Лейкопенія

Лейкопенія

Діагноз «лейкопенія» означає низький рівень білих кров'яних тілець – лейкоцитів, які є важливим елементом імунної системи (медики називають їх імунокомпетентними клітинами). У дорослих людей граничним вважається показник 4000 лейкоцитів на 1 мікролітр крові. У дітей порогове значення розраховується індивідуально, залежно від віку.

Фахівці виділяють кілька різновидів лейкопенії залежно від того, яких саме білих кров'яних тілець недостатньо (лімфоцитів, нейтрофілів, моноцитів тощо). Найчастіше діагностується дефіцит нейтрофілів, на які покладається захист організму від бактеріальних і грибкових інфекцій, у цьому випадку ставиться діагноз нейтропенія. На другому місці за частотою випадків – брак лімфоцитів, що забезпечують захист від вірусних захворювань.

Причини розвитку лейкопенії

Зменшення кількості білих кров'яних тілець у руслі крові може бути пов'язано з трьома основними причинами:

• Порушення процесу утворення лейкоцитів. Останні продукуються в зобній залозі (тимусі), лімфовузлах, селезінці, мигдалинах, лімфоїдних вузликах кишечника і тканинах кісткового мозку – проблеми в роботі будь-якого з цих органів можуть спричинити порушення вироблення кров'яних тілець.
• Руйнування лейкоцитів.
• Порушення циркуляції лейкоцитів у тканинах організму.

Згадані порушення можуть бути зумовлені спадковими факторами. Це вроджені патології, що порушують функції кісткового мозку, такі як синдром Костмана, – в цьому випадку говорять про первинну лейкопенію, що діагностується досить рідко. Більш поширений варіант – вторинна (набута) лейкопенія. Одним із головних факторів, що викликають розвиток лейкопенії, є променева або хіміотерапія, внаслідок якої порушується процес вироблення зрілих лейкоцитів. Однак є й інші причини:

• автоімунні порушення, що супроводжуються руйнуванням клітин кісткового мозку та/або лейкоцитів;
• хвороби крові (гострий лейкоз, анемії);
• вірусні інфекції, що виснажують запаси лейкоцитів (організм не встигає відтворювати нові кров'яні тільця);
• прийом деяких лікарських препаратів (наприклад, антибіотиків, цитостатиків, протизапальних засобів типу анальгіну, а також протисудомних препаратів, нейролептиків та ін.);
• дія таких токсичних речовин, як чадний газ, ртуть, свинець;
• вплив негативних фізичних факторів, наприклад, іонізуюче випромінювання.

Лейкопенія нерідко супроводжує такі захворювання:

• ВІЛ-інфекція;
• туберкульоз;
• системні васкуліти;
• хвороби суглобів (ревматоїдний артрит та ін.);
• запальні захворювання кишечника (хвороба Крона та ін.);
• розсіяний склероз;
• ендокринні розлади.

Зменшення кількості лейкоцитів також може спостерігатися після переливання крові та при білковому голодуванні (недоїдання, дефіцит вітамінів).

У дітей найпоширенішими причинами розвитку вторинної лейкопенії є такі інфекційні хвороби, як грип, кір, свинка (паротит).

Симптоми

Часто лейкопенія виявляється випадково, наприклад, під час профілактичних медичних оглядів, оскільки людина може тривалий час не помічати жодних порушень. Першими ознаками лейкопенії можуть бути:

• головні болі;
• запаморочення;
• відчуття слабкості;
• пришвидшене серцебиття;
• кровоточивість ясен, виразки в порожнині рота;
• осиплий голос.

При прогресуванні патології спостерігаються:

• підвищення температури тіла;
• лихоманка, озноб;
• збільшення мигдаликів і селезінки;
• виснаження організму.

Висока чутливість до різних інфекційних захворювань – ще один симптом, який може свідчити про лейкопенію.

Залежно від кількості лейкоцитів розрізняють три стадії патології: перша (менше 1,5 г/л), друга (1 г/л) і третя (0,5 г/л). На третій, найважчій стадії (агронулоцитоз) може виникнути тромбоцитопенія – патологія, що характеризується зменшенням кількості тромбоцитів, що загрожує кровотечами і крововиливами.

Агранулоцитоз – важка патологія, за якої різко знижується кількість лейкоцитів і гранулоцитів. Оскільки гранулоцити забезпечують протимікробний захист організму, критичне зменшення їхньої кількості може призвести до серйозних інфекційних ускладнень аж до летального результату. Хворому з таким діагнозом призначається госпіталізація і невідкладне лікування в гематологічному відділенні, з обов'язковим створенням асептичних умов.

Гостра лейкопенія може тривати до трьох місяців, при більш тривалих термінах ставиться діагноз «хронічна лейкопенія».

Профілактика

Основний метод профілактики лейкопенії – це гематологічний контроль.

Діагностика

Поставити точний діагноз дають змогу клінічні дослідження елементів крові. Призначити необхідні дослідження може лікар-терапевт. Для визначення рівня лейкоцитів необхідно здати венозну або капілярну кров уранці натщесерце.

Насамперед проводять гемограми для підрахунку кількості різних видів кров'яних тілець (еритроцитів, лейкоцитів та ін.) і визначення їхнього відсоткового співвідношення. Для визначення типу лейкопенії і причини її виникнення проводять цитологічні дослідження. Комплексна діагностика також включає біохімічний та імунологічний аналізи крові, а також аналіз крові на гепатит. У кожному випадку повний список необхідних лабораторних досліджень встановлюється індивідуально, з урахуванням анамнезу конкретного пацієнта.

Лікування

Схема і препарати для лікування лейкопенії підбираються індивідуально, залежно від того, рівень яких саме кров'яних клітин опустився нижче норми і що послужило причиною цього. Як правило, пацієнтові призначається комбінована терапія, яка передбачає прийом медикаментів, спеціальну дієту і зміну способу життя.

Стандартне лікування включає прийом засобів, які:

• поліпшують метаболізм;
• збільшують кількість нейтрофілів;
• стимулюють активність стовбурових клітин кісткового мозку інших клітин, що беруть участь у виробленні лейкоцитів.

Оскільки в більшості випадків лейкопенія є вторинною патологією, передусім важливо усунути першопричину:

• Якщо лейкопенію спровокував прийом будь-яких лікарських препаратів, може бути прийнято рішення про їхнє термінове скасування/заміну.
• Якщо дефіцит кров'яних тілець є наслідком якогось захворювання, потрібно насамперед лікувати його. Так, щоб домогтися ремісії при автоімунних порушеннях, використовують імуносупресанти і глюкокортикоїди. У разі онкогематологічної патології призначають хіміотерапевтичні препарати. Пацієнтам із бактеріальними інфекціями виписують антибіотики тощо.
• У випадку генетичних відхилень, а також пацієнтам, які приймають хіміотерапію, додатково призначають прийом факторів росту (білків), що стимулюють вироблення лейкоцитів.

Крім медикаментозного лікування, необхідно:

• Нормалізувати раціон, додавши в меню продукти, багаті вітамінами і мінералами, зокрема овочі та фрукти. Лікар додатково може призначити при діагнозі лейкопенія вітаміни В6, В2, В12, а також фолієву кислоту та ін.
• Забезпечити якісний відпочинок.
• Створити асептичні умови. Важливо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і уникати травм (порізів, подряпин), через які до організму може проникнути інфекція.

Ускладнення і прогнози

Важливо розуміти, що лейкопенія послаблює імунний захист організму, тому навіть проста інфекція може стати для людини серйозним випробуванням із небезпечними наслідками.

При вторинній лейкопенії прогноз для пацієнта значною мірою залежить від успішності лікування основного захворювання.

При деяких формах первинної (спадкової) лейкопенії у дітей існує високий ризик розвитку важких інфекційних ускладнень, що може призвести до смерті (50%).

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про Лейкопенію