Бі-Престаріум

Склад:

Діючі речовини: периндоприлу аргінін/амлодипін.

1 таблетка препарату Бі-Престаріум 5 мг/5 мг містить:

• Периндоприлу аргініну - 5 мг;
• Амлодипіну - 5 мг;
• Додаткові речовини, включаючи лактозимоногідрат.

1 таблетка препарату Бі-Престаріум 5 мг/10 мг містить:

• Периндоприлу аргініну - 5 мг;
• Амлодипіну - 10 мг;
• Додаткові речовини, включаючи лактозимоногідрат.

1 таблетка препарату Бі-Престаріум 10 мг/5 мг містить:

• Периндоприлу аргініну - 10 мг;
• Амлодипіну - 5 мг;
• Додаткові речовини, включаючи лактозимоногідрат.

1 таблетка препарату Бі-Престаріум 10 мг/10 мг містить:

• Периндоприлу аргініну - 10мг;
• Амлодипіну - 10мг;
• Додаткові речовини, включаючи лактозимоногідрат.

Форма випуску:

Таблетки по 30 штук в контейнері з полімерних матеріалів, по 1 контейнеру, вміщеної в картонну пачку.

Периндоприл - інгібітор АПФ, який перетворює ангіотензин І в судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також викликає розпад вазодилататора брадикініну. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II в плазмі крові, підвищення активності реніну в плазмі крові та зниження секреції альдостерону. Також інгібування АПФ призводить до підвищення рівня брадикініну, підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреінкініновой системи та до активації системи простагландину. Цей механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску (АТ).

Дія периндоприлу здійснюється завдяки його активного метаболіту - периндоприлату. Інші метаболіти неактивні.

Артеріальна гіпертензія (АГ)

Периндоприл ефективно знижує систолічний та діастолічний АТ при АГ будь-якого ступеня тяжкості: легкій, помірній та тяжкій.

Периндоприл зменшує резистентність периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. В результаті периферичний кровотік посилюється, проте ЧСС не змінюється. Нирковий кровообіг зростає, але показник гломерулярної фільтрації не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 години після прийому одноразової дози та зберігається щонайменше протягом доби: відношення Т / Р (співвідношення залишкового ефекту і максимального) периндоприлу становить 87-100%.

АТ знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, АТ нормалізується протягом місяця і зберігається тривалий час без виникнення тахіфілаксії. При припиненні прийому периндоприлу ефект відміни не виникає.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Периндоприл має судинорозширювальні властивості, покращує еластичність великих артерій і зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих судин.

Запобігання серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з документально підтвердженою стабільною ІХС.

4-річне дослідження EUROPA (European Trial on the Reduction of Cardiac Events with Perindopril in Stable Coronary Artery Disease) за участю понад 12 тис. пацієнтів з ІХС довело, що лікування периндоприлом достовірно знижує ймовірність:

• розвитку фатального і нефатального інфаркту міокарда на 24%;
• розвитку серцевої недостатності, яка вимагає госпіталізації, на 39%.

Головними критеріями оцінки ефективності була комбінована точка: серцево-судинна летальність, нелетальний інфаркт міокарда та/або зупинка серця з подальшим успішним запуском. Результатом терапії периндоприлу тертбутиламіном у дозі 8 мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 10 мг) один раз на день стало достовірне абсолютне зменшення показника первинної кінцевої точки дослідження на 1,9 % (зменшення відносного ризику на 20 %, 95 % СІ [9,4; 28,6] – p<0,001).

Амлодипін

Амлодипін - антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує трансмембранний потік іонів кальцію до клітин гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м'язи судин. Антиангінальний ефект амлодипіну забезпечується двома механізмами:

• розширення периферичних артеріол, і, як результат, зменшення загального периферичного опору (післянавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом і його потреба в кисні;
• розширення основних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з АГ прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год. Завдяки повільному початку дії амлодипіну різкого зниження артеріального тиску не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією амлодипін подовжує загальний час виконання фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та збільшує час до виникнення депресії сегмента S-T на 1 мм при навантаженнях, а також знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу в нітрогліцерині.

Дослідження гемодинаміки та клінічні дослідження з контролем навантаження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю показали, що амлодипін не призводив до клінічного погіршення за результатами показників переносимості фізичних навантажень, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматики.

Амлодипін не викликає небажаних метаболічних ефектів або зміни рівня ліпідів в плазмі крові, тому може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Властивості, загальні для периндоприлу та амлодипіну

Дослідження ASCOT-BLPA (Anglo-Scandinavian Cardiac outcomes Trial - Blood Pressure Lowering Arm) за участю 19 257 пацієнтів з АГ та серцево-судинними факторами ризику довело переваги тривалої терапії амлодипіном і периндоприлом в порівнянні з терапією атенололом і діуретиком щодо зниження частоти виникнення серцево судинних ускладнень. Згідно з результатами дослідження у пацієнтів групи, яка отримувала амлодипін + периндоприл, достовірно знизився ризик виникнення серцево-судинних ускладнень, а саме, зниження ризику:

• коронарних ускладнень і втручань - на 16%;
• загальної смертності - на 11%;
• серцево-судинної смертності - на 24%;
• фатального і нефатального інсульту - на 23%;
• нефатального інфаркту міокарда (крім німого) і фатальних ускладнень ІХС - на 13%.

Швидкість і ступінь всмоктування периндоприлу та амлодипіну як монопрепаратів, так і в складі препарату Бі-Престаріум вірогідно не відрізняються.

Ефективність амлодипіну у запобіганні клінічних подій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) було оцінено у незалежному мультицентровому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з участю 1997 пацієнтів – Порівняння амлодипіну до еналаприлу щодо обмеження випадків тромбозу (CAMELOT). Протягом 2 років 663 пацієнти приймали амлодипін у дозі 5 – 10 мг, 673 пацієнти приймали еналаприл у дозі 10 – 20 мг та 655 пацієнтів приймали плацебо на додаток до стандартної терапії статинами, β-блокаторами, діуретиками та аспірином. Основні результати з ефективності наведено у таблиці нижче. Результати свідчать про те, що лікування амлодипіном було пов’язано з меншою кількістю випадків госпіталізації з приводу стенокардії та операцій реваскуляризації у пацієнтів з ІХС.

Периндоприл

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 год. Період напіврозпаду периндоприлу в плазмі крові - 1 год. Периндоприл є проліками. 27% загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту - периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому. Існує лінійний взаємозв'язок між дозою периндоприлу та його концентрацією в плазмі крові. Вживання їжі дещо сповільнює перетворення периндоприлу в периндоприлат, тому периндоприл слід застосовувати перед їжею.

Обсяг розподілу незв'язаного периндоприлату - 0,2 л/кг маси тіла. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові - 20%, в основному з АПФ, цей показник є дозозалежним. Периндоприлат виводиться з сечею. Стадія рівноважної концентрації в плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки. Печінковий кліренс периндоприлу знижується вдвічі. Однак кількість утвореного периндоприлату не зменшується. Тому таким хворим коригувати дозу не потрібно.

Діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв.

Амлодипін

Після перорального прийому в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації в крові через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність - 64-80%. Обсяг розподілу - 21 л/кг. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Дослідження in vitro показали, що 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми крові.

Період напіввиведення з плазми крові - 35-50 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді та 60% - у вигляді метаболітів.

Ліки Бі-Престаріум застосовуються при артеріальній гіпертензії та/або ішемічній хворобі серця, коли необхідне лікування периндоприлом у комбінації з амлодипіном. Застосування препарату має відбуватися строго за призначенням лікаря з урахуванням особливостей пацієнта. Купити таблетки від тиску Бі престаріум (ліки Бі престаріум) можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною вартістю.

При лікуванні слід враховувати функції нирок, оскільки у пацієнтів із недостатністю нирок ризик побічних реакцій підвищений. Одночасне використання з іншими лікарськими засобами, що впливають на рівень калію в сироватці, може спричинити порушення електролітного балансу. Побічні ефекти трапляються рідко, але часто спостерігаються гіпотензія, набряк або набряки тканин.

При призначенні препарату необхідно виявляти обережність, особливо у пацієнтів похилого віку та за наявності серцевої або ниркової недостатності. Препарат не рекомендований при протипоказаннях, включаючи вагітність, а також потребує контролю стану пацієнта протягом перших годин після початку терапії.

Взаємодія з іншими засобами та інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту слід враховувати для зниження ризику небажаних реакцій. Види побічних явищ та особливості терапії залежать від дозування та комбінації з іншими препаратами.

Артеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця (якщо необхідне лікування периндоприлом та амлодипіном).

Пов’язані з периндоприлом:

• підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-яких інших інгібіторів АПФ;
• ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ;
• уроджений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
• одночасне застосування з препаратами, які містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном. Бі-ПРЕСТАРІУМ® не застосовувати раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ «Особливості застосування»).

Пов’язані з амлодипіном:

• тяжка артеріальна гіпотензія;
• підвищена чутливість до діючої речовини або до похідних дигідропіридину;
• шок, включаючи кардіогенний шок;
• обструкція виходу з лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня);
• серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда з нестабільною гемодинамікою.

Пов’язані з препаратом Бі-Престаріум®:

Усі вищезазначені протипоказання, пов’язані з кожним з компонентів препарату, стосуються фіксованої комбінації Бі-Престаріум®.

• підвищена чутливість до будь-якої допоміжної речовини.

Як приймати Бі-Престаріум? Дорослим призначають 1 таблетку на добу одноразово, бажано вранці перед їжею. Таблетка не підлягає поділу.

Дозу та тривалість прийому підбирають індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показань до застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.

Максимальна добова доза - 1 таблетка Бі-Престаріум 10 мг/10 мг на добу.

Діапазон дозування препарату дозволяє гнучко підібрати співвідношення компонентів залежно від клінічних потреб.

Щодо пацієнтів з груп ризику див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти з порушенням функції нирок та пацієнти літнього віку (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Виведення периндоприлату знижується у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатиніну і калію.

Бі-ПРЕСТАРІУМ® можна призначати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів препарату окремо.

За умови доброї переносимості дозування амлодипіну є однаковим для молодших пацієнтів та пацієнтів літнього віку. Для пацієнтів літнього віку рекомендований звичайний режим дозування, але підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Концентрація амлодипіну у плазмі крові не залежить від ступеня порушення функції нирок.

Амлодипін не виводиться під час діалізу.

Порушення функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Відсутні рекомендації щодо дозування для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки, тому підбирати дозу потрібно обережно, розпочинати терапію слід з найнижчих доз (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Для вибору оптимальної початкової та підтримуючої дози лікарського засобу пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно окремо підбирати дозу амлодипіну та периндоприлу. Дослідження фармакокінетики амлодипіну у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не проводилися. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня прийом амлодипіну слід розпочинати з найнижчих доз, які підвищують поступово.

Купити Бі-Престаріум у таблетках можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на Бі Престаріум 5 5, Бі Престаріум 10 5, Бі Престаріум 10 10 вказана в каталозі сайту.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося при окремому застосуванні периндоприлу та амлодипіну, є: набряки, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), спотворення смаку (дисгевзія), парестезія, порушення зору (включаючи двоїння), дзвін у вухах, вертиго, пальпітація, припливи, гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна ритму дефекації, діарея, запор, свербіж, висип, екзантема, набряк суглобів (набряк щиколоток), спазми м’язів, підвищена втомлюваність, астенія.

Під час клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу або амлодипіну окремо спостерігалися нижчезазначені побічні реакції, які класифіковані згідно зі словником стандартизованої медичної термінології MedDRA за системами організму з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (>1/1000 до <1/100); рідко (>1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявною інформацією).

Інфекції та інвазії: риніт (нечасто - амлодипін; дуже рідко - периндоприл).

З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичних гормонів (СНСАДГ) ( рідко – периндоприл).

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія (нечасто* - периндоприл); лейкопенія/нейтропенія (дуже рідко - амлодипін та периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); агранулоцитоз або панцитопенія (дуже рідко - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); тромбоцитопенія (дуже рідко - амлодипін та периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); ензимоспецифічна гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дуже рідко - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку імунної системи: гіперчутливість (дуже рідко - амлодипін; нечасто - периндоприл).

З боку обміну речовин і метаболізму: гіпоглікемія (нечасто* - периндоприл) (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); гіперкаліємія, що зникає після відміни препарату (нечасто* - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); гіпонатріємія (нечасто* - периндоприл); гіперглікемія (дуже рідко - амлодипін).

З боку психіки: безсоння (нечасто - амлодипін); порушення настрою (включаючи тривогу) (нечасто - амлодипін та периндоприл); депресія (нечасто - амлодипін, нечасто* - периндоприл); порушення сну (нечасто - периндоприл).

З боку нервової системи: сонливість (особливо на початку лікування) (часто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); запаморочення (особливо на початку лікування) (часто - амлодипін та периндоприл); головний біль (особливо на початку лікування) (часто - амлодипін та периндоприл); спотворення смаку (дисгевзія) (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); тремор (нечасто - амлодипін); гіпоестезія (нечасто - амлодипін); парестезія (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); непритомність (нечасто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); сплутаність свідомості (рідко - амлодипін; дуже рідко - периндоприл); гіпертонус (дуже рідко - амлодипін); периферична нейропатія (дуже рідко - амлодипін); цереброваскулярні події можуть виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (дуже рідко - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); екстрапірамідні розлади (екстрапірамідний синдром) (частота невідома - амлодипін).

З боку органів зору: порушення зору (часто - амлодипін та периндоприл); двоїння (часто - амлодипін).

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); вертиго (часто - периндоприл).

З боку серця: пальпітація (часто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); тахікардія (нечасто* - периндоприл); стенокардія (дуже рідко - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику (дуже рідко - амлодипін та периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) (нечасто - амлодипін; дуже рідко - периндоприл).

З боку судин: припливи (часто - амлодипін); гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми) (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); припливи жару (рідко* – периндоприл); васкуліт (дуже рідко - амлодипін; нечасто* - периндоприл); феномен Рейно (частота невідома - периндоприл).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка (часто - амлодипін та периндоприл); кашель (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); бронхоспазм (нечасто - периндоприл); еозинофільна пневмонія (дуже рідко - периндоприл).

З боку шлунково-кишкового тракту: гіперплазія ясен (дуже рідко - амлодипін); біль у животі (часто - амлодипін та периндоприл); нудота (часто - амлодипін та периндоприл); блювання (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); диспепсія (часто - амлодипін та периндоприл); зміна ритму дефекації (часто - амлодипін); сухість у роті (нечасто - амлодипін та периндоприл); діарея (часто - амлодипін та периндоприл); запор (часто - амлодипін та периндоприл); панкреатит (дуже рідко - амлодипін та периндоприл); гастрит (дуже рідко - амлодипін).

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, жовтяниця (дуже рідко - амлодипін); цитолітичний або холестатичний гепатит (дуже рідко - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); підвищення рівня печінкових ферментів (переважно спричинені холестазом) (дуже рідко - амлодипін).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк Квінке (дуже рідко - амлодипін); ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (дуже рідко - амлодипін; нечасто - периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); мультиформна еритема (дуже рідко - амлодипін та периндоприл); алопеція (нечасто - амлодипін); пурпура (нечасто - амлодипін); знебарвлення шкіри (нечасто - амлодипін); гіпергідроз (нечасто - амлодипін та периндоприл); свербіж (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); висип, екзантема (нечасто - амлодипін; часто - периндоприл); кропив’янка (нечасто - амлодипін та периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); реакції фоточутливості (дуже рідко - амлодипін; нечасто* - периндоприл); пемфігоїд (нечасто* - периндоприл); посилення симптомів псоріазу (рідко - периндоприл); синдром Стівенса – Джонсона (дуже рідко - амлодипін); ексфоліативний дерматит (дуже рідко - амлодипін); токсичний епідермальний некроліз (частота невідома - амлодипін).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: набряк суглобів (набряк щиколоток) (часто - амлодипін); артралгія (нечасто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); міалгія (нечасто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); спазми м’язів (часто - амлодипін та периндоприл); біль у спині (нечасто - амлодипін).

З боку сечовидільної системи: порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія (часте сечовипускання) (нечасто - амлодипін); ниркова недостатність (нечасто - периндоприл); гостра ниркова недостатність (рідко - периндоприл); анурія/олігурія (рідко* – периндоприл).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція (нечасто - амлодипін та периндоприл); гінекомастія (нечасто - амлодипін).

Загальні розлади та реакції у місці введення: набряки (дуже часто - амлодипін); периферичні набряки (нечасто* - периндоприл); підвищена втомлюваність (часто - амлодипін); біль у грудній клітці (нечасто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); астенія (часто - амлодипін та периндоприл); біль (нечасто - амлодипін); нездужання (нечасто - амлодипін; нечасто* - периндоприл); гіпертермія (нечасто* - периндоприл).

Результати лабораторних досліджень: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла (нечасто - амлодипін); підвищення рівня сечовини у крові (нечасто* - периндоприл); підвищення рівня креатиніну у крові (нечасто* - периндоприл); підвищення рівня білірубіну у крові (рідко - периндоприл); підвищення рівня печінкових ферментів (рідко - периндоприл); зниження рівня гемоглобіну та гематокриту (дуже рідко - периндоприл).

Ушкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедур: падіння (нечасто* - периндоприл).

*Частоту було розраховано за даними спонтанних повідомлень про побічні реакції, виявлені у ході клінічних досліджень.

Звіт про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Всі застереження, які пов'язані з кожним з компонентів препарату, стосуються препарату Бі-Престаріум.

Для периндоприлу

Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть послужити причиною різкого зниження артеріального тиску, яке частіше виникає у пацієнтів з гіповолемією або у пацієнтів з тяжкою ренінзалежною гіпертензією. У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, а також пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити розвиток інфаркту міокарда або інсульту, слід ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок, а також концентрацію калію в сироватці крові.

Стеноз аортального та мітрального клапанів / гіпертрофічна кардіоміопатія

Інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана і / або обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).

Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія. Периндоприл слід призначати з обережністю пацієнтам з коллагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при наявності порушення функції нирок, через ризик виникнення нейтропенії / агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії.

У пацієнтів з порушенням функції нирок і у пацієнтів літнього віку виведення периндоприлату знижується. Тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатиніну і калію.

На тлі прийому інгібіторів АПФ у деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки може спостерігатися тимчасове підвищення концентрації сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові. Наявність реноваскулярной гіпертензії підвищує ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності.

Порушення функції печінки. Якщо при застосуванні інгібітора АПФ у пацієнта виникла жовтуха або значно підвищується рівень печінкових ферментів, слід припинити прийом інгібітора АПФ і забезпечити пацієнту ретельний медичний нагляд.

Анафілактоїдні реакції при аферезу ліпопротеїнів низької щільності. Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності з сульфатом декстрану можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ до початку проведення плазмаферезу.

Анафілактоїдні реакції при десенсибилизирующей терапії. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ.

Якщо пацієнту збираються проводити хірургічне втручання або потрібна анестезія, лікування інгібітором АПФ необхідно припинити за добу до хірургічного втручання (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші).

Можливе виникнення гіперкаліємії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або погіршення функції нирок, вік (старше 70 років), цукровий діабет, інтеркурентних стану, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз.

Для амлодипіну

Пацієнти з порушенням функції печінки. Як і при застосуванні інших антагоністів кальцію, період напіввиведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушенням функції печінки. Тому таким пацієнтам амлодипін слід призначати з обережністю, з ретельним моніторингом рівня печінкових ферментів.

Пацієнтам із серцевою недостатністю призначати амлодипін необхідно з обережністю.

Для пацієнтів похилого віку рекомендоване дозування таке ж, як і для інших пацієнтів, однак підвищувати дозу слід з обережністю.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендується призначати препарат.

Період вагітності та годування груддю

Препарат Бі-Престаріум не рекомендується застосовувати в I триместр вагітності. При встановленій вагітності необхідно якомога швидше розпочати альтернативну терапію.

Бі-Престаріум протипоказаний у II і III триместр вагітності.

Під час годування грудьми приймати препарат Бі-Престаріум не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження щодо впливу препарату Бі-Престаріум на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводились. Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Можливе порушення реакції водія у разі виникнення запаморочення, головного болю, слабкості, стомлюваності або нудоти. Рекомендовано бути обережними, особливо на початку лікування.

Діти

Бі-Престаріум не рекомендується призначати дітям до 18 років через відсутність досліджень за участю цієї групи пацієнтів.

Всі застереження, які пов'язані з кожним з компонентів препарату, стосуються препарату Бі-Престаріум.

Для периндоприлу

Не рекомендується одночасне застосування з:

• калійзберігаючими діуретиками, добавками, які містять калій або замінники солі з калієм, оскільки вони можуть привести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Їх одночасне застосування з препаратом Бі-ПРЕСТАРІУМ не рекомендується. Якщо одночасний прийом показаний через наявність підтвердженої гіпокаліємії, їх слід застосовувати з обережністю. Необхідно проводити моніторинг рівня калію плазми крові;
• літієм. Одночасний прийом літію та інгібіторів АПФ не рекомендується через можливе виникнення зворотного підвищення концентрації літію в сироватці крові та, відповідно, підвищення його токсичності (важкої нейротоксичности). Однак якщо це дійсно необхідно, слід ретельно контролювати рівень концентрації літію в сироватці крові;
• аліскіреном - у інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет або пацієнтів з порушеною функцією нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується;
• естрамустин - підвищення ризику виникнення ангіоедеми.

Препарати, одночасне призначення з якими потребує контролю

НПЗП, серед яких ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, можуть підвищити ризик виникнення порушення функції нирок, в тому числі гострої ниркової недостатності, та підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з наявним порушенням функції нирок. Призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Необхідний періодичний контроль функції нирок.

Протидіабетичні засоби (інсулін, цукрознижуючі сульфонаміди): при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту (можливо завдяки підвищенню толерантності до глюкози).

Діуретики: для зниження ризику виникнення артеріальної гіпотензії рекомендовано припинити прийом діуретиків та відновити водно-електролітний баланс до початку лікування інгібіторами АПФ.

Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до таких при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, припливи, нудота, блювота і артеріальна гіпотензія).

Для амлодипіну

Не рекомендується одночасне призначення:

Дантролену (інфузія): не рекомендоване одночасне призначення дантролена і антагоністів кальцію через ризик виникнення шлуночкової фібриляції.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності

Індуктори CYP 3A4 (рифампіцин, гіперікум перфоратум, протисудомні засоби, такі як карбамазепін, фенобарбітал, фосфенітоїн, фенітоїн, примідон): одночасне застосування може призвести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Призначати амлодипін у комбінації з індукторами CYP 3A4 слід з обережністю, при необхідності можна коригувати дозу амлодипіну.

Інгібітори CYP 3A4 (ітраконазол, кетоконазол): одночасне застосування може підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові та частоту виникнення його побічних ефектів. Призначати амлодипін у комбінації із зазначеними препаратами слід з обережністю, при необхідності дозування амлодипіну може бути змінено.

Блокатори β-рецепторів, які застосовують при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол): ризик виникнення артеріальної гіпотензії, слабкості серцевої діяльності у пацієнтів з серцевою недостатністю (як латентною, так і неконтрольованої).

Одночасне призначення амлодипіну безпечно з тіазидними діуретиками, інгібіторами АПФ, блокаторами β-рецепторів, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, препаратами для зниження кислотності шлунка (гель гідроксиду алюмінію, гідроксид магнію, симетикон), циметидином, нестероїдними протизапальними препаратами , антибіотиками та пероральними цукрознижувальними препаратами.

Загальні властивості периндоприлу та амлодипіну

Препарати, одночасне призначення з якими потребує контролю:

• баклофен - можливе посилення антигіпертензивного ефекту;
• антигіпертензивні засоби (такі як блокатори β-рецепторів) і вазодилататори: одночасне застосування цих засобів може посилити гіпотензивний ефект периндоприлу та амлодипіну;
• блокатори α-рецепторів (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилюють антигіпертензивний ефект і підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії;
• ГКС, тетракозактид: послаблення антигіпертензивного ефекту (внаслідок затримки води та солей ГКС);
• аміфостин: може посилювати гіпотензивний ефект;
• трициклічні антидепресанти / антипсихотичні засоби / анестетики: посилення антигіпертензивного ефекту і підвищення ризику виникнення ортостатичної гіпотензії.

Інші комбінації

У клінічних дослідженнях щодо взаємодій доведено, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може збільшуватися, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту.

Про випадки передозування препарату Бі-ПРЕСТАРІУМ® не повідомлялося. Дані щодо свідомого передозування амлодипіну є обмеженими. Симптоми: наявні дані припускають, що прийом дуже великих доз може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та ймовірного виникнення рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену, можливо, тривалу системну гіпотензію та шок з летальним наслідком.

Рідко повідомлялося про некардіогенний набряк легенів як наслідок передозування амлодипіну, який може проявлятися з відстроченим початком (через 24˗48 годин після застосування) і потребувати штучної вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду можуть бути провокуючими факторами.

Лікування: клінічно виражена гіпотензія, викликана передозуванням амлодипіну, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, зокрема частого моніторингу функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, та потребує уважного стеження за об’ємом циркулюючої крові та сечовиділенням.

Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та артеріального тиску, якщо відсутні протипоказання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може допомогти усуненню наслідків блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках є доречним промивання шлунка. Дослідження за участю добровольців продемонструвало, що прийом активованого вугілля через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижує швидкість абсорбції амлодипіну в організмі. У системному кровообігу амлодипін має високий рівень зв’язування з білками крові, тому призначення гемодіалізу не ефективне.

Інформація про передозування периндоприлу є обмеженою. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть виникнути гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель.

При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 0,9 %. При виникненні гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення. Слід розглянути можливість проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений з системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При виникненні стійкої до лікування брадикардії можливе застосовування штучного водія ритму. Необхідний постійний моніторинг основних показників життєдіяльності, рівня концентрації електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Зберігати таблетки в щільно закритому контейнері. Не потребує особливих температурних умов зберігання.

Актуальна ціна на лікарський препарат Бі-Престаріум вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Інформація «Бі престаріум: аналоги», «Бі престаріум і алкоголь» знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Hypertension: Clinical Pharmacist's Role in Management - PMC / pmc.ncbi.nlm.nih.gov;
• Arterial hypertension - Fondation de Recherche Cardio-Vasculaire / fondation-recherche-cardio-vasculaire.org.