Пиарон

Фармакодинаміка. знеболюючий і жарознижуючий ефекти парацетамолу обумовлені пригніченням синтезу простагландинів і переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.

Фармакокінетика. Парацетамол добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пік концентрації в плазмі крові настає через 20-30 хв після прийому. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу. Виділяється в основному нирками. T _½ - від 1 до 4 год.

Таблетки. для короткострокового купірування головного болю, включаючи мігрень та головний біль напруги, болю при остеоартриті, ревматичного болю, невралгії, болі в м'язах, біль у спині, періодичної болю у жінок, зубного болю, симптомів застуди та грипу, таких як лихоманка, ломота в тілі , біль в горлі.

Суспензія. Біль під час прорізування зубів, зубний біль, біль в горлі, лихоманка при застуді, грипі та дитячих інфекціях, таких як вітрянка, коклюш, кір, паротит (свинка).

Препарат також рекомендований для лікування поствакцинальной гіпертермії у немовлят віком 2-3 міс.

Таблетки. препарат призначений для прийому всередину.

Дорослим, пацієнтам похилого віку і дітям у віці старше 12 років: по 1-2 таблетки кожні 4-6 год при необхідності з інтервалом між прийомами не менше 4 год. Не більше 8 таблеток (4 г) протягом 24 год.

Максимальна добова доза для дорослих - 4 г.

Дітям у віці 6-12 років: по ½-1 таблетці кожні 4-6 год в разі необхідності з інтервалом між прийомами не менше 4 год. Не більше 4 таблеток (2 г) протягом 24 год. Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза - 60 мг/кг маси тіла.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально.

Максимальний термін застосування препарату без рекомендації лікаря - 3 дні.

Суспензія. Піарон суспензія призначений для лікування дітей віком від 2 місяців до 12 років.

Препарат призначений тільки для перорального прийому.

Препарат рекомендований для застосування в педіатрії. Доза парацетамолу залежить від віку дитини.

Прийом препарату можна повторювати кожні 4-6 год при необхідності. Не приймати більше 4 доз на добу. Не приймати частіше ніж через 4 год.

Максимальний термін застосування препарату без рекомендації лікаря - 3 дні.

Для дітей у віці 2-3 міс. Маса тіла дитини повинна складати 4 кг. Для симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію застосовувати разову дозу 2,5 мл суспензії. При необхідності дозу можна повторити, але не раніше ніж через 4-6 ч. Більше 2 доз не застосовувати. Якщо температура тіла дитини не знижується після повторної дози, слід звернутися до лікаря. Подальше застосування препарату у дітей зазначеного віку можливо тільки під наглядом лікаря.

Дітям у віці від 3 місяців до 12 років. У таблиці вказані дози, що відповідають віку дитини.

Таблиця дозування суспензії парацетамолу 120 мг / 5 мл для дітей:

Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та / або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія. пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози. дитячий вік до 2 міс.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, синці або кровотечі, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (звичайно еритематозний висип, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема (синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Препарат може мати незначний проносний ефект.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

Інші: асептична піурія.

Даний лікарський засіб містить кармоїзин, натрію метилпарабен і натрію пропілпарагідроксибензоат, тому може викликати алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтами з порушеннями функції нирок і печінки.

У дітей у віці 2-3 міс, які народилися недоношеними, препарат у формі суспензії можна застосовувати тільки відповідно до рекомендацій лікаря.

Небезпека передозування виникає у хворих з нецірротіческім алкогольним захворюванням печінки.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Не застосовувати у дітей у поєднанні з іншими засобами, що містять парацетамол.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати протягом 3 днів лікування препаратом або ж, навпаки, стан здоров'я погіршиться, необхідно звернутися до лікаря.

Чи не перевищена

діюча речовина: рaracetamol;

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, повідон К 90, тальк, Opadry 31G58920 білий^*.

^*Opadry 31G58920 білий: гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, капсулоподібної форми з тисненням Р500 з одного боку і лінією розламу – з іншого.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол.

Код АТX N02B Е01.

Фармакодинаміка

Таблетки Піарон містять парацетамол – аналгетик і антипіретик (знеболювальний і жарознижувальний засіб). Механізм його дії пов’язаний із інгібуванням синтезу простагландинів. Це інгібування, однак, селективне.

Фармакокінетика

Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Препарат починає розпадатися через 5 хвилин після прийому та визначається у плазмі крові вже через 10 хвилин. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин. Період напіввиведення становить 1-4 години. Рівномірно розподіляється по всіх рідинах організму. Зв’язування з білками плазми варіабельне; від 20 до 30 % може зв’язуватися при концентраціях, що виникають під час гострої інтоксикації. Виводиться переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів.

Головний біль, включаючи мігрень та головний біль напруження, зубний біль, біль у спині, ревматичний біль, біль у м’язах, періодичний біль у жінок, помірний біль при артритах; полегшення симптомів гарячки та болю при застуді та грипі.

Підвищена чутливість до парацетамолу та до інших компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія.

Дитячий вік до 10 років.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну. Антикоагуляторний ефект варфарину та інших кумаринів може посилитися при одночасному тривалому застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Нерегулярний прийом препарату не виявляє значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок і печінки. Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які виявляють антикоагулянтний ефект.

Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Не перевищувати зазначених доз.

Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Препарат містить лактозу. Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати лікарський засіб.

Дослідження не виявили будь-якого ризику для людини щодо внутрішньоутробного розвитку плода, процесу вагітності, лактації або для дітей, яких годують груддю, проте перед застосуванням препарату під час вагітності необхідно проконсультуватися з лікарем та дотримуватися рекомендованого способу застосування та доз.

Парацетамол долає плацентарний бар’єр та проникає у грудне молоко.

Не впливає.

Препарат призначений для перорального прийому.

*Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин.

Не перевищувати рекомендовану дозу.

Слід застосовувати найнижчу дозу препарату, необхідну для отримання лікувального ефекту. Тривалість лікування визначає лікар.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Діти.

Не рекомендується застосовувати дітям віком до 10 років.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли дозу препарату більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія, розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Симптоми ураження печінки можуть стати явними через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, набряк мозку та летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але його максимальний захисний ефект проявляється при його застосуванні протягом 8 годин після передозування. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності пацієнту слід (рекомендується) внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. За відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці або кровотеча.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, зазвичай, без розвитку жовтяниці.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній упаковці.

Без рецепта.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.