| Торгівельна назва | Ібупрофен |
| Діючі речовини | Ібупрофен |
| Кількість діючої речовини: | 400 мг |
| Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 50 таблеток (5 блістерів по 10 шт) |
| Первинна упаковка: | блістер |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Не має значення |
| Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Не чутливий |
| Ознака: | Вітчизняний |
| Походження: | Хімічний |
| Виробник: | ПАТ ФАРМАК |
| Країна виробництва: | Україна |
| Заявник: | Фармак |
| Умови відпуску: | Без рецепта |
|
Код АТС M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи M01 Протизапальні і знеболюючі засоби M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби M01AE Похідні пропіонової кислоти M01AE01 Ібупрофен |
|
Ібупрофен - нестероїдний протизапальний та протиревматичний засіб. Похідні пропіонової кислоти.
Симптоматичне лікування головного болю, в тому числі при мігрені, зубного болю, болю при дисменореї, невралгії, болю у спині, м’язах, при ревматичних болях (за винятком тяжких випадків артриту), а також при симптомах застуди та грипу, гарячці.
Найчастіше спостерігаються побічні реакції при застосуванні НПЗЗ, що впливають на шлунково-кишковий тракт. Можуть виникати пептичні виразки, перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку, нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, порушення травлення (диспепсія), біль у животі, мелена, гематемезис.
Після застосування повідомляли про виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона. Гастрит спостерігається рідше. Рідко повідомляли про перфорацію шлунково-кишкового тракту при застосуванні ібупрофену.
Загострення шкірних хвороб, спричинених інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасцититу), було описано при одночасному застосуванні НПЗЗ. У виняткових випадках на тлі вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м’яких тканин. Якщо є якісь ознаки інфекції або вона погіршується під час застосування ібупрофену, пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.
Клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт.
Тільки для короткотривалого застосування. Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для полегшення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Більшість пацієнтів можуть приймати лікарський засіб Ібупрофен натще без розладу шлунка.
Разова доза для дітей віком від 12 років і дорослих становить 1‒2 таблетки (200 ‒ 400 мг ібупрофену) до 3 разів на добу, кожні 4‒6 годин у разі необхідності. Максимальна добова доза становить 1200 мг.
Діти віком від 6 до 12 років
Добова доза становить 20 мг на кілограм маси тіла в кілька прийомів. Для дітей з масою тіла менше 30 кг максимальна добова доза ібупрофену не повинна перевищувати 600 мг.
Таблетки слід приймати разом із достатньою кількістю води. Таблетки ковтати цілими і не розжовувати, не ламати, не подрібнювати або не смоктати, щоб уникнути дискомфорту в порожнині рота та подразнення горла.
Протягом І і ІІ триместру вагітності ібупрофен не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І і ІІ триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності. Під час пологів застосування ібупрофену не рекомендується. Початок пологів можна відстрочити, а тривалість продовжити. Крім того, може спостерігатися підвищена кровоточивість у матері і дитини.
НПЗЗ проникають у грудне молоко. З міркувань безпеки ібупрофен не рекомендується приймати жінкам, які годують груддю. Якщо лікування обов’язкове, немовля потрібно перевести на штучне вигодовування.
Діти.
Лікарський засіб Ібупрофен у дозуванні 200 мг не застосовувати дітям віком до 6 років.
Лікарський засіб Ібупрофен у дозуванні 400 мг не застосовувати дітям віком до 12 років.
Відповідні дослідження не проводились. Однак відомо, що ібупрофен іноді може мати побічні дії на ЦНС, такі як обмеження швидкості реакції. Це слід враховувати, коли потрібна підвищена пильність, особливо під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами. Таке буває особливо при прийманні разом з алкоголем.
Симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися у дітей або дорослих при дозах нижче 100 мг/кг маси тіла. Однак у деяких випадках необхідні підтримувальні заходи. У дітей прояви симптомів токсичності спостерігалися після приймання дози від 400 мг/кг. Тривале застосування у дозах, вищих за рекомендовані, може призвести до тяжкої гіпокаліємії та ниркового тубулярного ацидозу. Симптоми можуть включати втрату свідомості та загальну слабкість.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які прийняли значну кількість ібупрофену, симптоми розвиваються впродовж 4‒6 годин. Симптомами передозування, про які повідомляється найчастіше, є нудота, блювання, біль у животі, сонливість і млявість. Що стосується ЦНС, то побічними реакціями є головний біль, шум у вухах, запаморочення, судоми та втрата свідомості. Рідко повідомляли про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, ураження нирок, шлунково-кишкові кровотечі, кому, апное та пригнічення ЦНС і дихальної системи. Також повідомляли про серцево-судинну токсичність, в тому числі гіпотонію, брадикардію та тахікардію. У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності та ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймати інші препарати.
Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. За необхідності пацієнтів слід лікувати симптоматично. Після приймання потенційно токсичної кількості потрібно застосувати активоване вугілля впродовж години. Якщо необхідно, слід відкоригувати електролітний баланс сироватки крові.
Якщо лікарський засіб вже всмоктався, потрібно дати залужнювальні речовини, які сприяють виведенню ібупрофену із сечею.
Не потребує особливих умов зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Ібупрофен табл. в/о 400мг №50 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Спільне застосування Ібупрофену та Анальгіну можливе лише під суворим медичним контролем і з урахуванням індивідуальних факторів ризику, оскільки їх комбінована дія посилює знеболювальний ефект, але підвищує ймовірність серйозних побічних реакцій і потребує моніторингу функції печінки, нирок та показників крові.
Раціональні підходи до спільного використання Ібупрофену та Анальгіну в терапії болю та запалення.Поєднання Аспірину та Ібупрофену потребує суворого медичного контролю через підвищений ризик шлунково-кишкових ускладнень, зниження кардіопротективного ефекту Аспірину та посилення навантаження на нирки, що робить необхідним розділення часу прийому або вибір більш безпечних альтернативних препаратів.
Медичні аспекти спільного застосування Аспірину та Ібупрофену.Спільне застосування Ібупрофену та Диклофенаку не підвищує терапевтичну ефективність і пов’язане з високим ризиком гастроінтестинальних, ниркових та серцево-судинних ускладнень, що зумовлено синергетичним пригніченням циклооксигенази і рекомендовано уникати такого поєднання в клінічній практиці.
Основи безпеки поєднання Ібупрофену та Диклофенаку в терапії.Вибір між Ібупрофеном та Ібукліном визначається характером симптомів - запальної болі або поєднання болю з високою температурою, при цьому Ібупрофен переважний для ізольованої протизапальної дії, а Ібуклін забезпечує комплексне зниження температури і болю завдяки комбінованому складу, що вимагає обережності через ризики передозування.
Раціональний вибір між Ібупрофеном та Ібукліном на основі клінічних показань.Ібупрофен та Долгіт, маючи однакову діючу речовину й порівнянну ефективність у знеболюванні, протизапальному та жарознижувальному ефекті, відрізняються переважно формою випуску, допоміжними компонентами, смаком та індивідуальною переносимістю, що визначає вибір препарату на основі зручності застосування, репутації виробника та економічних факторів.
Порівняльний аналіз Ібупрофену та Долгіту у контексті ефективності та переносимості.Вибір між Ібупрофеном та Вольтареном ґрунтується на співставленні їх фармакологічних профілів, інтенсивності протизапального ефекту та ризиків безпеки, при цьому Ібупрофен більш доречний для короткочасного полегшення помірного болю та жару, а Вольтарен — при вираженому запаленні та хронічних больових синдромах, що потребує індивідуального підходу та лікарського контролю.
Порівняльний аналіз ефективності та безпеки Ібупрофену й Вольтарену в терапії болю та запалення.Ібупрофен та Диклофенак є НПЗП із різними фармакологічними властивостями та профілем безпеки, вибір між якими має ґрунтуватися на характері й інтенсивності болю, тривалості лікування та індивідуальних особливостях пацієнта для оптимального контролю больового та запального синдрому.
Порівняльний аналіз Ібупрофену та Диклофенаку в контексті клінічного застосування.Ібупрофен і Аертал є НПЗП з різними діючими речовинами та фармакологічними профілями, де Ібупрофен переважно застосовується для швидкого та універсального полегшення помірного болю і спека, а Аертал має виражений протизапальний ефект і показаний при хронічних запальних захворюваннях опорно-рухового апарату під медичним контролем.
Порівняльний аналіз Ібупрофену та Аерталу з огляду на ефективність та показання до застосування.Порівняння Долмена та Ібупрофену демонструє, що вибір препарату залежить від механізму дії та клінічної ситуації, де Долмен забезпечує комбіноване центральне та периферійне знеболювання з підвищеним ризиком побічних ефектів, тоді як Ібупрофен виступає як більш безпечний НПЗП для короткочасного зняття запалення, болю та жару середньої інтенсивності.
Комбіноване та селективне знеболювання - клінічні аспекти вибору між Долменом та ІбупрофеномВибір між Дексалгіном та Ібупрофеном визначається клінічною ситуацією: Дексалгін переважніший при вираженому гострому болю завдяки швидкому та сильному знеболювальному ефекту, тоді як Ібупрофен підходить для помірного болю та універсального короткочасного застосування з більш м’яким профілем безпеки, що вимагає уважного підходу до дозування та протипоказань для мінімізації ризиків.
Раціональний вибір анальгетика залежно від інтенсивності та характеру болюБруфен і Ібупрофен, будучи препаратами з однаковою діючою речовиною, мають співставну ефективність при однаковому дозуванні, тоді як основні відмінності стосуються форми випуску, допоміжних компонентів та індивідуальної переносимості, що визначає вибір препарату з урахуванням клінічних показань та особливостей пацієнта.
Раціональний вибір між Бруфеном та Ібупрофеном з урахуванням фармакологічних та клінічних факторів.Вибір між Аспірином та Ібупрофеном базується на цілі терапії та індивідуальних особливостях пацієнта, оскільки Аспірин ефективний для кардіопротекції та профілактики тромбозів у низьких дозах, тоді як Ібупрофен має більш виражену протизапальну дію і краще переноситься при короткотривалому застосуванні для зняття болю та жару.
Раціональне зіставлення лікувального потенціалу Аспірину та Ібупрофену у клінічній практиці.Вибір між Анальгіном та Ібупрофеном залежить від характеру болю, стану здоров'я та необхідності протизапального ефекту, оскільки Анальгін ефективний для швидкого полегшення болю та жару без протизапальної дії, тоді як Ібупрофен діє ширше, одночасно знижуючи біль, запалення та температуру, але вимагає обережності при тривалому застосуванні та наявності супутніх захворювань.
Комплексне порівняння властивостей і показань Анальгіну та Ібупрофену для оптимального вибору терапії.Неефективність Ібупрофену при менструальних болях потребує оцінки правильності дозування і режиму прийому, а у разі збереження симптомів - комплексного обстеження у гінеколога з метою виявлення можливих гінекологічних патологій та призначення індивідуалізованої терапії з урахуванням альтернативних НПЗП, спазмолітиків та немедикаментозних методів для оптимізації якості життя.
Комплексний підхід до лікування болісних місячних при неефективності ІбупрофенуПри неефективності Ібупрофену у зниженні температури необхідно перевірити правильність дозування та спосіб прийому, розглянути можливість чергування з Парацетамолом, використовувати немедикаментозні методи терморегуляції, а при збереженні лихоманки провести комплексну діагностичну оцінку з залученням лікаря для виявлення можливих ускладнень або серйозних інфекцій.
Комплексний підхід до лікування лихоманки при неефективності Ібупрофену.При відсутності ефективності Ібупрофену слід провести ретельну оцінку дозування, характеру болю та способу прийому з подальшим зверненням до лікаря для можливої корекції терапії, поєднання з іншими препаратами та застосування немедикаментозних методів з метою безпечного і адекватного контролю больового синдрому.
Раціональний підхід до відсутності ефекту Ібупрофену в лікуванні болюУ разі недостатньої ефективності Ібупрофен для купірування головного болю необхідно ретельно переглянути дозування й умови прийому, визначити характер болю, застосувати комбіновані чи немедикаментозні методи знеболення та за частих або посилюваних симптомів обов’язково звернутися за медичною консультацією для корекції терапії з урахуванням можливих серйозних патологій і мінімізації ризику побічних ефектів.
Комплексний підхід до лікування головного болю при недостатній ефективності ІбупрофенуПриймати Ібупрофен можна через 3–4 години після Парацетамолу з урахуванням індивідуального стану пацієнта та максимальних добових доз, що забезпечує ефективний і безпечний контроль болю та температури з мінімальним ризиком побічних ефектів.
Оптимальне часове розділення Парацетамолу та Ібупрофену для безпечного застосування.Рекомендований інтервал у 8–12 годин між прийомом Німесилу та Ібупрофену мінімізує перекриваючу фармакологічну активність і знижує ризики шлунково-кишкових, печінкових та ниркових ускладнень, зумовлених спільним механізмом дії цих нестероїдних протизапальних засобів, при цьому остаточне рішення потребує медичної консультації з урахуванням індивідуальних факторів ризику.
Оптимізація інтервалу між Німесилом і Ібупрофеном для безпеки терапіїОдночасний прийом Ібупрофену та Ремантадину при грипі типу А можливий за умови суворого дотримання лікарських рекомендацій та врахування індивідуальних протипоказань, оскільки їх фармакологічні механізми не конфліктують, але потребує уважного контролю стану пацієнтів із хронічними захворюваннями органів ШКТ, печінки, нирок та серцево-судинної системи.
Ефективне та безпечне поєднання Ібупрофену з Ремантадином при грипі типу А.Поєднання Цитрамону та Ібупрофену за контрольованим лікарем режимом можливе лише за умови строгого дотримання дозувань, інтервалів прийому та підвищеної уваги до можливих ризиків для шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок і серцево-судинної системи, тоді як самостійне одночасне застосування цих препаратів може призвести до серйозних ускладнень.
Безпека комбінованого застосування Цитрамону та Ібупрофену вимагає професійного контролю та грамотного дозування.Поєднання Цефтриаксону та Ібупрофену є клінічно обґрунтованим і безпечним за умови призначення лікарем і дотримання дозувань, оскільки їхні різнопланові механізми дії доповнюють один одного у боротьбі з бактеріальною інфекцією та симптомами запалення, хоча потребує уважного контролю можливих побічних ефектів і стану шлунково-кишкового тракту пацієнта.
Ефективне поєднання антибіотика та протизапального препарату для комплексного лікування інфекції і болю.Поєднання Феназепаму та Ібупрофену допустиме за умови лікарського контролю, оскільки відсутні прямі фармакологічні взаємодії, проте необхідно враховувати індивідуальні реакції організму, можливі побічні ефекти та дотримуватися рекомендацій щодо дозування для безпечного й ефективного застосування даної комбінації.
Безпечне поєднання Феназепаму та Ібупрофену за лікарським контролемСумісне застосування Трамадолу та Ібупрофену при помірному та сильному болю є мультимодальною стратегією знеболення, спрямованою на різні патофізіологічні механізми болю, що дозволяє знижувати дозування і мінімізувати побічні ефекти за обов’язковим медичним контролем з урахуванням індивідуальних протипоказань і ризиків.
Мультимодальний підхід до знеболення з Трамадолом та Ібупрофеном.Поєднання Сирдалуду (тизанідину) та Ібупрофену в клінічній практиці може бути безпечним та ефективним за умови лікарського контролю, дотримання рекомендованих дозувань та врахування індивідуальних ризиків з боку шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок, що зумовлено різними механізмами дії та потенційними побічними ефектами цих препаратів.
Раціональне застосування Сирдалуду та Ібупрофену у терапії м’язових болей.Одночасний прийом Диклофенаку та Ібупрофену, які є нестероїдними протизапальними препаратами з однаковим механізмом дії, не рекомендується через значне підвищення ризику шлунково-кишкових, ниркових та серцево-судинних ускладнень за відсутності підтвердженої клінічної користі від комбінації.
Ризики та обмеження одночасного застосування Диклофенаку та ІбупрофенуСпільне застосування Німесуліду та Ібупрофену без медичного контролю суттєво підвищує ризик шлунково-кишкових, печінкових і ниркових ускладнень через посилене пригнічення циклооксигенази та кумулятивне навантаження на органи, що робить переважним використання одного НПЗП або альтернативних засобів для знеболювання.
Оптимізація знеболювання з мінімізацією ризиків при застосуванні НПЗП.Спільне застосування Мовалісу та Ібупрофену без медичного контролю протипоказане через підвищений ризик ускладнень з боку шлунка та нирок за відсутності значного збільшення знеболювального ефекту, що вимагає індивідуального підбору терапії та застосування безпечних альтернативних стратегій.
Ризики та принципи раціонального застосування Мовалісу та ІбупрофенуСпільне застосування Мідокалму та Ібупрофену за умови дотримання дозувань і протипоказань забезпечує синергетичний ефект при комплексному полегшенні болю та м’язових спазмів, що вимагає особливої уваги до стану шлунково-кишкового тракту, нирок і серцево-судинної системи пацієнта.
Ефективне поєднання Мідокалму та Ібупрофену для комплексного зняття болю та спазмівСумісне застосування Меновазину та Ібупрофену при стандартних дозах є безпечним і не супроводжується значущими лікарськими взаємодіями завдяки різним шляхам впливу препаратів, проте потребує дотримання правил нанесення та урахування протипоказань для мінімізації ризику побічних реакцій.
Безпека комбінованого застосування Меновазину та Ібупрофену підтверджена при правильному використанні.Сумісне застосування Мелоксикаму та Ібупрофену, незважаючи на подібний механізм дії через інгібування циклооксигенази і зниження синтезу простагландинів, не підвищує терапевтичну ефективність, але суттєво збільшує ризик шлунково-кишкових, ниркових і серцево-судинних ускладнень, тому таке поєднання протипоказане без суворого медичного контролю та альтернативних підходів до лікування.
Ризики й обмеження одночасного застосування Мелоксикаму та Ібупрофену в клінічній практиці.Одночасний прийом Ксарелто та Ібупрофену протипоказаний через суттєве підвищення ризику шлунково-кишкових та системних кровотеч без підвищення терапевтичної ефективності, що вимагає суворого медичного контролю та вибору альтернативних знеболювальних для безпечної антикоагулянтної терапії.
Ризики та особливості поєднання Ксарелто з Ібупрофеном у клінічній практиціСпільне застосування Кеторолу та Ібупрофену, що є нестероїдними протизапальними препаратами з однаковим механізмом дії, значно підвищує ризик тяжких шлунково-кишкових, ниркових та серцево-судинних ускладнень без підвищення терапевтичної ефективності, що робить таку комбінацію небажаною в клінічній практиці.
Ризик і несумісність комбінування Кеторолу з Ібупрофеном у терапії болюОдночасне застосування Кетопрофену та Ібупрофену, незважаючи на схожий механізм дії як нестероїдних протизапальних препаратів, не збільшує терапевтичну ефективність, але значно підвищує ризик шлунково-кишкових, ниркових та серцево-судинних ускладнень, що потребує обережного вибору знеболювальних засобів і консультації з лікарем.
Ризики та незначний ефект спільного застосування Кетопрофену та ІбупрофенуСпільне застосування Каптопресу та Ібупрофену можливе за умови ретельного контролю функції нирок та артеріального тиску, оскільки НПЗП можуть знижувати ефективність антигіпертензивної терапії та підсилювати навантаження на нирки і серцево-судинну систему, що вимагає індивідуального підходу та медичного спостереження.
Взаємодія Каптопресу та Ібупрофену у контролі артеріального тиску та функції нирокСпільний прийом Ібупрофену та Терафлю за умови дотримання дозувань, оцінки складу препарату Терафлю та консультації з лікарем при хронічних захворюваннях є допустимим, оскільки їх активні речовини не дублюються і не взаємодіють лікарсько, проте потребує уваги до ризиків передозування парацетамолу та шлунково-кишкових ефектів.
Безпечне поєднання Ібупрофену та Терафлю з урахуванням фармакологічних особливостей.Поєднання Ібупрофену та Парацетамолу при правильній дозуванні та врахуванні інтервалів прийому становить клінічно оправданий та безпечний метод посилення анальгетичного й жарознижувального ефекту без суттєвого підвищення ризику токсичності у здорових дорослих пацієнтів.
Раціональне комбінування Ібупрофену та Парацетамолу для ефективного контролю болю та температури.Спільне застосування Ібупрофену та Панадолу обґрунтоване їх різними фармакологічними механізмами, що дозволяє посилити знеболювальний та жарознижувальний ефект за умови строгого дотримання дозування, інтервалів прийому та врахування протипоказань для мінімізації ризиків побічних реакцій.
Раціональне поєднання Ібупрофену та Панадолу для ефективного та безпечного симптоматичного лікування.Спільне застосування Ібупрофену та Німіду, які належать до однієї групи нестероїдних протизапальних препаратів, не рекомендується через відсутність значного підсилення терапевтичного ефекту та суттєве підвищення ризику гастроентерологічних, печінкових і ниркових ускладнень, що потребує суворого лікарського контролю при необхідності комбінації.
Ризики та обмеження одночасного призначення Ібупрофену та Німіду в терапіїПоєднання Ібупрофену та Корвалолу не супроводжується прямим фармакологічним конфліктом, проте потребує обережності через можливе посилення седативних ефектів, зниження концентрації уваги та підвищення ризику небажаних реакцій, особливо у пацієнтів з хронічними патологіями та схильністю до гіпотонії.
Особливості взаємодії Ібупрофену та Корвалолу у клінічній практиціСпільний прийом Ібупрофену і вітаміну С є клінічно обґрунтованим і безпечним за умови врахування їх фармакологічних властивостей і дотримання рекомендацій щодо дозування та режиму прийому з метою мінімізації гастроінтестинальних побічних ефектів.
Раціональне поєднання Ібупрофену і вітаміну С з урахуванням безпеки для шлункаСпільний прийом Ібупрофену та антигістамінних препаратів у більшості випадків є безпечним завдяки різним механізмам дії, проте потребує ретельного вибору покоління антигістамінного засобу та врахування індивідуальних особливостей пацієнта для мінімізації ризиків седативного ефекту, передозування та навантаження на органи.
Безпека та особливості спільного застосування Ібупрофену з антигістамінними.Спільне застосування Ібупрофену та алкоголю протипоказане через суттєве підвищення ризику гастроентерологічних, гепатотоксичних та неврологічних ускладнень, що потребує індивідуальної оцінки стану пацієнта та обережного вибору знеболювальних стратегій.
Ризики одночасного прийому Ібупрофену та алкоголю в клінічній практиці.Спільний прийом Декскетопрофену та Ібупрофену не рекомендований через ідентичний механізм дії як нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП), що не підвищує терапевтичну ефективність, але суттєво збільшує ризик шлунково-кишкових ускладнень, нефротоксичності та порушень згортання крові, вимагаючи лікарського контролю та розгляду альтернативних схем лікування.
Принципові обмеження поєднання Декскетопрофену та Ібупрофену в клінічній практиціСпільний прийом Аугментину та Ібупрофену можливий за клінічною необхідністю, зважаючи на відсутність прямої лікарської взаємодії, але вимагає контролю потенційних побічних ефектів з особливою увагою до шлунково-кишкових реакцій, функції нирок і печінки, а також протипоказань, пов’язаних з алергією на пеніцилін.
Раціональне поєднання Аугментину та Ібупрофену в терапії бактеріальних інфекцій і запальних станів.Спільний прийом Амоксиклаву та Ібупрофену при інфекційних захворюваннях з температурою та больовим синдромом є клінічно обґрунтованим і безпечним за умови врахування потенційного ризику шлунково-кишкових та ниркових ускладнень, а також необхідності медичного контролю при появі серйозних симптомів.
Поєднання Амоксиклаву та Ібупрофену в терапії інфекцій з високою температурою та болем вимагає оцінки ризику та медичного спостереження.Спільний прийом Фенібута та Ібупрофену допустимий через відсутність прямої фармакологічної взаємодії, проте вимагає обережного та короткотривалого застосування з урахуванням можливого посилення седативного ефекту, ризику шлунково-кишкового подразнення та супутніх хронічних захворювань, а також необхідності медичної консультації при виражених симптомах.
Особливості одночасного прийому Фенібута та Ібупрофену в клінічній практиці.Спільний прийом Темпалгіну та Ібупрофену може посилювати знеболювальний ефект за рахунок комбінування анальгезуючих та протизапальних механізмів, проте потребує суворого дотримання заходів обережності через підвищений ризик гастроінтестинальних, печінкових і ниркових ускладнень, а також можливий негативний вплив на серцево-судинну систему та нервову концентрацію, що визначає необхідність лікарського контролю особливо при хронічних захворюваннях та тривалому застосуванні.
Контрольоване поєднання Темпалгіну та Ібупрофену для комплексного знеболення.Спільний прийом Спазмалгону та Ібупрофену можливий і іноді виправданий при комплексних больових синдромах з елементами спазму та запалення, проте потребує обережності у зв’язку з підвищеним ризиком гастроінтестинальних, ниркових та алергічних ускладнень, особливо за наявності факторів ризику та тривалої терапії.
Раціональне застосування Спазмалгону та Ібупрофену у комплексній аналгезії.Одночасний прийом Пенталгіну та Ібупрофену, незважаючи на теоретичну можливість, суттєво підвищує ризик шлунково-кишкових і ниркових ускладнень, а також побічних ефектів з боку нервової системи, тому потребує суворого медичного контролю та не рекомендується без призначення лікаря.
Комбінація Пенталгіну з Ібупрофеном - ризики та особливості безпечного застосування.Одночасний прийом Нурофену та Ібупрофену, які містять одну і ту ж активну речовину з групи НПЗП, не підвищує знеболювальний ефект, але суттєво збільшує ризики шлунково-кишкових та ниркових ускладнень, тому при необхідності корекції терапії рекомендується консультація з лікарем.
Оптимізація знеболення без ризику ускладнень - принципи безпечного застосування НПЗП.Одночасний прийом Німесила та Ібупрофену не рекомендований через сумування негативних впливів на шлунок, нирки та печінку, при цьому клінічна ефективність комбінації не зростає, а у разі потреби посилення знеболення слід звертатися до лікаря для підбору безпечної терапії.
Ризики та особливості поєднання Німесила з Ібупрофеном у знеболюванні.Спільне застосування Налгезіну та Ібупрофену, обох нестероїдних протизапальних засобів, значно підвищує ризик шлунково-кишкових ускладнень та порушення функції нирок при мінімальному посиленні знеболювального ефекту, що вимагає обережного підходу та консультації лікаря при виборі лікування болю.
Ризики та рекомендації щодо одночасного прийому Налгезіну та Ібупрофену.Одночасний прийом мефенамінової кислоти та Ібупрофену, обидва з яких належать до нестероїдних протизапальних препаратів з подібним механізмом дії, суттєво підвищує ризик шлунково-кишкових ускладнень і нефротоксичності при мінімальному посиленні знеболювального ефекту, що вимагає вибору одного препарату і консультації з лікарем у разі потреби посилення терапії.
Клінічні ризики одночасного застосування мефенамінової кислоти та Ібупрофену.Спільний прийом Кетоналу та Ібупрофену, які належать до групи нестероїдних протизапальних препаратів, не рекомендується через підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч, нефротоксичності та інших серйозних побічних ефектів без суттєвого посилення знеболювальної дії, що вимагає вибору одного препарату та консультації лікаря при недостатній ефективності.
Ризики та рекомендації щодо одночасного застосування Кетоналу та ІбупрофенуСпільний прийом Ібупрофену та Есциталопраму можливий при обмеженому та усвідомленому використанні з урахуванням підвищеного ризику шлунково-кишкових кровотеч через посилення їх спільного побічного ефекту, при цьому рекомендується дотримуватися мінімальних доз, короткострокових курсів та консультуватися з лікарем при тривалій терапії або наявності факторів ризику.
Раціональне поєднання Ібупрофену та Есциталопраму з мінімізацією ризиків.Одночасний прийом Ібупрофену та Омепразолу є поширеною клінічною практикою для зниження ризику гастродуоденальних ускладнень при застосуванні НПЗП, проте вимагає суворого дотримання режиму дозування та урахування індивідуальних факторів ризику через збереження можливості побічних ефектів обох препаратів.
Раціональна фармакотерапія поєднання Ібупрофену та Омепразолу в клінічній практиціСпільний прийом Ібупрофену та Найза, двох нестероїдних протизапальних препаратів з подібним механізмом дії, суттєво підвищує ризик гастроінтестинальних ускладнень і не покращує знеболюючий ефект, що вимагає використання одного препарату під контролем лікаря та розгляду альтернативних варіантів терапії при вираженому болі.
Ризики та принципи комбінування Ібупрофену та Найза в клінічній практиціОдночасний прийом Ібупрофену та Кетанова можливий виключно під суворим медичним контролем та на короткий курс, оскільки поєднання цих НПЗП не підвищує знеболюючий ефект, але суттєво збільшує ризик гастроінтестинальних та ниркових ускладнень, що вимагає ретельної оцінки співвідношення «користь/ризик» і дотримання рекомендованих дозувань.
Збалансоване застосування Ібупрофену та Кетанова в клінічній практиціПоєднання Золофт (сертраліну) та Ібупрофену допустиме за умови обережного застосування, мінімізації тривалості курсу та врахування факторів ризику шлунково-кишкових кровотеч і порушень згортання крові, що вимагає медичного контролю при регулярному або тривалому використанні.
Рекомендації щодо безпечного спільного прийому Золофт і Ібупрофену.Спільне застосування Дротаверину та Ібупрофену є клінічно обґрунтованим при лікуванні спастичного болю із запальним компонентом, оскільки їхні різні механізми дії доповнюють один одного, проте потребує дотримання дозувань, обережності у пацієнтів із захворюваннями ШКТ, печінки чи нирок та лікарського контролю для мінімізації ризику побічних ефектів.
Раціональне поєднання Дротаверину та Ібупрофену в клінічній практиці.Спільне застосування Ібупрофену та АЦЦ (ацетилцистеїну) при захворюваннях дихальних шляхів вважається безпечним за умови дотримання лікарських рекомендацій і контролю можливих гастроінтестинальних та системних побічних ефектів, що підтверджується сучасними клінічними дослідженнями та фармакологічними даними.
Раціональне поєднання Ібупрофену та АЦЦ у терапії респіраторних захворювань.Спільний прийом Атараксу та Ібупрофену можливий за суворим дотриманням рекомендацій лікаря та з урахуванням індивідуальних протипоказань, оскільки прямих серйозних взаємодій між препаратами не виявлено, проте необхідно контролювати можливі побічні ефекти та супутні стани пацієнта.
Безпека та особливості суміщення Атараксу та Ібупрофену у клінічній практиціСпільне застосування Амоксициліну та Ібупрофену можливе за умови лікарського контролю та оцінки індивідуальних ризиків, оскільки, хоча прямих лікарських взаємодій між ними не виявлено, їх комбінований вплив може підвищувати навантаження на ШКТ та органи детоксикації у чутливих пацієнтів.
Безпека одночасного прийому Амоксициліну та Ібупрофену потребує ретельного медичного підходу.При одночасному застосуванні Азитроміцину та Ібупрофену відсутні прямі фармакокінетичні взаємодії, однак слід враховувати підвищений ризик побічних ефектів, особливо з боку шлунково-кишкового тракту та функцій печінки і нирок, що вимагає уважного підходу при призначенні та контролі терапії у пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Безпечне поєднання Азитроміцину та Ібупрофену за контролю ускладненьПомірне споживання кави під час прийому Ібупрофену можливе за умови дотримання правил прийому препарату та відсутності захворювань шлунково-кишкового тракту, оскільки поєднання може посилювати подразнюючу дію на шлунок і викликати дискомфорт у сприйнятливих пацієнтів.
Раціональне поєднання кави та Ібупрофену з урахуванням безпеки шлункаІбупрофен, не володіючи седативним або психотропним ефектом і не порушуючи законодавчих обмежень на водіння, у більшості випадків безпечний при керуванні автомобілем, проте можливі побічні реакції та вихідний стан пацієнта вимагають уважного підходу до застосування препарату за кермом.
Безпека Ібупрофену при водінні під науковим контролем.Одночасний прийом Ортофену та Ібупрофену, які належать до нестероїдних протизапальних препаратів із подібним механізмом дії, не підсилює терапевтичний ефект, але суттєво підвищує ризик гастроінтестинальних, ниркових та серцево-судинних ускладнень, тому у клінічній практиці таке поєднання вважається небажаним і потребує заміни або консультації фахівця для корекції терапії.
Безпечне застосування НПЗП: особливості прийому Ортофену та ІбупрофенуІбупрофен може застосовуватися після вакцинації для симптоматичного зниження температури та болю за умови дотримання рекомендованих доз і обмеженого курсу, оскільки профілактичний або регулярний прийом препарату до або одразу після щеплення потенційно знижує імунну відповідь організму.
Контрольоване використання Ібупрофену після вакцинації забезпечує ефективне полегшення симптомів без істотного впливу на імунітет.Запивання Ібупрофену молоком не знижує його біодоступність і ефективність, при цьому молоко має захисний вплив на слизову оболонку шлунка, що особливо важливо для запобігання подразненню та дискомфорту, спричиненим прийомом препарату.
Ібупрофен і молоко – безпечне поєднання з захистом шлункаВибір оптимального препарату під назвою «Ібупрофен» визначається не силою дії, а якістю виробництва, формою випуску, переносимістю та клінічним завданням, оскільки усі зареєстровані препарати мають співставну ефективність у межах фармакопейних стандартів.
Критерії вибору ефективного та безпечного Ібупрофену в сучасній клінічній практиці.Чергування Ібупрофену та Парацетамолу є ефективною стратегією контролю больового синдрому та лихоманки за умови суворого дотримання дозувань, інтервалів прийому та виключення одночасного застосування з урахуванням протипоказань і необхідності консультації лікаря при тривалому застосуванні.
Раціональне застосування Ібупрофену та Парацетамолу для оптимального керування болем та температурою.Ібуфлам та Ібупрофен належать до нестероїдних протизапальних препаратів одного фармакологічного класу, різнячись переважно за статусом бренду, стандартизацією складу, виробником, допоміжними речовинами та ціною, водночас клінічна ефективність і механізм дії у них подібні, що вимагає індивідуального підходу до вибору препарату залежно від переносимості та клінічної ситуації пацієнта.
Відмінності Ібуфламу та Ібупрофену у бренді та фармакологічній стандартизації.Ібупрофен, будучи неселективним нестероїдним протизапальним препаратом, переважно спричиняє підвищення артеріального тиску через затримку рідини та послаблення дії антигіпертензивних засобів, що особливо актуально для пацієнтів із гіпертонією та серцево-судинними захворюваннями.
Вплив ібупрофену на артеріальний тиск і серцево-судинні ризики.Ібупрофен є діючою речовиною з групи нестероїдних протизапальних препаратів із аналгетичною, жарознижувальною та протизапальною дією, тоді як Ібупром є торговою маркою з тим самим активним компонентом та можливими додатковими допоміжними речовинами, що впливають на форму випуску та фармакокінетику, але не на клінічну ефективність і спектр показань.
Порівняльний аналіз Ібупрофену та Ібупрому в контексті фармакологічних властивостей та клінічної застосовності.Спільний прийом Аміксину, що стимулює імунітет, та Ібупрофену, який полегшує симптоми запалення і болю, за дотримання дозувань і рекомендацій становить ефективну й безпечну терапевтичну стратегію для лікування вірусних інфекцій з урахуванням обмежень пацієнтів із хронічними захворюваннями та необхідністю медичного контролю.
Ефективне поєднання противірусної та симптоматичної терапії при вірусних інфекціях.Фебрильна реакція у дітей, будучи фізіологічною відповіддю на проникнення патогенних агентів, індукує синтез інтерферону та вимагає науково обґрунтованого підходу до симптоматичної корекції, що включає підтримання адекватного гідробалансу, контроль мікроклімату та цілеспрямоване застосування антипіретиків при вираженому дискомфорті.
Принципи ефективного управління дитячою лихоманкою при респіраторних інфекціях.Ефективна терапія менструальних болів базується на етіологічній діагностиці у гінеколога та подальшому комплексному підході, що включає фармакологічну корекцію із застосуванням анальгетиків, спазмолітиків або гормональних препаратів залежно від клінічної картини.
Раціональна фармакотерапія менструального дискомфорту.Оптимальний вибір між Парацетамолом, що має анальгетичну та жарознижувальну дію для слабо виражених больових синдромів, та Ібупрофеном, що виявляє більш виражену анальгетичну та протизапальну активність при інтенсивних головних болях, визначається етіологією та характером больового синдрому.
Раціональний підхід до фармакотерапії головного болю: вибір між Парацетамолом та Ібупрофеном.Ефективне купірування дисменореї досягається завдяки застосуванню двох основних фармакологічних груп препаратів - анальгетиків периферичної та центральної дії (НПЗП, парацетамол) та спазмолітиків міотропного й нейротропного типів, спрямованих на зменшення больового синдрому та усунення спазмів матки.
Сучасні фармакологічні підходи забезпечують належний контроль над менструальним дискомфортом.Поєднане застосування Парацетамолу, анальгетика-антипіретика, та Ібупрофену, нестероїдного протизапального засобу, для посилення терапевтичного ефекту при лихоманці та болю вимагає суворого дотримання часового інтервалу в 4-6 годин між прийомами кожного препарату з метою уникнення підвищення ризику гепатотоксичності.
Принципи безпечного чергування Парацетамолу та Ібупрофену для максимальної ефективності.Хоча послідовне застосування Парацетамолу та Ібупрофену здатне забезпечити синергічний анальгетичний та антипіретичний ефект, одночасний прийом або перевищення дозування може спричинити гепато- та нефротоксичність, що підкреслює необхідність суворого дотримання терапевтичних рекомендацій та переважного використання комбінованих лікарських форм.
Раціональне поєднання Парацетамолу та Ібупрофену: ефективність та безпека у клінічній практиці.Сумісне застосування ібупрофену з антибіотиками суворо регламентоване, оскільки, крім потенційного негативного впливу на шлунково-кишковий тракт та нирки, його взаємодія з фторхінолоновими препаратами може провокувати непередбачувані реакції центральної нервової системи, включаючи судомні стани.
Дослідження фармакокінетики підтверджує критичну значущість верифікації сумісності ібупрофену з антибіотиками.Оптимальні стратегії фармакотерапії лихоманкових станів різняться залежно від віку пацієнта та анамнезу, передбачаючи диференційований підхід до зниження температури для підтримки природних захисних реакцій організму при помірному підвищенні та своєчасної корекції при значних гіпертерміях або ризику ускладнень.
Диференційований підхід до управління гіпертермією.
Упаковка / 50 шт.
діюча речовина: ібупрофен;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ібупрофен ‒ 200 мг або 400 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат;
плівкова оболонка: гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
200 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору;
400 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.
Код АТХ М01А Е01.
Фармакодинаміка.
Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) з коротким періодом напіввиведення та знеболювальними, протизапальними і жарознижувальними властивостями, необхідними для ефективного лікування ревматичних хвороб.
Різні дозування дозволяють підібрати індивідуальну терапію.
Експериментально доведено, що простагландини відповідають за виникнення болю і запалення. Ібупрофен чинить виражену пригнічувальну дію на синтез простагландинів, що пояснює його знеболювальний та протизапальний, а також жарознижувальний ефект. Ці властивості забезпечують полегшення симптомів запалення, болю та гарячки.
На тому ж самому механізмі базуються пригнічення агрегації тромбоцитів і ульцерогенна дія, утримування Na+ та води, а також бронхоспастичні реакції як можливі небажані ефекти.
Хоча ібупрофен може впливати на агрегацію тромбоцитів і час кровотечі, клінічно значущих змін протромбінового часу або часу згортання крові не відбувається. Ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Експериментальні дані вказують на те, що ібупрофен при одночасному застосуванні може конкурентно гальмувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. У деяких фармакодинамічних дослідженнях спостерігався менший вплив ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів, якщо один раз дати 400 мг ібупрофену за 8 годин до або через 30 хвилин після приймання швидкорозчинної ацетилсаліцилової кислоти (81 мг). Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати, що тривале лікування ібупрофеном може зменшити кардіопротективний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Клінічно значущий ефект від епізодичного застосування ібупрофену малоймовірний (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Фармакокінетика.
Всмоктування
Ібупрофен швидко всмоктується, переважно в тонкому кишечнику. Після перорального прийому 200‒600 мг ібупрофену максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) 15–55 мкг/мл досягається в середньому через 1‒2 години (tmax). Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 45 хвилин після перорального застосування натще. Цей час може варіюватися для різних лікарських форм.
Якщо ібупрофен приймати після вживання їжі, всмоктування відбувається значно повільніше, Cmax нижча, а піковий рівень спостерігається через 1–2 години. Після перорального прийому разової дози ібупрофену 400 мг пік концентрації 8–13 мкг/мл у синовіальній рідині досягається через 6 годин.
Розподіл
Ібупрофен на 99 % зв'язується з білками плазми крові. Зв'язування є оборотною реакцією.
Метаболізм
Понад 50-60 % пероральної дози ібупрофену метаболізується у печінці до двох неактивних метаболітів. Метаболізм ібупрофену подібний у дітей та дорослих.
Виведення
Період напіввиведення з плазми крові становить 1,5-2 години. Короткий період напіввиведення означає, що навіть після багаторазового застосування ібупрофену накопичення не відбувається. Ібупрофен та його метаболіти після перорального приймання практично повністю виводяться з організму через 24 години. Він виводиться нирками перед усім у вигляді неактивних метаболітів.
Доклінічні дані
Мутагенний та онкогенний потенціал
Дослідження мутагенності in vitro та in vivo (бактерії, лімфоцити людини) не дали доказів мутагенної дії ібупрофену. У дослідженнях онкогенного потенціалу ібупрофену на щурах і мишах доказів канцерогенної дії ібупрофену не виявлено.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.
Симптоматичне лікування головного болю, в тому числі при мігрені, зубного болю, болю при дисменореї, невралгії, болю у спині, м’язах, при ревматичних болях (за винятком тяжких випадків артриту), а також при симптомах застуди та грипу, гарячці.
· Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.
· Реакції гіперчутливості (наприклад, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ в анамнезі.
· ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
· Виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки чи шлунково-кишкова кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізодів підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі в минулому).
· Гострі або перенесені раніше запальні хвороби кишечнику (такі як хвороба Крона, виразковий коліт).
· Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.
· Підвищена схильність до кровотеч.
· Тяжка печінкова недостатність (цироз печінки, асцит).
· Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну
· Тяжка серцева недостатність (клас ІІІ-IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів (NYHA)).
· Лікування післяопераційного болю після операції коронарного шунтування (або використання апарату «серце-легені»).
Інші НПЗЗ, в тому числі саліцилати. Одночасне застосування декількох НПЗЗ, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотечі внаслідок синергічного ефекту. Тому слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»). Саліцилова кислота витісняє ібупрофен у процесі зв'язування з білками крові.
Глюкокортикоїди. Посилення побічних дій на шлунково-кишковий тракт, підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч та виразок (див. розділ «Особливості застосування»).
Алкоголь. Посилення побічних дій на шлунково-кишковий тракт, підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Діуретики, гіпотензивні засоби, ß-блокатори. НПЗЗ можуть знижувати ефективність діуретиків, гіпотензивних засобів, таких як АПФ-інгібітори та ß-блокатори. Діуретики також можуть збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ.
Пробенецид, сульфінпіразон. Уповільнене виведення ібупрофену, здатність пробенециду та сульфінпіразону виводити сечову кислоту послаблюється.
Пероральні антикоагулянти. НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»).
Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі при прийомі НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).
Аміноглікозиди. НПЗЗ можуть зменшувати виведення аміноглікозидів.
Ацетилсаліцилова кислота. Експериментальні дані вказують на те, що ібупрофен при одночасному застосуванні може конкурентно гальмувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати, що тривале лікування ібупрофеном може зменшити кардіопротектний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Клінічно важливий ефект від епізодичного застосування ібупрофену малоймовірний.
Пероральні протидіабетичні засоби. Дія пероральних протидіабетичних засобів (похідні сульфонілсечовини) може бути посилена ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ. Були рідкісні повідомлення про гіпоглікемію у пацієнтів, які отримували ібупрофен під час терапії сульфонілсечовиною. Необхідно регулярно перевіряти рівень цукру в крові та за необхідності коригувати дозу антидіабетичного препарату.
Антагоністи H2-гістамінових рецепторів. Клінічно значуща взаємодія ібупрофену з циметидином або ранітидином не встановлена.
Дигоксин. Концентрація дигоксину у плазмі крові може бути підвищеною.
Фенітоїн. Концентрація фенітоїну у плазмі крові може бути підвищеною.
Літій. НПЗЗ можуть знижувати виведення літію, що супроводжується підвищенням концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується контролювати концентрацію літію у плазмі крові.
Метотрексат. Застосування НПЗЗ може призвести до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. НПЗЗ можуть пригнічувати секрецію метотрексату у проксимальних канальцях та знижувати його кліренс.
Баклофен. Ібупрофен підвищує токсичність баклофену.
Хінолони. Дія на центральну нервову систему (ЦНС) посилюється.
Холестирамін. При одночасному застосуванні ібупрофену з холестираміном можливе зниження всмоктування ібупрофену у шлунково-кишковому тракті. Однак клінічна значущість невідома.
Циклоспорин. Збільшення ризику нефротоксичності при застосуванні з НПЗЗ.
Рослинні екстракти. Гінко білоба може підвищити ризик кровотечі, пов’язаної з НПЗЗ.
Міфепристон. Теоретично зниження ефективності міфепристону може відбуватися через антипростагландинову властивість НПЗЗ. Обмежені дані свідчать про те, що комбіноване призначення НПЗЗ у день введення простагландинів не має негативного впливу на дію міфепристону або простагландинів на дозрівання шийки матки або скорочувальну здатність матки і не знижує клінічну ефективність переривання вагітності.
Антибіотики групи хінолонів. Експериментальні дослідження на тваринах показали, що судоми, які асоціюються з хінолонами, можуть посилюватись у зв’язку з прийомом НПЗЗ. У пацієнтів, які одночасно приймають хінолони та НПЗЗ, є підвищений ризик виникнення судом.
Такролімус. Ризик нефротоксичності може підвищуватися при одночасному застосуванні такролімусу та НПЗЗ.
Зидовудин. Одночасне застосування зидовудину та НПЗЗ підвищує ризик гематологічної токсичності. У разі ВІЛ-позитивних осіб з поганим згортанням крові є дані про те, що одночасне застосування зидовудину та НПЗЗ підвищує ризик розвитку гемартрозу та гематом.
CYP2C9-інгібітори. Одночасне застосування ібупрофену та CYP2C9-інгібіторів може продовжувати час впливу (експозиція) ібупрофену (субстрат CYP2C9). У дослідженні вориконазолу та флуконазолу (CYP2C9-інгібіторів) було показано підвищення експозиції S(+)-ібупрофену приблизно на 80–100 %. Слід розглянути можливість зниження дози ібупрофену, якщо одночасно приймати сильні CYP2C9-інгібітори, особливо при застосуванні високих доз ібупрофену або з вориконазолом, або з флуконазолом.
Виразки шлунково-кишкового тракту, кровотечі або перфорації можуть виникнути під час лікування НПЗЗ, селективними або неселективними інгібіторами ЦОГ-2 у будь-який час, навіть без попереджувальних симптомів або анамнестичних даних. Щоб зменшити цей ризик, слід приймати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду.
У плацебо-контрольованих дослідженнях було виявлено, що деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 підвищують ризик тромболітичних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень. Ще невідомо, чи цей ризик прямо корелює із селективністю ЦОГ-1/ЦОГ-2 окремих НПЗЗ. Оскільки на даний момент немає порівнянних даних клінічних досліджень для ібупрофену при максимальних дозах і тривалій терапії, подібний підвищений ризик не виключений. Доки відповідна інформація не буде надана, ібупрофен слід застосовувати в разі клінічно підтвердженої ішемічної хвороби серця, цереброваскулярних захворювань, оклюзії периферичних артерій або для пацієнтів зі значними факторами ризику (наприклад, високий артеріальний тиск, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) лише після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі. З огляду на такий ризик слід приймати найменшу ефективну дозу протягом якнайкоротшого часу лікування.
Дія НПЗЗ на нирки включає затримку рідини з набряками та/або артеріальною гіпертензією. Тому ібупрофен пацієнтам із порушеннями серцевої діяльності та іншими станами, коли спостерігається затримка рідини, слід застосовувати з обережністю. Також потрібно бути обережними з пацієнтами, які одночасно приймають діуретики або інгібітори АПФ, а також з особами із підвищеним ризиком гіповолемії.
Внаслідок одночасного вживання алкоголю в разі застосування НПЗЗ можуть посилюватися побічні дії, особливо ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або ЦНС.
При тривалому застосуванні знеболювальних засобів можлива поява головного болю, який не слід лікувати збільшеними дозами препарату.
Респіраторні розлади. Ібупрофен може спричиняти бронхоспазм, кропив'янку або ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які страждають або страждали на бронхіальну астму, хронічний риніт або алергічне захворювання.
Порушення функції серця, нирок або печінки. Необхідно дотримуватися обережності пацієнтам із порушеннями функції печінки, нирок або серця, оскільки прийом НПЗЗ може погіршити функцію нирок. Звичний одночасний прийом інших знеболювальних засобів підвищує цей ризик ще більше. Для таких пацієнтів із високим ризиком дозу слід вибирати якомога меншу, а функцію нирок регулярно контролювати, особливо в разі тривалої терапії.
НПЗЗ можуть погіршити серцеву недостатність і швидкість клубочкової фільтрації та підвищити концентрацію серцевих глікозидів у плазмі крові.
Слід уникати застосування лікарського засобу Ібупрофен у комбінації з НПЗЗ, в тому числі із селективними інгібіторами ЦОГ-2, оскільки існує підвищений ризик виразки або кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку під час терапії НПЗЗ побічні реакції виникають частіше, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.
Шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації. При застосуванні всіх НПЗЗ повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, навіть з летальним наслідком. Вони траплялися з попереджувальними симптомами або без них або в разі серйозних шлунково-кишкових ускладнень в анамнезі в будь-який час у процесі терапії.
Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при збільшенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо у разі ускладнення кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), а також у пацієнтів літнього віку. Цим пацієнтам потрібно розпочинати лікування з мінімальної дози. Для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, яким необхідна супроводжувальна терапія з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити ризик ураження шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість одночасної комбінованої терапії захисними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти з гастроінтестинальною токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку терапії.
Слід бути обережними, коли пацієнти одночасно отримують лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, наприклад такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, СІЗЗС або інгібітори агрегації тромбоцитів, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
Ібупрофен у разі ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту та порушеннях функції печінки слід призначати лише за суворими показаннями та під наглядом лікаря, оскільки стан внутрішніх органів може погіршитися (див. розділ «Побічні реакції»).
Серцево-судинний та цереброваскулярний вплив. Пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або декомпенсованою серцевою недостатністю в анамнезі необхідно відповідним чином контролювати та консультувати, оскільки повідомляли про затримку рідини та набряк у зв’язку з терапією НПЗЗ.
Клінічні дослідження показують, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромболітичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Загалом епідеміологічні дослідження не вказують на те, що низькі дози ібупрофену (наприклад,
Пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю (NYHA II), наявною ішемічною хворобою серця, оклюзією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном лише після ретельного обміркування та уникати великих доз (2400 мг на добу). Потрібно також ретельно оцінювати клінічну картину перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), особливо якщо необхідні великі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Повідомляли про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які застосовували ібупрофен. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.
Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, індуковану лікарськими засобами еозинофілію із системними симптомами (DRESS–синдром) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця.
При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).
У виняткових випадках захворювання вітряною віспою може призвести до серйозних інфекцій шкіри та ускладнень у м’яких тканинах. До цього часу не виключена участь НПЗЗ у загостренні таких інфекцій. Тому рекомендується уникати призначення ібупрофену при захворюванні вітряною віспою.
Вплив на нирки. Пацієнтам із сильним зневодненням або післяопераційними змінами об’єму рідини перед початком терапії ібупрофеном необхідно провести регідратацію, а потім ретельно спостерігати за ними. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків і пацієнтів літнього віку зі зневодненням.
Під час тривалої терапії, як і при застосуванні інших НПЗЗ, може виникнути папілярний некроз нирки та інші ураження тканини нирки. Токсичне ураження нирок може також спостерігатися у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відіграють допоміжну роль у нирковій перфузії. У цих пацієнтів призначення НПЗЗ може спричинити зменшення залежно від дози утворення простагландинів у нирках, скоротити кровотік у нирках і спричиняти маніфестну ниркову декомпенсацію. Ці реакції виникають передусім у пацієнтів із нирковою, серцевою та печінковою недостатністю, у тих, хто одночасно приймає діуретики або АПФ-інгібітори, а також у пацієнтів літнього віку.
Гематологічні ефекти. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен знижує агрегацію тромбоцитів і подовжує час кровотечі.
Маскування симптомів основної інфекції. Ібупрофен може маскувати симптоми інфекції, що може призвести до призначення відповідного лікування із запізненням і до загострення інфекції. Це спостерігалося в разі бактеріальної позалікарняної пневмонії та бактеріальних ускладнень, спричинених вітряною віспою. Якщо ібупрофен призначений для лікування гарячки або болю, пов’язаного з інфекцією, рекомендується контролювати перебіг інфекційного захворювання. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або загострюються.
Асептичний менінгіт, системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. В окремих випадках при застосуванні ібупрофену спостерігалися симптоми асептичного менінгіту. Як виявилось, до цього схильні пацієнти з червоним вовчаком і колагеновими захворюваннями. Однак у пацієнтів, які не мали жодної з цих хронічних хвороб, це також спостерігалося.
Лікарський засіб Ібупрофен містить лактози моногідрат, тому, якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, а також розвиток вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.
У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Крім того, повідомлялося про збільшення випадків різних вад розвитку, в тому числі вад серця у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів під час фази органогенезу,
Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість із яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом І і ІІ триместру вагітності ібупрофен не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І і ІІ триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою. Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Ібупрофен слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:
ризики для плода:
– серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
– ниркова дисфункція (див. вище);
ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:
– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;
– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Отже, лікарський засіб Ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Під час пологів застосування ібупрофену не рекомендується. Початок пологів можна відстрочити, а тривалість продовжити. Крім того, може спостерігатися підвищена кровоточивість у матері і дитини.
Період годування груддю
НПЗЗ проникають у грудне молоко. З міркувань безпеки ібупрофен не рекомендується приймати жінкам, які годують груддю. Якщо лікування обов’язкове, немовля потрібно перевести на штучне вигодовування.
Фертильність
Застосування ібупрофену може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується жінкам, які хотіли б завагітніти. Слід розглянути питання про припинення прийому ібупрофену жінкам, які мають труднощі із заплідненням або проходять обстеження з приводу безпліддя.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Відповідні дослідження не проводились. Однак відомо, що ібупрофен іноді може мати побічні дії на ЦНС, такі як обмеження швидкості реакції. Це слід враховувати, коли потрібна підвищена пильність, особливо під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами. Таке буває особливо при прийманні разом з алкоголем.
Тільки для короткотривалого застосування. Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для полегшення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Більшість пацієнтів можуть приймати лікарський засіб Ібупрофен натще без розладу шлунка.
Разова доза для дітей віком від 12 років і дорослих становить 1‒2 таблетки (200 ‒ 400 мг ібупрофену) до 3 разів на добу, кожні 4‒6 годин у разі необхідності. Максимальна добова доза становить 1200 мг.
Діти віком від 6 до 12 років
Добова доза становить 20 мг на кілограм маси тіла в кілька прийомів. Для дітей з масою тіла менше 30 кг максимальна добова доза ібупрофену не повинна перевищувати 600 мг.
Таблетки слід приймати разом із достатньою кількістю води. Таблетки ковтати цілими і не розжовувати, не ламати, не подрібнювати або не смоктати, щоб уникнути дискомфорту в порожнині рота та подразнення горла.
Діти.
Лікарський засіб Ібупрофен у дозуванні 200 мг не застосовувати дітям віком до 6 років.
Лікарський засіб Ібупрофен у дозуванні 400 мг не застосовувати дітям віком до 12 років.
Симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися у дітей або дорослих при дозах нижче 100 мг/кг маси тіла. Однак у деяких випадках необхідні підтримувальні заходи. У дітей прояви симптомів токсичності спостерігалися після приймання дози від 400 мг/кг. Тривале застосування у дозах, вищих за рекомендовані, може призвести до тяжкої гіпокаліємії та ниркового тубулярного ацидозу. Симптоми можуть включати втрату свідомості та загальну слабкість.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які прийняли значну кількість ібупрофену, симптоми розвиваються впродовж 4‒6 годин. Симптомами передозування, про які повідомляється найчастіше, є нудота, блювання, біль у животі, сонливість і млявість. Що стосується ЦНС, то побічними реакціями є головний біль, шум у вухах, запаморочення, судоми та втрата свідомості. Рідко повідомляли про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, ураження нирок, шлунково-кишкові кровотечі, кому, апное та пригнічення ЦНС і дихальної системи. Також повідомляли про серцево-судинну токсичність, в тому числі гіпотонію, брадикардію та тахікардію. У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності та ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймати інші препарати.
Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. За необхідності пацієнтів слід лікувати симптоматично. Після приймання потенційно токсичної кількості потрібно застосувати активоване вугілля впродовж години. Якщо необхідно, слід відкоригувати електролітний баланс сироватки крові.
Якщо лікарський засіб вже всмоктався, потрібно дати залужнювальні речовини, які сприяють виведенню ібупрофену із сечею.
Найчастіше спостерігаються побічні реакції при застосуванні НПЗЗ, що впливають на шлунково-кишковий тракт. Можуть виникати пептичні виразки, перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, порушення травлення (диспепсія), біль у животі, мелена, гематемезис.
Після застосування повідомляли про виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона. Гастрит спостерігається рідше. Рідко повідомляли про перфорацію шлунково-кишкового тракту при застосуванні ібупрофену.
Загострення шкірних хвороб, спричинених інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасцититу), було описано при одночасному застосуванні НПЗЗ. У виняткових випадках на тлі вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м’яких тканин. Якщо є якісь ознаки інфекції або вона погіршується під час застосування ібупрофену, пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.
Клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000,
Інфекції та паразитарні захворювання: нечасто – риніт; рідко – асептичний менінгіт.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – гематологічні прояви, такі як лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактична реакція, синдром червоного вовчака, аутоімунна гемолітична анемія.
З боку психіки: нечасто – безсоння, почуття тривожності; рідко – депресія, стани сплутаності свідомості; дуже рідко – психічні розлади.
З боку нервової системи: часто – побічні дії на ЦНС, такі як обмеження швидкості реакції (особливо при поєднанні з алкоголем), головний біль, запаморочення; нечасто – парестезія, сонливість.
З боку органів зору: нечасто – розлади зору (порушення зору зазвичай зникають, якщо лікування припиняється); рідко – токсична амбліопія, токсична невропатія зорового нерва, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах, туговухість, запаморочення.
З боку серця: дуже рідко – серцева недостатність, набряк, інфаркт; частота невідома - синдром Коуніса.
З боку судин: дуже рідко – артеріальна гіпертензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхіальна астма, бронхоспазм, диспное, небезпека виникнення гострого набряку легенів у пацієнтів із серцевою недостатністю.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – розлад травлення, діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, метеоризм, дьогтеподібні випорожнення, криваве блювання, шлунково-кишкові кровотечі; рідко – гастрит, виразки у шлунково-кишковому тракті, виразковий стоматит, перфорація у шлунково-кишковому тракті; дуже рідко – панкреатит; частота невідома – загострення коліту або хвороби Крона. Під час прийому лікарського засобу може виникнути тимчасове печіння в роті або горлі.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – екзантема; рідко – кропив’янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – індукована лікарськими засобами еозинофілія із системними симптомами (DRESS–синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз ГГЕП, реакції світлочутливості.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – токсична нефропатія у різних формах, у тому числі нирковий папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок з набряками аж до ниркової недостатності.
Загальні порушення і порушення у місці введення: часто – нездужання/стомлювальність; рідко – набряк.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https//aisf.dec.gov.ua.
2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Не потребує особливих умов зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері. По 1 або 5 блістерів в пачці.
Без рецепта.
АТ «Фармак».
Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
