Піодермія

Піодермія - гнійне ураження шкіри, що виникає в результаті впровадження в неї гноєтворних коків.

Загальні відомості

Піодермії об'єднують в собі гнійно-запальні шкірні хвороби, причиною яких є гноєродна мікрофлора - піококи, стафілококи та стрептококи. Приблизно третина всіх шкірних захворювань складають різні піодермії; первинні піодермії виникають при ураженні здорової шкіри, а вторинні є ускладненням захворювань, при яких можливі пошкодження шкіри через сверблячки. Піодермія ускладнюється коростою, екземою, а також  цукровий діабет і хронічна ниркова недостатність. Якщо піодермія протікає з залученням глибоких шарів шкіри, то після неї залишаються стійкі рубцеві та пігментні зміни.

Причини піодермії

На шкірі людини постійно присутня велика кількість мікроорганізмів, якісь з них є нормальною мікрофлорою шкіри, якісь сапрофітною і транзиторною мікрофлорою, яка при зниженні захисних функцій шкіри здатна викликати піодермії. У результаті життєдіяльності мікроорганізми виділяють ферменти, ендо- та екзотоксини, що і викликає місцеву реакцію у вигляді піодермій.

У патогенезі піодермій важливе місце займають умови праці та особливості шкіри людини, вік і стан імунної системи; зниження імунологічної реактивності людини та недотримання особистої гігієни збільшує ймовірність виникнення піодермій.

У більшості випадків піодермії викликає сапрофітна мікрофлора, а тому пацієнти не становлять небезпеки для оточуючих.

Мікротравми, стресові ситуації, перегрівання або переохолодження є факторами, які знижують захисні функції шкіри та підвищують ймовірність піодермій; у групу ризику потрапляють люди, які страждають на цукровий діабет, патологіями травної системи, порушеннями функції кровотворення і вітамінного балансу, ожиріння і виснаження також пригнічують місцевий імунітет.

Шкіра, схильна до вироблення зайвої кількості шкірного сала, що трапляється при порушеннях ЦНС, найбільш вразлива для піококків, оскільки зміна хімічного складу шкірного сала знижує стерилізаційні властивості шкіри. Зміна гормонального фону або прийом кортикостероїдів призводять до загальних захворювань, які є сприятливими до піодермій.

Діагностика

Анамнез і клінічні прояви допомагають встановити діагноз.

Лабораторна діагностика

Параклінічні дослідження: клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, комплекс серологічних реакцій на сифіліс.

Мікробіологічні дослідження: дослідження гною з вогнищ ураження з виділенням культури та визначенням чутливості до антибіотиків.

Імунологічні дослідження: визначення популяцій і субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів, сироваткових IgA, IgM, IgG та ін.

Гістологічні дослідження.

Рекомендується також консультація терапевта, ендокринолога, невропатолога.

Візуальні методи діагностики.

Визначаються більш-менш поширені гнійничкові елементи на шкірі.

Піодермії вимагають диференціальної діагностики з сифілісом, васкулітами, туберкульозом, лейшманіозом, трихофітією, пухлинами.

Що можете зробити ви при піодермії

При першому ж прояві піодермії слід звернутися до лікаря.

Що може зробити лікар

Лікар проведе діагностику хворого і призначить відповідне лікування.