Імуран

Таблетки по 50 мг у блістерах № 100 в картонній упаковці

Діючі речовини: азатіоприн.

1 таблетка містить азатіоприну 50 мг.

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат крохмаль кукурудзяний, крохмаль преже латинізований, магнію стеарат, стеаринова кислота, гіпромелоза, поліетиленгліколь (макрогол) 400.

Імуран - це імунодепресант, який застосовується при лікуванні різних аутоімунних захворювань, а також для профілактики реакції відторгнення при трансплантації органів. Його часто використовують у комбінації з кортикостероїдами та/або іншими імуносупресантами, щоб знижувати ризик відторгнення та зменшувати надмірну відповідь імунної системи.

Препарат особливо ефективний при таких станах, як хвороба Крона, виразковий коліт, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит середнього та тяжкого ступеня. У випадках, коли пацієнти погано переносять терапію глюкокортикостероїдами або вона виявляється неефективною, Імуран може бути допустимим та ефективним рішенням.

Застосування Імурана може підвищувати ризик інфекцій, тому важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та регулярно контролювати лабораторні показники. При тривалому застосуванні слід стежити за станом печінки та крові, щоб не допустити погіршення стану.

Завдяки хорошій біодоступності препарат швидко всмоктується і починає діяти, допомагаючи стабілізувати імунну реакцію. Це особливо важливо у терапії захворювань, які схильні прогресувати, утворюючи хронічне запалення чи руйнуючи власні тканини організму.

Імуран дозволяє досягти нормального рівня активності імунної системи та, відповідно, покращити якість життя пацієнта. Актуальна ціна на Імуран таблетки: Імуран 50 вказано в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Імуран інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

Фармодінаміка

Азатіоприн є імідазольним похідним 6-меркаптопурин (6-МП). In vivo він швидко розпадається на 6-МП і метілнітроімідазол. 6-МП швидко проходить крізь мембрану клітини та внутрішньоклітинно перетворюється в ряд пуринових аналогів, що включають головні активні нуклеотиди (діє як антагоніст пурину і для імуносупресії потребує клітинного поглинання та внутрішньоклітинного анаболізму до нуклеотидів тіогуаніну (НТГ)). Швидкість перетворення різна у різних пацієнтів. НТГ та інші метаболіти (наприклад рибонуклеотиди 6-метил-меркаптопурину) пригнічують de novo синтез пурину та взаємоперетворення нуклеотидів пурину. НТГ також інкорпоровані до нуклеїнових кислот, і це сприяє імуносупресивним ефектам препарату. Нуклеотиди не проникають через клітинну мембрану, тому не циркулюють в рідинах організму. Виводиться 6-МП головним чином у вигляді неактивний окисленого метаболіту. Окислення відбувається за допомогою ксантиноксидази, ферменту, пригнічується алопуринолом. Дія метілнітроімідазолу до кінця не з'ясована, проте в деяких системах він впливає на активність азатіоприну, якщо порівнювати його з 6-МП. Концентрація в плазмі крові азатіоприну і 6-МП не має прогностичної цінності щодо ефективності та токсичності цих компонентів.

Хоча точний механізм дії до кінця не з'ясований, передбачається, що він включає:

• Вивільнення 6-МП, який діє як пуриновий антиметаболит;
• Можливою блокаді -SH груп шляхом алкілування;
• пригнічення біосинтезу нуклеїнових кислот, внаслідок цього - затримки проліферації клітин, що беруть участь в імунній відповіді;
• руйнування дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) шляхом інкорпорації пуринових аналогів.

З огляду на такий механізм дії терапевтичний ефект имуран настає через кілька тижнів або місяців.

Фармакокінетика

Всмоктування азатіоприну неповне і варіабельне. Об'єм всмоктування азатіоприну аналогічний по всьому шлунково-кишковому тракту, включаючи шлунок, тонку і сліпу кишку. Однак об'єм всмоктування 6-МП після прийому азатіоприну варіабельний і може бути відмінним у різних місцях всмоктування, при цьому найвищий об'єм всмоктування спостерігається в тонкій кишці, нижчий об'єм - у шлунку, і ще нижчий - у сліпій кишці.

Ліки Імуран добре абсорбуються з верхніх ділянок травного тракту. Досліди на тваринах з радіо активним азатиоприном показали відсутність незвично високих концентрацій в будь-яких тканинах організму, невелика його кількість виявлено в головному мозку.

Рівень азатиоприна і 6-МП в плазмі крові не має чіткого співвідношення з терапевтичною ефективністю і токсичністю имуран. Після прийому всередину міченого радіоактивного азатіоприну максимум радіо активності в плазмі крові досягається через 1-2 години та зменшується з періодом напіввиведення в 4-6 годин. Азатіоприн швидко і екстенсивно метаболізується і виводиться в основному у вигляді 6-тіосечовоі кислоти з сечею.

Комбінації з кортикостероїдами та / або іншими імуносупресивними препаратами для профілактики реакції відторгнення органів при трансплантації нирок, серця, печінки, а також для зменшення потреби в кортикостероїдах при трансплантації нирок.

Лікування запальних захворювань кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) у хворих, які потребують лікування кортикостероїдами, у пацієнтів, погано переносять ГКС на терапію, а також у осіб, нечутливих до іншої стандартної терапії першого вибору.

Як монотерапія або в комбінації з кортикостероїдами та / або іншими препаратами (може включати зменшення дози або скасування кортикостероїдів) застосовується при таких хворобах:

• важкий ревматоїдний артрит;
• системна червона вовчанка;
• дерматомиозит і поле міозит;
• ауто-імунний хронічний активний гепатит;
• вульгарна пухирчатка;
• вузликовий поле артеріїт;
• ауто-імунний гемолітична анемія;
• хронічна рефрактерна ідіопатична тромбоцит опенічна пурпура
• рецидивний почерговий розсіяний склероз.

Імуран 50 мг протипоказаний хворим з гіперчутливістю до азатиоприна та інших компонентів препарату. Гіперчутливість до 6-меркаптопурин.

Азатіоприн можна приймати разом з їжею або натще, але пацієнтам слід стандартизувати спосіб застосування. Препарат не слід приймати разом із молоком або молочними продуктами.

Застосування у дорослих і дітей

Дози при трансплантації

Залежно від режиму імуносупресії в перший день може застосовуватися доза до 5 мг/кг маси тіла на добу в 2-3 прийоми. Підтримуюча доза становить 1-4 мг/кг маси тіла на добу і повинна встановлюватися в залежності від клінічного стану та гематологічної толерантності.

Дані досліджень свідчать, що терапія имуран повинна проводитися невизначено довго, навіть якщо необхідні низькі дози, через ризик відторгнення трансплантата.

Дози для лікування розсіяного склерозу

Рекомендована доза для лікування рецидивуючого перемежающейся розсіяного склерозу є 2-3 мг/кг маси тіла на добу в 2-3 прийоми. Для досягнення ефективності лікування може знадобитися більше року. Контроль за прогресу їм хвороби може бути встановлений після двох років лікування.

Дози при інших захворюваннях

Загалом початкова доза становить 1-3 мг/кг маси тіла на добу і повинна уточнюватись у цих межах залежно від клінічної відповіді (яка проявляється через тижні або місяці лікування) та гематологічної толерантності.

При появі терапевтичного ефекту підтримуюча доза зменшується до рівня, при якому цей терапевтичний ефект підтримується. При відсутності терапевтичного ефекту через 3 місяці лікування слід переглянути доцільність призначення имуран. Однак при лікуванні запальних захворювань кишечника тривалість лікування становить не менше 12 місяців і терапевтичний ефект може виявитися лише після 3-4 місяців лікування.

Підтримуюча доза може бути в межах від менше 1 мг/кг маси тіла до 3 мг/кг маси тіла на добу, залежно від клінічного стану та індивідуальної відповіді пацієнта, включаючи гематологічну толерантність.

Застосування у хворих похилого віку:

Досвід застосування имуран у хворих похилого віку обмежений. Хоча доступні дані свідчать, що частота побічних ефектів у хворих похилого віку, які отримують имуран, не відрізняється від такої в інших пацієнтів, рекомендується підтримувати дози на нижній межі норми.

Особливу увагу слід приділити контролю за гематологічною відповіддю та зменшувати підтримуючу дозу до мінімально необхідної.

Див. Пацієнти з нирковою та / або печінковою недостатністю.

Дозування і тривалість лікування варіюють залежно від захворювання, його тяжкості та досягнутого клінічного ефекту.

За частотою виникнення побічні реакції класифікується наступним чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, <1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100), рідко (> 1/10000 , <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Інфекційні та інвазивні ускладнення

Дуже часто: вірусні, грибкові та бактеріальні інфекції у пацієнтів після трансплантації, які отримують лікування азатіоприном в поєднанні з іншими імуносуп ресорами.

Нечасто: вірусні, грибкові та бактеріальні інфекції у інших пацієнтів.

У пацієнтів, які лікуються имуран самостійно або в комбінації з іншими імуносуп ресорами, особливо кортикостероїдами, підвищується чутливість до вірусної, грибкової та бактеріальної інфекції, включаючи важкі або атипові інфекції, викликані вірусами Varicella, herpes zoster та іншими інфекційними агентами.

Новоутворення доброякісні та злоякісні (включаючи кісти та поліпи)

Рідко новоутворення, включаючи неходж кінські лімфоми, рак шкіри (меланома і ніяк меланома), саркоми (Капоші та ніяк Капоші), рак шийки матки, гострий мієлолейкоз і мієлодисплазія.

Ризик неходж кінської лімфоми та інших злоякісних пухлин, переважно раку шкіри (меланома і ніяк меланома), саркоми (Капоші та ніяк Капоші) та раку шийки матки збільшується у хворих, які лікуються імуносупресивними препаратами, особливо у хворих після трансплантації. Тому терапія имуран повинна підтримуватися на мінімально ефективних дозах. Збільшення ризику розвитку неходж кінської лімфоми у хворих на ревматоїдний артрит, які лікуються імуносупресивними препаратами в порівнянні із загальною популяцією хворих найімовірніше пов'язано з самим захворюванням. Є поодинокі повідомлення про випадки гострого мієлоїдного лейкозу та міелодисплазії (іноді асоційованого з хромосомними абераціями).

Кров і лімфатична система

Дуже часто: пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія.

Часто тромбоцитопенія.

Нечасто анемія.

Рідко агранулоцитоз, панцитопенія, апластична анемія, мегалобластна анемія, еритроїдна гіпоплазія.

Застосування имуран може бути пов'язано з дозозалежним і взагалі оборотним пригніченням кісткового мозку, проявляється найчастіше як лейкопенія, іноді - як анемія і тромбоцитопенія, рідко - як агранулоцитоз, панцитопенія і апластична анемія. Особливо це характерно для пацієнтів, схильних до мієлотоксичності, наприклад, тих хворих, у яких спостерігається дефіцит тіопурінметілтрансфер ази (ТПМТ), ниркова або печінкова недостатність. Також це стосується пацієнтів, яким не була знижена доза имуран при одночасному призначенні алопуринолу.

При терапії имуран Повідомлялося про тимчасове дозозалежне збільшення обсягу еритроцитів і вмісту в них гемоглобіну. Також спостерігалися мегалобластичні зміни кісткового мозку, але важка мегалобластична анемія та еритроїдна гіпоплазія зустрічаються рідко.

Імунна система

Нечасто реакції гіперчутливості.

Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Ряд різних клінічних синдромів, є проявами підвищеної чутливості, мали місце періодично після застосування имуран. Клінічні симптоми включали загальне нездужання, запаморочення, нудоту, блювоту, діарею, лихоманку, озноб, екзантему, висип, васкуліт, міалгія, артралгія, гіпотензія, порушення функції нирок, порушення функції печінки та холестаз (див. Реакції з боку травного тракту).

У багатьох випадках при повторному призначенні имуран побічні явища виникали знову.

У більшості випадків негайна відміна препарату і призначення при необхідності підтримуючої терапії призводить до одужання.

У разі інших значних Патологіч змін в організмі були поодинокі повідомлення про смертельні випадки.

Після перенесеної реакції гіперчутливості необхідність продовження терапії имуран повинна бути ретельно зважена на індивідуальній основі.

Легкі та грудна клітка

Дуже рідко оборотний пневмоніт.

Травний тракт

Часто нудота.

Нечасто панкреатит.

Дуже рідко коліт, дивертикуліт та перфорація кишечника у хворих після трансплантації, тяжка діарея у хворих запальними захворюваннями кишечника.

У деяких пацієнтів після першого прийому имуран може з'явитися нудота, якої можна уникнути, приймаючи таблетки після їжі.

Серйозні ускладнення, такі як коліт, дивертикуліт та перфорація кишечника описані у хворих після трансплантації органів, які перебували на імуносупресивної терапії. Важка діарея, відновлювалася при повторному призначенні имуран, спостерігалася при лікуванні имуран пацієнтів із запаленням кишечника. Імовірність того, що загострення симптомів можуть бути дозозалежними, має бути враховано при лікуванні таких пацієнтів.

Повідомлялося про випадки панкреатиту у невеликої кількості пацієнтів, особливо у хворих після трансплантації нирок і пацієнтів із запаленням кишечника. Точно встановити зв'язок панкреатиту з призначенням одного конкретного препарату важко, хоча в деяких випадках при повторному призначенні имуран симптоми відновлювалися.

Гепатобіліарна система

Нечасто холестаз і порушення функції печінки.

Рідко життєво небезпечно ураження печінки.

На тлі лікування имуран іноді повідомлялося про випадки холестазу та порушення функції печінки, зазвичай поверталися до норми після відміни препарату. Це може бути пов'язано з симптомами реакції гіперчутливості.

Дуже рідко на тлі хронічного застосування азатіоприну, особливо у пацієнтів після трансплантації органів, може виникнути життєво небезпечно ураження печінки. Гістологічні дані включають розширення синусоїд, пурпуру печінки, тромбоз стан і нодулярну регенеративную гіперплазію. У деяких випадках скасування азатиоприна приводила до тимчасового або стабільного поліпшення гістологічних явищ і симптомів з боку печінки.

Шкіра та підшкірні тканини

Рідко алопеція.

Спостерігається у деяких пацієнтів, які отримують азатіоприн та іншу імуносупресивну терапію. У багатьох випадках цей стан проходив сам по собі, незважаючи на продовження терапії. Чіткого взаємозв'язку між прийомом азатіоприну і алопецією не встановлено.

Симптоми

Невмотивовані інфекції, поява виразок у горлі, синців і кровотеч є основними симптомами передозування имуран і є результатом пригнічення кісткового мозку, максимум якого настає через 9-14 днів. Ці симптоми характерні для хронічного передозування, ніж для гострого. Є повідомлення про хворого, прийняв разову дозу в 7,5 г азатіоприну, що негайно викликало нудоту, блювоту і понос, з подальшим розвитком помірної лейкопенії і порушення функції печінки.

Лікування

Специфічного антидоту немає. Призначають промивання шлунка. Подальший моніторинг, включаючи контроль гематологічних показників, необхідний для швидкого лікування будь-якого побічного ефекту може виникнути. Терапевтична цінність діалізу невідома, хоча азатіоприн частково діалізується.

Пересадка нирки хворим з нирковою недостатністю, супроводжується призначенням имуран, збільшує фертильність у пацієнтів як чоловічого, так і жіночої статі.

Препарат Імуран не слід призначати під час вагітності без ретельної оцінки переваги очікуваної користі над можливим ризиком застосування препарату.

Свідоцтва про тератогенність имуран у чоловіків є неоднозначними. Як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів слід користуватися адекватними засобами контрацепції обом партнерам, якщо хоча б один з них лікується имуран.

Є повідомлення про передчасні пологи та народження дітей з низькою масою тіла при застосуванні имуран жінками під час вагітності, особливо в комбінації з кортикостероїдами. Також є повідомлення про випадки спонтанних абортів після лікування имуран матері або батька.

Азатіоприн і його метаболіти проникають через плаценту і в низькій концентрації виявляються в крові плода та амніотичній рідині. У деякої кількості немовлят, матері яких лікувалися азатиоприном під час вагітності, спостерігалися лейкопенія і тромбоцитопенія. Тому надзвичайну увагу слід приділяти контролю за станом крові у жінок під час вагітності.

У жінок, які годують груддю під час лікування азатіоприном, в грудному молоці виявляється 6-меркаптопурин.

Препарат застосовується для лікування дітей та дорослих, за винятком лікування розсіяного склерозу, при якому застосовувати Імуран таблетки у дітей не рекомендується.

Застосування имуран потенційно небезпечним. Тому його слід призначати тільки в тому випадку, коли існує можливість адекватного контролю за хворим з метою виявлення токсичних ефектів протягом всього періоду лікування.

Рекомендується протягом перших 8 тижнів лікування имуран щотижня або частіше (при застосуванні високих доз або при наявності важкої ниркової і печінкової недостатності) проводити повні аналізи крові, включаючи підрахунок тромбоцитів. Надалі частоту аналізів крові можна зменшити, але не менше ніж до 1 разу на місяць, в крайньому випадку - не менше 1 аналіз в 3 місяці.

Пацієнти, які отримують таблетки Імуран, повинні негайно повідомляти лікаря про появу у них інфекцій, раптових синців або кровотеч та інших проявів пригнічення кісткового мозку.

Дуже рідко у деяких пацієнтів з дефіцитом ферменту тіопурінметілтрансфер ази (ТПМТ) може бути незвично збільшена чутливість до мієлосупресивного ефекту азатіоприну, що може призводити до швидкого пригнічення кісткового мозку на тлі лікування имуран. Ці явища можуть загострюватися при одночасному призначенні препаратів, що пригнічують ТПМТ, наприклад, олсалазін, месалазину та сульфасалазину. Також повідомлялося про можливе взаємозв'язок між зменшенням ТПМТ активності та виникненням вторинної лейкемії і міелодисплазії у деяких хворих, які лікуються 6-меркаптопурин (активний метаболіт азатіоріну) в комбінації з іншими ЦІТО токсичними препаратами. Хоча в деяких лабораторіях проводять тести на визначення дефіциту ТПМТ, такі тести не виявляють всіх пацієнтів з ризиком виникнення важкої токсичності. Тому слід проводити ретельний контроль аналізів крові пацієнта.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактози або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Ниркова і / або печінкова недостатність

Очікувалося, що токсичність имуран буде збільшуватися при нирковій недостатності, але в результаті досліджень це не підтвердилося. Однак рекомендується дозу встановлювати на нижній межі рекомендованого діапазону і ретельно контролювати гематологічної відповідь. При появі гематологічної токсичності доза повинна бути зменшена.

З обережністю слід призначати імуран хворим з печінковою недостатністю, необхідно регулярно контролювати аналізи крові та печінкові функціональні тести. Метаболізм имуран у цих хворих може порушуватися, тому доза встановлюється на нижній межі рекомендованого діапазону. При появі гематологічної або печінкової токсичності доза повинна бути зменшена.

Обмежена кількість даних свідчить, що імуран шкідливий для пацієнтів з дефіцитом гіпоксантин-гуанін-фосфорібозілтрансфер ази (синдром Леша - Найхана). Таким чином, з огляду на порушення метаболізму у таких пацієнтів не рекомендується призначати їм імуран.

Мутагенність

Хромосомні порушення спостерігалися як у чоловіків, так і у жінок, що лікувалися имуран, однак важко оцінити роль имуран в розвитку цих порушень. Хромосомні порушення, зникали з часом, спостерігалися в лімфоцитах нащадків пацієнтів, які лікувалися имуран. За винятком дуже рідкісних випадків, ніяких явних ознак фізичних порушень у нащадків пацієнтів, які лікувалися имуран, виявлено не було. При лікуванні ряду захворювань азатіоприном та УФ-хвилями спостерігався синергічний кластогенних ефект.

Фертильність

Одужання від хронічної ниркової недостатності після трансплантації нирок і застосування имуран супроводжувалося підвищенням фертильності у жінок і чоловіків.

Канцерогенність

Ризик неходж кінської лімфоми та інших злоякісних пухлин, переважно раку шкіри (меланома і ніяк меланома), саркоми (Капоші та ніяк Капоші) та раку шийки матки збільшується у хворих, які лікуються імуносупресивними препаратами. Цей ризик більше пов'язаний з інтенсивністю і тривалістю імуносупресивної терапії, ніж з конкретним препаратом, призначається. Є повідомленння про те, що зменшення або скасування імуносупресивної лікування приводила до часткового або повного регресу неходж кінської лімфоми та саркоми Капоші.

Пацієнти, які отримують кілька імуносупресивних препаратів, мають великий ризик надто великого придушення імунної системи, тому терапія имуран повинна підтримуватися на мінімально ефективних дозах. Як і для всіх пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення раку шкіри, слід обмежити вплив сонячних променів і УФ-опромінення, носити відповідний одяг та застосовувати сонцезахисні креми з високим коефіцієнтом захисту.

Інфекції, викликані вірусом Varicella Zoster

Інфекції, викликані вірусом Varicella Zoster, можуть ставати важче при лікуванні иммуносупрессантами.

Слід бути обережними, особливо з огляду на наступне: перед призначенням імуносупресантів слід перевірити, чи мав пацієнт захворювання, викликані вірусом Varicella Zoster. Для цього корисним серологічне тестування. У разі відсутності в анамнезі впливу цього вірусу, слід уникати контакту з індивідуумами з вітряною віспою або herpes zoster. У разі присутності впливу вірусу слід уникати контакту з хворими на вітряну віспу або herpes zoster та вирішити питання про пасивної імунізації Varicella Zoster імуноглобуліном. При інфікуванні вірусом Varicella Zoster слід вжити необхідних заходів, що включають антивірусну та підтримуючу терапію.

Даних про вплив азатіоприну на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами немає і він не може бути обумовлений фармакологічними особливостями препарату.

Алопуринол / оксипуринол / тіопуринол

При одночасному застосуванні алопуринолу, оксипуринолу і тіопуринол з 6-меркаптопурин або азатіоприном дози останніх слід зменшувати на ¼ від звичайних.

Нейро-м'язові блокатори

Імуран посилює дію деполяризуючих нейром'язових блокаторів, таких як сукцинілхолін і може зменшувати дію недеполяризуючих блокаторів, таких як тубо курарін.

варфарин

При одночасному застосуванні з азатіоприном антикоагулянт ний ефект варфарину зменшується.

Цитостатики / міелосупресори

По можливості слід уникати одночасного застосування з цитостатиками та препаратами з мієлосупресивним ефектом, такими як пеніциламін. Є повідомлення про виникнення серйозних гематологічних змін при одночасному застосуванні имуран і ко-тримоксазол. Є також повідомлення про можливий розвиток гематологічних відхилень при одночасному застосуванні имуран і каптоприлу. Ймовірно також, що циметидин та індометацин можуть мати мієлосупресивний ефект буде посилюватися одночасним застосуванням имуран.

аміно саліцилати

Існують свідоцтва, що in vitro похідні аміно саліцилатів (олсалазін, меслазін або сульфосалазін) пригнічують фермент ТПМТ, тому їх треба з обережністю призначати разом з имуран.

інші взаємодії

Фуросемід може впливати на метаболізм азатіоприну in vitro, але це не має клінічного значення.

вакцини

Иммуносупрессивная активність имуран може мати атиповий і потенційно негативний вплив на дію живих вакцин, тому застосування живих вакцин хворим, які знаходяться на лікуванні имуран, протипоказано (з теоретичних даними).

Можлива ослаблена відповідь на неживі вакцини; подібна реакція спостерігалася на вакцину гепатиту В при введенні її хворим, які лікувалися комбінацією азатіоприну і кортикостероїдів.

За даними клінічного вивчення було встановлено, що стандартні терапевтичні дози имуран не порушують реакцію на введення полівалентної пневмококової вакцини.

Можливо, буде потрібне зниження дозування азатіоприну при його прийомі одночасно з іншими лікарськими засобами, первинна або вторинна токсичність яких включає мієлосупресію

Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності - 5 років.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.