Озена

Ліки, які призначають для лікування:

Товарів: 33
Сортування:  
Вид:  

Алергомакс Товарів: 1 Аналогів: 37
Антикатарал Товарів: 1 Аналогів: 179
Антифлу Товарів: 3 Аналогів: 177
Едем Товарів: 4 Аналогів: 34
Еріус Товарів: 2 Аналогів: 36
Еріус Товарів: 2 Аналогів: 36
Еуфорбіум Товарів: 1 Аналогів: немає
Колдрекс Товарів: 5 Аналогів: 175
Лордес Товарів: 1 Аналогів: 37
Лоризан Товарів: 1 Аналогів: 11
Роліноз Товарів: 4 Аналогів: 11
ТераФлю Товарів: 2 Аналогів: 178
Тизин Товарів: 5 Аналогів: 69
Цетрин Товарів: 3 Аналогів: 42
Алергостоп Товарів: немає Аналогів: 38

Еол Товарів: немає Аналогів: 38

Ксимелін Товарів: немає Аналогів: 27

Трексил Товарів: немає Аналогів: немає

Фармацитрон Товарів: немає Аналогів: 180

Редакторська група
Дата створення: 10.06.2021       Дата оновлення: 30.05.2024

Озена

Озена (смердючий нежить) – одна з форм атрофічного риніту, хронічного захворювання носа, що характеризується атрофією у носовій порожнині слизової оболонки, підслизового шару, хрящової і кісткової тканин. Внаслідок цього в навколоносових пазухах і носі накопичується драглистий секрет із дуже неприємним запахом.

Захворювання частіше діагностується у дорослих, переважно у жінок. Озена у дитини виявляється рідко.

Причини озени

Чому виникає смердючий нежить, точно не встановлено. В основі механізму його розвитку лежить порушення кровопостачання слизової оболонки в носі та її іннервації, а цей стан може бути наслідком:

  • вроджених патологій дихальної системи (збільшення розмірів носових ходів, недорозвинення придаткових пазух та ін.);
  • запущених запалень носової порожнини (риніт, синусит);
  • бактеріальних уражень;
  • травматичного пошкодження носа і придаткових пазух;
  • хвороб імунної системи;
  • хірургічних втручань – видалення сторонніх тіл, операції з корекції викривленої носової перегородки, аденоїдектомія, конхотомія (часткове або повне видалення слизової оболонки носа);
  • важких інфекційних захворювань;
  • генетичної дистрофії верхніх дихальних шляхів;
  • гормональних порушень (найчастіше озена носа розвивається у жінок у період статевого дозрівання, вагітності та клімаксу);
  • патологій травної системи;
  • неправильного харчування;
  • кліматичних впливів (смердючий нежить частіше виникає у людей, які проживають у країнах із сухим спекотним кліматом).

Більш ніж у 60% хворих, у яких діагностують захворювання озена, виявляють інфікування паличкою Абеля–Левенберга – бактерією із роду Клебсієл. Також у багатьох пацієнтів є залізодефіцитна анемія.

Симптоми озени

Хвороба розвивається повільно, але має прогресуючий перебіг. Спочатку починають турбувати постійні драглисті прозорі виділення з носа, поступово вони стають жовто-зеленими або бурими, додається гній, у носі з'являються кірки. Характерний симптом озени – неприємний запах ексудату. Після видалення кірок він зникає, але після утворення нових кірок з'являється знову.

Запах стає настільки сильним, що його відчувають навіть оточуючі. Але сам хворий поступово втрачає нюх (розвивається гіпосмія), оскільки уражаються нюхові рецептори в носі. Кірок стає більше, вони погано видаляються, тому ускладнюють носове дихання.

Інші основні симптоми озени:

  • сухість у носі;
  • часті носові кровотечі;
  • головний біль;
  • астенія;
  • занепад сил;
  • порушення сну;
  • порушення смакової чутливості.

Діагностика

Діагностика хвороби озени зазвичай не викликає труднощів з огляду на наявність кірок у носі та специфічного запаху, який виникає тільки при цій формі атрофічного риніту.

Для підтвердження діагнозу проводять риноскопію, цитологічні або гістологічні дослідження, під час яких виявляються такі порушення:

  • розширення порожнини носа;
  • наявність густого гнійного секрету;
  • потоншання слизової оболонки;
  • зменшення кількості слизових залоз;
  • потоншання кісткової тканини стінок і раковин носа;
  • заміщення кісткової тканини сполучною;
  • недорозвинення кавернозної тканини.

Кісткова тканина стінок і раковини носа стоншується і може заміщатися сполучною тканиною.

Бактеріологічний посів дає змогу виявити озенозну клебсієлу. Для визначення рівня заліза проводять клінічний аналіз крові. У деяких випадках додатково лікар призначає комп'ютерну томографію або рентгенографію придаткових пазух.

Лікування озени

Способів повністю вилікувати атрофічний риніт поки не існує. Але проведення симптоматичної терапії дає змогу значно полегшити стан хворого і збільшити тривалість періоду ремісії.

Смердючі кірки необхідно регулярно видаляти, для чого призначаються промивання носових ходів антисептичними засобами. Очищати носові ходи можна 0,9% розчином хлористого натрію (фізіологічним розчином), настоями ромашки або календули, содовим розчином. Хороший результат дають ліки від озени на основі морської солі: Маример, Аквалор, Аква Маріс, Фізіомер, Апіколд проло.

Перед промиванням порожнини носа для полегшення видалення кірок їх рекомендується розм’якшувати – вводити турунди з протеолітичними ферментами. Високу ефективність показує введення до носової порожнини розчину Люголя, розчину нітрату срібла, олійних вітамінних розчинів.

Якщо виявляється патогенний збудник, тільки лікар може вирішити, як лікувати озену. Він враховує чутливість бактеріальної інфекції і призначає місцеві антибіотики від озени: Банеоцин, Бондерм, Бацитрацин, Тетрациклін, Левоміцетин та ін. У деяких випадках потрібне проведення системної антибактеріальної терапії.

Щоб не допускати пересушування слизової, слід використовувати зволожуючі краплі, спреї, гелі, наприклад, Афрін, Ізогідронік, Но-Соль.

Для зменшення атрофічного процесу застосовують олійні краплі і пом'якшувальні мазі – нафталінову, вазелінову, ланолінову.

Клінічні рекомендації при озені включають фізіотерапевтичні методи лікування: лікарський електрофорез, короткохвильову ультрафіолетову фізіотерапію, лазерну терапію.

У важких випадках єдиним виходом залишається хірургічне втручання, спрямоване на зменшення ширини носових ходів.

Ускладнення

Внаслідок заковтування людиною гнійних виділень із носа часто виникають проблеми зі шлунково-кишковим трактом – здуття живота, нудота, зниження апетиту, різкий запах калу.

Якщо лікування смердючого нежитю відсутнє, можливий розвиток синуситу, фарингіту, гаймориту, блефариту, ларингіту, трахеїту, отиту, дакриоциститу, кон'юнктивіту. Відомі випадки ураження слухового нерва і зниження слухової функції.

Через атрофію кісткової тканини можлива деформація зовнішнього носа, формується так звана качина форма.

Якщо атрофічний процес вражає носоглотку і трахею, з'являються охриплість голосу і нав'язливий кашель.

Профілактика

Етіологія захворювання не встановлена, тому специфічні профілактичні заходи відсутні. Рекомендується правильно харчуватися, підтримувати чистоту повітря в приміщенні, уникати переохолоджень, вчасно лікувати будь-які грибкові, бактеріальні та вірусні захворювання.

Поширені запитання

Чому з'являється нежить?

Точна причина виникнення захворювання невідома. Є низка факторів ризику, які можуть провокувати розвиток озени. Найчастішими є травми носа і придаткових пазух, запущені запалення в носовій порожнині. Збудником озени може бути бактерія з роду Клебсієл.

Які перші ознаки озени?

Для озени характерні утворення кірок, поява вузьких виділень із неприємним запахом, сильна сухість у носі.

Як довго лікувати озену?

Смердючий нежить – це хронічне захворювання, що має хвилеподібний перебіг. Методів, що дають змогу повністю його вилікувати, поки не існує. Залежно від вираженості симптоматики курс лікування може тривати до 20–30 днів.

Які препарати ефективні при озені?

При озені ефективні препарати, що зволожують слизову носа, засоби на основі морської води, антисептики, пом'якшувальні мазі. Іноді потрібне застосування антибіотиків.

Увага! Карта симптомів призначена виключно для освітніх цілей. Не займайтеся самолікуванням; з усіх питань, які стосуються визначення захворювання і способів його лікування, звертайтеся до лікаря. Наш сайт не несе відповідальності за наслідки, спричинені використанням розміщеної на ньому інформації.

Промокод скопійовано!
Завантаження