Нефрит

Нефрит

Нефрит — це мінерал групи амфіболів, однак у нефрології цим терміном називають різні запальні захворювання нирок, що характеризуються ураженням ниркової структури та порушенням функціональності органу.

Види нефритів

Захворювання умовно ділять на 4 групи:

• інтерстиціальний нефрит — запалення ниркової паренхіми та інтерстиціальної тканини;
• пієлонефрит — переважне ураження канальців нирок;
• гломерулонефрит — запалення клубочків нирок (гломерул);
• шунтовий нефрит — ушкодження імунних комплексів у клубочках нирки.

Причини нефриту

Найчастіше нефрит нирок виникає з таких причин:

• хронічний запальний процес в організмі;
• кишкові інфекції;
• переохолодження;
• перенесені вірусні та бактеріальні захворювання;
• камені в нирках або сечовому міхурі;
• обструкція сечовивідних шляхів;
• інші хвороби, що порушують роботу нирок;
• автоімунні захворювання;
• отруєння токсичними речовинами, отрутами або важкими металами.

Нефрит у дітей майже у 90% випадків зумовлює кишкова паличка.

У групі ризику — люди, які тривалий час приймають такі лікарські засоби, як антибіотики, нестероїдні протизапальні та сечогінні препарати, імунодепресанти.

Нефрит може бути наслідком травм і таких системних захворювань, як алергічний діатез, системний червоний вовчак, склеродермія.

У поодиноких випадках встановити етіологію хвороби не вдається, у такому разі ставлять діагноз «ідіопатичний нефрит», тобто такий, що виник самостійно, без явної причини.

Симптоми нефриту нирки

Ознаки різних видів нефриту дещо відрізняються, що залежить від характеру ураження. Також на прояви хвороби впливає рівень патоморфологічних змін у нирках.

До загальних симптомів хвороби належать:

• підвищена стомлюваність;
• набряки обличчя та нижніх кінцівок;
• тупий ниючий або тягнучий біль у попереку;
• зменшення об’єму сечі;
• потемніння та помутніння сечі;
• підвищення температури тіла;
• озноб;
• зниження апетиту;
• нудота, іноді блювання.

При гломерулонефриті можуть спостерігатися набряки тіла, підвищення артеріального тиску, блідість шкірних покривів. Лабораторні дослідження виявляють протеїнурію (наявність у сечі білка, зазвичай альбуміну), гіпопротеїнемію (аномально низька кількість білка у плазмі крові), гіперліпідемію (підвищений рівень ліпідів та/або ліпопротеїнів у крові).

При пієлонефриті часто виникають симптоми інтоксикації організму, сечовипускання супроводжується болем, різзю чи печінням.

Дітям властиві виражені ознаки інтоксикації та розвиток абдомінального синдрому, тобто біль виникає не в попереку, а в животі.

Якщо не провести лікування гострої фази хвороби, запалення набуде хронічного характеру. У цьому випадку характерні симптоми у вигляді набряків та дизуричних розладів відсутні, можливе незначне підвищення кров'яного тиску. Функція нирок може зберігатися 10–25 років, але хвороба поступово прогресує і призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності. Патологія має хвилеподібний перебіг, то загострюючись, то відступаючи. У період ремісії жодних скарг, окрім гіпертензії, немає. Виявити зміни може лише аналіз сечі. Загострення відбувається після переохолодження, інфекції, вживання алкоголю. При рецидиві виникають такі самі симптоми, що і в гострій стадії.

Діагностика

Попередній діагноз «нирковий нефрит» лікар ставить на підставі скарг пацієнта.

Для остаточного висновку проводять аналізи крові та сечі, УЗД нирок. За необхідності, щоб встановити причину хвороби, призначають цистоскопію, урографію, рентген, КТ, біопсію тканини нирки та низку інших досліджень.

Потрібна диференціальна діагностика з інфекціями сечостатевих шляхів, тромбозом ниркових вен, нефропатією, кістою та туберкульозом нирок, амілоїдозом, нирковою недостатністю.

Лікування нефриту

Якщо підтверджується діагноз «нефрит», препарати для лікування призначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від форми захворювання, його джерела та тяжкості перебігу.

Ліки, що використовуються від нефриту нирок:

• протизапальні засоби — для усунення запалення;
• антибіотики (зазвичай пеніциліни) — для усунення інфекційних осередків;
• діуретики (наприклад, фуросемід) — для зняття набряків;
• блокатори повільних кальцієвих каналів — для зниження підвищеного артеріального тиску;
• загальнозміцнювальні препарати, вітаміни — для пришвидшення процесу одужання.

У разі розвитку нефротичного синдрому застосовують імунодепресанти.

Якщо наростає азотемія чи розвивається ниркова недостатність, проводять гемодіаліз.

Велике значення у лікуванні нефриту має дотримання дієти. Пацієнтам рекомендується стіл №7, що передбачає обмеження вмісту в раціоні білків та кухонної солі.

Загальні принципи лікувальної дієти: дробовий прийом їжі до 6 разів на день, зменшення споживання рідини, вживання відварених, тушкованих, запечених та приготовлених на пару продуктів.

Заборонені продукти:

• борошняні вироби;
• жирні сорти м'яса та риби;
• супи на бульйонах;
• соління та маринади;
• квашені овочі;
• копченості;
• гриби;
• спеції;
• ковбасні вироби;
• алкоголь;
• газовані напої, включаючи питну воду.

Основні властивості дієтичного столу №7: відновлює водно-сольовий баланс, зменшує набряклість, поліпшує ниркову функцію, пришвидшує виведення з організму шлаків, токсинів, продуктів обміну.

Ускладнення

Через запальний процес нирки не виконують повноцінно свої важливі функції — фільтрацію крові та утворення сечі, що загрожує такими ускладненнями:

• асцит;
• гідроперикард (скупчення рідини в перикарді);
• набряк легень;
• артеріальна гіпертензія;
• серцева недостатність;
• гостра та хронічна ниркова недостатність;
• набряк головного мозку.

Кожне з цих ускладнень є потенційно небезпечним для життя людини, тому важливо вчасно звертатися за допомогою лікарів.

Профілактика

Щоб запобігти розвитку нефриту, рекомендується:

• вчасно лікувати запальні та інфекційні захворювання;
• суворо дотримуватись режиму прийому призначених лікарем антибіотиків;
• уникати переохолодження;
• нормалізувати питний режим;
• правильно харчуватися.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про Нефрит