Купуй Українське
| Торгівельна назва | Парацетамол |
| Діючі речовини | Парацетамол |
| Кількість діючої речовини: | 325 мг |
| Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 100 таблеток (10 блістерів по 10 шт.) |
| Первинна упаковка: | блістер |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Не має значення |
| Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Не чутливий |
| Ознака: | Вітчизняний |
| Походження: | Хімічний |
| Виробник: | ЛУБНИФАРМ ПАТ |
| Країна виробництва: | Україна |
| Заявник: | Лубнифарм |
| Умови відпуску: | За рецептом |
|
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N02 Болезаспокійливі препарати N02B Інші анальгетики та антипіретики N02BE Аніліди N02BE01 Парацетамол |
|
Таблетки «Парацетамол» показані до застосування:
Діюча речовина - парацетамол (одна таблетка містить парацетамолу 325 мг).
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза порошкоподібна, крохмаль прежелатинізований, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат.
Препарат призначений для перорального прийому.
Не перевищувати рекомендовану дозу. Слід застосовувати найнижчу дозу, необхідну для отримання лікувального ефекту.
Рекомендоване дозування:
Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза - 60 мг/кг маси тіла.
Інтервал між прийомами становить не менше 4-х годин.
Тривалість лікування визначає лікар.
Максимальний термін застосування препарату без консультації лікаря - 3 дні.
Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Перед застосуванням препарату в період вагітності та годування груддю слід проконсультуватися з лікарем. Призначення препарату в цей період можливо тільки в разі, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду або дитини. Парацетамол проникає в грудне молоко, але в клінічно незначних кількостях. Доступні опубліковані дані не містять протипоказань щодо годування грудьми.
Не рекомендується застосовувати дітям до 6-ти років.
Даний препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може привести до пересадки печінки або до летального результату.
Алергічні реакції: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж шкіри, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні висипання, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), синдром Лайєлла.
З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці або кровотечі.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило без розвитку жовтяниці.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C, в недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 2,5 року.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Парацетамол табл. 325мг №100 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Приймати Ібупрофен можна через 3–4 години після Парацетамолу з урахуванням індивідуального стану пацієнта та максимальних добових доз, що забезпечує ефективний і безпечний контроль болю та температури з мінімальним ризиком побічних ефектів.
Оптимальне часове розділення Парацетамолу та Ібупрофену для безпечного застосування.Поєднання Ібупрофену та Парацетамолу при правильній дозуванні та врахуванні інтервалів прийому становить клінічно оправданий та безпечний метод посилення анальгетичного й жарознижувального ефекту без суттєвого підвищення ризику токсичності у здорових дорослих пацієнтів.
Раціональне комбінування Ібупрофену та Парацетамолу для ефективного контролю болю та температури.Чергування Ібупрофену та Парацетамолу є ефективною стратегією контролю больового синдрому та лихоманки за умови суворого дотримання дозувань, інтервалів прийому та виключення одночасного застосування з урахуванням протипоказань і необхідності консультації лікаря при тривалому застосуванні.
Раціональне застосування Ібупрофену та Парацетамолу для оптимального керування болем та температурою.Спільний прийом Аміксину та Парацетамолу визнано безпечним і ефективним при лікуванні вірусних інфекцій за умови дотримання рекомендованих дозувань та контролю за станом печінки й іншими факторами ризику.
Клінічні підстави для одночасного застосування Аміксину та Парацетамолу.Фебрильна реакція у дітей, будучи фізіологічною відповіддю на проникнення патогенних агентів, індукує синтез інтерферону та вимагає науково обґрунтованого підходу до симптоматичної корекції, що включає підтримання адекватного гідробалансу, контроль мікроклімату та цілеспрямоване застосування антипіретиків при вираженому дискомфорті.
Принципи ефективного управління дитячою лихоманкою при респіраторних інфекціях.Парацетамол, що характеризується селективним інгібуванням синтезу простагландинів виключно в гіпоталамусі, є високоефективним та безпечним антипіретиком, який повсюдно застосовується у різноманітних фармацевтичних композиціях.
Комплексний аналіз парацетамолу як фундаментального антипіретика.Ефективна терапія менструальних болів базується на етіологічній діагностиці у гінеколога та подальшому комплексному підході, що включає фармакологічну корекцію із застосуванням анальгетиків, спазмолітиків або гормональних препаратів залежно від клінічної картини.
Раціональна фармакотерапія менструального дискомфорту.Оптимальний вибір між Парацетамолом, що має анальгетичну та жарознижувальну дію для слабо виражених больових синдромів, та Ібупрофеном, що виявляє більш виражену анальгетичну та протизапальну активність при інтенсивних головних болях, визначається етіологією та характером больового синдрому.
Раціональний підхід до фармакотерапії головного болю: вибір між Парацетамолом та Ібупрофеном.Ефективне купірування дисменореї досягається завдяки застосуванню двох основних фармакологічних груп препаратів - анальгетиків периферичної та центральної дії (НПЗП, парацетамол) та спазмолітиків міотропного й нейротропного типів, спрямованих на зменшення больового синдрому та усунення спазмів матки.
Сучасні фармакологічні підходи забезпечують належний контроль над менструальним дискомфортом.Різноманіття фармацевтичних форм парацетамолу, кожна з яких має специфічні переваги та недоліки, зумовлює необхідність індивідуалізованого підходу до вибору препарату, що здійснюється кваліфікованим фахівцем з урахуванням клінічної картини та особливостей пацієнта.
Клінічне обґрунтування вибору оптимальної лікарської форми парацетамолу.Парацетамол, що є одним з найбільш затребуваних анальгетиків, рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров'я для ефективного купірування головного болю та мігрені, але його раціональне застосування вимагає суворо індивідуального підходу до вибору дозування під наглядом медичного фахівця.
Аналіз терапевтичної ролі парацетамолу в усуненні цефалгії: принципи безпечної фармакотерапії.Парацетамол, на відміну від антибіотиків, механізм дії яких орієнтований на бактерицидне або бактеріостатичне пригнічення мікробної флори, є симптоматичним засобом, призначеним виключно для анальгезії та купірування гіпертермічних станів без антибактеріальної активності.
Розмежування фармакологічної дії Парацетамолу та антибіотиків розкриває їх принципові відмінності.Одночасне вживання 10 таблеток Парацетамолу значно перевищує рекомендовану терапевтичну дозу, що спричиняє виражену гепатотоксичність з високим ризиком розвитку гострої печінкової недостатності, яка вимагає негайної госпіталізації для запобігання життєзагрожуючим станам.
Токсикологічні аспекти та клінічні ризики масивного дозування Парацетамолу.Хоча послідовне застосування Парацетамолу та Ібупрофену здатне забезпечити синергічний анальгетичний та антипіретичний ефект, одночасний прийом або перевищення дозування може спричинити гепато- та нефротоксичність, що підкреслює необхідність суворого дотримання терапевтичних рекомендацій та переважного використання комбінованих лікарських форм.
Раціональне поєднання Парацетамолу та Ібупрофену: ефективність та безпека у клінічній практиці.Хоча парацетамол як монопрепарат не чинить суттєвого впливу на артеріальний тиск, його комбінація з деякими стимуляторами у комплексних засобах здатна викликати незначне підвищення, а також відзначається антагоністична взаємодія з гіпотензивними препаратами.
Фармакологічні аспекти взаємодії парацетамолу із серцево-судинною системою.Зловживання парацетамолом становить значний клінічний ризик, оскільки початкова безсимптомність передозування може призвести до несвоєчасної діагностики гострої печінкової недостатності, яка потребує складного лікування та несе високий відсоток летальності, що посилюється супутнім вживанням етанолу.
Розкриття прихованих механізмів парацетамолової токсичності та її катастрофічних наслідків.Ефективне та безпечне застосування парацетамолу вимагає неухильного дотримання режиму дозування- не більше 1 грама одноразово з мінімальним чотиригодинним інтервалом та граничною добовою дозою 4000 мг для дорослих, тоді як для дітей необхідна індивідуальна корекція дози під медичним контролем - задля уникнення тяжкого передозування, що посилюється потенційною наявністю парацетамолу в інших комбінованих препаратах.
Коректне дозування парацетамолу запобігає серйозним фармакологічним ризикам.Хоча Парацетамол може застосовуватися для купірування менструального болю, його ефективність поступається нестероїдним протизапальним препаратам та спазмолітикам, які більш цілеспрямовано впливають на спазми, індуковані простагландинами, при цьому наголошується на необхідності врахування індивідуальних протипоказань та консультації з медичним фахівцем у разі вираженого дискомфорту.
Оцінка клінічної ефективності Парацетамолу в алгоритмах терапії дисменореї.Парацетамол, що ефективно купірує легкий та помірний біль, а також гіпертермію при різних станах, вимагає неухильного дотримання терапевтичних дозувань та виключення синергетичного застосування інших препаратів, що містять ацетамінофен, з метою запобігання токсичним реакціям та передозуванню.
Оптимальні дозування парацетамолу та аспекти профілактики лікарських взаємодій.Спільне пероральне використання Аспірину та Парацетамолу, хоча й спрямоване на купірування больових синдромів через пригнічення простагландинів, не демонструє синергізму в анальгетичній дії, але суттєво збільшує ризики небажаних побічних ефектів при самостійному некоректному дозуванні.
Механізми дії та ризики сумісного прийому Аспірину з Парацетамолом.У випадках, коли застосування Парацетамолу є неможливим або небажаним через його фармакологічні властивості чи індивідуальні протипоказання, вибір альтернативних засобів, переважно нестероїдних протизапальних препаратів, має бути обумовлений клінічною картиною та обов'язково узгоджений з лікарем для забезпечення терапевтичної ефективності та мінімізації ризиків.
Обґрунтований вибір аналогів Парацетамолу для ефективної фармакотерапії.Попри широке застосування Парацетамолу як антипіретика, його неефективність у частини дорослих зумовлена індивідуальними фізіологічними особливостями, що потребує консультації фахівця для вибору адекватної терапевтичної заміни.
Фармакокінетичні аспекти неефективності Парацетамолу при гіпертермії.Парацетамол, будучи монокомпонентним анальгетиком-антипіретиком з високим профілем безпеки, та Цитрамон, що є комплексним препаратом з ширшим спектром болезаспокійливої дії, вимагають індивідуального підходу до призначення відповідно до конкретних клінічних показань та потенційних ризиків побічних ефектів.
Диференціація застосування Парацетамолу та Цитрамону в сучасній фармакології.Жарознижувальні препарати, що є ключовим інструментом в управлінні гарячковими станами, класифікуються на кілька основних груп, таких як параамінофеноли та піразолони, при цьому їх дія також проявляється в анальгетиків та нестероїдних протизапальних засобів, що вимагає диференційованого підходу до призначення.
Диференціація жарознижувальних препаратів визначає оптимальний алгоритм їх застосування.Терапевтичний ефект Парацетамолу проявляється в залежності від лікарської форми – від 20 хвилин для шипучих таблеток до 2-3 годин для супозиторіїв, забезпечуючи полегшення болю та зниження температури протягом близько чотирьох годин, що потребує суворого дотримання рекомендованих дозувань для запобігання побічним ефектам.
Оптимізація терапевтичного ефекту парацетамолу диктується детальним знанням його фармакокінетичних параметрів.Незважаючи на проникнення парацетамолу в грудне молоко у низьких концентраціях, що обумовлює його загальну сумісність з лактацією згідно з даними Американської академії педіатрії, критично важливо дотримуватися обережності у дозуванні та тривалості прийому, оскільки безконтрольне застосування пов'язане з ризиком несприятливого впливу на немовля.
Безпека парацетамолу в період лактації вимагає ретельної оцінки та дотримання терапевтичних регламентів.Після перорального введення парацетамол проявляє аналгезуючу та жарознижувальну дію в інтервалі 20-30 хвилин з моменту прийому, досягаючи максимальної терапевтичної концентрації через 1-3 години, після чого його ефект поступово знижується, і препарат повністю виводиться з організму протягом 6 годин, вимагаючи при цьому врахування індивідуальних протипоказань, таких як алергія або скомпрометована функція печінки.
Фармакокінетика парацетамолу: від початку дії до повного виведення з організму.Парацетамол, попри відсутність прямої антикоагулянтної дії, здатен викликати гематологічні дискразії, включаючи тромбоцитопенію, що підвищує ймовірність геморагічних ускладнень та вимагає ретельної оцінки анамнезу пацієнта перед призначенням.
Клінічні аспекти взаємодії Парацетамолу з тромбоцитарною ланкою гемостазу.Алергічні реакції на парацетамол вимагають ретельної диференційної діагностики для визначення етіології - основної речовини чи допоміжних компонентів - та передбачають негайне скасування препарату з подальшою консультацією лікаря для підбору альтернативної терапії та контролю потенційно життєзагрожуючих станів.
Ключові аспекти ідентифікації алергії на парацетамол та протоколи клінічного ведення пацієнтів.Парацетамол, що пригнічує синтез простагландинів, ефективно виявляє анальгезуючу та незначну протизапальну дію, що дозволяє застосовувати його для купірування широкого спектра больових синдромів різної етіології незалежно від наявності гарячки.
Застосування парацетамолу: розширення терапевтичних горизонтів за межі купірування пірексії.Незважаючи на те що парацетамол при прийомі натщесерце зазвичай не спричиняє вираженої ушкоджуючої дії на слизову оболонку ШКТ, оптимальний режим його вживання передбачає прийом через 1-2 години після їди для запобігання диспепсичним розладам та потенційному гепатотоксичному ефекту, особливо при тривалому використанні, з обов'язковою консультацією лікаря за наявності супутніх патологій печінки та нирок.
Раціональне застосування парацетамолу потребує врахування взаємодії з прийомом їжі.
Купуй Українське
Упаковка / 100 шт.
Склад:
діюча речовина: парацетамол;
1 таблетка містить парацетамолу 325 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза порошкоподібна, крохмаль прежелатинізований, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: цільні правильні, круглі циліндри, верхня і нижня поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені, з рискою для поділу, білого або майже білого кольору. Допускається сіруватий відтінок.
Фармакотерапевтична група.
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол. Код АТХ N02B E01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Препарат містить парацетамол – аналгетик та антипіретик (знеболювальний і жарознижувальний засіб).
Фармакокінетика.
Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин. Період напіввиведення становить 1-4 години. Рівномірно розподіляється по всіх рідинах організму. Зв’язування з білками плазми крові варіабельне. Виводиться переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів.
Клінічні характеристики.
Показання.
Головний біль, зубний біль, біль у м’язах, біль у спині, помірний біль при артритах, менструальний біль; полегшення симптомів гарячки та болю при застуді та грипі.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може бути посилений при одночасному довготривалому застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не виявляє значного ефекту.
Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом із високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Особливості застосування.
Препарат містить парацетамол, тому не слід застосовувати його разом з іншими препаратами, що містять парацетамол та застосовуються, наприклад, для зниження температури, лікування болю, симптомів грипу та застуди або безсоння. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до пересадження печінки або до летального кінця.
При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату потрібно порадитися з лікарем.
Слід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту у крові глюкози та сечової кислоти. Пацієнтам, які приймають аналгетики щодня при артритах легкої форми, перед застосуванням парацетамолу необхідно проконсультуватися з лікарем.
Зафіксовано випадки порушення функції печінки/печінкової недостатності у пацієнтів, які мали знижений рівень глутатіону, наприклад при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла або хронічному алкоголізмі.
У пацієнтів зі зниженням рівня глутатіону, наприклад при тяжких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів.
Якщо симптоми не зникають, потрібно звернутися до лікаря.
Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.
Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (HAGMA) внаслідок піроглутамінового ацидозу у пацієнтів із тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, а також у пацієнтів, у яких було недостатнє харчування чи інші причини дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм) та які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу і флуклоксациліну. Якщо є підозра на метаболічний ацидоз із високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу, рекомендується негайно припинити застосування парацетамолу та проводити ретельний моніторинг стану пацієнта. Вимірювання рівня 5‑оксопроліну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком у пацієнтів із множинними факторами ризику.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які виявляють антикоагулянтний ефект.
Не перевищувати зазначених доз.
Зберігати препарат поза полем зору дітей та у недоступному для дітей місці.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Перед застосуванням препарату у період вагітності або годування груддю слід проконсультуватися з лікарем.
Призначення препарату у цей період можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Парацетамол проникає у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Доступні опубліковані дані не містять протипоказань щодо годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не впливає.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначений для перорального прийому.
Не перевищувати рекомендовану дозу. Слід застосовувати найнижчу дозу препарату, необхідну для отримання лікувального ефекту.
Дорослим та дітям віком від 12 років: по 2 таблетки кожні 4-6 годин, але не більше 10 таблеток на добу.
Дітям віком від 6 до 12 років: по 1 таблетці кожні 4-6 годин, але не більше 5 таблеток на добу.
Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза – 60 мг/кг маси тіла.
Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.
Максимальний термін застосування препарату без консультації лікаря – 3 дні.
Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Діти.
Не рекомендовано застосовувати дітям віком до 6 років.
Передозування.
Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до пересадження печінки або до летального кінця. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли більше 10 г парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла, що є максимальною добовою дозою, взятою з іншими препаратами, що містять парацетамол.
У пацієнтів із факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи (наприклад, розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Лікування потрібно розпочати негайно. Слід доставити пацієнта у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.
Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникнути порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та гострий панкреатит, що зазвичай супроводжувався порушеннями функції печінки та гепатотоксичністю.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові потрібно вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту раптово знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн, згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання може бути застосований метіонін як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
Побічні реакції.
Алергічні реакції: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні висипання, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса–Джонсона), синдром Лаєлла.
З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці або кровотечі.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, зазвичай без розвитку жовтяниці.
Порушення метаболізму та харчування: метаболічний ацидоз із високим аніонним проміжком (частота невідома).
Опис окремих побічних реакцій
Метаболічний ацидоз із високим аніонним проміжком. Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів із факторами ризику, які приймали парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати через низький рівень глутатіону у цих пацієнтів.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістерах;
по 10 таблеток у блістері, по 5 або 10 блістерів у пачці.
Категорія відпуску.
Без рецепта: таблетки № 10.
За рецептом: таблетки № 50 (5×10), № 100 (10×10).
Виробник. АТ «Лубнифарм».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
