Чи сумісні Диклофенак та Ібупрофен?

Зазвичай поєднувати Диклофенак та Ібупрофен не рекомендується, якщо це не призначив лікар. Це не та комбінація, яка робить лікування ефективнішим, зате вона помітно збільшує ризик ускладнень.

Диклофенак та Ібупрофен — це два нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які часто використовують при болю в спині, суглобах, м'язах, при запаленні, а також при зубному болю або болючих місячних. Обидва засоби працюють за схожим принципом: блокують ферменти циклооксигенази (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), через що зменшується вироблення простагландинів — речовин, які підтримують запалення та посилюють болючі відчуття.

При одночасному прийомі цих препаратів ви фактично отримуєте подвійну дозу нестероїдних протизапальних засобів. А НПЗП — це група препаратів, де основна проблема в побічних ефектах, які можуть бути серйозними, особливо при неправильному застосуванні.

Важливо уточнити: йдеться не лише про таблетки. Небезпека зберігається і тоді, коли людина, наприклад, п'є Ібупрофен внутрішньо і паралельно приймає Диклофенак у капсулах чи уколах. А ось поєднання таблетки Ібупрофену та зовнішнього гелю Диклофенаку зазвичай менш ризиковане, але його теж важливо погоджувати з лікарем, особливо якщо лікування не на один день.

Основні аргументи, чому поєднання Диклофенаку та Ібупрофену вважається небажаним:

1. Різко зростає ризик проблем зі шлунком та кишечником. НПЗП зменшують захист слизової ШКТ, тому що простагландини потрібні не тільки для болю, але і для захисту стінок шлунка. Коли людина приймає відразу два НПЗП, ймовірність гастриту, виразки та шлунково-кишкової кровотечі стає помітно вищою. Особливо це важливо для людей старше 60 років, за наявності виразкової хвороби у минулому, при курінні, вживанні алкоголю та прийомі антикоагулянтів або аспірину.
2. Збільшується навантаження на нирки. Простагландини беруть участь у підтримці нормального кровотоку в нирках. НПЗП можуть погіршувати цей процес, особливо якщо людина має зневоднення, приймає сечогінні, має гіпертонію, цукровий діабет або хронічну хворобу нирок. При комбінації Диклофенаку та Ібупрофену ризик зниження функції нирок стає вищим, ніж при використанні одного препарату.
3. Підвищуються серцево-судинні ризики. Диклофенак вважається одним із НПЗП з більш вираженим впливом на серцево-судинну систему, особливо при тривалому застосуванні. Ібупрофен теж може підвищувати тиск та затримувати рідину. Спільний прийом посилює це навантаження, що може бути критично для людей з гіпертонією, ішемічною хворобою серця, перенесеним інфарктом чи серцевою недостатністю.
4. Додаткової користі найчастіше немає. Оскільки обидва препарати діють через один механізм, їхня комбінація зазвичай не дає помітного посилення знеболювання. Тобто людина отримує більше ризику, але не отримує пропорційно кращого результату.

Якщо один препарат не справляється зі знеболенням, то в таких ситуаціях безпечніші варіанти зазвичай виглядають так:

• перехід з одного НПЗП на інший, але не одночасний прийом;
• комбінація НПЗП з Парацетамолом (це інший механізм знеболювання);
• використання місцевих форм НПЗП (гель, мазь) замість збільшення дози таблеток;
• додавання гастропротекції (наприклад, інгібітора протонної помпи) за призначенням лікаря.

Тобто, Диклофенак та Ібупрофен вважаються несумісною комбінацією для самостійного прийому, тому що підвищують ризик ускладнень з боку шлунка, кишківника, нирок та серцево-судинної системи, а вираженого посилення ефекту зазвичай не дають. Якщо знеболювання слабке, правильніше не додавати другий НПЗП, а коригувати схему лікування разом з лікарем.

Список використаної літератури

• NSAIDs / nhs.uk;
• Diclofenac (oral route) / mayoclinic.org;
• Ibuprofen (oral route) / mayoclinic.org;
• Ibuprofen / medlineplus.gov.