Кветиксол

склад:

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 25 мг, 100 мг або 200 мг кветіапіну фумарату еквівалентно кветиапина;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна повідон K29-32; кальцію гідрофосфатдигідрат; натрію крохмалю (тип А); лактоза; магнію стеарат;

для 25 мг оболонка Opadry II Pink 33G34594 (гіпромелоза 6cP, титану діоксид (Е 171), лактоза моногідрат макрогол 3350; триацетин, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е 172));

для 100 мг оболонка Opadry II Yellow 33G32578 (гіпромелоза 6cP, титану діоксид (Е 171), лактоза моногідрат макрогол 3350; триацетин, заліза оксид жовтий (Е172));

для 200 мг оболонка Орadry II White 33G28435 (гіпромелоза 6cP, титану діоксид (Е 171), лактоза моногідрат макрогол 3350; триацетин).

Форма випуску:

По 10 таблеток в блістері, по 3 блістери в пачці картонній.

Фармакодинаміка.

Кветиксол - атиповий антипсихотичний препарат, взаємодіє з різними типами нейротрансмітерних рецепторів. Кветіапін має більш високу спорідненість з рецепторами серотоніну (5-НТ 2), ніж з рецепторами допаміну (D 1 і D 2) в головному мозку, має високу спорідненість з гістаміновими та альфа 1 -адренорецепторами, але меншу спорідненість з альфа 2 -адренорецепторами. Вплив кветіапіну на рецептори 5-НТ 2 і D 2 продовжується до 12 годин, що підтверджується даними позитронно-емісійної томографії. Кветіапін не має спорідненості з М-холинорецепторами та бензодіазепіновими рецепторами. Кветиксол проявляє антипсихотичну активність.

При вивченні екстрапірамідних симптомів в ході експерименту було встановлено, що кветіапін викликає лише слабку каталепсію при введенні дози, яка ефективно блокує допамінові D 2рецептори. Кветіапін обумовлює селективне зниження активності мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів порівняно з А9 нігростріальніми моторними нейронами. Частота розвитку екстрапірамідних симптомів при застосуванні кветіапіну в дозі 75-750 мг/добу не відрізняється від такої при застосуванні плацебо або антихолінергічних препаратів.

Клінічна безпека

Відомо, що при лікуванні кветіапіном можливе дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози. Існуючі дані плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний із деменцією, показують, що частота виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи на 100 пацієнто-років у групі кветіапіну була не вищою, ніж у пацієнтів, які одержували плацебо.

Кветіапін не викликає підвищення рівня пролактину в сироватці крові.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується. При прийомі після їжі не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну. При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35 % концентрації кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну у межах схваленого діапазону доз є лінійною.

При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується і активно метаболізується. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність кветіапіну. Приблизно 83% кветіапіну зв'язується з білками плазми. Пікова молярна концентрація в рівноважному стані активного метаболіту N-дезалкіл кветиапина становить 35% такої, що спостерігається для кветіапіну. Періоди напіввиведення кветіапіну і N-дезалкілкветіапіну становлять приблизно 7 та 12 годин відповідно.

Кветіапін ефективний при застосуванні двічі на добу. Дослідження із застосуванням позитронно-емісійної томографії щодо збереження завантаженості рецепторів 5HT 2 і D 2 протягом 12 годин після прийому дози кветіапіну також це підтверджують.

Фармакокінетика кветіапіну і N-дезалкілкветіапіну є лінійної в межах рекомендованих доз.Кінетіка кветиапина не відрізняється у чоловіків і жінок.

Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку приблизно на 30-50% нижче, ніж у дорослих у віці 18-65 років.

Середній плазмовий кліренс кветіапіну був зниженим приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв / 1,7Зм 2) і у пацієнтів з печінковою недостатністю (стабільний алкогольний цироз), проте індивідуальні величини кліренсу знаходяться в межах, характерних для здорових людей. Із сечею виводиться менше 5% середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного плазмового метаболіту N-дезалкілкветіапіну.

Кветіапін активно метаболізується в печінці. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться в незміненому вигляді з сечею або калом. Приблизно 73% радіоактивності виводиться з сечею і 21% - з фекаліями.

Дослідження in vitro встановили, що CYРЗА4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, опосередкований цитохромом Р450. N-дезалкілкветіапін в основному утворюється і виводиться за допомогою CYP 3A4.

Одночасне застосування з кетоконазолом призводить до підвищення C Max і AUC кветіапіну на 235% і 522% відповідно, з належним зниженням середнього кліренсу на 84% при пероральному пріеме.Средній період напіввиведення кветіапіну збільшився з 2,6 до 6,8 години, проте середнє значення максимального періоду напіввиведення (T Max) залишилося незмінним.

Кветіапін і кілька його метаболітів (включаючи N-дезалкілкветіапін) мають слабку гнітюче активність щодо ферментів Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4 in vitro. Пригнічення CYP In Vitro спостерігається тільки при концентраціях, що майже в 5-50 разів перевищують ті, що спостерігаються при застосуванні доз 300-800 мг/добу у людини. З огляду на отримані in vitro результати, не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно значущого пригнічення метаболізму іншого препарату, метаболізм якого залежить від цитохрому Р450.

Лікування шизофренії.

Лікування біполярних розладів: для лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня, пов’язаних з біполярними розладами; для лікування великих депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами; для профілактики рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450, таких як інгібітори ВІЛ-протеаз, азоловмісніх протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину і нефазодону.

З огляду на, що кветіапін в першу чергу діє на центральну нервову систему, Кветиксол слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, мають подібну дію, і з алкоголем.

Фармакокінетика літію не змінювався при одночасному застосуванні з Сероквель.

Фармакокінетика вальпроєвої кислоти та кветиапина без змін до клінічно значимого ступеня при їх одночасному застосуванні у формі вальпроата семінатрію (також відомого як дівалпроекс натрій (USAN) і Кветиксолу (кветиапина фумарата). Вальпроат семінатрій стабільна комплексної з'єднанням, що складається з натрію вальпроату та вальпроєвоїкислоти в молярному співвідношенні 1:1.

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не було зазначено клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному дослідженні за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, яка приймала обидва препарати, порівняно з групами, які отримували ці лікарські засоби окремо.

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася після його одночасного застосування з нейролептиками рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасне застосування Кветиксолу і тиоридазина викликало збільшення кліренсу кветіапіну.

Кветіапін НЕ індукував системи печінкових ферментів, що беруть участь у метаболізмі антіпіріна.Однако в ході дослідження багаторазового застосування дози для оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), одночасне застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (яка вимірювалася за площею AUC) до рівня, що становив в середньому 13% експозиції при застосуванні самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігалося більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можливе зниження концентрації в плазмі, а отже, для кожного пацієнта залежно від клінічної відповіді слід розглядати необхідність збільшення дози Кветиксолу. Слід зауважити, що максимальна рекомендована доза Кветиксолу становить 750 мг/добу для лікування шизофренії та 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярним розладом. Можливість тривалої терапії високими дозами слід розглядати тільки після ретельного оцінювання співвідношення користь-ризик для кожного окремого пацієнта.

Одночасне застосування Кветиксолу з фенітоїном (ще одним індуктором мікросомального ферменту) викликало підвищення кліренсу кветіапіну. Пацієнтам, які одночасно приймають Кветіксол і фенітоїн або інші індуктори печінкового ферменту (наприклад барбітурати, рифампіцин та ін.), Можуть знадобитися підвищені дози Кветиксолу для підтримки контролю над психотичними симптомами. У разі скасування фенітоїну або карбамазепіну або інших індукторів печінкового ферменту або при їх заміні неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом) може знадобитися знизити дозу Кветіксолу.

CYРЗА4 є ключовим ферментом, який бере участь у метаболізмі кветіапіну, який опосередкований цитохромом Р450. Фармакокінетика кветіапіну не змінювалася після одночасного застосування з циметидином, відомим інгібітором ферменту Р450. Фармакокінетика кветіапіну незначно змінювалася після його одночасного застосування з антидепресантами имипрамином (відомим інгібітором CYP2D6) або флуоксетином (відомим інгібітором CYРЗА4 і CYP2D6). Однак слід бути обережними при одночасному застосуванні Кветиксолу з сильними інгібіторами CYРЗА4 (такими як азаловмісні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики та інгібітори протеази).

Серцево-судинні захворювання

Препарат Кветиксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам з встановленими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, які можуть призвести до гіпотензії.

Кветиксол може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози у пацієнтів похилого віку спостерігається частіше, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Не виявлено взаємозв'язку застосування кветіапіну зі стійким збільшенням інтервалу QTc. Однак як і при застосуванні інших антипсихотичних лікарських засобів при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, які подовжують інтервал QTc, необхідно дотримуватися обережності, особливо це стосується пацієнтів похилого віку.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення.

Депресія, асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до часу появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращення. Ретельне спостереження за пацієнтами і, зокрема, тими, хто має високий ризик, має супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та подальших змін дози. Пацієнтів (і доглядають за ними) слід попередити про необхідність моніторингу клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці та негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

судоми. Не було різниці між частотою виникнення судом у пацієнтів, що приймали кветіапін, і у тих, хто приймав плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі.

Екстрапірамідні симптоми та тардітівна (пізня) дискінезія. Як і інші антипсихотичні препарати, Кветиксол може викликати тардітівну дискінезію і екстрапірамідних симптомів після тривалого лікування. При появі ознак і симптомів тардітівноі дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або відміни препарату.

Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний з лікуванням антипсихотичними препаратами, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміна психічного стану, ригідність м'язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня КФК. В такому випадку слід припинити застосування препарату і розпочати відповідне лікування.

Тяжка нейтропенія. Повідомлялося про тяжку нейтропенію (кількість нейтрофілів <0,5 × 10 9 / л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали впродовж кількох місяців після початку терапії кветіапіном.Очевідной дозозалежності немає. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають зниження числа лейкоцитів, що спостерігалося раніше, і наявність в анамнезі нейтропенії, викликаної лікарськими засобами. Застосування кветіапіну пацієнтам з кількістю нейтрофілів <1,0 × 10 9 / л слід припинити. Необхідно спостерігати за пацієнтами для виявлення у них симптомів інфекції та стежити за кількістю нейтрофілів (поки вона не буде перевищувати 1,5 × 10 9 / л).

Раптове припинення прийому препарату. Після раптового припинення лікування високими дозами антипсихотичних препаратів дуже рідко були описані гострі симптоми відміни, такі як нудота, блювання і безсоння. Повідомлялося про рецидиви психотичних симптомів і поява таких розладів, як мимовільні рухи (наприклад акатизия, дистонія і дискінезія). Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату як мінімум від одного до двох тижнів.

Вплив на масу тіла. Під час лікування кветіапіном повідомляли про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та коригувати належним чином відповідно до рекомендацій щодо застосування антипсихотиків.

Панкреатити. У клінічних дослідженнях та протягом постмаркетингового періоду повідомляли про випадки панкреатиту. Серед повідомлень у маркетингових звітах зазначалося, що багато пацієнтів, хоча і не всі, мали фактори, які, як відомо, пов’язані з панкреатитом, такі як підвищення рівня тригліцеридів, жовчні камені і вживання алкоголю.

Див. Також розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Сумісне застосування кветіапіну з індукторами печінкового ферменту, такими як карбамазепін, може істотно знижувати системний вплив кветіапіну. Залежно від клінічної відповіді на лікування можуть знадобитися більш високі дози Кветиксолу при його одночасному застосуванні з індуктором печінкового ферменту. Важливо, щоб зміни застосування індуктора відбувалися поступово.

При одночасному застосуванні препаратів, які є потужними інгібіторами CYP3A4 (такими як азаловмісні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики та інгібітори протеази), концентрація кветіапіну в плазмі може бути значно вище, ніж та, що спостерігалася у пацієнтів під час клінічних досліджень. Тому слід застосовувати більш низькі дози Кветиксолу. Особливу увагу слід приділяти літнім і ослабленим пацієнтам. Для всіх пацієнтів слід індивідуально оцінювати співвідношення ризик-користь.

гіперглікемія

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про випадки гіперглікемії або загострення цукрового діабету, що існував раніше. Пацієнтам, які страждають на діабет або пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг.

Пацієнти похилого віку з психозом, пов'язаним з деменцією

Кветиксол не схвалений для лікування психозу, пов'язаного з деменцією.

У хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення майже в 3 рази ризику виникнення небажаних цереброваскулярних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю факторів ризику розвитку інсульту.

Вплив на печінку

У разі розвитку жовтяниці застосування Кветиксолу слід припинити.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Безпека і ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних не установлени.Поетому під час вагітності Кветиксол слід призначати тільки тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Ступінь виділення кветіапіну в грудне молоко невідомий. Тому жінкам необхідно рекомендувати припинити годування груддю під час прийому препарату Кветиксол.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом і працювати з небезпечними механізмами, оскільки Кветиксол може викликати сонливість.

Кветиксол слід застосовувати дорослим 2 рази на добу незалежно від прийому їжі.

дорослі

Для лікування шизофренії

Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг

(2-й день), 200 мг (3-й день) і 300 мг (4-й день).

Починаючи з 4-го дня і в подальшому дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300-450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150-750 мг на добу.

Для лікування маніакальних епізодів, пов ¢ язані з біполярним розладом

Для монотерапії або для доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) і 400 мг (4 й день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно зі збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.

Особи похилого віку

Як і інші антипсихотичні препарати, Кветиксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування. Лікування Кветиксолом пацієнтів похилого віку слід починати з дози 25 мг/добу. Дозу слід підвищувати щодня на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде нижче, ніж для пацієнтів молодшого віку.

Порушення функції печінки та нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки при пероральному прийомі кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Кветіапін значною мірою метаболізується в печінці, тому Кветиксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із встановленою печінковою недостатністю.

Порушення функції нирок. Немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки. Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Кветиксол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Дозу можна збільшувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.

Діти. Безпека і ефективність застосування препарату у дітей (у віці до 18 років) не досліджувалися, тому не застосовують в педіатричній практиці.

Купити таблетки Кветиксол можна онлайн за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1.

Дані про передозування кветіапіну обмежені. Описано застосування кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г; летальних випадків зафіксовано не було, пацієнти видужували без наслідків. Після широкого впровадження препарату в медичну практику були дуже рідкісні повідомлення про передозування кветіапіну, результатом якого була смерть або кома, або подовження QT.

Пацієнти із захворюваннями серцево-судинної системи можуть бути в групі підвищеного ризику наслідків передозування.

В цілому симптоми, про які повідомлялося, були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У разі тяжкої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів і рекомендуються процедури інтенсивної терапії, включаючи відновлення і підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації і вентиляції легенів, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи.

Ретельний медичний контроль і моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, сонливість (може в перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні), головний біль, естрапірамідні симптоми, втрата свідомості, нечасто - судоми, синдром неспокійних ніг, дизартрія, дискінезія.

З боку травної системи: сухість у роті, запор, диспепсія, дисфагія.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозінофілія¸ тромбоцитопенія, нейтропенія.

З боку органів зору: затуманення зору.

З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, тахікардія, ортостатична гіпотензія (особливо на початку лікування).

З боку дихальної системи: риніт

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції.

З боку травної системи: гепатит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: пріапізм.

З боку метаболізму: дуже рідко - загострення цукрового діабету.

З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк.

Загальні порушення: симптоми відміни (припинення прийому препарату), астенія легкого ступеня, збільшення маси тіла (виникає переважно протягом перших тижнів лікування), периферичний набряк, злоякісний нейролептичний синдром.

Зміни лабораторних показників: підвищення рівня сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), зниження числа нейтрофілів, підвищення глюкози крові до гіперглікемічних рівнів, підвищення рівня гамма-ГТ, підвищення рівня тригліцеридів сироватки крові не натщесерце, підвищення загального холестерину, підвищення рівня КФК.

При лікуванні кветіапіном спостерігалося незначне дозозалежне зниження рівнів тиреоїдного гормону, особливо загального Т 4 та вільного Т 4. Зниження загального та вільного Т 4 було максимальним протягом перших двох-чотирьох тижнів лікування кветіапіном без подальшого зниження при тривалому лікуванні. Майже у всіх випадках припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального та вільного Т 4 незалежно від тривалості лікування. Менші зниження рівнів загального Т 3 і оборотного Т 3 спостерігалися лише при вищих дозах. Рівні ТЗГ (ТСГ) залишалися незмінними та взагалі відповідні підвищення тиреотропного гормону (ТТГ) не спостерігалося.

Як і інші антипсихотичні препарати, Кветиксол може викликати подовження інтервалу QTc.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 º С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.