Леркамен

Леркамен - брендовий німецький препарат фармацевтичної компанії «Берлін-Хемі». Активним компонентом ліків є лерканідипін, що послаблює потік іонів кальцію у клітини. Медикамент належить до дигідропіридинової групи селективних блокаторів кальцієвих каналів. Знижує тонус судин, що забезпечує гіпотензивну дію медикаменту, яка і є основною. Якщо пацієнтам не підходить монотерапія Леркаменом, тиск контролюється за рахунок прийому препарату недостатньо, використовується комбінований медикамент Леркамен АПФ, активними компонентами якого є лерканідипін і еналаприл. Терапію гіпертензії комбінованим засобом починати не слід.

Леркамен склад

діюча речовина: lercanidipine;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лерканідипіну гідрохлориду 10 мг, що еквівалентно лерканідипіну 9,4 мг.

Форма випуску

• Леркамен таблетки 10 мг №28, №60.
• Леркамен таблетки 20 мг №28, №60.
• Леркамен АПФ 10/10 мг, №28.
• Леркамен АПФ 10/20 мг, №28.

Фармакодинаміка

Лерканідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи, що пригнічує трансмембранний приплив кальцію у клітини серця та гладеньких м’язів. Механізм його антигіпертензивної дії зумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м’язи судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення лерканідипіну, він має пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок високого коефіцієнта мембранного розподілу і позбавлений негативної інотропної дії завдяки його високій судинній селективності. Оскільки вазодилатація, спричинена лерканідипіну гідрохлоридом, відбувається поступово, то гостра гіпотензія з рефлекторною тахікардією у хворих на артеріальну гіпертензію спостерігається рідко.

Клінічна ефективність та безпека

Клінічна ефективність і безпека лерканідипіну в дозі від 10 до 20 мг один раз на добу була оцінена під час подвійно сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (за участю 1200 пацієнтів, які отримували лерканідипін, і 603 пацієнтів, які приймали плацебо) і в ході довгострокових неконтрольованих клінічних досліджень з активним препаратом порівняння за участю 3676 пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Більшість клінічних досліджень були проведені за участю пацієнтів з есенціальною гіпертензією від легкого до середнього ступеня тяжкості (включаючи пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цукровим діабетом), які отримували лерканідипін у вигляді монотерапії або у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками або бета-блокаторами.

У доповнення до клінічних досліджень, проведених для підтвердження терапевтичних показань, було проведено ще одне невелике неконтрольоване, але рандомізоване дослідження з участю пацієнтів з тяжким ступенем гіпертензії (середнє значення ± стандартне відхилення діастолічного тиску крові становило 114,5 ± 3,7 мм рт. ст.). У ході цього дослідження артеріальний тиск нормалізувався у 40 % з 25 пацієнтів при застосуванні дози лерканідипіну гідрохлориду 20 мг 1 раз на добу і у 56 % з 25 пацієнтів при застосуванні 2 рази на добу 10 мг лерканідипіну гідрохлориду. У подвійному сліпому рандомізованому контрольованому дослідженні у пацієнтів із систолічною гіпертензією лерканідипіну гідрохлорид ефективно знижував систолічний артеріальний тиск від середнього значення 172,6 ± 5,6 мм рт. ст. до значення 140,2 ± 8,7 мм рт. ст.

Фармакокінетика

Лерканідипіну гідрохлорид повністю всмоктується після перорального застосування 10-20 мг, а максимальна концентрація у плазмі крові, яка становить 3,30 нг/мл ± 2,09 стандартного відхилення та 7,66 нг/мл ± 5,90 стандартного відхилення відповідно, досягається через 1,5-3 години після прийому. Два енантіомери лерканідипіну демонструють схожий профіль концентрації у плазмі крові: час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові є однаковим, максимальна концентрація у плазмі та AUC у середньому в 1,2 раза вище у (S)-енантіомера, а період напіввиведення двох енантіомерів в основному однаковий. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідженнях in vivo не спостерігалось. Внаслідок високого метаболізму при першому проходженні абсолютна біодоступність лерканідипіну гідрохлориду, прийнятого пацієнтом після їди, становить приблизно 10 %, при цьому вона зменшувалась до 1/3 цього значення, якщо препарат застосовували здорові добровольці натще. Біодоступність лерканідипіну гідрохлориду після перорального прийому збільшується в 4 рази, якщо його приймати не пізніше як через 2 години після вживання дуже жирної їжі, тому лерканідипіну гідрохлориду слід приймати перед прийомом їжі.

Розподіл з плазми у тканини та органи є швидким та обширним. Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки крові перевищує 98 %. Оскільки вміст білків плазми у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок або печінки зменшений, то вільна фракція лікарського засобу може бути збільшена. Лерканідипіну гідрохлорид активно метаболізується ферментом CYP3A4; незмінений препарат у сечі та калі не виявляється. Він перетворюється головним чином у неактивні метаболіти, і близько 50 % прийнятої дози виводиться з організму з сечею. Експерименти in vitro з людськими мікросомами печінки продемонстрували, що лерканідипін дещо пригнічує CYP3A4 та CYP2D6 при концентраціях у 160 і 40 разів відповідно вищих, ніж його пікові концентрації у плазмі крові, які досягаються після застосування дози 20 мг. Крім цього, вивчення взаємодії у людей довело, що лерканідипін не модифікує рівень мідазоламу, типового субстрату CYP3A4, у плазмі крові або метопрололу, типового субстрату CYP2D6; таким чином, при застосуванні лерканідипіну гідрохлориду у терапевтичних дозах пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються CYP3A4 або CYP2D6, очікувати не слід. При пероральному застосуванні лерканідипіну гідрохлориду його концентрація у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10, 20 і 40 мг максимальні концентрації у плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1:3:8, а площі під кривими залежності концентрації від часу у плазмі мали співвідношення 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженні. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози.

Дані, отримані у ході доклінічних стандартних фармакологічних досліджень з безпеки, досліджень з токсичності багаторазових доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу, а також репродуктивної токсичності, вказують на відсутність особливої небезпеки лікарського засобу для людини. Фармакологічні дослідження з безпеки, які проводили на тваринах, показали відсутність впливу на вегетативну нервову систему, на центральну нервову систему або на шлунково-кишкову функцію при антигіпертензивних дозах.

На фертильність і загальну репродуктивну здатність у щурів лерканідипін не впливав. Лікування лерканідипіном не мало ніякого тератогенного впливу у щурів та кролів, проте введення високих доз у щурів призводило до загибелі потомства у перед- і постімплантаційний період, а також до уповільнення внутрішньоутробного розвитку. Застосування високих доз лерканідипіну гідрохлориду (12 мг/кг/добу) під час пологів може призводити до дистоції. Процес розподілу лерканідипіну та/або його метаболітів в організмі вагітних тварин та їх проникнення у молоко не вивчали.

Леркамен від чого допомагає? Есенціальна артеріальна гіпертензія у легкій формі та середньої тяжкості.

• Підвищена сприйнятливість до активних компонентів препарату.
• Серцева недостатність.
• Нестабільна стенокардія.
• Печінкова і ниркова недостатність у важкій формі.
• Не дозволено прийом препарату протягом 1 міс. після перенесеного інфаркту.
• Протипоказаний медикамент жінкам репродуктивного віку без прийому контрацепції.
• Не дозволяється застосування протягом вагітності та грудного вигодовування.
• Дитячий вік до 18 років.
• Протипоказано одночасне застосування Леркамену з циклоспорином та інгібіторами CYP 3А4.

У разі, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, може постати питання про припинення грудного вигодовування. Перед застосуванням Леркамену слід виключити вагітність.

Протипоказання до одночасного застосування

Інгібітори CYРЗА4

Відомо, що лерканідипін метаболізується під впливом ферменту CYРЗА4, і тому інгібітори ферменту CYРЗА4, що застосовуються разом із лерканідипіном, можуть впливати на процес його метаболізму та елімінації.

Дослідження взаємодії із сильним інгібітором CYРЗА4 кетоконазолом показало значне підвищення концентрації лерканідипіну у плазмі крові (15-кратне збільшення значення AUC (площа під кривою) та 8-кратне збільшення значення Сmax еутомера S-лерканідипіну). Слід уникати одночасного застосування лерканідипіну з інгібіторами CYРЗА4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином, кларитроміцином).

Циклоспорин

Як для лерканідипіну, так і для циклоспорину спостерігалося збільшення концентрації у плазмі в результаті сумісного застосування. Сумісний прийом лерканідипіну з циклоспорином призводить до триразового збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі крові та збільшення значення AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати разом.

Грейпфрут або сік грейпфрута

Як і в інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну сповільнюється під впливом грейпфрута або соку грейпфрута з подальшим підвищенням системної доступності лерканідипіну та посиленням гіпотензивної дії. Лерканідипін не слід приймати з грейпфрутом або соком грейпфрута.

Заходи безпеки, у тому числі коригування дози

Мідазолом

Одночасне застосування мідазоламу та лерканідипіну у дозі 20 мг у добровольців літнього віку призводило до збільшення приблизно на 40% всмоктування лерканідипіну та зменшення швидкості його всмоктування (3 години замість 1,75 години до досягнення максимальної концентрації). Концентрація мідазоламу не змінювалася.

Дигоксин

Одночасне застосування лерканідипіну в дозі 20 мг пацієнтам, які постійно приймали β-метилдигоксин, не виявило фармакокінетичної взаємодії. Однак спостерігалося підвищення Сmax дигоксину в середньому на 33%, у той час як AUC і нирковий кліренс значно не змінилися. Хворі, які одночасно застосовують лерканідипін і дигоксин, повинні перебувати під суворим контролем з приводу можливої появи ознак інтоксикації дигоксином.

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами

Флуоксетин

Дослідження щодо взаємодії з флуоксетином, інгібітором CYP2D6 та CYPЗА4, що проводилося за участю здорових добровольців віком 65 ± 7 років (середнє значення ± стандартне відхилення), не виявило клінічно значущої модифікації фармакокінетики лерканідипіну.

Симвастатин

Коли гідрохлорид лерканідипіну в дозі 20 мг повторно одночасно застосовували із симвастатином у дозі 40 мг, показник AUC лерканідипіну змінювався незначною мірою, тоді як показник AUC симвастатину збільшувався на 56%, а показник AUC активного метаболіту b-гідроксикислоти - на 28. Малоймовірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується взаємодії, якщо приймати лерканідипін вранці, а симвастатин ввечері, як це показано для цього лікарського засобу.

Діуретики та інгібітори АПФ

Лерканідипін можна безпечно застосовувати разом з діуретиками та інгібіторами АПФ.

Калійзберігаючі діуретичні засоби та добавки, що містять калій

Інгібітори АПФ знижують втрату калію, спричинену діуретичними засобами. Калійзберігаючі діуретичні засоби (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), що містять калій добавки або речовини, що містять солі калію, можуть призвести до значного підвищення концентрації калію в сироватці крові. Якщо такі препарати супроводжують для корекції гіпокаліємії, їх слід застосовувати з обережністю і під контролем вмісту калію в сироватці крові.

Синдром слабкості синусового вузла

Лерканідипін слід застосовувати з обережністю у хворих із синдромом слабкості синусового вузла, яким не імплантовано кардіостимулятор.

Дисфункція лівого шлуночка

З обережністю призначати при дисфункції лівого шлуночка серця, незважаючи на те, що гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили порушень функції шлуночків.

Ішемічна хвороба серця

Припускається, що деякі дигідропіридини короткочасної дії асоціюються з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Незважаючи на те, що лерканідипін є препаратом довготривалої дії, таким хворим лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.

Деякі дигідропіридини можуть у поодиноких випадках спричинити виникнення болю у ділянці серця або стенокардії. Дуже рідко пацієнти з уже наявною стенокардією можуть відзначати збільшення частоти, тривалості та тяжкості її нападів. В окремих випадках може спостерігатися інфаркт міокарда

Застосування при порушенні функції нирок або печінки

При лікуванні пацієнтів із порушенням функції нирок слабкого або помірного ступеня слід проявляти особливу обережність. Хоча звичайна рекомендована доза 10 мг/добу може нормально переноситися, до збільшення дози до 20 мг/добу слід підходити з обережністю.

Лерканідипін протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки або нирок (СКФ < 30 мл/хв), у тому числі пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Перитонеальний діаліз

Застосування лерканідипіну пов'язане з розвитком помутніння перитонеального відтоку у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі. Помутніння пов'язане з підвищеною концентрацією тригліцеридів перитонеального відтоку. Хоча механізм розвитку невідомий, помутніння зникає невдовзі після відміни лерканідипіну. Необхідно враховувати цей взаємозв'язок, оскільки помутніння перитонеального відтоку може бути помилково прийняте за інфекційний перитоніт, що може призвести до непотрібної госпіталізації та емпіричного призначення антибіотиків.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

При лікуванні інгібіторами АПФ, зокрема еналаприлом, повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Такий набряк може розвинутись будь-якої миті під час лікування. У цьому випадку слід негайно припинити прийом еналаприлу; пацієнт повинен перебувати під контролем до зникнення всіх симптомів. Навіть якщо ангіоневротичний набряк вражає лише язик, без супутньої дихальної недостатності необхідне тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатнім.

Індуктори CYP3A4

Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні засоби (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну в плазмі крові, і тому ефективність дії лерканідипіну може виявитися нижчою за очікувану.

Алкоголь

Слід уникати одночасного вживання алкоголю, оскільки це може призвести до посилення судинорозширювальної антигіпертензивної дії лікарських засобів.

Лактоза

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб. 1 таблетка 10 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 30 мг моногідрату лактози.

Натрій

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/таблетку натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Даних щодо застосування лерканідипіну вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів (див. доклінічні дані з безпеки), однак вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридину. Леркамен не рекомендується протягом вагітності або жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацепцію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Леркамен має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Однак слід бути обережним, оскільки можуть виникати запаморочення, астенія, стомлюваність, а в рідкісних випадках - сонливість.

Таблетку Леркамен перед використанням не слід подрібнювати і ламати на частини, оскільки вона вкрита спеціальною оболонкою. Медикамент приймають уранці натщесерце, запиваючи водою у достатній кількості. Тривалість терапії та дози визначаються лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Дорослим зазвичай рекомендована початкова доза 10 мг/добу. Якщо після 2 тижнів належного терапевтичного ефекту не досягнуто, дозування підвищують до 20 мг/добу — така доза є максимальною добовою.

Для деяких осіб, у яких не вдається адекватно контролювати рівень тиску одним антигіпертензивним препаратом, може бути доцільним лікування лерканідипіну гідрохлоридом разом з блокатором β-адренорецепторів (атенолол), діуретиком (гідрохлоротіазид) або інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл або еналаприл).

Дозволено одночасний прийом препарату Леркамен з іншими засобами, що знижують артеріальний тиск, якщо медикамент у дозуванні 20 мг/добу недостатньо його контролює.

Чи можна приймати Леркамен на ніч? У деяких пацієнтів відзначається значне підвищення артеріального тиску вночі або вранці, для чого лікарі призначають їм Леркамен на ніч.

Приймаючи препарат Леркамен від нічного тиску, важливо дотримуватися рекомендацій лікаря і контролювати тиск у нічні години.

Леркамен 10 мг або Леркамен 20 мг можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на лікарський засіб вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару.

Симптоми: сонливість, нудота, кардіогенний шок, ішемія міокарда, сильне зниження тиску.

Лікування: необхідно промити шлунок, прийняти ентеросорбенти та проносні препарати. Може знадобитися використання плазмозамінників. Пацієнти з клінічно значущою артеріальною гіпотензією потребує активної кардіоваскулярної підтримки, що включає частий контроль серцевої та дихальної функції, горизонтальне положення з припіднятими нижніми кінцівками, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Враховуючи пролонговану фармакологічну дію лерканідипіну, важливо спостерігати за станом серцево-судинної системи пацієнта принаймні протягом 24 годин. Оскільки лікарський засіб має високий ступінь зв’язування з білками, діаліз, імовірно, не буде ефективним. У разі підозри на отруєння середнього або тяжкого ступеня спостереження за станом пацієнтів слід проводити у відділенні інтенсивної терапії.

Якщо артеріальний тиск знизився дуже сильно, сталася втрата свідомості або проявилася брадикардія, потрібне введення атропіну.

Усунення симптомів передозування відбувається тільки в умовах стаціонару і під контролем лікаря.

Леркамен побічні дії, повідомлення про які найчастіше отримували в ході клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду: периферичні набряки, головний біль, приплив крові до обличчя, тахікардія і посилене серцебиття.

Внаслідок прийому ліків Леркамен можуть виникнути такі реакції:

• з боку шлунково-кишкового тракту - нудота, збої травлення, гіперплазія ясен, прискорене сечовипускання, порушення випорожнення, може збільшуватися кількість ферментів печінки;
• з боку серцево-судинної системи - сильне зниження тиску, стенокардія, біль у грудній клітці та дискомфорт;
• з боку нервової системи - часто: головний біль; нечасто: запаморочення; рідко: слабкість, збій режиму сну та неспання;
• з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини - алергічні висипання на шкірі;
• з боку судин - приплив крові до обличчя, від чого проявляється почервоніння;
• загальні порушення та порушення у місці застосування - периферичний набряк, астенія, втомлюваність.

Опис окремих побічних реакцій

У ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень частота виникнення периферичних набряків становила 0,9% при прийомі лерканідипіну в дозі 10-20 мг і 0,83% при прийомі плацебо. Загалом у досліджуваній популяції, включаючи довгострокові клінічні випробування, частота виникнення досягала 2%.

Деякі дигідропіридини рідко можуть спричиняти біль у ділянці серця або стенокардію. Дуже рідко у хворих з уже наявною стенокардією можливе підвищення частоти, тривалості або тяжкості цих нападів. Можуть спостерігатися поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Лерканідипін не чинить побічного впливу на рівень глюкози в крові та ліпідів у сироватці крові.

У разі виникнення реакцій, не описаних в інструкції, необхідно звернутися до лікаря.

Важливо! Детальна інформація, показання, дозування та побічні дії описані в документі Леркамен інструкція, який обов'язково додається до кожної упаковки.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.