ 6.6).

Цей лікарський засіб містить 246,6 мг натрію на 100 мл розчину, що дорівнює 12,4% від рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання дорослими 2 г натрію з їжею.

Застереження при застосуванні

Парацетамол слід застосовувати з обережністю у наступних випадках:

- Порушення функції печінки та гепатоцелюлярна недостатність (коефіцієнт Чайлд-П'ю <9).

- Гепатобіліарні розлади.

- Синдром Мейленграхта Гілбера (відомий як не гемолітична жовтяниця).

- Гостра ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділи 4.2 та 5.2).

- Хронічне зловживання алкоголем.

- Хронічне недоїдання (обмежені запаси глутатіону в печінці).

- Використання парентерального харчування.

- Використання речовин, що індукують ферменти.

- Використання гепатотоксичних засобів.

- У пацієнтів із генетично обумовленим дефіцитом G-6-PD (фавізм) може виникнути гемолітична анемія через нижчий розподіл глутатіону після застосування парацетамолу.

- Зневоднення.

Вплив на лабораторні дослідження

Парацетамол може впливати на аналіз сечової кислоти з використанням фосфорно-вольфрамової кислоти та глюкозооксидазопероксидазного аналізу цукру в крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

- Пробенецид спричиняє майже 2-кратне зниження кліренсу парацетамолу шляхом інгібування його кон’югації з глюкуроновою кислотою. Слід розглянути можливість зменшення дози парацетамолу, якщо його прийматимуть одночасно з пробенецидом.

- Саліциламід може подовжувати період напіввиведення парацетамолу.

- Метаболізм парацетамолу пригнічується у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що індукують ферменти, такі як рифабіцин, барбітурати, трициклічні антидепресанти, ізоніазид та деякі протиепілептичні засоби (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, примідон).

- Поодинокі повідомлення описують неочікувану гепатотоксичність у пацієнтів, які приймають алкоголь або лікарські засоби, що індукують ферменти (див. розділ 4.9).

- Одночасне застосування парацетамолу та хлорамфеніколу може подовжити дію хлорамфеніколу.

- Схильність до нейтропенії посилюється при одночасному застосуванні парацетамолу та АЗТ (зидовудину).

- Одночасне застосування парацетамолу та пероральних контрацептивів може зменшити період напіввиведення парацетамолу.

- Одночасне застосування парацетамолу (4 г на добу протягом принаймні 4 днів) та пероральних антикоагулянтів може призвести до незначних коливань значень МНВ. У цьому випадку слід проводити посилений моніторинг значень МНВ протягом періоду одночасного застосування, а також впродовж 1 тижня після припинення лікування парацетамолом.

- Слід з обережністю призначати парацетамол одночасно з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом був пов’язаний з метаболічним ацидозом із високим аніонним розривом (МАВАР), особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ 4.4).

Фертильність, вагітність та лактація

Вагітність

Клінічний досвід внутрішньовенного введення парацетамолу обмежений. Репродуктивні дослідження з внутрішньовенною формою парацетамолу на тваринах не проводилися. Клінічний досвід внутрішньовенного введення парацетамолу обмежений. Велика кількість даних щодо вагітних жінок не вказує ні на пороки розвитку, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дали однозначних результатів. Якщо прийом парацетамолу є клінічно необхідним, його можна застосовувати під час вагітності. Проте його слід приймати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого можливого часу та з найменшою можливою частотою. У цьому випадку необхідно суворо дотримуватися як рекомендованого дозування, так і тривалості лікування.

Грудне вигодовування

Після перорального прийому парацетамол у невеликій кількості виділяється у грудне молоко. Повідомлень про небажані ефекти на немовлят, які годуються грудним молоком, не було. Отже, АПОТЕЛ макс можна застосовувати жінкам, які годують груддю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

АПОТЕЛ макс не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

Побічні реакції

Як і у випадку з усіма парацетамоловими препаратами, побічні реакції спостерігаються часто (≥ 1/100 до <1/10); рідко (> 1/10 000 до < 1/1000) дуже рідко (< 1/10 000) або невідомо (неможливо оцінити за наявними даними), як описано в наступній таблиці:

*Повідомлялося про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості, таких як анафілактичний шок, які вимагали припинення лікування.

**Постмаркетинговий досвід застосування парацетамолу одночасно з флуклоксациліном, як правило, за наявності факторів ризику (див. розділ 4.4).

***Повідомлялося про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, які вимагали припинення лікування.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання реєстраційного посвідчення на лікарських засіб грають важливу роль. Вони дозволяють продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції безпосередньо через Національну організацію з лікарських засобів, Mesogeion 284, GR-15562 Cholargos, Athens, тел.: +30 21 32040380/337, факс: +30 21 06549585, веб-сайт:: http://www.eof.gr.

Передозування

Існує ризик для ураження печінки (включаючи фульмінантний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо для пацієнтів літнього віку, із захворюваннями печінки, з хронічним алкоголізмом, з хронічним недоїданням, які приймають речовини, що індукують ферменти. Передозування може бути летальним для цих пацієнтів.

Симптоми передозування.

Симптоми зазвичай з’являються протягом перших 24 годин і включають нудоту, блювання, анорексію, блідість та біль у животі.

Передозування 7,5 г або більше парацетамолу при одноразовому прийомі у дорослих викликає печінковий цитоліз, який може призвести до повного та незворотного некрозу, який викликає гепатоцелюлярну недостатність, метаболічний ацидоз та енцефалопатію, що може призвести до коми та смерті. Одночасно спостерігаються підвищення рівнів печінкових трансаміназ (ACT, АЛТ), лактатдегідрогенази та білірубіну разом із зниженням рівня протромбіну, яке може виникнути через 12-48 годин після прийому. Клініко-лабораторна картина ураження печінки зазвичай виникає через два дні та досягає свого піку через 4 або 6 днів.

Лікування передозування.

- Негайна госпіталізація.

- Перед початком лікування якнайшвидше після передозування візьміть зразок крові для визначення парацетамолу в плазмі.

- Заходи лікування передозування включають внутрішньовенне або пероральне введення антидоту N-ацетилцистеїну (НАЦ), якщо це можливо до 10-ї години. НАЦ може забезпечувати певний захист, навіть якщо його ввести через 10 годин після передозування, але в цих випадках необхідно проводити тривале лікування.

- Симптоматичне лікування.

- Печінкові проби необхідно проводити на початку лікування та повторювати кожні 24 години. У більшості випадків печінкові трансамінази повертаються до норми через один-два тижні з повним відновленням нормальної функції печінки. Однак у дуже важких випадках може знадобитися трансплантація печінки. Гемодиліз може знизити концентрацію парацетамолу в плазмі, але його ефект обмежений.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: інші анальгетики та жарознижуючі засоби, аніліди, код АТС: N02BE01.

Точний механізм аналгетичних та жарознижувальних властивостей парацетамолу повністю вивчений. Він може включати центральні та периферійні дії. АПОТЕЛ макс забезпечує полегшення болю протягом 5-10 хвилин після прийому. Максимальний знеболювальний ефект досягається через годину та зазвичай триває від 4 до 6 годин. АПОТЕЛ макс знижує температуру протягом 30 хвилин після початку прийому, а тривалість жарознижувального ефекту становить не менше 6 годин.

Фармакокінетичні властивості

Дорослі

Абсорбція

Фармакокінетичні властивості парацетамолу є лінійними до 2 г після разової дози та після повторного прийому протягом 24 годин.

Біодоступність парацетамолу після інфузії 1 г подібна до тієї, що спостерігається після інфузії 2 г пропацетамолу (що дорівнює 1 г парацетамолу).

Максимальна концентрація (Сmах) парацетамолу в плазмі крові, яка спостерігається після 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії 1 г парацетамолу, становить приблизно 30 мкг/мл.

Розподіл

Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг.

Парацетамол не значною мірою зв’язується з білками плазми. Після інфузії 1 г парацетамолу спостерігалися значні концентрації парацетамолу (приблизно 1,5 мкг/мл) у спинномозковій рідині через двадцяту хвилину після інфузії.

Біотрансформація

Парацетамол метаболізується головним чином у печінці за двома основними шляхами: кон’югацією з глюкуроновою кислотою та кон’югацією з сірчаною кислотою. Останній шлях швидко насичується при дозах, що перевищують терапевтичні дози. Невелика частка (менше 4%) метаболізується цитохромом Р450 до реакційноздатного проміжного продукту (N-ацетилбензохіноніміну), який за нормальних умов використання швидко детоксикується відновленим глутатіоном та виводиться із сечею після кон’югації з цистеїном і меркаптуровою кислотою. Однак при значному передозуванні кількість цього токсичного метаболіту збільшується.

Виведення

Метаболіти парацетамолу в основному виводяться із сечею. 90% введеної дози виводиться протягом 24 годин, переважно у вигляді кон’югатів глюкуронової кислоти (60-80 %) та сульфатної кислоти (20-30 %).

Менше 5% виводиться без змін.

Період напіввиведення з плазми становить 2,7 години, а загальний кліренс з організму становить 18 л/год.

Особливі групи населення.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У разі гострої ниркової недостатності (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв.) виведення парацетамолу дещо сповільнюється, період напіввиведення коливається від 2 до 5,3 години.

Швидкість виведення глюкуронової кислоти та кон’югатів сульфатної кислоти у пацієнтів із гострою нирковою недостатністю у 3 рази нижча, ніж у здорових осіб. Тому при застосуванні парацетамолу пацієнтам із гострою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-50 мл/хв.) мінімальний інтервал між прийомами слід збільшити до 6 годин (див. розділ 4.2).

Допоміжна речовина HP-P-CD препарату АПОТЕЛ макс виводиться виключно шляхом клубочкової фільтрації нирками після внутрішньовенного введення.

Люди похилого віку

Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу не змінюються у пацієнтів літнього віку. Корекція дози для цієї групи населення не потрібна.

Доклінічні дані безпеки

Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини, окрім інформації, наведеної в інших розділах Короткої характеристики препарату.

Парацетамол

Дослідження місцевої переносимості розчину парацетамолу для інфузій на щурах та кроликах показали гарну переносимість. Відсутність сповільненої контактної гіперчутливості було перевірено на морських свинках.

Традиційних досліджень для оцінки токсичності на репродукцію та розвиток із застосуванням відповідних прийнятних стандартів не проводили.

Встановлено, що парацетамол не є канцерогенним для самців щурів та самців і самок мишей. Непереконливі дані щодо канцерогенезу були отримані на самках щурів на основі підвищеної частоти виникнення мононуклеарно-клітинного лейкозу.

У порівняльному огляді літератури щодо генотоксичності та канцерогенності парацетамолу було показано, що генотоксичні ефекти парацетамолу спостерігалися лише при дозах, що перевищували рекомендований діапазон, та призводили до гострих токсичних ефектів, головним чином сильної токсичності для печінки та кісткового мозку. Граничне значення генотоксичності не може бути досягнуто в терапевтичних дозах парацетамолу.

Гідроксипропіл-бета-циклодекстрин (НР-f-CD) (допоміжна речовина)

Дослідження токсичності одноразової та повторної дози на мишах, щурах і собаках показали широкий запас безпеки після перорального та внутрішньовенного введення гідроксипропіл-Р-циклодекстрину. Більшість ефектів мали адаптивний характер (гістологічні зміни в сечовивідних шляхах, розм'якшення фекалій, пов'язане з осмотичною затримкою води в товстому кишечнику, активація системи мононуклеарпих фагоцитів) та показали гарну оборотність. Незначні зміни печінки спостерігалися при дозах, що приблизно в 30 разів перевищували рекомендовану дозу HP-P-CD для людини. HP-P-CD не впливає на фертильність, не має прямої ембріотоксичної та тератогенної дії та не є мутагенним. Під час дослідження канцерогенності на щурах частота новоутворень у товстому кишечнику (при дозі 500 мг/кг/день) та екзокринній підшлунковій залозі (від 500 мг/кг/день) була збільшена. Розвиток пухлин підшлункової залози пов'язаний з мітогенною дією холецистокініну у щурів. Цього не спостерігалося ні в дослідженні канцерогенності на мишах, ні в 12- місячному дослідженні токсичності на собаках, ні в 2-річному дослідженні токсичності на самках мавп cynomolgus. Відсутні докази того, що холецистокі[ііи має мітогенну дію на людину.

Фармацевтичні дані

Перелік допоміжних речовин

(2-гідроксипропіл)-b-циклодекстрин.

Монотіогліцерин.

Динатрію етилендіамінтетраацетат.

Натрію хлорид.

Динатрію фосфат дигідрат.

Кислота хлористоводнева або натрію гідроксид (для регулювання pH).

Вода для ін'єкцій.

Несумісність

АПОТЕЛ макс не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності

Для флаконів:

2 (два) роки, за умови зберігання препарату нерозкритим, в оригінальній упаковці відповідно до інструкцій щодо зберігання.

Для пакетів:

3 (три) роки, за умови зберігання препарату нерозкритим, в оригінальній упаковці відповідно до інструкцій щодо зберігання.

Особливі застереження при зберіганні

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Для пакетів: після вилучення пакета із захисної алюмінієвої упаковки АПОТЕЛ макс необхідно використати негайно.

Природа та вміст упаковки

1. Картонна коробка, що містить 3 флакони з розчином по 100 мл від прозорого до жовтуватого кольору.

2. Картонна коробка, що містить 12 флаконів з розчином по 100 мл від прозорого до жовтуватого кольору.

3. Картонна коробка, що містить 3 пакети з розчином по 100 мл від прозорого або жовтуватого кольору. Кожен пакет упакований в захисну алюмінієву фольгу.

4. Картонна коробка, що містить 12 пакетів з розчину по 100 мл від прозорого до жовтуватого кольору. Кожен пакет упакований в захисну алюмінієву фольгу.

Особливі запобіжні заходи щодо утилізації та іншого поводження

Як і для всіх розчинів для інфузій, представлених у скляних флаконах, необхідний ретельний моніторинг, особливо в кінці інфузії, незалежно від способу введення. Цей моніторинг наприкінці інфузії застосовується, зокрема, для інфузій центральним шляхом, щоб запобігти повітряній емболії.

Перед введенням препарат слід візуально перевірити на наявність твердих часток та зміну кольору.

Тільки для одноразового використання.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Власник реєстраційного посвідчення лікарського засобу

ЮНІ-ФАРМА КЛЕОН ЦЕТІС ФАРМАСЬЮТІКАЛ ЛАБОРАТОРІЕС С.А.

14-й км Національної дороги Афіни - Ламія 1

145 64 Кіфісія

Тел.: 210 8072512

Факс: 210 8078907

Номер(-и) реєстраційного(-их) посвідчення(-нь)

3926/17-01-2022.

Дата першої реєстрації/перереєстрації лікарського засобу

Дата видачі першого реєстраційного посвідчення: 30.07.2012.

Дата останнього поновлення: 06.12.2018.

Дата перегляду тексту

04.05.2022.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України