Тиф

Тиф

Тиф — група небезпечних для життя інфекційних захворювань, що характеризуються інтоксикацією, лихоманкою та порушенням свідомості. Розрізняють кілька різновидів хвороби: черевний, висипний, епідемічний, зворотний.

Причини

Черевний тиф — інфекційне захворювання, зумовлене бактеріями Salmonella enterica, серотипу Typhi. Інфікування цим видом тифу відбувається аліментарним шляхом передачі через заражені продукти харчування.

Збудник висипного тифу — бактерія роду Рикетсій. Причиною потрапляння збудника тифу в кров є комахи-переносники. Епідемічний висипний тиф спричинює рикетсія Провачека, переносниками є платтяні воші.

Зворотний тиф — захворювання, яке провокується спірохетами роду Borrelia. Зараження відбувається у момент потрапляння гемолімфи платтяних вошей до організму через дефекти шкіри.

Симптоми

Патогенез тифу починається з проникнення збудника в організм та розвитку бактеріємії, що призводить до появи симптоматики. Основні симптоми, що спостерігаються при всіх видах тифу, — лихоманка та інтоксикація організму.

Для черевного тифу характерний плавний початок. Інкубаційний період становить 1–2 тижні. Серед симптомів черевного тифу:

• Повільне підвищення температури у перші дні. Показники можуть досягати 40 °С та триматися протягом двох тижнів. Після чого температура починає спадати.
• Гарячковий стан супроводжується слабкістю та зниженням частоти серцевих скорочень.
• Головний біль, випадки марення або коми.
• Зниження апетиту. Болі в животі, нудота та кишкові порушення, спричинені інфекцією тифу (діарея або закреп, домішка крові у калі).
• Рожева висипка на грудях та животі, що може зникнути через тиждень після появи.

Симптоми висипного тифу проявляються різко. Крім лихоманки, виникають біль голови, блювання, розлади сну, слабкість, порушення з боку серцево-судинної системи (тахікардія, аритмія, гіпотонія). З'являється гіперемія шкіри обличчя, запалюються судини склер. Характерний симптом — висипка — виникає через тиждень після початку клінічних проявів. Висипка поширюється по тілу, зачіпає ділянки шиї та обличчя, боки, верхні та нижні кінцівки. Епідемічний тиф має схожу симптоматику.

Зворотний вид характеризується гострим початком. У пацієнтів спостерігаються порушення психіки, делірій, напади тривоги, марення, збільшення печінки та селезінки, жовтяниця. Також виникають м'язові та суглобові болі, порушення роботи шлунка та кишечника (нудота, блювання), шкірна висипка. Хвороба може відступити та рецидивувати знову — це характерна ознака зворотного тифу.

Групи ризику

До групи ризику входять люди зі зниженим імунітетом та патологіями шлунково-кишкового тракту. Також впливають умови проживання. У зоні ризику перебувають люди, які не мають доступу до чистої води, а також ті, хто живе в антисанітарних умовах.

Діагностика

Перед тим як призначити лікування тифу, необхідно провести діагностику. Крім візуального огляду та збору анамнезу, застосовують лабораторні дослідження — аналізи крові, сечі, калу, жовчі. Проводять посів на живильні середовища, щоб визначити вид збудника.

Лікування

При постановці діагнозу «тиф» лікування починають із госпіталізації хворого до клініки, інфекційного відділення. Це необхідно у будь-якому випадку, незалежно від різновиду збудника. Обов'язковим є постільний режим тривалістю більше тижня. Також призначають регідратаційну терапію, дієту (рідка їжа), антибіотики, сорбенти, пробіотики, ферменти, жарознижувальні або спазмолітики.

Залежно від виду тифу клінічні рекомендації щодо антибіотиків відрізняються. При лікуванні черевного тифу застосовують препарати та ліки таких груп: фторхінолони, цефалоспорини, левоміцетин.

Для висипного виду використовують медикаменти тетрациклінового ряду та левоміцетин. Зворотний вид лікують тетрацикліновими антибіотиками та пеніциліном. Препарати застосовують у таблетованій формі, ін'єкційно та внутрішньовенним вливанням.

Профілактика

Серед заходів профілактики черевного, висипного та зворотного тифу — дотримання гігієни, санітарних вимог щодо їжі та води, у вогнищах захворювання — проведення дезінфекційних заходів, боротьба з вошами та щурами.

Також із метою запобігання появі ознак захворювання застосовують щеплення від тифу.

Ускладнення

Ускладнення тифу можливі при несвоєчасному зверненні до лікаря та відсутності антибіотиків у курсі лікування.

Ускладнення черевного тифу:

• крововиливи, кровотечі та перфорація кишечника;
• перитоніт;
• патології з боку легень (пневмонія);
• порушення серцево-судинної системи (тромбоз);
• ниркова недостатність;
• інфекційно-токсичний шок.

Ускладнення висипного та зворотного тифу:

• патології серця (міокардит);
• менінгіт, менінгоенцефаліт;
• тромбоемболія;
• серцево-судинна недостатність;
• запальні процеси очних яблук;
• виникнення парезів та паралічів;
• порушення психіки;
• інфекційно-токсичний шок.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про Тиф

Висипний тиф

Висипний тиф — гостре інфекційне захворювання, яке викликають бактерії рикетсії. Характерні симптоми патології: інтоксикація, висока температура тіла, висипання, ураження судин, серця та центральної нервової системи. 

Причини

Патогенез висипного типу починається із проникнення в організм хвороботворних бактерій із роду рикетсій. Це нерухомі грамнегативні внутрішньоклітинні паразити. Шлях передачі хвороби — трансмісивний, від зараженої людини до здорової. Переносником є воша. 

Розрізняють кілька видів захворювання: епідемічний, ендемічний і кліщовий. Епідемічний висипний тиф називають класичним, його збудник — рикетсія Провачека.

Ендемічний тиф переважає у країнах із теплим кліматом, улітку. Клінічно проходить у більш легкій формі. Зараження відбувається через укуси щурячих бліх. 

Кліщовий висипний тиф викликають рикетсії (Rickettsia sibirica), які передаються через укуси кліщів. Зустрічається на Далекому Сході та в Сибіру. Етіологія кліщового висипного тифу відмінна від інших, Rickettsia sibirica містить токсичну субстанцію та може розмножуватися не тільки в цитоплазмі, а й у клітинних ядрах. Заражуваність збільшується у весняно-літній період, іноді зберігається на високому рівні до жовтня. 

При ушкодженнях шкіри проникнення рикетсій у кров може відбутися менш ніж за 15 хвилин. Інкубаційний період становить 10–14 днів, у випадку кліщового виду — 4–6 днів. 

Симптоми

Висипний тиф характеризується швидко наростаючими симптомами інтоксикації. Виникають біль у суглобах, м’язах, сильний головний біль, озноб, задишка, кон’юнктивіт, підвищення температури тіла до 40 °С. Шкіра обличчя червона.

У хворих з’являються порушення сну і психоневрологічні проблеми: галюцинації, ейфорія чи загальмованість, дезорієнтація в часі та просторі, утруднене мовлення, погіршення слуху, втрата свідомості. 

З боку серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту спостерігаються:

• низький артеріальний тиск;
• тахікардія;
• аритмія;
• втрата апетиту;
• блювота;
• здуття живота.

Висип виникає в середньому через тиждень після початку клінічної картини. Він має вигляд рожевих плям, з’являється в ділянці живота, боків, на верхніх і нижніх кінцівках, але з перебігом захворювання поширюється по тілу, іноді вражаючи шию та обличчя. 

Для кліщового висипного тифу характерна наявність на місці укусу маленької ділянки з некрозом шкіри діаметром 3–4 см. Це місце покривається темною коричневою шкіркою, навколо помітне почервоніння. Висип виникає через 5 днів від початку захворювання, локалізується переважно в ділянці великих суглобів, має вигляд плям і папул розміром до 1 см. Можуть також спостерігатися типові ознаки кліщового висипного тифу: 

• почервоніння шкіри обличчя та шиї;
• гіперемія склер;
• запалення слизової оболонки зіва;
• бронхіт;
• запалення легенів.

Групи ризику

На ризик виникнення хвороби впливають фактори: 

• педикульоз в анамнезі;
• незадовільні санітарно-гігієнічні умови;
• стихійні лиха.

У небезпечній зоні також перебувають співробітники перукарень, пралень, лікувально-профілактичних установ і транспорту. 

Діагностика

Установлення діагнозу в перші дні клінічних проявів ускладнене, оскільки лабораторна діагностика висипного тифу за допомогою серологічної реакції зі специфічним антигеном може показати позитивний результат із 4 по 7 день захворювання. 

Проводять огляд пацієнта, збирають анамнез, перевіряють наявність укусів на тілі, характер висипу. Під час пальпації печінка й селезінка збільшені. Призначають загальний і біохімічний аналізи крові, загальний аналіз сечі, коагулограму. 

У диференціальній діагностиці захворювання відрізняють від кору, сифілісу й запалення легенів. 

Лікування

При діагнозі «висипний тиф» лікування починають із негайної госпіталізації до інфекційного стаціонару. Пацієнтові необхідний постільний режим доти, доки температура тіла не нормалізується. Основний препарат при будь-якій формі висипного тифу — антибіотик тетрациклінової групи. При алергічних реакціях або непереносимості застосовують хлорамфенікол. 

Профілактика

Після госпіталізації хворого профілактика висипного тифу полягає у проведенні дезінсекції, дезінфекції та протипедикульозних заходів у вогнищі захворювання. Необхідно виявити тих, хто був у контакті із зараженою людиною, і безпосередньо саме джерело інфекції, провести лабораторні дослідження. 

Пацієнтові, який переніс хворобу, потрібно деякий час спостерігатися у фахівців.

У процесі профілактики кліщового тифу слід боротися із кліщами: використовувати репеленти, носити спеціальне екіпірування чи, якщо його немає, вшити у звичайний одяг захисні елементи.

Ускладнення

Ускладнення висипного тифу можуть стосуватися багатьох систем і органів:

• запалення стінок судин і утворення тромбів (тромбофлебіт);
• згортання крові й, як наслідок, закупорювання артерій (тромбоемболія легеневих артерій);
• крововиливи в головний мозок;
• запалення серцевого м’яза (міокардит);
• пневмонія;
• психоз.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про висипний тиф