Бруфен

Фармакодинаміка

Усі чотири форми препарату Бруфен містять ібупрофен як похідну пропіонової кислоти та нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), який забезпечує анальгетичну, протизапальну і жарознижувальну дію. Терапевтичний ефект реалізується через оборотне пригнічення ферменту циклооксигенази, що призводить до помітного зменшення синтезу простагландинів — медіаторів болю, запалення та гарячки. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані всіх інструкцій вказують на те, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або аспірину (наприклад, у дозі 81 мг) на агрегацію тромбоцитів і утворення тромбоксану, якщо обидва препарати застосовуються одночасно. Хоча екстраполяція цих даних на клінічну ситуацію має певні неточності, не можна виключати, що регулярне довготривале застосування ібупрофену здатне знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Проте при нерегулярному або несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

Фармакокінетика

Для всіх чотирьох форм препарату Бруфен ібупрофен інтенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, карбоксилювання та кон'югації з утворенням двох фармакологічно неактивних метаболітів. Виведення нирками є швидким і повним (близько 90% виводиться з сечею у вигляді незміненої речовини та кон'югатів), а також частково із жовчю, без ознак кумуляції. Препарат значною мірою зв'язується з білками плазми крові (близько 99% для форми Рапід), а період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 2 години (у межах від 1.8 до 3.5 години).

Швидкість та профіль всмоктування суттєво відрізняються залежно від лікарської форми:

Сироп швидко абсорбується при пероральному прийомі: пікові концентрації в плазмі крові натще досягаються приблизно через 45 хвилин, тоді як після їди абсорбція сповільнюється, а пікові рівні настають через 1.5–3 години.

Бруфен Рапід (м'які капсули) завдяки тому, що ібупрофен уже розчинений у гідрофільному розчиннику, всмоктується частково вже у шлунку і повністю в тонкій кишці. Час досягнення пікової концентрації натще становить 40 хвилин (проти 90 хвилин у звичайних таблеток), а активна речовина виявляється в плазмі крові протягом понад 8 годин.

Бруфен Саше (шипучі гранули) швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, досягаючи пікової концентрації в сироватці крові протягом 1–2 годин після прийому.

Бруфен Ретард (таблетки пролонгованої дії) завдяки спеціальній матриці з ксантановою камедь згладжує пікові підвищення та зниження концентрації, характерні для форм швидкого вивільнення. Він забезпечує вищі рівні діючої речовини на 5-ту, 10-ту, 15-ту та 24-ту години, демонструючи профіль із двома піковими концентраціями при прийомі натще.

Показання до застосування лікарських засобів лінійки Бруфен відрізняються залежно від конкретної лікарської форми та її дозування:

Сироп (Бруфен) призначений виключно для короткотривалого лікування пропасниці (лихоманки) та болю у дітей (з масою тіла від 7 кг або віком від 6 місяців) та підлітків.

Бруфен Рапід (м'які капсули по 400 мг) застосовується для дорослих та підлітків віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг) для симптоматичного лікування легкого та помірного болю різного походження — зокрема головного, зубного болю, болісних менструацій, а також при застуді та пропасниці.

Бруфен Саше (гранули шипучі по 600 мг) та Бруфен Ретард (таблетки пролонгованої дії по 800 мг) мають більш широкий спектр показань і призначаються дорослим для лікування суглобових і ревматичних захворювань, а також вираженого больового синдрому. Зокрема, вони показані при:

• Ревматоїдному артриті (включно з ювенільним ревматоїдним артритом або хворобою Стілла), анкілозуючому спондиліті, остеоартриті та інших неревматоїдних (серонегативних) артропатіях.
• Несуглобових ревматичних та періартикулярних ураженнях, таких як плечолопатковий періартрит (капсуліт), бурсит, тендиніт, теносиновіт (тендосиновіт) і біль у нижній частині спини, а також при пошкодженнях м'яких тканин (наприклад, розтягненнях та перенапруженні зв'язок).
• Полегшенні болю помірного та середнього ступеня, такого як біль при дисменореї, зубний та післяопераційний біль, а також для симптоматичного полегшення головного болю, у тому числі мігрені (для форм Саше та Ретард).

Для всіх форм лікарських засобів лінійки Бруфен існує низка загальних протипоказань, проте є й окремі відмінності залежно від дозування та форми випуску.

Загальні протипоказання для всіх форм:

Відома підвищена чутливість (гіперчутливість) до ібупрофену або будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості (таких як бронхіальна астма, риніт, набряк Квінке / ангіоневротичний набряк або кропив'янка) у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) чи інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Активна чи в анамнезі рецидивна виразкова хвороба або шлунково-кишкова кровотеча (підтверджені два або більше епізоди виразки чи кровотечі), а також шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов'язані з попереднім прийомом НПЗЗ.

Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за критеріями NYHA).

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв).

Третій триместр вагітності.

Специфічні протипоказання для окремих форм:

Сироп: додатково протипоказаний дітям з масою тіла менше 7 кг; при підвищеній схильності до кровотечі або активній кровотечі; цереброваскулярних чи інших кровотечах; порушеннях кровотворення або згортання крові; а також при спадковій непереносимості фруктози (через вміст сахарози і сорбіту).

Бруфен Рапід (капсули): протипоказаний пацієнтам з масою тіла менше 40 кг або віком до 12 років; при активній формі виразкової хвороби / кровотечі; цереброваскулярних або інших кровотечах в активній фазі; геморагічному діатезі або порушеннях згортання крові; порушеннях кровотворення нез'ясованої етіології; а також при тяжкому зневодненні (на тлі блювання, діареї чи недостатнього споживання рідини).

Бруфен Саше та Бруфен Ретард (високі дозування 600 мг і 800 мг): протипоказані дітям (до 12 років для Ретард, а для Саше ця лікарська форма взагалі протипоказана дітям); при станах, що супроводжуються підвищеним ризиком кровотеч або активною кровотечею; а також при гострому або перенесеному раніше виразковому коліті чи хворобі Крона.

Для всіх форм препарату Бруфен існує перелік лікарських взаємодій, які вимагають обережності або забороняють одночасне застосування через потенційні ризики:

Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) та інші НПЗЗ: Не рекомендується одночасно застосовувати ібупрофен з аспірином або іншими НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) через підвищений ризик виникнення побічних реакцій та шлунково-кишкових утворень і кровотеч унаслідок синергічного ефекту. Експериментальні дані також свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати кардіопротекторний ефект низьких доз аспірину при регулярному довготривалому прийомі (хоча при нерегулярному застосуванні це малоймовірно).

Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, бета-блокатори) та діуретики: НПЗЗ можуть послаблювати їхню ефективність. Одночасний прийом діуретиків підвищує ризик нефротоксичності, а комбінація інгібіторів АПФ, сартанів або бета-блокаторів із НПЗЗ у пацієнтів із порушенням функції нирок або зневодненням може призвести до додаткового погіршення ниркової функції та гострої ниркової недостатності (яка зазвичай є оборотною). Калійзберігаючі діуретики в комбінації з ібупрофеном можуть спричинити гіперкаліємію.

Антикоагулянти та антиагреганти: Ібупрофен може підсилювати ефекти антикоагулянтів (таких як варфарин), а також підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч при сумісному прийомі з антитромбоцитарними препаратами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Кортикостероїди: Збільшують ризик появи виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати серцеву декомпенсацію, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищувати рівень глікозидів (наприклад, дигоксину) в плазмі крові.

Препарати літію та фенітоїн: Одночасне застосування ібупрофену призводить до підвищення рівня літію та фенітоїну в плазмі крові (сироватці).

Метотрексат: НПЗЗ можуть пригнічувати тубулярну (канальцеву) секрецію метотрексату, знижувати його кліренс та збільшувати ризик токсичності (прийом ібупрофену за 24 години до або після метотрексату вимагає обережності).

Циклоспорин і такролімус: Підвищується ризик нефротоксичності.

Зидовудин: Збільшується ризик гематологічної токсичності; зафіксовано докази зростання ризику гемартрозів і гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією при сумісному призначенні ібупрофену та зидовудину.

Препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ можуть потенціювати їхній ефект, тому у разі сумісного прийому рекомендується моніторинг рівня глюкози в крові через ризик гіпоглікемії.

Хінолонові антибіотики: Експерименти на тваринах вказують на підвищений ризик появи судом при одночасному прийомі НПЗЗ і хінолонів.

Інгібітори CYP2C9 (наприклад, вориконазол і флуконазол): Можуть збільшувати експозицію ібупрофену (субстрату CYP2C9) приблизно на 80–100 %, що вимагає розгляду зниження дози ібупрофену.

Інші препарати та речовини: Холестирамін може знижувати абсорбцію ібупрофену в шлунково-кишковому тракті; міфепристон — знижувати свою ефективність, через що НПЗЗ не радять застосовувати раніше ніж через 8–12 діб після міфепристону; аміноглікозиди — зменшувати своє виведення; пробенецид і сульфінпіразон — затримувати виділення ібупрофену; а екстракти трав гінкго білоба — потенціювати ризик кровотеч.

Алкоголь: Одночасне вживання алкоголю під час прийому будь-якої форми ібупрофену збільшує небезпеку виникнення небажаних ефектів, особливо з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.

Для всіх чотирьох форм лікарських засобів лінійки Бруфен діють загальні застереження щодо мінімізації побічних ефектів шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів. Водночас інструкції містять низку специфічних та загальних особливостей застосування:

Шлунково-кишкові ризики: Усі форми можуть викликати шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорації, які можуть бути летальними та виникати в будь-який момент лікування як із попереджувальними симптомами, так і без них. Особливої обережності та мінімальних початкових доз потребують пацієнти з виразковою хворобою в анамнезі (особливо ускладненою), хронічними запальними захворюваннями кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) та люди літнього віку. При сумісному прийомі з низькими дозами аспірину, антикоагулянтами (варфарин), кортикостероїдами або СІЗЗС слід розглянути можливість призначення захисних препаратів (інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). При появі шлунково-кишкової кровотечі чи виразки прийом препарату негайно припиняють.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти: Застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може дещо підвищувати ризик артеріальних тромботичних подій (інфаркту міокарда чи інсульту), тоді як низькі дози (до 1200 мг на добу) такого підвищення зазвичай не демонструють. З обережністю (після ретельної оцінки і уникаючи високих доз) препарат призначають пацієнтам з артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій, цереброваскулярними захворюваннями та факторами ризику на кшталт гіперліпідемії чи цукрового діабету, оскільки НПЗЗ можуть спричиняти затримку рідини та набряки. Також зафіксовані окремі випадки розвитку синдрому Коуніса (алергічного судинного спазму, що може призвести до інфаркту).

Вплив на нирки: У пацієнтів з дегідратацією (особливо у дітей, підлітків та літніх людей) існує високий ризик гострої ниркової недостатності. Тривалий прийом або перевищення доз може призвести до анальгетичної нефропатії, папілярного некрозу, ниркового тубулярного ацидозу та гіпокаліємії. Пацієнти з порушеннями функції нирок, серця чи печінки, а також ті, що приймають діуретики та інгібітори АПФ, потребують ретельного контролю та зниження доз.

Респіраторні та алергічні реакції: Через ризик виникнення бронхоспазму, кропив'янки або набряку Квінке (анальгетичної астми) ібупрофен слід з обережністю призначати пацієнтам із бронхіальною астмою, хронічним ринітом, алергічними захворюваннями або носовими поліпами. У вкрай рідкісних випадках можливі тяжкі анафілактичні реакції.

Тяжкі шкірні реакції (ТШПР): При застосуванні ібупрофену зареєстровані небезпечні для життя шкірні ураження, такі як синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, DRESS-синдром та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (здебільшого протягом першого місяця лікування). При появі висипу чи інших ознак препарат слід негайно відмінити. Уникають прийому ібупрофену при наявності вітряної віспи через ризик тяжких шкірних і м'яких тканинних ускладнень.

Маскування симптомів інфекцій: Ібупрофен може замаскувати прояви інфекційних захворювань (лихоманку, біль), що здатне затримати початок антибактеріальної терапії та ускладнити перебіг (наприклад, при позагоспітальній пневмонії або ускладненнях вітряної віспи), тому пацієнтам слід контролювати перебіг симптомів.

Інші особливості: Препарат здатний тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів (подовжуючи час кровотечі), тому пацієнти з порушеннями згортання крові потребують нагляду. У хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) та змішані захворювання сполучної тканини підвищений ризик асептичного менінгіту. Довготривале зловживання знеболювальними може спричиняти хронічні головні болі. Вплив на жіночу фертильність є оборотним після відміни препарату. Усі форми містять специфічні допоміжні речовини (наприклад, сахарозу, сорбіт, парабени чи барвник Е 110 у сиропі; високий вміст натрію в саше; сорбіт у капсулах Рапід), які вимагають обережності у пацієнтів із непереносимістю цукрів чи обмеженням споживання солей.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вплив на фертильність: Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність (впливаючи на овуляцію), тому його не рекомендують жінкам, які планують вагітність або мають труднощі із зачаттям (або проходять обстеження з приводу безпліддя). Цей ефект є повністю оборотним після припинення прийому препарату.

Перший та другий триместри вагітності: Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати на перебіг вагітності та розвиток ембріона або плода. Епідеміологічні дані вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах (ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості). Починаючи з 20-го тижня вагітності, прийом ібупрофену може спричинити олігогідрамніон (маловоддя) внаслідок ниркової дисфункції плода, а також звуження артеріальної протоки (які зазвичай є оборотними після відміни). Тому протягом першого та другого триместрів ібупрофен не слід призначати без крайньої необхідності; якщо ж застосування необхідне, доза має бути мінімальною, а тривалість — найкоротшою (при прийомі протягом кількох днів, починаючи з 20-го тижня, може знадобитися допологовий моніторинг).

Третій триместр вагітності: Протягом третього триместру застосування будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів суворо протипоказано. Це може призвести до серйозних ускладнень для плода (кардіо-легенева токсичність із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією, а також ниркова дисфункція) та для матері/новородженого наприкінці вагітності (подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект навіть при дуже низьких дозах, а також пригнічення скорочувальної активності матки, що спричиняє затримку або пролонгацію пологів). З цих же причин ібупрофен не рекомендується приймати під час пологів та розродження.

Годування груддю: У ході обмежених досліджень ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях (і малоймовірно, що міг би негативно вплинути на немовля). Проте, через загальні застереження для нестероїдних протизапальних засобів, ібупрофен не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Оскільки після прийому НПЗЗ можуть виникати такі побічні ефекти, як головний біль (цефалія), запаморочення, сонливість, підвищена втомлюваність, занепокоєння та порушення зору, пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами, якщо вони відчувають подібні симптоми.

Одноразове введення або короткочасне застосування препарату в рекомендованих дозах зазвичай не вимагає спеціальних запобіжних заходів. Проте цей вплив на швидкість реакції та концентрацію уваги значною мірою посилюється у разі одночасного вживання алкоголю.

Для лінійки лікарських засобів Бруфен загальним правилом є застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів, щоб мінімізувати небажані ефекти. Проте спосіб застосування та дозування суттєво відрізняються залежно від лікарської форми:

Бруфен (сироп, 20 мг/мл):

Призначений виключно для перорального прийому та короткотривалого застосування у дітей з масою тіла від 7 кг (віком від 6 місяців) та підлітків. Не рекомендується дітям з масою тіла менше 7 кг.

Добова доза для дітей становить 20 мг на 1 кг маси тіла на добу, розділена на 3–4 прийоми (для зручності вважається, що на 1 кг маси тіла припадає 1 мл сиропу на добу). Для дозування використовується мірний шприц, що додається в упаковці.

Для підлітків разова доза становить 200–400 мг (10–20 мл) 3–4 рази на добу; максимальна разова доза — 400 мг, а загальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг.

Без консультації лікаря сироп можна застосовувати не більше 3 днів (для дітей віком до 6 місяців при посиленні або збереженні симптомів довше 24 годин слід негайно звернутися до лікаря).

Бруфен Рапід (м'які капсули по 400 мг):

Застосовується перорально дорослими та підлітками віком від 12 років з масою тіла понад 40 кг.

Капсули слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовуючи та запиваючи водою.

Рекомендована разова доза становить 1 капсулу (400 мг). У разі потреби можна приймати по 1 капсулі кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 капсули).

Без консультації лікаря підліткам не слід приймати препарат довше 3 днів, а дорослим — якщо температура тримається більше 3 днів або біль не зникає протягом 4 днів.

Бруфен Саше (гранули шипучі по 600 мг):

Протипоказаний дітям. Призначений для перорального застосування дорослими.

Перед застосуванням вміст одного саше слід повністю розчинити у склянці води. Для досягнення швидшої дії можна приймати натще, а пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту — під час або після їди. (Може з'явитися тимчасове відчуття печіння в роті або горлі, тому важливо розчиняти саше в достатній кількості води).

Рекомендована доза становить 1200–1800 мг на добу за 2–3 прийоми (деяким пацієнтам достатньо 600–1200 мг на добу). Загальна максимальна добова доза не повинна перевищувати 2400 мг.

Бруфен Ретард (таблетки пролонгованої дії по 800 мг):

Не призначений для дітей віком до 12 років. Застосовується дорослими та підлітками віком від 12 років перорально.

Таблетки потрібно ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини, бажано під час або через деякий проміжок часу після їди (пацієнтам з чутливим шлунком — під час їди). Їх категорично заборонено розжовувати, ділити, подрібнювати або розсмоктувати, щоб уникнути подразнення ротової порожнини та горла.

Рекомендована доза становить дві таблетки (1600 мг) одночасно один раз на добу, бажано раннім вечором задовго до сну. При тяжких або гострих станах добову дозу можна збільшити до трьох таблеток (2400 мг), розділених на 2 прийоми.

Загальні застереження для пацієнтів літнього віку та осіб з легкими чи помірними порушеннями функції нирок/печінки: їм слід призначати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого часу, здійснюючи ретельний моніторинг стану (пацієнтам з тяжкою нирковою чи печінковою недостатністю ці препарати протипоказані).

Для всіх чотирьох форм лікарських засобів лінійки Бруфен ознаки токсичності у дітей або дорослих зазвичай не спостерігалися при дозах нижче 100 мг на 1 кг маси тіла, проте у дітей симптоми інтоксикації виникали після прийому 400 мг на 1 кг і більше, тоді як у дорослих дозозалежний ефект є менш вираженим. Період напіввиведення при передозуванні становить від 1.5 до 3 годин.

Симптоми: У більшості пацієнтів симптоми передозування розвиваються протягом 4–6 годин після прийому. Найчастішими ознаками є нудота, блювання, біль у животі, млявість, летаргія та сонливість. Прояви з боку центральної нервової системи включають головний біль, дзвін у вухах (шум у вухах), запаморочення, судоми, збуджений стан, дезорієнтацію та втрату свідомості. Рідше повідомлялося про ністагм, гіпотермію, кому, апное, пригнічення дихальної та центральної нервової систем, а також діарею. Серцево-судинні прояви охоплюють артеріальну гіпотензію, брадикардію, тахікардію та відчуття непритомності. У разі значного передозування можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки. При серйозних отруєннях може виникнути метаболічний ацидоз та збільшитися протромбіновий час / міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) через взаємодію з факторами згортання крові. Тривале застосування у дозах, що перевищують рекомендовані, здатне призвести до тяжкої гіпокаліємії та ниркового тубулярного ацидозу із загальною слабкістю і зниженням рівня свідомості.

Лікування: Специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном не існує. Лікування є симптоматичним та підтримуючим. Протягом однієї години після прийому потенційно токсичної кількості слід розглянути можливість призначення активованого вугілля, а у разі прийому дози, що перевищує 400 мг на 1 кг маси тіла, — провести промивання або спорожнення шлунка. Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів, підтримувати достатній діурез і здійснювати моніторинг серцевої функції та основних життєво важливих показників до нормалізації стану пацієнта (спостереження має тривати щонайменше протягом чотирьох годин). У разі потреби проводять корекцію електролітного балансу сироватки крові, ретельно контролюють функції нирок і печінки, а часті або тривалі судоми купірують внутрішньовенним введенням діазепаму чи лоразепаму. У хворих на бронхіальну астму застосовують бронхолітичні засоби.

Для всіх форм лікарських засобів лінійки Бруфен характерні подібні побічні реакції, розвиток яких переважно залежить від дози та індивідуальних особливостей організму. Зазначена частота стосується короткострокового застосування в добовій дозі не більше 1200 мг (для пероральних форм), проте можливі й серйозніші ускладнення при тривалому прийомі або використанні високих доз:

З боку шлунково-кишкового тракту: Це найпоширеніші побічні реакції. Часто виникають диспепсія, діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, запор, мелена, блювання з кров'ю (гематемезис), виразковий стоматит та шлунково-кишкова кровотеча. Нечасто спостерігаються гастрит, виразка дванадцятипалої кишки або шлунка, шлунково-кишкова перфорація, а також загострення коліту і хвороби Крона. Дуже рідко можливі панкреатит та формування кишкових діафрагмоподібних стриктур. Прийом сиропу, саше або таблеток може супроводжуватися тимчасовим відчуттям печіння у ротовій порожнині чи горлі.

З боку імунної та алергічної системи: Нечасто виникають реакції гіперчутливості, що включають шкірні висипи, кропив'янку та свербіж. Дуже рідко спостерігаються тяжкі реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк / набряк обличчя, язика та гортані, тахікардія, артеріальна гіпотензія, диспное, бронхіальна астма, бронхоспазм або загострення астми).

Інфекції та інвазії: Нечасто спостерігається риніт. Дуже рідко можливий асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак чи змішані захворювання сполучної тканини), який супроводжується ригідністю потиличних м'язів, головним болем, нудотою, блюванням, лихоманкою або затьмаренням та дезорієнтацією свідомості. Описано випадки загострення запалень або інфекцій шкіри і м'яких тканин (наприклад, розвиток некротичного фасциїту), зокрема у виняткових випадках на фоні вітряної віспи.

З боку системи крові та лімфатичної системи: Дуже рідко трапляються порушення кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, апластична та гемолітична анемія (першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в роті, грипоподібні симптоми, тяжке виснаження, кровотечі та синці нез'ясованої етіології). Рідко спостерігається зниження рівня гемоглобіну.

З боку нервової системи та психіки: Часто виникають головний біль і запаморочення. Нечасто — безсоння, занепокоєння, тривожні розлади, парестезія, сонливість, дратівливість, втома та нездужання. Рідко — депресія, сплутаність свідомості, галюцинації та неврит зорового нерва.

З боку органів зору, слуху та вестибулярного апарату: Нечасто спостерігаються порушення зору та слуху. Рідко — токсична нейропатія (невропатія) зорового нерва, дзвін у вухах, зниження слуху та вертиго (запаморочення).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: Нечасто — висип, кропив'янка, свербіж, пурпура. Дуже рідко — бульозний дерматит та тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), а також алопецію. З невідомою частотою зафіксовані медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП) та реакції фоточутливості.

З боку серцево-судинної системи та судин: Дуже рідко відзначаються серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття та васкуліт. З невідомою частотою повідомлялося про набряки та розвиток синдрому Коуніса (серцево-судинні симптоми через алергічний спазм коронарних артерій).

З боку печінки та гепатобіліарної системи: Нечасто — гепатит, жовтяниця, аномальні показники функції печінки або пошкодження печінки. Рідко — ураження печінки. Дуже рідко — печінкова недостатність і гострий гепатит.

З боку нирок та сечовидільної системи: Нечасто — токсична нефропатія у різних формах. Рідко — гостре порушення функції нирок, сечовідні коліки, дизурія та папілярний некроз (особливо при тривалому застосуванні), що супроводжуються підвищенням рівня сечовини в плазмі (сироватці) крові. Дуже рідко — тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гостра ниркова недостатність та набряки. З невідомою частотою після тривалого застосування у високих дозах повідомлялося про нирковий тубулярний ацидоз та гіпокаліємію.

Розлади з боку обміну речовин і харчування: Частота невідома — зниження апетиту, гіпокаліємія.

Усі форми препарату необхідно зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Температурний режим:

• Бруфен (сироп): Не потребує особливих температурних умов зберігання.
• Бруфен Рапід (капсули м'які): Зберігати при температурі не вище 30°C.
• Бруфен Саше (гранули шипучі): Зберігати при температурі не вище 25°C.
• Бруфен Ретард (таблетки пролонгованої дії): Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.

Вартість на Бруфен вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1, де його можна купити за найвигіднішими цінами в Україні.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Ibuprofen for adults: painkiller to treat inflammation - NHS / nhs.uk;
• Ibuprofen Capsules or Tablets: Uses, Side Effects & Dosage - Cleveland Clinic / my.clevelandclinic.org.