Холангіт

Холангіт

Холангіт — це локалізоване або поширене запальне захворювання, що вражає внутрішньо- та/або позапечінкові жовчні протоки. Він розвивається внаслідок приєднання інфекції на тлі погіршення або повного припинення відтоку жовчі.

Класифікація холангіту включає такі різновиди хвороби:

1. За течією: гострий, рецидивуючий, хронічний холангіт.
2. За причинами розвитку: первинний холангіт та вторинний як результат маніпуляцій і перенесених захворювань.
3. За характером патологічного процесу:
   • бактеріальний, або гнійний, холангіт;
   • склерозуючий холангіт:
     • первинний склеротичний холангіт із перебігом на тлі неспецифічного виразкового коліту або без нього;
     • вторинний склеротичний холангіт;
     • токсичний холангіт;
     • холангіт внаслідок ішемічних пошкоджень;
     • обтураційний холангіт;
     • аутоімунний холангіт;
     • холангіоцелюлярний рак, асоційований із первинним склерозуючим холангітом.

Причини холангіту

Збудниками гнійного холангіту є представники мікрофлори кишечника — кишкова паличка, ентерококи, ентеробактерії, клебсієли. При обстеженні пацієнтів найчастіше виявляються кілька видів патогенних мікроорганізмів у жовчі та позитивний посів крові на стерильність.

Причини виникнення первинного склерозуючого холангіту остаточно не вивчені. До факторів, під впливом яких протоки починають склерозуватися, належать інфекційні агенти, токсичні речовини, аутоімунні запалення, спадкова схильність.

Провокують розвиток хвороби:

• вроджені порушення анатомії гепатобіліарної системи;
• порушення складу жовчі та її відтоку;
• хронічні інфекції, паразитарні захворювання;
• нервові та ендокринні патології, що змінюють тонус жовчного міхура.

Симптоми холангіту

Гострий холангіт має клінічні прояви, які маніфестують раптово:

• Тріада Шарко — інтенсивний біль у правому підребер'ї або епігастрії, лихоманка з ознобом, жовтяниця. При розвитку ускладнення у вигляді сепсису комплекс симптомів доповнюють падіння артеріального тиску та порушення свідомості.
• Під час обстеження виявляються болючість під правою реберною дугою, м'язова напруга.

Хронічний холангіт вирізняється циклічним перебігом та зміною періодів загострень і ремісій. Загострення супроводжується появою болів тупого характеру, почуттям тяжкості у правому підребер'ї, слабкістю, жовтяницею та свербежем шкіри, розвитком гепатиту та цирозу печінки.

При склерозуючому холангіті хворі скаржаться на стомлюваність, жовтяницю, свербіж, втрату ваги, періодичні болі у правому підребер'ї. На розгорнутій стадії відзначаються симптоми цирозу, супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту та аутоімунних патологій.

Групи ризику

Гнійний холангіт зазвичай виникає при:

• вроджених або набутих порушеннях анатомії жовчовивідної системи та підшлункової залози;
• інфекційних і паразитарних захворюваннях травного тракту;
• інвазивних процедурах на жовчному міхурі, підшлунковій залозі, тонкому кишечнику.

Первинний холангіт найчастіше діагностується у пацієнтів:

• чоловічої статі від 25 до 45 років;
• із неспецифічним виразковим колітом;
• з автоімунними захворюваннями;
• з обтяженою спадковістю.

Діагностика холангіту

Крім об'єктивного огляду, для встановлення діагнозу потрібно проведення додаткових лабораторних та інструментальних досліджень.

При гнійному холангіті план обстеження включає:

• загальний та біохімічний аналізи крові;
• печінкові проби;
• УЗД або КТ органів черевної порожнини;
• ургентну ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію (ЕРХПГ) при підозрі на обструкцію протоків.

Діагностика склерозуючого холангіту здійснюється такими методами:

• загальний та біохімічний аналізи крові;
• печінкові проби;
• імунологічні тести;
• УЗД або КТ органів черевної порожнини;
• ЕРХПГ, магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (МРХПГ);
• біопсія печінки.

Лікування холангіту

При гнійному холангіті лікарські засоби призначаються безпосередньо після госпіталізації з метою підготовки до проведення інвазивної декомпресії жовчних шляхів. Схема лікування включає такі засоби:

• розчини для дезінтоксикаційної терапії;
• знеболювальні, седативні, антигістамінні препарати;
• етіотропну терапію з урахуванням збудника антибактеріальними чи протипаразитарними засобами.

Склерозуючий холангіт препарати вимагає після об'єктивної оцінки стану паренхіми печінки та жовчовивідної системи. В межах консервативного лікування призначаються похідні урсодезоксихолевої кислоти, кортикостероїди, цитостатики.

Для усунення симптомів гнійного холангіту проводяться ЕРХПГ із папілосфінктеротомією та видаленням каменів, протезування жовчних протоків, черезшкірне дренування під УЗД- або КТ-контролем.

При склеротичних процесах прохідність протоків може бути відновлено шляхом балонної дилатації чи протезування. У разі відсутності ефекту від комплексної консервативної та інвазивної терапії єдиний шлях — трансплантація печінки.

Профілактика

Запобігти виникненню бактеріального холангіту дають змогу:

• регулярні обстеження у сімейного лікаря чи терапевта;
• своєчасне лікування захворювань травного тракту.

Ефективних методів профілактики первинного склерозуючого холангіту не розроблено.

Ускладнення холангіту

Важким ускладненням гнійного холангіту є септичний шок, або біліарний сепсис. Він розвивається при надходженні збудників захворювання з жовчі в кров і супроводжується системними реакціями — лихоманкою, тахікардією, мозковими порушеннями, артеріальною гіпотонією. Також за відсутності лікування бактеріальний холангіт може ускладнюватись локалізованими гнійно-септичними процесами (абсцеси, флебіти).

До ускладнень первинного склерозуючого холангіту належать:

• приєднання інфекції та трансформація у гнійний холангіт;
• холангіоцелюлярний рак;
• цироз печінки;
• підвищення ризику появи злоякісних новоутворень кишечника.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про холангіт

Як виявляється холангіт?

Основні симптоми захворювання — підвищення температури, озноб, жовтяниця, біль у правому підребер'ї. Інтенсивність проявів залежить від виду хвороби.

Чим небезпечний холангіт?

Холангіт може призвести до станів, що загрожують життю, підвищити ризик розвитку онкологічних захворювань.

Що буде, якщо не лікувати холангіт?

Ускладненнями гнійного холангіту є абсцеси, біліарний сепсис. Склеротичний холангіт за відсутності медичного контролю та лікування призводить до цирозу печінки.

Які препарати призначаються при холангіті?

Консервативне лікування включає дезінтоксикаційну терапію, призначення анальгетиків, антибіотиків або протипаразитарних засобів, антигістамінних і седативних препаратів.