Бісептол

Таблетки

Склад: активні речовини — сульфаметоксазол і триметоприм. Доступні дозування: 1 таблетка містить 100 мг сульфаметоксазолу і 20 мг триметоприму або 400 мг сульфаметоксазолу і 80 мг триметоприму. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, магнію стеарат, спирт полівініловий.

Форма випуску: таблетки 100 мг/20 мг (по 20 штук у блістері в картонній коробці або по 1000 штук у контейнері) та таблетки 400 мг/80 мг (по 14 або 20 штук у блістерах, по 1000 штук у контейнері).

Суспензія оральна

Склад: 5 мл суспензії містять 200 мг сульфаметоксазолу і 40 мг триметоприму. Допоміжні речовини: поліетиленгліколь (макрогол) гідроксистеарат, натрію кармелоза, алюмінію-магнію силікат, кислоти лимонної моногідрат, натрію гідрофосфат додекагідрат, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), мальтит рідкий, сахарин натрію, ароматизатор суничний, пропіленгліколь, вода очищена.   

Форма випуску: флакони з темного скла по 80 мл з міркою з поділками в картонній коробці.

Концентрат для приготування розчину для інфузій (Бісептол 480)

Склад: 1 мл концентрату містить 80 мг сульфаметоксазолу і 16 мг триметоприму (в одній ампулі об'ємом 5 мл міститься 400 мг сульфаметоксазолу і 80 мг триметоприму). Допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96%, етаноламін, натрію гідроксид, натрію гідроксиду 10% розчин, вода для ін'єкцій.

Форма випуску: ампули по 5 мл з безбарвного скла, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці (по 2 упаковки в картонній коробці).

Фармакодинаміка

Препарат є комбінованим бактерицидним засобом (ко-тримоксазол), який містить сульфаметоксазол (сульфаніламід із середньою тривалістю дії) та триметоприм (інгібітор бактеріальної редуктази дегідрофолієвої кислоти) у співвідношенні 5 до 1. Сполучення компонентів, що діють на послідовні стадії біосинтезу фолієвої кислоти (інгібують синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою та блокують утворення біологічно активної тетрагідрофолієвої кислоти), забезпечує синергізм протибактеріальної дії та повільніший розвиток нечутливості бактерій.

Ко-тримоксазол має широкий спектр антимікробної дії проти грампозитивних та грамнегативних збудників, серед яких Escherichia coli, штами Proteus spp., Morganella morganii, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Shigella spp., Neisseria gonorrhoeae, Pneumocystis jirovecii (P. carinii), Staphylococcus aureus (метицилінчутливі та резистентні), Bacteroides та інші. Резистентність до препарату розвивається рідко, а між усіма сульфаніламідами існує перехресна резистентність.

Фармакокінетика

Всмоктування: Після перорального прийому (таблетки та суспензія) діючі речовини швидко і майже повністю всмоктуються у верхніх відділах травного тракту (біодоступність 80–100 %). Максимальна концентрація в крові досягається через 1–4 години. При внутрішньовенному введенні (концентрат Бісептол 480) максимальна концентрація вища і досягається швидше, при цьому значної різниці періоду напіввиведення порівняно з пероральним прийомом не встановлено.

Зв’язування з білками та розподіл: Триметоприм зв'язується з білками сироватки на 40–70 %, а сульфаметоксазол — на 44–66 %. Препарат добре проникає в тканини та рідини організму: високі концентрації визначаються в секреті бронхіальних залоз, передміхуровій залозі, жовчі, мокротинні, виділеннях піхви та рідині середнього вуха. Обидва компоненти проникають через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.

Метаболізм та виведення: Метаболізм відбувається у печінці: сульфаметоксазол ацетилюється та зв'язується з глюкуроновою кислотою, а триметоприм — окислюється та гідроксилюється. Виводяться компоненти та їх метаболіти переважно нирками (шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції), при цьому концентрація активних сполук у сечі значно вища, ніж у крові. Період напіввиведення становить приблизно 8–10 (до 11) годин для обох компонентів. У разі ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку, а також у дітей перших двох місяців життя швидкість виведення знижується, а період напіввиведення подовжується.

Показання до застосування

Препарат застосовується для лікування інфекцій, спричинених чутливими до ко-тримоксазолу патогенними мікроорганізмами, у випадках, коли очікувана користь від лікування перевищує можливий ризик, а також після оцінки доцільності призначення лише одного антибактеріального засобу:

• Інфекції ЛОР-органів та дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у тому числі спричинена Pneumocystis jirovecii / P. carinii, а також її профілактика), фарингіт, ангіна (при інфекціях, спричинених бета-гемолітичними стрептококами групи А, частота ерадикації недостатня), синусит, середній отит.
• Інфекції нирок і сечовивідних шляхів: гострий і хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит, м'який шанкр, а також тяжкі неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
• Інфекції травного тракту: черевний тиф і паратиф (включно з лікуванням хронічних носіїв), шигельози (спричинені чутливими штамами Shigella flexneri та Shigella sonnei), діарея мандрівника, спричинена ентеротоксичними штамами Escherichia coli, холера (як доповнення до відновлення рівня рідини та електролітів).
• Інфекції, пов'язані з токсоплазмозом: лікування та профілактика токсоплазмозу.
• Інші бактеріальні інфекції: гострий і хронічний остеомієліт (як препарат останньої лінії, якщо доведено чутливість мультирезистентних збудників), бруцельоз (гострий), нокардіоз, актиномікоз / актиноміцетома, південноамериканський бластомікоз (Paracoccidioides brasiliensis).

Застосування препарату суворо протипоказано за наявності таких станів:

• Підвищена чутливість до активних речовин (сульфаметоксазолу, триметоприму), сульфаніламідів, протидіабетичних засобів сульфонілсечовини, тіазидних діуретиків або будь-яких допоміжних речовин препарату.
• Гострий гепатит, виражене паренхіматозне захворювання печінки, порушення функції печінки, тяжка печінкова недостатність або діагностоване ушкодження паренхіми печінки.
• Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв), якщо немає можливості періодично визначати концентрацію препарату в плазмі крові (за винятком випадків проведення гемодіалізу).
• Захворювання крові, порушення гемопоезу, тяжкі гематологічні порушення, мегалобластна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти (фолатів), та імунна тромбоцитопенія, спричинена застосуванням триметоприму або сульфонамідів.
• Дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази через загрозу розвитку гемолізу.
• Порфірія або ризик її розвитку.
• Проходження курсу хіміотерапії.
• Комбінація з дофетилідом.
• Дитячий вік: до 2 місяців — для суспензії; до 6 тижнів — для інфузійного концентрату; до 6 років — для таблеток.
• Період вагітності (перший триместр — для таблеток і суспензії; останній триместр — для суспензії та інфузійного концентрату) та період годування груддю.

Одночасне застосування препарату з іншими лікарськими засобами може призводити до таких взаємодій:

З боку нирок, сечовидільної системи та перевірки лабораторних показників: триметоприм може впливати на визначення рівня креатиніну в сироватці/плазмі за допомогою реакції лужного пікрату (тест Яффе), підвищуючи його показники приблизно на 10%, та знижувати ниркову канальцеву секрецію креатиніну без зміни клубочкової фільтрації. При одночасному прийомі з циклоспорином після пересадки нирки можливе оборотне погіршення функції нирок (підвищення рівня креатиніну). Поєднання з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном), інгібіторами АПФ або блокаторами ангіотензинових рецепторів підвищує ризик виникнення клінічно значущої гіперкаліємії. Також можливе підвищення рівня дигоксину в крові, особливо в пацієнтів літнього віку. Препарати, що виводяться нирками шляхом активної секреції (наприклад, прокаїнамід, амантадин), можуть вступати в конкурентне інгібірування, підвищуючи концентрацію в плазмі крові одного або обох засобів (описані випадки токсичного делірію при прийомі з амантадином). Аскорбінова кислота збільшує кристалурію.

Вплив на гемопоез та систему згортання крові: препарат потенціює токсичність метотрексату (особливо у літніх пацієнтів, при гіпоальбумінемії або порушенні функції нирок) через витіснення його зі зв'язків з білками та порушення ниркового транспорту, що може призвести до панцитопенії; для запобігання цьому рекомендується призначення фолієвої кислоти або фолінату кальцію. Добавки фолієвої кислоти також можуть знижувати антимікробну ефективність препарату при лікуванні пневмоцистної пневмонії. Одночасне застосування з піриметаміном у дозах вище 25 мг на тиждень підвищує ризик мегалобластної анемії. Зізивудином можливе підвищення ризику гематологічних порушень. Препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (зокрема варфарину) шляхом інгібування його метаболізму та витіснення з білкових зв'язків, тому необхідний ретельний контроль протромбінового часу. У пацієнтів літнього віку поєднання з тіазидними діуретиками збільшує ризик тромбоцитопенії з пурпурою або без. Азатіоприн у поєднанні з препаратом може викликати серйозні гематологічні порушення.

Вплив на метаболізм інших речовин і препаратів: репарат гальмує печінковий метаболізм фенітоїну, збільшуючи період його напіввиведення та знижуючи кліренс. Він також може потенціювати дію протидіабетичних засобів (похідних сульфонілсечовини, репаглініду), що підвищує ризик гіпоглікемії і вимагає моніторингу рівня глюкози. Зростає системна експозиція лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою CYP2C8 (паклітаксел, аміодарон, дапсон, репаглінід, розиглітазон, піоглітазон) або CYP2C9 (гліпізид, глібурид). Оскільки паклітаксел і аміодарон мають вузький терапевтичний індекс, рекомендується розглянути альтернативні антибіотики. Одночасний прийом дапсону та препарату підвищує ризик метгемоглобінурії. Ламівудин підвищує свою експозицію на 40% через наявність триметоприму. Ефективність трициклічних антидепресантів може знижуватися. Рифампіцин дещо скорочує період напіввиведення триметоприму.

Інші види взаємодій: нестероїдні протизапальні засоби, дифенін і барбітурати збільшують ризик виникнення побічних ефектів. Індометацин може підвищувати концентрацію сульфаметоксазолу в крові. Одночасне застосування з дофетилідом суворо протипоказане через значне підвищення концентрації останнього та ризик серйозних вентрикулярних аритмій (шлуночкової тахікардії). Препарат може знижувати надійність пероральної контрацепції, тому пацієнткам радять застосовувати додаткові протизаплідні заходи. Також тест на визначення концентрації метотрексату бактеріальним методом може давати інтерференцію, тоді як радіоімунологічний метод її не показує.

Тяжкі шкірні реакції: Препарат може спричиняти небезпечні для життя шкірні ускладнення та реакції гіперчутливості, зокрема синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), а також гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Найвищий ризик виникає в перші тижні лікування. Пацієнтів слід поінформувати про ранні симптоми (висип, пухирці, ураження слизових оболонок, гарячка, біль у горлі, суглобах). При появі таких ознак чи інших серйозних побічних реакцій лікування слід негайно та остаточно припинити, а повторне призначення суворо заборонено.

Гематологічний та лабораторний контроль: Препарат зазвичай не призначають пацієнтам із серйозними стійкими змінами складу крові або гемоглобінопатіями через ризик гемолізу. Пацієнтам із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази загрожує гемоліз. При тривалому лікуванні (довше 14 днів) або застосуванні у пацієнтів літнього віку, із дефіцитом фолієвої кислоти (алкоголізм, недоїдання, прийом протиепілептичних засобів), порушенням функції нирок чи печінки необхідний регулярний контроль загального аналізу крові та показників ниркової/печінкової функції. У разі дефіциту фолатів або пригнічення кісткового мозку розглядається призначення фолієвої кислоти (або фолінату кальцію), хоча це може дещо знижувати антимікробну ефективність при пневмоцистній пневмонії. Триметоприм також може впливати на обмін фенілаланіну та давати хибні результати деяких лабораторних тестів (підвищення рівня креатиніну за методом Яффе або показників метотрексату).

Профілактика кристалурії та гідратація: Для попередження утворення кристалів у сечі та закупорювання ниркових канальців пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини (не менше 1,5 літра на добу) для забезпечення адекватного діурезу. Ризик кристалурії підвищується при порушенні харчування або гіпоальбумінурії. Внутрішньовенний концентрат слід застосовувати обережно у пацієнтів із серцево-судинними та дихальними захворюваннями через ризик гіпергідратації.

Травна система та суперінфекція: Поява тяжкої стійкої діареї під час або після лікування може вказувати на псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile. У такому разі прийом препарату припиняють і призначають специфічну терапію (наприклад, ванкоміцин або метронідазол), при цьому протидіарейні засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані. Довготривале лікування може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів і грибів (суперінфекція).

Інші застереження: Препарат не призначають для лікування фарингіту та тонзиліту, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки він неефективний для їх ерадикації. Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів з алергією в анамнезі, бронхіальною астмою, порушеннями функції щитовидної залози чи порфірією (можливе загострення). У хворих на СНІД побічні реакції (висип, гарячка, лейкопенія, гіперкаліємія, гіпонатріємія тощо) виникають значно частіше і важче. Описані дуже рідкісні випадки респіраторної токсичності (гострий респіраторний дистрес-синдром) та гемофагоцитарного лімфогістіоцитозу, що вимагають негайної відміни препарату. Препарат може знижувати ефективність пероральних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові заходи захисту.

Особливості складу лікарських форм: Оральна суспензія містить мальтит рідкий (протипоказано при спадковій непереносимості фруктози), парабени (метил- та пропілпарагідроксибензоат, що можуть викликати алергічні реакції), макроголу гідроксистеарат та натрій. Інфузійний концентрат містить етанол (алкоголь, шкідливий для хворих на алкоголізм, небезпечний при епілепсії та захворюваннях печінки), пропіленгліколь та натрій.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність: Компоненти препарату проникають крізь плацентарний бар'єр. Оскільки триметоприм є антагоністом фолієвої кислоти, а застосування препарату пов'язане з ризиком спонтанних викиднів і вроджених вад розвитку (дефекти нервової трубки, щілини ротової порожнини, серцево-судинні дефекти), застосування у період вагітності протипоказано (зокрема, у першому триместрі для таблеток і суспензії, а також в останньому триместрі для суспензії та інфузійного концентрату). У разі крайньої клінічної необхідності у інші терміни вагітності обов'язково розглядається додаткове призначення фолієвої кислоти. Застосування безпосередньо перед пологами створює ризик витіснення білірубіну з альбумінів та розвитку тяжкої гіпербілірубінемії чи ядерної жовтяниці у новонародженого (особливо у недоношених дітей або з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази).

Годування груддю: Оскільки діючі речовини проникають у грудне молоко, годування груддю під час лікування не рекомендується (або грудне вигодовування слід припинити). У будь-якому разі препарат не можна застосовувати для новонароджених дітей віком до 2 місяців (або до 8 тижнів) через ризик гіпербілірубінемії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Зазвичай препарат не чинить безпосереднього впливу на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами. Проте у разі виникнення побічних ефектів з боку нервової системи та психіки (таких як запаморочення, головний біль, судоми, нервозність, втома, депресія, галюцинації або зорові розлади), які знижують швидкість психомоторних реакцій, слід уникати керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами.

Препарат призначений для перо внутрішнього прийому (таблетки та оральна суспензія найкраще приймати після їди, запиваючи великою кількістю рідини; суспензію перед використанням слід ретельно збовтати) або для внутрішньовенного введення у вигляді інфузійного концентрату (Бісептол 480). Інфузійний розконцентрат обов'язково розводять безпосередньо перед застосуванням у сумішах з 5% чи 10% глюкозою, 0,9% натрію хлоридом, розчином Рінгера або 0,45% натрію хлоридом з 2,5% глюкозою, а тривалість інфузії зазвичай становить 60–90 хвилин. Лікування гострих інфекцій повинно тривати щонайменше 5 днів або ще 2 дні після зникнення симптомів.

Загальні дозування для дорослих і дітей віком від 12 років:

Таблетки (400 мг / 80 мг): звичайна початкова доза становить по 2 таблетки 2 рази на добу (вранці та ввечері). При тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 3 таблеток 2 рази на добу. Для підтримувальної терапії довше 14 днів приймають по 1 таблетці 2 рази на добу.

Таблетки (100 мг / 20 мг): по 8 таблеток 2 рази на добу (при тяжких інфекціях — по 12 таблеток, для підтримувальної — по 4 таблетки 2 рази на добу).

Суспензія оральна: по 20 мл (що відповідає 4 чайним ложкам) кожні 12 годин. У складних випадках дозу збільшують до 30 мл кожні 12 годин, а при тривалому лікуванні (довше 14 днів) або мінімальна доза становить 10 мл кожні 12 годин.

Концентрат для інфузій (Бісептол 480): зазвичай вводять по 2 ампули (10 мл) кожні 12 годин. У разі дуже тяжких інфекцій дозу можна підвищити на 50%.

Дозування для дітей (залежно від віку та маси тіла):

Діти віком до 2 місяців (для суспензії) / до 6 тижнів (для інфузій) / до 6 років (для таблеток): таблетки та інфузії не застосовують; суспензія протипоказана дітям до 2 місяців.

Діти віком від 2 місяців до 5 місяців (суспензія): по 2,5 мл кожні 12 годин. Для інфузій (від 6 тижнів) — по 1,25 мл кожні 12 годин.

Діти віком від 6 місяців до 5 років: суспензія — по 5 мл кожні 12 годин; інфузії — по 2,5 мл кожні 12 годин.

Діти віком від 6 років до 12 років: розрахунок добової дози становить приблизно 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла, розділені на 2 прийоми. У вигляді таблеток (400 мг / 80 мг) — по 1 таблетці 2 рази на добу (або по 4 таблетки дозуванням 100 мг / 20 мг); суспензія — по 10 мл кожні 12 годин; інфузії — по 5 мл кожні 12 годин. При тяжких інфекціях дози для дітей також можуть бути збільшені на 50%.

Особливі стани та специфічні захворювання:

Пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii:

Перорально (дорослі та діти): добова доза становить 90–120 мг/кг маси тіла (або до 20 мг триметоприму і 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг), розділена на прийоми кожні 6 годин протягом 14–21 дня.

Внутрішньовенно: з розрахунку 100 мг сульфаметоксазолу і 20 мг триметоприму на 1 кг маси тіла на добу в 2 або більше прийоми (курс не більше 14 днів з переходом на пероральну форму при першій можливості).

Профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii:

Дорослі та діти віком від 12 років: 960 мг ко-тримоксазолу на добу (наприклад, 2 таблетки по 400 мг/80 мг або 8 таблеток по 100 мг/20 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів (або стандартне дозування для інфузій). У разі поганої переносимості добову дозу можна зменшити до 480 мг.

Діти 6–12 років (таблетки/суспензія): дозування розраховується за площею поверхні тіла (900 мг ко-тримоксазолу на кв.м на добу у двох рівних дозах кожні 12 годин протягом 3 днів поспіль).

Токсоплазмоз та профілактика: застосовуються аналогічні схеми дозування, що й при пневмоцистній пневмонії.

Гонорея (неускладнена): можливий курс по 5 таблеток (400 мг / 80 мг) 2 рази на добу протягом 1 дня або по 4 таблетки 2 рази на добу протягом 2 днів.

Корекція дози при порушенні функції нирок (для дорослих і дітей віком від 12 років):

При кліренсі креатиніну вище 25–30 мл/хв застосовується звичайна доза кожні 12 годин.

При кліренсі креатиніну від 15 до 25–30 мл/хв дозу слід зменшити на 50% (приймати половину звичайної дози кожні 12 або 24 години).

При кліренсі креатиніну менше 15 мл/хв застосування препарату не рекомендується, за винятком випадків проведення гемодіалізу. Пацієнти на регулярному гемодіалізі отримують звичайну дозу перед початком процедури, а після її завершення — половину (або третину) від застосованої дози (препарат не рекомендується у дні без гемодіалізу).

Ступінь небезпеки передозування препарату для життя остаточно не встановлена. Симптоми та особливості надання допомоги відрізняються залежно від характеру передозування:

Симптоми гострого передозування: виникають внаслідок раптового прийому високої дози. Проявляються відсутністю апетиту, нудотою, блюванням, колікоподібним болем у животі та діареєю. З боку нервової системи спостерігаються головний біль, запаморочення, вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, пропасниця, інтелектуальні й зорові розлади, депресія та психомоторні порушення. У тяжких випадках можливий розвиток гематурії, кристалурії та анурії, а також жовтяниці й гострих змін складу крові.

Симптоми хронічного передозування: виникають внаслідок тривалого вживання завищених доз. Характеризуються вираженим пригніченням функції кісткового мозку та кровотворення через дефіцит фолієвої кислоти (фолатів), що призводить до маніфестації тромбоцитопенії, лейкопенії, мегалобластної анемії або панцитопенії, а також можливим розвитком гепатиту.

Невідкладна допомога та лікування

У разі гострого передозування слід негайно припинити прийом препарату, викликати блювання або провести промивання шлунка, а також забезпечити прийом великої кількості рідини (за умови нормальної функції нирок).

Для прискорення виведення сульфаметоксазолу використовують форсований діурез та підлужування сечі (останнє прискорює виведення сульфаметоксазолу, проте може збільшити ризик кристалізації сульфаніламідів у нирках).

Гемодіаліз є малоефективним (виводить лише частину речовин), а перитонеальний діаліз — неефективним.

Для усунення токсичного впливу триметоприму на кровотворення та пригнічення кісткового мозку (при хронічному отруєнні або гематологічних порушеннях) застосовують специфічний антидот — фолінат кальцію (внутрішньом'язово по 3–6 мг або 5–15 мг на добу протягом 5–7 днів).

Проводять постійний моніторинг картини крові, рівня електролітів у сироватці та інших біохімічних показників пацієнта із призначенням симптоматичної терапії при пошкодженнях кісткового мозку чи розвитку гепатиту.

Частота виникнення побічних реакцій залежить від нозології та індивідуальних особливостей пацієнта (найчастіше — приблизно у 5 відсотках випадків). Найбільш поширеними побічними ефектами є легкі шлунково-кишкові розлади та шкірні алергічні реакції. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів та хворих на СНІД побічні реакції (зокрема висип, гарячка, лейкопенія, гіперкаліємія та підвищення рівня печінкових ферментів) спостерігаються значно частіше (приблизно у 65 відсотках випадків) і мають більш тяжкий перебіг.

Прояви побічних реакцій за системами органів

З боку травного тракту: часто — нудота (з блюванням або без), відсутність апетиту, діарея; нечасто — блювання; дуже рідко — глосит, стоматит, гінгівіт, гастрит, абдомінальний біль, панкреатит, псевдомембранозний коліт (ентероколіт) та псевдодифтерійне запалення кишок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — шкірні висипання, свербіж, кропив'янка; дуже рідко — фоточутливість, ангіодема (набряк Квінке), ексфоліативний дерматит, стійке медикаментозне висипання, поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), пурпура, пурпура Шенляйна — Геноха, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз (синдром Світа), а також медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко або частіше у групах ризику — лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, імуногемолітична або апластична), метгемоглобінемія, панцитопенія, поліцитемія, гіпопротромбінемія, гемоліз у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Більшість змін складу крові є легкими, безсимптомними та оборотними після відміни препарату.

З боку імунної системи: дуже рідко — алергічні реакції, медикаментозна гарячка, озноб, світлобоязнь, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи тяжкі, загрозливі для життя), алергічний васкуліт, алергічний міокардит, сироваткова хвороба, вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак, а також тяжкі реакції гіперчутливості, асоційовані з лікуванням пневмоцистної пневмонії (висип, пірексія, рабдоміоліз тощо).

Порушення обміну речовин та харчування: дуже часто — гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з пневмоцистною пневмонією або порушенням обміну калію при прийомі високих доз триметоприму); дуже рідко або невідомо — гіпонатріємія, зниження апетиту, анорексія, гіпоглікемія (у пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет), метаболічний ацидоз.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — підвищення рівня трансаміназ (амінотрансфераз) та білірубіну в крові, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (включно з фульмінантним гепатитом), синдром зникнення жовчних проток (холестаз).

З боку нервової системи та психіки: часто — головний біль; дуже рідко — запаморочення, асептичний менінгіт, судоми, периферична нейропатія (периферичний неврит, парестезії), атаксія, апатія, астенія, депресія, галюцинації, гострий психоз, делірій та психоз (особливо у пацієнтів літнього віку), вертиго, шум у вухах, тремор у спокої, знервованість, порушення сну, втомлюваність.

З боку органів зору та слуху: дуже рідко — увеїт, гіперемія кон'юнктиви і склери ока, вертиго, шум у вухах.

З боку дихальної системи: дуже рідко — задишка, кашель, поверхневе дихання, легеневі інфільтрати, пневмоніт з еозинофільною інфільтрацією (ранні ознаки дихальної гіперчутливості, що можуть переростати у гострий респіраторний дистрес-синдром).

З боку нирок та сечовивідної системи: дуже рідко — порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит (тубулоінтерстиціальний нефрит), нефротоксичний синдром з олігурією або анурією, підвищення рівня креатиніну і небілкового азоту (сечовини) в сироватці крові, кристалурія, збільшення діурезу.

З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко — артралгія, міалгія та окремі випадки рабдоміолізу (особливо у ВІЛ-позитивних пацієнтів).

Загальні розлади та реакції у місці введення: слабкість, втома, безсоння, циркуляторний шок (переважно в імунокомпрометованих пацієнтів); при внутрішньовенному введенні концентрату — біль, подразнення по ходу вени та флебіт.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°C. 

Інфузійний концентрат забороняється заморожувати.

Бісептол відпускається за рецептом. Перевірити актуальну ціну та вартість різних упаковок, переглянути доступні аналоги, а також забронювати й купити Бісептол за наявності рецепта можна на сайті МІС Аптека 9-1-1. Перед застосуванням лікарського засобу обов’язково ознайомтеся з офіційною інструкцією та проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом. Також на сайті можна переглянути відгуки покупців про Бісептол. Відгуки відображають особистий досвід користувачів і не замінюють професійної медичної консультації.