Ноліпрел Аргінін таблетки вкриті плівковою оболонкою контейнер 30 шт

Фармакодинаміка. НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін форте - це комбінація інгібітора апф периндоприлу аргініну і сульфонамідний диуретика индапамида. його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.

Механізм дії. НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін Форте володіє адитивним синергическим ефектом двох антигіпертензивних компонентів.

Механізм дії периндоприлу. Периндоприл - інгібітор АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II (судинозвужувальну субстанцію), додатково стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз і стимулює розпад брадикініну (вазодилатирующей субстанції) до неактивних гептапептид.

Інгібування АПФ призводить до:

• зниження секреції альдостерону;
• підвищення активності реніну в плазмі крові, тоді як альдостерон не робить негативного впливу;
• зменшення ОПСС завдяки переважному впливу на судини м'язів і нирок. При цьому не виявлено затримки води та солей або рефлекторної тахікардії, навіть в разі тривалого лікування.

Периндоприл знижує артеріальний тиск також у пацієнтів з нормальним і низьким рівнем реніну в плазмі крові. Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти неактивні.

Периндоприл зменшує роботу серця шляхом:

• вазодилатирующего дії на вени (можливо, через зміни у метаболізмі простагландинів) - зменшення переднавантаження;
• через зменшення ОПСС - зменшення навантаження на серце.

У дослідженнях, проведених за участю пацієнтів з серцевою недостатністю, доведено, що застосування периндоприлу приводить до:

• зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночка;
• зниження ОПСС;
• збільшення серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу;
• збільшення регіонарного кровотоку в м'язах.

Поліпшуються показники тестів з фізичним навантаженням.

Механізм дії індапаміду. Індапамід - це похідне сульфонаміду з індоловой кільцем, фармакологічно подібний тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію і хлоридів і в меншій мірі втрату калію і магнію з сечею, підвищуючи таким чином діурез. Цей механізм забезпечує антигіпертензивнудію.

Фармакодинамічні ефекти. НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін Форте надають дозозалежне антигіпертензивнудію на систолічний та діастолічний АТ у пацієнтів з АГ будь-якого віку, які перебувають як в положенні лежачи, так і в положенні стоячи. Антигіпертензивна дія препарату триває 24 год. Зниження артеріального тиску досягається менш ніж за 1 міс без виникнення тахіфілаксії; припинення лікування не викликає синдрому відміни. В ході клінічних досліджень доведено, що одночасне призначення периндоприлу та індапаміду має антигіпертензивну дію синергічного походження, що є результатом окремих ефектів складових препарату.

PICXEL - мультицентровое рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження, в якому оцінювали вплив комбінації периндоприлу та індапаміду на гіпертрофію лівого шлуночка в порівнянні з еналаприлом в монотерапії (за результатами ехокардіографії).

В ході дослідження PICXEL пацієнти з АГ і гіпертрофією лівого шлуночка (з індексом маси лівого шлуночка 120 г / м ² у чоловіків і 100 г / м ² у жінок) були рандомізовані в 2 групи: частина пацієнтів приймали 2 мг периндоприлу тертбутіламіна (еквівалентно 2, 5 мг периндоприлу аргініну) + 0,625 мг індапаміду, інші брали 10 мг еналаприлу 1 раз на добу протягом року. Дози були адаптовані відповідно до показників артеріального тиску: дозу периндоприлу тертбутіламіна підвищували до 8 мг (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну), а дозу індапаміду - до 2,5 мг, або дозу еналаприлу підвищували до 40 мг 1 раз на добу. Продовжили приймати препарати у стартовій дозі 34% пацієнтів в групі периндоприлу / індапаміду (2 мг периндоприлу та 0,625 мг індапаміду) та 20% пацієнтів - в групі еналаприлу (10 мг).

Серед всіх рандомізованих пацієнтів в кінці лікування індекс маси лівого шлуночка зменшився достовірно більше у пацієнтів, які отримували периндоприл / індапамід (-10,1 г / м ^2), ніж в групі еналаприлу (-1,1 г / м ^2). Різниця між двома групами становила -8,3 (95% ДІ (-11,5, -5,0), p0,0001).

Кращий ефект щодо зниження індексу маси лівого шлуночка був досягнутий при прийомі периндоприлу / індапаміду в дозах вище затверджених для Ноліпрела аргініну і Ноліпрела аргініну Форте.

АТ більш ефективно знизилося в групі периндоприл / індапамід: різниця середнього значення зниження артеріального тиску між двома групами пацієнтів склало для систолічного артеріального тиску -5,8 мм рт. ст. (95% ДІ (-7,9; -3,7), p0,0001) і -2,3 мм рт. ст. (95% ДІ (-3,6; -0,9), p = 0,0004) - для діастолічного АТ.

Для препарату НОЛІПРЕЛ аргінін форте. ADVANCE - міжнародне мультицентровое рандомізоване дослідження з біфакторіальним (2 × 2) дизайном, спрямоване на визначення переваг зниження АТ фіксованою комбінацією периндоприлу / індапаміду порівняно з плацебо на тлі поточної стандартної терапії (подвійне сліпе порівняння) і переваг стратегії інтенсивного контролю глікемії (рівень HbA1c ≤ 6,5%) на основі гликлазида MR (Діабетона MR) в порівнянні зі стандартним контролем глікемії (дизайн PROBE (проспективне рандомізоване відкрите дослідження з визначенням сліпим методом)) за впливом на основні макро- і мікросудинних події у пацієнтів з діабетом II типу. Первинна кінцева точка складалася з основних макроваскулярних (кардіоваскулярний летальний результат, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт) і мікроваскулярних (нові випадки або погіршення нефропатії, ретинопатії) подій.

У дослідженні брали участь 11 140 пацієнтів з цукровим діабетом II типу. В середньому вік пацієнтів становив 66 років, індекс маси тіла 28 кг / м ^2, тривалість цукрового діабету - 8 років, HbA1c 7,5% і систолічний АТ / діастолічний АТ 145/81 мм рт. ст. Серед них у 83% пацієнтів відзначали АГ, 32 і 10% - мікро- і макроваскулярних захворювання в анамнезі відповідно, 27% - мікроальбумінурію. Супутня терапія включала препарати для зниження артеріального тиску (75%), ліпідосніжающіе кошти (35%, головним чином статини - 28%), ацетилсаліцилову кислоту або інші антитромбоцитарні препарати (47%).

Протягом 6 тижнів періоду введення в дослідження пацієнти отримували комбінацію периндоприлу / індапаміду і продовжували приймати звичайну для них цукрознижувальної терапії. Далі пацієнтам з рандомізованих принципом були призначені прийом плацебо (n = 5571) або комбінація периндоприлу / індапаміду (n = 5569). НОЛІПРЕЛ аргінін Форте 5 мг / 1,25 мг, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, не підходить для початку терапії. Лікування починали з препарату НОЛІПРЕЛ аргінін 2,5 мг / 0,625 мг, який призначали по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 міс за умови гарної переносимості добову дозу підвищували, тобто призначали препарат НОЛІПРЕЛ аргінін Форте 5 мг / 1,25 мг, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1 таблетці 1 раз на добу. Лікування протягом 4,3 року комбінацією периндоприлу / індапаміду призвело до достовірного зниження на 9% відносного ризику показників первинної кінцевої точки (95% CI (0,828; 0,996), р = 0,041).

Переваги лікування периндоприлом / індапамідом в порівнянні з групою плацебо були обумовлені:

• достовірним зниженням відносного ризику загальної смертності на 14% (95% CI (0,75; 0,98), р = 0,025);
• достовірним зниженням відносного ризику кардіоваскулярної смертності на 18% (95% CI (0,68; 0,98), р = 0,027);
• достовірним зниженням відносного ризику всіх видів ниркових ускладнень на 21% (95% CI (0,74; 0,86), р0,001).

У підгрупі пацієнтів з АГ, які брали периндоприл / індапамід, відзначали достовірне зниження відносного ризику основних макро- і мікросудинних ускладнень на 9% (95% CI (0,82; 1,0), р = 0,052) в порівнянні з групою плацебо.

У підгрупі пацієнтів, які приймали периндоприл / індапамід, в порівнянні з групою плацебо, також відзначали:

• достовірне зниження відносного ризику загальної смертності на 16% (95% CI (0,73; 0,97), р = 0,019);
• достовірне зниження відносного ризику кардіоваскулярної смертності на 20% (95% CI (0,66; 0,97), р = 0,023);
• достовірне зниження відносного ризику всіх видів ниркових ускладнень на 20% (95% CI (0,73; 0,87), р0,001).

Переваги лікування, яке було направлено на зниження артеріального тиску, не залежали від переваг, досягнутих у пацієнтів, які лікувалися згідно зі стратегією інтенсивного контролю глікемії.

Фармакодинамічні ефекти, пов'язані з периндоприлом. Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при АГ всіх ступенів: м'якою, помірною та важкою. Зниження систолічного і діастолічного АТ відзначають як в положенні лежачи, так і в положенні стоячи. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 години після прийому одноразової дози та зберігається більше доби. Периндоприл має високий рівень остаточного блокування інгібітору АПФ (близько 80%) через 24 год після прийому.

У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається через місяць і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується ефектом відміни.

Периндоприл виявляє судинорозширювальні властивості, відновлює еластичність великих артерій, коригує гістоморфометріческіе зміни в резистентності артерій і зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Додавання, в разі необхідності, гідрохлортіазиду призводить до додаткового синергізму.

Комбінація інгібітора АПФ і гідрохлортіазиду знижує ризик виникнення гіпокаліємії, яка може виникнути при призначенні діуретика в монотерапії.

Фармакодинамічні ефекти, пов'язані з індапамідом. Антигіпертензивна дія індапаміду в монотерапії триває 24 год. Цей ефект проявляється в дозах, в яких діуретичні властивості мінімальні.

Антигіпертензивна дія індапаміду пропорційно поліпшенню еластичності артерій і зниження резистентності артеріол і ОПСС. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. При перевищенні дози антигіпертензивнудію тіазидних і тіазидоподібних діуретиків досягає рівня плато, тоді як кількість побічних ефектів зростає. Якщо лікування недостатньо ефективно, не слід підвищувати дозу препарату. Більш того, як було показано в ході досліджень різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів з АГ, індапамід не впливає на метаболізм ліпідів (ТГ, ліпопротеїдів низької і високої щільності) і не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з АГ і цукровим діабетом.

Фармакокінетика. Фармакокінетичнівластивості периндоприлу та індапаміду при їх комбінації не відрізняються від властивостей цих компонентів при їх окремому застосуванні.

Фармакокінетичнівластивості периндоприлу. Всмоктування і біодоступність. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, C _max досягається через 1 год. Т _½ периндоприлу з плазми крові становить 1 ч. Оскільки прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу в периндоприлат, отже, знижується і його біодоступність, периндоприлу аргінін треба застосовувати перорально в одноразової добової дозі вранці перед їжею.

Розподіл. Обсяг розподілу незв'язаного периндоприлату становить близько 0,2 л/кг маси тіла. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові становить 20%, в основному з АПФ, і залежить від концентрації.

Біотрансформація. Периндоприл є проліками. Так, 27% прийнятої дози периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. З _max периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 год.

Виведення. Периндоприлат виводиться з сечею, період остаточного напіввиведення незв'язаної фракції становить близько 17 год. Стан рівноваги досягається протягом 4 діб.

Лінійність / нелінійність. Продемонстровано лінійна взаємозв'язок між дозою периндоприлу та його концентрацією в плазмі крові.

Особливі категорії пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Виведення периндоприлату знижується у пацієнтів похилого віку та у осіб із серцевою або нирковою недостатністю.

Порушення функції нирок. Для пацієнтів з нирковою недостатністю слід адаптувати дозу залежно від ступеня порушення функції нирок (кліренс креатиніну).

Необхідність діалізу. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.

Цироз печінки. Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс основної молекули знижується вдвічі. Однак кількість утвореного периндоприлату не зменшується, і, отже, таким пацієнтам не потрібно підбирати дозу (див. ЗАСТОСУВАННЯ, Особливості застосування).

Фармакокінетичнівластивості индапамида. Всмоктування. Індапамід швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. C _max в плазмі крові досягається приблизно через 1 год після перорального прийому.

Розподіл. Зв'язування з протеїнами плазми крові - 79%.

Біотрансформація та виведення. Т _½ становить 14-24 год (в середньому - 18 год). Повторний прийом не викликає кумуляції. Індапамід виводиться головним чином із сечею (70% дози) і калом (22%) у вигляді неактивних метаболітів.

Особливі категорії пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін форте показаний для лікування есенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів.

НОЛІПРЕЛ аргінін Форте показаний при необхідності додаткового контролю артеріального тиску при застосуванні периндоприлу в монотерапії.

НОЛІПРЕЛ аргінін. для перорального застосування. рекомендована доза лікарського засобу НОЛІПРЕЛ аргінін 1 таблетка на добу, одноразово, бажано вранці перед їжею. якщо пекло не досягає контролю після 1 міс лікування, дозу можна подвоїти.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку (див. Особливості застосування). Лікування слід починати з рекомендованої дози препарату НОЛІПРЕЛ аргінін - 1 таблетка на добу.

Порушення функції нирок (див. Особливості застосування). При наявності порушень функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) максимальна добова доза становить 1 таблетку препарату НОЛІПРЕЛ аргінін. Пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥60 мл/хв не потребують корекції дози. Звичайне медичний нагляд має включати частий моніторинг рівня креатиніну та калію в плазмі крові.

Порушення функції печінки (див. Побічна дія, Особливості застосування, допоміжні речовини). При наявності порушень функції печінки тяжкого ступеня лікування протипоказано. Пацієнтам з порушеннями функції печінки помірного ступеня тяжкості не потребують корекції дози.

НОЛІПРЕЛ аргінін Форте. Для перорального застосування. Рекомендована доза лікарського засобу НОЛІПРЕЛ аргінін форте становить 1 таблетку на добу, бажано вранці перед їжею. Може бути рекомендований індивідуальний підбір дози окремих компонентів препарату. У разі клінічної доцільності можливий перехід від монотерапії відразу до лікування препаратом НОЛІПРЕЛ аргінін форте.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку (див. Особливості застосування). Лікування необхідно починати з огляду на показники артеріального тиску і функцію нирок.

Порушення функції нирок (див. Особливості застосування). При наявності порушень функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується починати лікування з застосуванням адекватних доз окремих компонентів препарату. Пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥60 мл/хв не потребують корекції дози. Звичайне медичний нагляд має включати частий моніторинг рівня креатиніну та калію в плазмі крові.

Порушення функції печінки (див. Побічна дія, Особливості застосування, допоміжні речовини). При наявності порушень функції печінки тяжкого ступеня лікування протипоказано. Пацієнтам з порушеннями функції печінки помірного ступеня тяжкості не потребують корекції дози.

Обумовлені периндоприлом: гіперчутливість до діючої речовини або до інших інгібіторів апф; ангіоневротичнийнабряк (набряк Квінке) після застосування інгібіторів апф в анамнезі; вроджений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітні або жінки, які планують вагітність (див. застосування в період вагітності та годування груддю); одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 60 мл/хв / 1,73 м2) (див. взаємодії, фармакологічні властивості); екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. взаємодії); значний двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. особливі вказівки).

Обумовлені индапамидом: гіперчутливість до діючої речовини або інших сульфонамідів; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30 мл/хв); тяжке порушення функції печінки; печінкова енцефалопатія; гіпокаліємія; в якості загального правила даний лікарський засіб не рекомендують призначати в комбінації з препаратами, що не відносяться до антиаритмічних засобів, здатним спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. Взаємодія з іншими лікарськими); період годування груддю (див. Застосування в період вагітності та годування груддю).

Обумовлені препаратом НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін Форте: гіперчутливість до будь-якої допоміжної речовини. Через відсутність достатнього клінічного досвіду НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін ФОРТЕ не слід призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, а також пацієнтам з нелеченной декомпенсованою серцевою недостатністю.

Периндоприл пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС) і сприяє зменшенню втрати калію в плазмі крові, зумовленої индапамидом. у 2% пацієнтів, які лікуються препаратом НОЛІПРЕЛ аргінін, і у 4%, які лікуються препаратом НОЛІПРЕЛ аргінін форте, виникає гіпокаліємія (рівень калію 3,4 ммоль / л). найчастіше повідомлялося про виникнення таких побічних реакцій: при застосуванні периндоприлу - запаморочення, головний біль, парестезії, дисгевзія, порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль в ділянці живота, запор, диспепсія, діарея, нудота , блювота, свербіж, висипи, судоми м'язів і астенія; при застосуванні індапаміду - реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, і макулопапульозні висипання.

При проведенні клінічних досліджень та / або післяреєстраційного застосування препарату спостерігалися такі побічні реакції, які за частотою розподілені наступним чином: дуже часто (≥1 / 10), часто (від ≥1 / 100 до 1/10), нечасто (від ≥1 / 1000 до 1/100), рідко (від ≥1 / 10 000 до 1/1000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: риніт (дуже рідко - периндоприл).

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія (нечасто * - периндоприл); агранулоцитоз (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл і індапамід); апластична анемія (дуже рідко - індапамід); панцитопенія (дуже рідко - периндоприл); лейкопенія (дуже рідко - периндоприл і індапамід); нейтропенія (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл); гемолітична анемія (дуже рідко - периндоприл і індапамід); тромбоцитопенія (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл і індапамід).

З боку імунної системи: гіперчутливість (головним чином дерматологічні реакції у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій) (часто - індапамід).

З боку обміну речовин і метаболізму: гіпоглікемія (див. Особливості застосування, Взаємодія) (нечасто * - периндоприл); гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату (див. Особливості застосування) (нечасто * - периндоприл); гіпонатріємія (див. Особливості застосування) (нечасто * - периндоприл, частота невідома - індапамід); гіперкальціємія (дуже рідко - індапамід); зниження рівня калію в крові до стану гіпокаліємії, зокрема серйозною у деяких пацієнтів групи високого ризику (див. Особливості застосування) (частота невідома - індапамід).

З боку психіки: зміни настрою (нечасто - периндоприл); порушення сну (нечасто - периндоприл); сплутаність свідомості (дуже рідко - периндоприл).

З боку нервової системи: запаморочення (часто - периндоприл), головний біль (часто - периндоприл, рідко - індапамід), парестезії (часто - периндоприл, рідко - індапамід), дисгевзія (часто - периндоприл), сонливість (нечасто * - периндоприл), непритомність (нечасто * - периндоприл, частота невідома - індапамід); внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику можливе виникнення інсульту (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл); в разі печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. Побічна дія, Особливості застосування) (частота невідома - індапамід).

З боку органу зору: порушення зору (часто - периндоприл, частота невідома - індапамід), міопія (див. Особливості застосування) (частота невідома - індапамід), нечіткість зору (частота невідома - індапамід).

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго (часто - периндоприл, рідко - індапамід), дзвін у вухах (часто - периндоприл).

З боку серця: серцебиття (нечасто * - периндоприл); тахікардія (нечасто * - периндоприл); стенокардія (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл); аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) (дуже рідко - периндоприл і індапамід); внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику можливе виникнення інфаркту міокарда (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл); пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу "пірует» (потенційно летальна) (див. Особливості застосування, Взаємодія) (частота невідома - індапамід).

З боку судин: артеріальна гіпотензія (і прояви, пов'язані з артеріальною гіпотензією) (див. Особливості застосування) (часто - периндоприл, дуже рідко - індапамід), васкуліт (нечасто * - периндоприл).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель (див. Особливості застосування) (часто - периндоприл); задишка (часто - периндоприл); бронхоспазм (нечасто - периндоприл); еозинофільна пневмонія (дуже рідко - периндоприл).

З боку шлунково-кишкового тракту: біль в ділянці живота (часто - периндоприл); запор (часто - периндоприл, рідко - індапамід); діарея (часто - периндоприл); диспепсія (часто - периндоприл); нудота (часто - периндоприл, рідко - індапамід); блювота (часто - периндоприл, нечасто - індапамід); сухість у роті (нечасто - периндоприл, рідко - індапамід); панкреатит (дуже рідко - периндоприл і індапамід).

З боку гепатобіліарної системи: гепатит (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл, частота невідома - індапамід); порушення функції печінки (дуже рідко - індапамід).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж (часто - периндоприл); висипання (часто - периндоприл); макулопапульозне висипання (часто - індапамід); кропив'янка (див. Особливості застосування) (нечасто - периндоприл, дуже рідко - індапамід); ангіоневротичнийнабряк (див. Особливості застосування) (нечасто - периндоприл, дуже рідко - індапамід); пурпура (нечасто - індапамід); гіпергідроз (нечасто - периндоприл); реакції фоточутливості (нечасто * - периндоприл, частота невідома - індапамід); пемфигоид (нечасто * - периндоприл); посилення симптомів псоріазу (рідко - периндоприл); мультиформна еритема (дуже рідко - периндоприл); токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко - індапамід); синдром Стівенса - Джонсона (дуже рідко - індапамід).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: судоми м'язів (часто - периндоприл); можливе погіршення існуючої гострої системного червоного вовчака (частота невідома - індапамід); артралгія (нечасто * - периндоприл); міалгія (нечасто * - периндоприл).

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність (нечасто - периндоприл); ОПН (дуже рідко - периндоприл і індапамід).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція (нечасто - периндоприл).

Загальні порушення і реакції в місці введення: астенія (часто - периндоприл); біль у грудях (нечасто * - периндоприл); нездужання (нечасто * - периндоприл); периферичний набряк (нечасто * - периндоприл); пірексія (нечасто * - периндоприл); втома (рідко - індапамід).

Результати лабораторних досліджень: підвищення рівня сечовини в крові (нечасто * - периндоприл); підвищення рівня креатиніну в крові (нечасто * - периндоприл); підвищення рівня білірубіну в крові (рідко - периндоприл); підвищення рівня печінкових ферментів (рідко - периндоприл, частота невідома - індапамід); зниження рівня гемоглобіну і гематокриту (див. Особливості застосування) (дуже рідко - периндоприл); підвищення рівня глюкози в крові (частота невідома - індапамід); підвищення рівня сечової кислоти в крові (частота невідома - індапамід); подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. Особливості застосування та Взаємодія) (частота невідома - індапамід).

Пошкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедур: падіння (нечасто * - периндоприл).

* Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень.

Звіт про підозрюваних побічних реакціях. Звіт про підозрюваних побічних реакціях в післяреєстраційному період лікарського засобу є важливим. Це дозволяє вести безперервний моніторинг співвідношення користь / ризик застосування препарату. Фахівці в галузі охорони здоров'я зобов'язані повідомляти через національну систему звітності про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій.

особливі застереження

Особливі застереження, загальні для периндоприлу та індапаміду. Для низькодозового комбінації Ноліпрела аргініну не відзначено достовірного зниження небажаних реакцій у порівнянні з застосуванням відповідних доз компонентів як монопрепаратів, за винятком гіпокаліємії (див. Побічна дія). Якщо пацієнт починає застосування відразу двох нових антигіпертензивних діючих речовин, не можна виключити підвищення частоти виникнення ідіосинкратичний реакції. Для мінімізації такого ризику слід ретельно контролювати стан пацієнта.

Літій. Одночасне застосування літію і комбінації периндоприлу / індапаміду зазвичай не рекомендується (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Особливі застереження, пов'язані з периндоприлом

Подвійна блокада РААС. Існують дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Тому застосування подвійної блокади РААС внаслідок одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен не рекомендується (див. Взаємодія з іншими лікарськими та Фармакологічні властивості). Якщо ж терапія подвійний блокадою РААС вважається абсолютно необхідною, то її слід проводити тільки під наглядом фахівця і при частому ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів і АТ. Пацієнтам з діабетичною нефропатією не слід застосовувати одночасно інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II.

Калійзберігаючі кошти, добавки або замінники солі, що містять калій. Комбінацію периндоприлу і калійзберігаючих засобів, добавок або замінників солі, що містять калій, зазвичай не рекомендують (див. ВЗАЄМОДІЯ).

Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, повідомлялося про виникнення нейтропенії / агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати дуже обережно у пацієнтів з колагеновими, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих чинників ризику, особливо при наявності порушення функції нирок. У деяких таких пацієнтів відзначали розвиток серйозних інфекційних захворювань, іноді резістентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких хворих рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Крім того, пацієнтів слід поінформувати про необхідність повідомляти лікаря про будь-яких проявах інфекційного захворювання (наприклад біль у горлі, підвищення температури тіла) (див. Взаємодія з іншими лікарськими, Побічна дія).

Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк (ангіоедема). У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, в тому числі периндоприл, повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та / або гортані (див. Побічна дія). Це може статися в будь-який час під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом препарату і встановити медичне спостереження за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк поширювався тільки в зоні особи та губ, стан пацієнта, як правило, поліпшувалося без лікування, хоча застосування антигістамінних препаратів було корисним для полегшення симптомів. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані, може призвести до летального результату. Якщо набряк поширюється на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідна термінова невідкладна терапія, яка може включати п / к введення розчину адреналіну 1: 1000 (0,3-0,5 мл) і / або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Про виникнення ангіоневротичного набряку частіше повідомлялося у пацієнтів негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, в порівнянні з представниками інших рас. Пацієнти з набряком в анамнезі, який не був пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, відносяться до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ. Повідомлялося про поодинокі випадки интестинального ангіоневротичногонабряку у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів відзначали абдомінальний біль (з нудотою і блювотою або без); іноді інтестінальний ангіоневротичнийнабряк не супроводжувався проявом попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і рівень інгібітора С1-естерази був у нормі. Діагноз ангіоневротичногонабряку був встановлений за допомогою таких процедур, як комп'ютерна томографія абдомінальної області або УЗД, або під час хірургічного втручання; умові відміни інгібітора АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. У разі виникнення абдомінальної болю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід провести диференціальну діагностику, для того щоб виключити інтестінальний ангіоневротичнийнабряк. У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR (наприклад сиролімус, еверолімус, темсіролімус), підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (зокрема набряку дихальних шляхів або мови, з порушенням функції дихання або без) (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації. Повідомлялося про поодинокі випадки тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожують життю, у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії препаратами, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з алергією після проведення десенсибілізації і уникати їх прийому під час імунотерапії препаратами, що містять бджолину отруту. Однак у пацієнтів, яким необхідне застосування як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізації, таких реакцій можна уникнути завдяки тимчасовому припиненню прийому інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку десенсибилизирующей терапії.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрасульфату, рідко повідомлялося про виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій. Цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово утриматися від терапії інгібітором АПФ перед проведенням кожного афереза.

Пацієнти після трансплантації нирки. Досвід призначення периндоприлу аргініну пацієнтам після недавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.

Реноваскулярна гіпертензія. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. Побічна дія). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну в плазмі крові навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.

Первинний альдостеронизм. Пацієнти з первинним гиперальдостеронизмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому у таких пацієнтів застосовувати даний препарат не рекомендується.

Артеріальна гіпотензія. Повідомлялося про виникнення симптоматичної гіпотензії у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю і супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії ймовірно у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають петльові діуретики у високих дозах, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії і на етапі підбору доз пацієнтам слід перебувати під наглядом лікаря. Такі ж застереження існують для осіб з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

ІХС. Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відзначений епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення користь / ризик, перш ніж вирішувати питання про продовження терапії.

Особливі застереження, пов'язані з індапамідом

Печінкова енцефалопатія. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити печінкову енцефалопатію. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.

Фоточутливість. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про виникнення реакцій фоточутливості (див. Побічна дія). У разі появи при лікуванні реакцій фоточутливості прийом препарату рекомендується припинити. Якщо ж є необхідність у відновленні його застосування, рекомендується захищати вразливі ділянки від сонця або джерел штучного ультрафіолету.

Запобіжні заходи

Запобіжні заходи, загальні для периндоприлу та індапаміду

Порушення функції нирок. При наявності ниркової недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Якщо у деяких пацієнтів з АГ без видимих ознак порушення функції нирок результати лабораторних досліджень крові демонструють ознаки функціональної ниркової недостатності, лікування необхідно припинити з можливістю його відновлення в меншій дозі або тільки однієї з його складових. Таким пацієнтам необхідно проводити частий моніторинг рівня калію і креатиніну в крові: через 2 тижні після початку лікування і далі кожні 2 міс в період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, у тому числі зі стенозом ниркової артерії. Цей препарат не слід застосовувати у пацієнтів зі значним двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.

Артеріальна гіпотензія і дефіцит води та електролітів. У пацієнтів з дефіцитом натрію (особливо при наявності стенозу ниркових артерій) існує ризик різкого зниження артеріального тиску. Тому необхідний систематичний моніторинг клінічних ознак дефіциту води та електролітів, який може виникнути при інтеркурентних випадках блювання або діареї. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати рівень електролітів в плазмі крові. При виникненні значної артеріальної гіпотензії може знадобитися в / в інфузія фізіологічного розчину натрію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування. Після відновлення ОЦК та нормалізації артеріального тиску лікування можна відновити в зменшеній дозі або тільки однією зі складових препарату.

Рівень калію в крові. Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного засобу в комбінації з діуретиком, слід проводити регулярний контроль рівня калію в плазмі крові.

Допоміжні речовини. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

Запобіжні заходи, пов'язані з периндоприлом

Кашель. Повідомлялося про виникнення сухого кашлю під час терапії інгібіторами АПФ. Цей кашель є стійким і припиняється після відміни препарату. У разі появи цього симптому необхідно брати до уваги можливість його ятрогенной етіології. Якщо призначення інгібітору АПФ для лікування пацієнта необхідно, може бути прийнято рішення про продовження терапії.

Ризик гіпотензії і / або ниркової недостатності (при наявності серцевої недостатності, дефіциту води та електролітів). Значна стимуляція РААС відзначалася під час гострого дефіциту води та електролітів (сувора солі дієта або тривале лікування діуретиками) у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, при наявності стенозу ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або цирозу печінки з набряками та асцитом. Блокування цієї системи інгібітором АПФ, особливо під час першого застосування і протягом перших 2 тижнів лікування, може привести до різкого зниження артеріального тиску і / або підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, що підтверджує наявність функціональної ниркової недостатності. Іноді, хоч і рідко, це може виникнути в будь-який час і мати гострий початок. У таких випадках лікування слід починати з низької дози з поступовим її підвищенням.

Пацієнти похилого віку. Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок і рівень калію в крові. Для зниження ризику виникнення раптової артеріальної гіпотензії, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, початкову дозу препарату слід коригувати залежно від зниження артеріального тиску у відповідь на лікування.

Атеросклероз. Ризик виникнення артеріальної гіпотензії існує у всіх групах пацієнтів, але пацієнтам з ішемічною хворобою серця або недостатністю мозкового кровообігу препарат слід приймати з обережністю, починаючи лікування з низької дози.

Реноваскулярна гіпертензія. Лікуванням реноваскулярной гіпертензії є реваскуляризація. Однак інгібітори АПФ можуть бути корисними для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають операції або якщо така операція неможлива. Якщо НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін форте призначений пацієнтам з наявними стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього, лікування необхідно починати в умовах стаціонару з низькою дози та під контролем рівня калію в крові, оскільки у деяких пацієнтів виявлена функціональна ниркова недостатність, яка була оборотною після припинення лікування.

Серцева недостатність / серцева недостатність тяжкого ступеня. Лікування пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (IV класу) слід починати під медичним контролем зі зниженою початкової дози. Лікування β-блокаторами пацієнтів з АГ і коронарною недостатністю припиняти не потрібно, необхідно додати інгібітор АПФ до β-блокатору.

Пацієнти з цукровим діабетом. Лікування пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом (спонтанна тенденція до підвищення рівня калію в крові) слід починати під медичним контролем зі зниженою початкової дози. У пацієнтів з цукровим діабетом, які раніше застосовували пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глюкози в крові, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Расові особливості. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з АГ, ніж в осіб інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну в плазмі крові таких хворих.

Хірургічне втручання / анестезія. Інгібітори АПФ можуть викликати гіпотензію при проведенні анестезії, особливо при застосуванні анестетика з гіпотензивну потенціалом. Тому лікування інгібітором АПФ тривалої дії, таким як периндоприл, по можливості рекомендується припинити за 1 добу до хірургічного втручання.

Стеноз аортального або мітрального клапанів / гіпертрофічна кардіоміопатія. У пацієнтів з обструкцією виходу з лівого шлуночка слід з обережністю застосовувати інгібітори АПФ.

Печінкова недостатність. Рідко прийом інгібіторів АПФ асоціювалося з виникненням синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці та прогресує до швидкого некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому нез'ясований. Пацієнтам, у яких під час прийому інгібіторів АПФ розвинулася жовтуха з підвищенням рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібітору АПФ та забезпечити відповідне медичне спостереження (див. Побічна дія).

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, в тому числі периндоприл, відзначалося підвищення рівня калію в плазмі крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентних стану, особливо дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз і одночасне застосування з калійзберігаючимидіуретиками (наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен, амілорид), добавками або замінниками солі, що містять калій; або застосування інших препаратів, пов'язаних з підвищенням рівня калію в плазмі крові (наприклад гепарину, інших інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилової кислоти в дозі ≥3 г/добу, інгібіторів ЦОГ-2 і неселективних НПЗП, імунодепресантів, таких як циклоспорин або такролімус, триметоприм). Застосування добавок або замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в плазмі крові. Гіперкаліємія може викликати серйозну, іноді летальну аритмію. Якщо одночасне застосування вищезазначених лікарських засобів вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю і з частим контролем рівня калію в плазмі крові (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Запобіжні заходи, пов'язані з індапамідом

Баланс води та електролітів. Рівень натрію в крові. Перед початком лікування і згодом через регулярні проміжки часу слід визначати рівень натрію в плазмі крові. Зниження рівня натрію в крові спочатку може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний моніторинг. Контроль слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку і хворих на цироз печінки (див. Побічна дія та Передозування). Будь-яке лікування діуретиками може призвести до гіпонатріємії, іноді з дуже серйозними наслідками. Гипонатриемия в поєднанні з гіповолемією може призвести до зневоднення і ортостатичноїгіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота і вираженість цього ефекту незначні.

Рівень калію в крові. Зниження рівня калію в крові з виникненням гіпокаліємії є основним фактором ризику при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Слід уникати зниження рівня калію (3,4 ммоль / л) у певних категорій пацієнтів високого ризику, таких як пацієнти літнього віку і / або ті, хто недостатньо харчується, незалежно від застосування інших лікарських засобів, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом , пацієнти з ІХС та серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів і ризик виникнення порушень серцевого ритму. Пацієнти з подовженим QT-інтервалом вродженого або ятрогенного ґенезу також відносяться до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є фактором виникнення порушень серцевого ритму важкого ступеня, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути летальною. У всіх випадках необхідний більш частий контроль рівня калію в крові. Перше визначення рівня калію в плазмі крові слід провести протягом 1-го тижня лікування. При зниженому рівні калію в крові необхідно його коригувати.

Рівень кальцію в крові. Тіазидні та споріднені діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею і приводити до незначного тимчасового підвищення рівня кальцію в крові. Значне підвищення рівня кальцію в крові може бути пов'язано з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У таких випадках лікування слід припинити та провести моніторинг функції паращитовидних залоз.

Рівень глюкози в крові. Контроль рівня глюкози в крові є дуже важливим для хворих на цукровий діабет, особливо при зниженому рівні калію.

Сечова кислота. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти в крові можливе збільшення кількості нападів подагри.

Функція нирок і діуретики. Тіазидні та споріднені діуретики найбільш ефективні, коли функція нирок в нормі або порушення незначні (рівень креатиніну в крові 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові слід визначати за формулою Кокрофта з урахуванням віку, маси тіла і статі:

КК (Cl _cr) = (140 - вік) · маса тіла / 0,814 · рівень креатиніну в плазмі крові,

де вік виражений в роках, маса тіла - в кг, рівень креатиніну в плазмі крові - в мкмоль/л. Ця формула прийнятна для визначення рівня креатиніну в плазмі крові у чоловіків похилого віку, але для жінок її слід адаптувати шляхом множення результату на 0,85. Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок прийому діуретиків на початку лікування, знижує гломерулярну фільтрацію, що може привести до підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не викликає побічних наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може погіршити перебіг наявної ниркової недостатності.

Спортсмени. Спортсмени повинні пам'ятати, що цей препарат містить діючу речовину, яке може привести до позитивної реакції при проведенні допінг-контролю.

Гостра міопія та вторинна глаукома. Сульфонамідні лікарські засоби або похідні сульфонаміду можуть викликати характерні реакції, що призводять до транзиторної міопії і гострої закритокутовійглаукомі. Нелікована гостра закритокутова глаукома може привести до незворотної втрати зору. Первинне лікування включає якнайшвидше припинення прийому лікарського засобу. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися прийняття рішення про проведення швидкого медичного або хірургічного лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можуть відносити наявність в анамнезі алергії на сульфонамід або пеніцилін.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Вагітність. Препарат протипоказано застосовувати у вагітних або жінок, які планують вагітність.

Застереження, пов'язані з периндоприлом. Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ під час I триместру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення ризику розвитку раку. Якщо продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов'язковим, пацієнток, які планують вагітність, необхідно перевести на альтернативні антигіпертензивні препарати, що мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та при необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ протягом II і III триместру вагітності чинить токсичний вплив на плід (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) і на організм новонародженої дитини (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо ж інгібітори АПФ брали під час II і III триместру вагітності, рекомендується УЗД функції нирок і будови черепа новонародженого. Новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасного виявлення і корекції гіпотензії.

Застереження, пов'язані з індапамідом. Дані щодо застосування індапаміду у вагітних відсутні або обмежені (300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазиднихдіуретиків під час III триместру вагітності може бути зниження ОЦК вагітної і матково-плацентарного кровонаповнення, що може привести до фетоплацентарної ішемії і затримці розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. В якості запобіжного заходу бажано уникати застосування індапаміду при вагітності.

Годування грудьми. НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін форте протипоказаний в період годування груддю. Необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю на час лікування або відміни препарату в період годування груддю, враховуючи важливість терапії для матері.

Застереження, пов'язані з периндоприлом. Застосування периндоприлу в період годування груддю не рекомендується в зв'язку з відсутністю даних. Слід віддати перевагу альтернативному лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо в період годування грудьми новонародженого або недоношеного немовляти.

Застереження, пов'язані з індапамідом. Дані про проникнення індапаміду / метаболітів у грудне молоко є недостатніми. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів і гіпокаліємія. Ризик для новонароджених / немовлят виключати не можна. Індапамід відноситься до споріднені діуретики, застосування яких під час годування грудьми пов'язують зі зменшенням або навіть придушенням лактації. Індапамід протипоказаний в період годування груддю.

Фертильність. Застереження, загальні для периндоприлу та індапаміду. Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців і самок тварин. Впливу на фертильність людини не очікується.

Діти. НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін форте не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків. Безпека і ефективність застосування периндоприлу аргініну / індапаміду у педіатричних пацієнтів не встановлені. Дані відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дві діючі речовини при застосуванні окремо або в комбінації у вигляді препарату НОЛІПРЕЛ аргінін / НОЛІПРЕЛ аргінін форте не впливають на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами, але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як наслідок, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами може погіршитися.

Взаємодії, загальні для периндоприлу та індапаміду

Одночасне застосування не рекомендується

Літій. При одночасному застосуванні літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та його токсичності. Одночасне застосування периндоприлу разом з індапамідом і літієм не рекомендується, однак якщо це дійсно необхідно, слід ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові (див. Особливості застосування).

Одночасне застосування вимагає особливої уваги

Баклофен. Збільшується вираженість антигіпертензивного ефекту. Необхідно контролювати артеріальний тиск і в разі необхідності коригувати дозу антигіпертензивного засобу.

НПЗП (в тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і НПЗП, наприклад ацетилсаліцилової кислоти в протизапальних дозах, інгібіторів ЦОГ-2 і неселективних НПЗП, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, в тому числі до розвитку гострої ниркової недостатності, та підвищення рівня калію в плазмі крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо у хворих похилого віку. Пацієнтам необхідно відновити водний баланс до початку лікування і контролювати функцію нирок на початку і протягом комбінованої терапії.

Одночасне застосування, що вимагає уваги

Іміпраміноподібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики. Підсилюють антигіпертензивнудію і підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Взаємодії, пов'язані з периндоприлом. Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен пов'язана з підвищенням частоти виникнення побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і погіршення функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності), в порівнянні з застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. Побічна дія, Особливості застосування та допоміжні речовини).

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію. Деякі препарати або терапевтичні класи лікарських засобів, такі як аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарин, імунодепресивні засоби (такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм), можуть викликати гіперкаліємію. Комбінація цих лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.

Одночасне застосування протипоказано (див. Побічна дія)

Аліскірен. У пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок підвищується ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок і серцево-судинної захворюваності та летальності.

Екстракорпоральних методів лікування. Одночасне застосування екстракорпоральних методів лікування, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як діаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран з високою гідравлічної проникністю (наприклад поліакрилонітрилових) і аферез ЛПНЩ з використанням декстрасульфату може привести до підвищення ризику розвитку анафілактоїдних реакцій важкої ступеня (див. Побічна дія). У разі необхідності проведення такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Одночасне застосування не рекомендується

Аліскірен. У всіх інших групах пацієнтів, як і у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок, підвищується ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок і серцево-судинної захворюваності та летальності (див. Особливості застосування).

Супутня терапія інгібітором АПФ і блокатором рецепторів ангіотензину. У публікаціях повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або у хворих на цукровий діабет з ураженням органів-мішеней супутня терапія інгібітором АПФ і блокатором рецепторів ангіотензину супроводжувалася підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і погіршенням функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності ) в порівнянні з застосуванням одного лікарського засобу, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади (тобто комбінації інгібітора АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) можливо тільки в окремих випадках за умови ретельного контролю функції нирок, рівня калію в крові та артеріальний тиск (див. Особливості застосування).

Естрамустин. Існує ризик підвищення частоти виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад триамтерен, амілорид), калій (солі). Існує ризик виникнення гіперкаліємії (потенційно летальною), особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (адитивний гіперкаліємічна ефект). Комбінація периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується (див. Особливості застосування). У разі якщо одночасне застосування цих препаратів все ж показано, їх слід застосовувати з обережністю і частим контролем рівня калію в плазмі крові. Інформація про застосування спіронолактону у пацієнтів з серцевою недостатністю представлена в розділі «Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги».

Рацекадотріл. Відомо, що лікування інгібіторами АПФ (наприклад периндоприлом) може привести до розвитку ангіоневротичного набряку. Цей ризик може підвищуватися при одночасному застосуванні з рацекадотрілом (лікарським засобом, який використовується для лікування гострої діареї).

Інгібітори mTOR (наприклад сиролімус, еверолімус, темсіролімус). Пацієнти, одночасно приймають інгібітори mTOR, відносяться до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. Особливості застосування).

Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги

Протидіабетичні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування). Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських засобів (інсуліни, гіпоглікемічнізасоби для перорального застосування) може посилити цукрознижувальний ефект з ризиком розвитку гіпоглікемії. Більш ймовірно, що цей феномен може виникати протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Діуретики. У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо з наявністю дефіциту води та натрію, після початку терапії інгібітором АПФ може надмірно знижуватися артеріальний тиск. Імовірність розвитку гіпотензивних ефектів може бути знижена шляхом заборони їх диуретика, підвищення ОЦК або споживання солі до початку терапії периндоприлом, яку слід починати з низької дози з поступовим її підвищенням. Пацієнтам з АГ, коли попередня терапія діуретиками могла викликати дефіцит води / натрію, слід відмінити прийом діуретиків перед початком застосування інгібітору АПФ (в такому випадку прийом діуретика з часом може бути відновлений) або почати лікування інгібітором АПФ з низької дози з поступовим її підвищенням. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, які застосовують діуретик, лікування інгібітором АПФ слід починати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У всіх випадках необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом декількох перших тижнів терапії інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). При одночасному застосуванні еплеренону або спіронолактону в дозах 12,5-50 мг/добу з низькими дозами інгібіторів АПФ у пацієнтів з серцевою недостатністю II-IV функціональних класів за шкалою NYHA і фракцією викиду 40%, які раніше приймали інгібітори АПФ і петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії, потенційно летальною, особливо в разі недотримання рекомендацій по призначенню такої комбінації. Перед початком застосування такої комбінації слід переконатися у відсутності гіперкаліємії і порушення функції нирок. Рекомендується проводити ретельний моніторинг калиемии та креатінінеміі щотижня протягом 1-го місяця лікування і щомісячно в подальшому.

Одночасне застосування, що вимагає уваги

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування цих лікарських засобів може посилити гіпотензивні ефекти периндоприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими вазодилататорами може сприяти додаткового зниження артеріального тиску.

Алопуринол, цитостатики, імунодепресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призвести до підвищення ризику лейкопенії (див. Особливості застосування).

Засоби анестезуючі. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивну дію деяких анестезуючих препаратів (див. Особливості застосування).

Гліптіни (лінагліптін, саксагліптін, сітагліптін, вілдагліптін). При одночасному застосуванні з інгібітором АПФ підвищується ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності діпептіділпептідази-IV (ДПП-IV) гліптіном.

Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Препарати золота. При лікуванні пацієнтів ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) і одночасному застосуванні інгібітору АПФ, в тому числі периндоприлу, в рідкісних випадках повідомлялося про виникнення нітрітоідних реакцій (почервоніння обличчя, нудота, блювота і артеріальна гіпотензія).

Взаємодії, пов'язані з індапамідом

Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги

Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Через ризик виникнення гіпокаліємії індапамід слід призначати з обережністю в комбінації з препаратами, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», такими як антиаритмічні лікарські засоби класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні препарати класу III (аміодарон , дофетилід, ібутилід, бретиліум, соталол), деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензамід (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид), інші речовини , такі як бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для в / в застосування, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін для в / в застосування, метадон, астемізол, терфенадин. Слід уникати зниження рівня калію в плазмі крові та при необхідності його коригувати, а також контролювати QT-інтервал.

Лікарські засоби, що знижують вміст калію в крові. Амфотерицин В для в / в застосування, глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють перистальтику, підвищують ризик зниження рівня калію в плазмі крові (адитивний ефект). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові та коригувати його в разі потреби, зокрема при одночасному лікуванні препаратами наперстянки. Слід застосовувати проносні засоби, які не стимулюють перистальтику.

Препарати наперстянки. Зниження рівня калію в крові обумовлює збільшення вираженості токсичних ефектів препаратів наперстянки. Необхідно контролювати рівень калію в крові та ЕКГ, а також в разі необхідності переглянути терапію.

Одночасне застосування, що вимагає уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Незважаючи на раціональність призначення цієї комбінації деяким пацієнтам, можливе виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Слід контролювати рівень калію в плазмі крові, проводити ЕКГ-моніторинг і при необхідності переглянути терапію.

Метформін. Може привести до молочнокислому ацидозу внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом діуретиків, особливо петльових. Не слід застосовувати метформін, якщо рівень креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастних кошти. У разі дегідратації, викликаної застосуванням діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодоконтрастних засобів. Перед застосуванням йодоконтрастних препаратів необхідно відновити водний баланс.

Кальцій (солі). Існує ризик підвищення вмісту кальцію в крові через зменшення його виведення з сечею.

Циклоспорин, такролімус. Існує ризик підвищення рівня креатиніну в крові без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при відсутності дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Знижують антигіпертензивний ефект (затримка води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів).

Симптоми. в разі передозування найбільш частою побічною реакцією є артеріальна гіпотензія, яка іноді може супроводжуватися нудотою, блювотою, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може прогресувати до анурії (внаслідок гіповолемії), а також циркуляторних шоком. можуть виникнути порушення водно-електролітного балансу (зниження рівня калію і натрію в плазмі крові), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття (посилене серцебиття), брадикардія, тривожність, кашель.

Лікування. Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату з організму - промивання шлунка і / або призначення активованого вугілля, після цього слід нормалізувати водно-електролітний баланс в умовах стаціонару. У разі виникнення значної артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення на низьку подушку. У разі необхідності слід провести в / в введення фізіологічного розчину натрію хлориду або застосувати будь-який інший спосіб відновлення об'єму крові. Периндоприлат, активна форма периндоприлу, може бути виведений з організму за допомогою гемодіалізу (див. Фармакологічні властивості).

Зберігати таблетки у щільно закритому контейнері. не потрібно особливих умов зберігання. зберігати в недоступному для дітей місці.