Аттенто

Склад

Аттенто

діючі речовини: олмесартану медоксоміл; амлодипіну бесилат;

Аттентоâ20/5: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить олмесартану медоксомілу 20 мг та амлодипіну бесилату 6,944 мг (що еквівалентно амлодипіну 5 мг);

Аттенто40/5: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить олмесартану медоксомілу 40 мг та амлодипіну бесилату 6,944 мг (що еквівалентно амлодипіну 5 мг);

Аттенто40/10: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить олмесартану медоксомілу 40 мг та амлодипіну бесилату 13,888 мг (що еквівалентно амлодипіну 10 мг);

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний), целюлоза мікрокристалічна силікована (містить  98 % мікрокристалічної целюлози (Ph.Eur.) та 2 % кремнію діоксиду колоїдного безводного (Ph.Eur.)), натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

Аттенто Плюс

діючі речовини: олмесартану медоксоміл; амлодипіну бесилат; гідрохлоротіазид;

АТТЕНТО ПЛЮС 20/5/12,5: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою,  містить олмесартану медоксомілу 20 мг, амлодипіну бесилату 6,944 мг (що еквівалентно амлодипіну 5 мг) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

АТТЕНТО ПЛЮС 40/10/12,5: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою,  містить олмесартану медоксомілу 40 мг, амлодипіну бесилату 13,888 мг (що еквівалентно амлодипіну 10 мг) і гідрохлоротіазиду12,5 мг;

АТТЕНТО® ПЛЮС 40/10/25: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою,  містить олмесартану медоксомілу 40 мг, амлодипіну бесилату 13,888 мг (що еквівалентно амлодипіну 10 мг) і гідрохлоротіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: ядро таблетки: крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний), целюлоза мікрокристалічна силікована, натрію кроскармелоза, магнію стеарат (рослинного походження).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакодинаміка

Препарати є комбінованими антигіпертензивними засобами, що містять фіксовані комбінації активних компонентів: олмесартану медоксоміл (антагоніст рецепторів ангіотензину II) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів), а у складі трикомпонентного засобу Аттенто Плюс також міститься гідрохлоротіазид (тіазидний діуретик).

Олмесартану медоксоміл селективно блокує рецептори ангіотензину II (підтипу AT1) у всіх тканинах, де вони виявляються, запобігаючи його судинозвужувальній дії та зменшуючи секрецію альдостерону, що призводить до зниження загального периферичного судинного опору без зміни частоти серцевих скорочень. Амлодипін інгібує трансклітинне надходження іонів кальцію в гладкі м'язи судин і міокард, викликаючи пряме розслаблення судин і зниження артеріального тиску. Гідрохлоротіазид діє на нирковий дистальний самець канальців, пригнічуючи реабсорбцію іонів натрію і хлору, що сприяє збільшенню виведення води, натрію, калію та магнію, підсилюючи загальний гіпертензивний ефект.

Комбінація цих речовин забезпечує синергічну антигіпертензивну дію завдяки різним, але взаємодоповнюючим механізмам зниження артеріального тиску. Ефективний контрольний артеріальний тиск зазвичай зберігається протягом 24 годин при застосуванні один раз на добу, а гіпотензивна дія не залежить від расової належності, віку чи статі пацієнтів.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні профілі компонентів (олмесартану медоксомілу, амлодипіну та гідрохлоротіазиду) характеризуються такими особливостями:

Олмесартану медоксоміл швидко та повністю перетворюється на активний метаболіт (олмесартан) під час всмоктування у шлунково-кишковому тракті або в стінці кишківника. Середня біодоступність олмесартану становить близько 25%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1,5 - 2 години після прийому внутрішньо, а період напіввиведення становить від 10 до 15 годин. Виведення здійснюється нирками та через кишківник з жовчю.

Амлодипін після перорального прийому в терапевтичних дозах добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 6 - 12 годин. Абсолютна біодоступність становить від 64% до 80%. Повільне виведення з плазми крові характеризується періодом напіввиведення, який становить від 30 до 50 годин, що дозволяє приймати препарат один раз на добу. Амлодипін активно метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, а виводиться переважно нирками.

Гідрохлоротіазид після прийому внутрішньо всмоктується приблизно на 65 - 75%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові становить від 1,5 до 3 годин. Гідрохлоротіазид не метаболізується в печінці та виводиться нирками майже повністю в незміненому вигляді, а його період напіввиведення становить близько 5 - 15 годин.

У пацієнтів літнього віку, а також при порушенні функції нирок або печінки показники експозиції компонентів (площа під кривою концентрація-час та максимальна концентрація) можуть збільшуватися, що вимагає обережності та корекції доз залежно від ступеня порушень. Прийом їжі не суттєво впливає на біодоступність активних речовин.

Есенціальна гіпертензія.

Препарат Аттенто показаний пацієнтам, у яких монотерапія олмесартаном медоксомілом або амлодипіном не забезпечує необхідного контролю артеріального тиску.

АТТЕНТО® ПЛЮС показаний дорослим пацієнтам, у яких артеріальний тиск контролюється належним чином за допомогою комбінації олмесартану медоксомілу, амлодипіну та гідрохлоротіазиду, що застосовуються у вигляді комбінації двох компонентів (олмесартану медоксоміл та амлодипін або олмесартану медоксоміл та гідрохлоротіазид) та у вигляді однокомпонентного лікарського засобу (гідрохлоротіазид або амлодипін).

Препарати протипоказано застосовувати за наявності таких станів та факторів:

• Підвищена чутливість до активних речовин, похідних сульфонаміду (оскільки гідрохлоротіазид є сульфонамідом) або до будь-якого з допоміжних компонентів.
• Вагітність або планування вагітності (особливо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протипоказано у другому та третьому триместрах через ризик токсичної дії на плід та новонародженого).
• Період годування груддю.
• Тяжкі порушення функції печінки, холестаз або обструкція жовчних шляхів.
• Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).
• Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія та симптоматична гіперурикемія (подагра).
• Сумісне застосування з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2).
• Сумісне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
• Тяжка артеріальна гіотензія, шок (включаючи кардіогенний шок).
• Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений стеноз устя аорти).
• Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
• Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені).

Одночасне застосування препаратів з іншими лікарськими засобами вимагає обережності або може бути протипоказане через вплив їхніх компонентів на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, водно-електролітний баланс та метаболізм:

Подвійна блокада РААС: Сумісне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Протипоказано застосовувати інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок, а також інгібітори АПФ спільно з блокаторами рецепторів ангіотензину II при діабетичній нефропатії.

Вплив на рівень калію: Препарати, що підвищують рівень калію в сироватці крові (калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, замінники солі з калієм або гепарин), при сумісному застосуванні можуть викликати гіперкаліємію, тому потребують контролю рівня калію. З іншого боку, тіазидні діуретики можуть спричиняти гіпокаліємію, ризик якої зростає при одночасному прийомі кортикостероїдів, АКТГ, проносних засобів або амфотерицину.

Препарати літію: Одночасне застосування з антагоністами ангіотензину II та тіазидними діуретиками може призводити до зворотного підвищення концентрації літію в сироватці крові та збільшення його токсичності, тому таке поєднання не рекомендується.

Інші антигіпертензивні засоби: Ефект зниження артеріального тиску може посилюватися при сумісному застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами (наприклад, баклофеном, аміфостином, нейролептиками або трициклічними антидепресантами).

Вплив на метаболізм та інші засоби: Тіазидний компонент може послаблювати дію пероральних протидіабетичних засобів, знижувати виведення кальцію (підвищуючи ризик гіперкальціємії) та взаємодіяти з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗП), які можуть знижувати гіпотензивний ефект і підвищувати ризик ниркової недостатності.

Ферментні взаємодії (амлодипін): Амлодипін метаболізується за участю ферменту CYP3A4. Сильні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію амлодипіну, тоді як індуктори CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій) можуть знижувати його концентрацію в плазмі крові. Також амлодипін може підвищувати концентрацію симвастатину при їх сумісному застосуванні.

Подвійна блокада РААС: Сумісне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується через підвищений ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок. Якщо терапія є абсолютно необхідною, вона проводиться під ретельним наглядом фахівця з регулярним контролем артеріального тиску, функції нирок та електролітів. Сумісне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Порушення функції печінки та нирок: Препарати слід призначати з обережністю пацієнтам з легким чи помірним порушенням функції печінки або нирок (у таких випадках існують обмеження щодо максимальних доз). Препарати протипоказані пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, холестазом, обструкцією жовчних шляхів або тяжкою нирковою недостатністю. Незначні порушення водно-електролітного балансу на тлі прийому діуретиків можуть спровокувати печінкову кому у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Водно-електролітний баланс і метаболізм: Тіазидний діуретик може викликати гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз та гіпомагніємію, водночас олмесартан може спричиняти гіперкаліємію (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Необхідний періодичний контроль рівня електролітів у крові. Також тіазиди можуть порушувати толерантність до глюкози, підвищувати рівень холестерину, тригліцеридів, сечової кислоти (ризик подагри) та кальцію.

Серцево-судинні та інші стани: Особлива обережність потрібна при стенозі устя аорти чи мітрального клапана, обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії, застійній серцевій недостатності та первинному альдостеронізмі (до якого препарати не рекомендовані). Надмірне зниження тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця чи цереброваскулярними захворюваннями може призвести до інфаркту або інсульту.

Особливі реакції: Рідкісні, але серйозні стани включають спру-подібну ентеропатію (важка хронічна діарея з втратою ваги), ангіоневротичний набряк кишківника, хоріоїдальну ефузію, гостру міопію та гостру закритокутову глаукому, фотосенсибілізацію, ризик немеланомного раку шкіри (на тлі прийому гідрохлоротіазиду) та гостру респіраторну токсичність (ГРДС). При появі таких симптомів прийом препаратів негайно припиняють. Препарати не призначені для дітей віком до 18 років, а пацієнтам літнього віку дози підвищують з обережністю.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність: Препарати протипоказані вагітним або жінкам, які планують завагітніти. При підтвердженні вагітності лікування слід негайно припинити та замінити дозволеними альтернативними засобами. Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах чинить пряму токсичну дію на плід та новонародженого (пригнічення функції нирок, олігогідроамніон, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту і може спричиняти порушення фетоплацентарного кровотоку, електролітні розлади, жовтяницю та тромбоцитопенію у плода.

Годування груддю: Застосування в період годування груддю не рекомендується. Компоненти препарату (зокрема амлодипін та гідрохлоротіазид) можуть екскретуватися в грудне молоко, а тіазидні діуретики у високих дозах здатні пригнічувати вироблення молока. Якщо прийом необхідний, слід застосовувати мінімальні дози або перевести дитину на альтернативне вигодовування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спеціальні дослідження впливу на швидкість реакції не проводилися. Однак під час антигіпертензивної терапії через можливу появу запаморочення, головного болю, нудоти чи втомлюваності здатність швидко реагувати може погіршуватися. Слід дотримуватися обережності, особливо на початку лікування.

Препарати призначені для перорального застосування. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води), незалежно від прийому їжі. Препарат не слід розжовувати або подрібнювати. Добову дозу зазвичай приймають одноразово, бажано в один і той самий час доби.

Дозування

Дози та режим підбору комбінацій визначаються лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта та попередньої схеми лікування. Зазвичай перехід на фіксовану комбінацію здійснюється після попереднього підбору доз окремих компонентів.

Рекомендована доза зазвичай становить одну таблетку відповідної комбінації на добу. При необхідності дозування може коригуватися лікарем з урахуванням клінічної відповіді та рівня артеріального тиску.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнтам літнього віку корекція дози зазвичай не потрібна, проте підвищення дози до максимальної слід проводити з обережністю.

Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції нирок або печінки необхідний ретельний моніторинг стану та дотримання обмежень щодо максимальних доз; при тяжких порушеннях застосування протипоказане.

Препарати не застосовуються у дітей та підлітків віком до 18 років через відсутність даних про безпеку та ефективність.

Симптоми

Специфічних даних щодо передозування комбінованими препаратами немає, проте симптоми зазвичай зумовлені надмірною фармакологічною дією їхніх окремих компонентів:

• Олмесартан та амлодипін: Головними проявами є виражена артеріальна гіпотензія, запаморочення, тахікардія або рефлекторна брадикардія. У важких випадках можливий розвиток шоку, колапсу, порушення свідомості та гострої ниркової недостатності. Значна периферична вазодилатація, спричинена амлодипіном, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску та рефлекторної тахікардії.
• Гідрохлоротіазид: Проявляється симптомами, пов'язаними з дефіцитом електролетів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та зневодненням внаслідок надмірного діурезу. Можуть спостерігатися слабкість, спазми в м'язах, нудота, блювання, а також запаморочення та порушення серцевого ритму.

Лікування

Лікування носить симптоматичний та підтримуючий характер залежно від часу, що минув після прийому, та тяжкості симптомів:

• При нещодавньому прийомі показане промивання шлунка та застосування активованого вугілля для зменшення всмоктування препарату.
• Необхідний ретельний моніторинг показників життєво важливих функцій (артеріального тиску, частоти серцевих скорочень), функції нирок та водно-електролітного балансу.
• При вираженій артеріальній гіпотензії пацієнта слід покласти на спину, піднявши ноги нижче рівня голови, забезпечити підтримку серцево-судинної системи, контроль об'єму циркулюючої крові та призначення судинозвужувальних засобів (вазопресорів) за відсутності протипоказань.
• Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів (амлодипіну) може застосовуватися внутрішньовенне введення глюконату кальцію.
• Гемодіаліз неефективний для виведення олмесартану та амлодипіну через їх високе зв'язування з білками плазми крові, тоді як виведення гідрохлоротіазиду може прискорюватися за допомогою діалізу.

Під час застосування комбінованих препаратів можуть виникати побічні реакції, які за частотою прояву класифікуються як дуже часто (>= 1/10), часто (від >= 1/100 до < 1/10), нечасто (від >= 1/1000 до < 1/100), рідко (від >= 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Найчастіші побічні реакції:

• З боку нервової системи та серцево-судинної системи: запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність, периферичні набряки, пальпітація (відчуття серцебиття), припливи та артеріальна гіпотензія.
• З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, диспепсія, біль у животі, запор або сухість у роті.
• З боку дихальної системи: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт, бронхіт та кашель.
• З боку скелетно-м'язової системи: судоми м'язів, біль у спині або кінцівках, міалгія та набряк суглобів.
• Зміни лабораторних показників: підвищення рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти або печінкових ферментів у крові, а також електролітні порушення (зміни рівня калію, натрію та магнію).

Інші важливі та менш поширені побічні реакції:

• З боку імунної системи та шкіри: реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, екзема, алопеція та тяжкі шкірні реакції (у тому числі синдром Стівенса - Джонсона чи токсичний епідермальний некроліз).
• З боку нирок та сечовивідної системи: гостра ниркова недостатність або інтерстиціальний нефрит.
• З боку печінки: гепатит, внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця або аутоімунний гепатит.
• Інші ризики: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна та плоскоклітинна карцинома, ризик яких зростає при тривалому застосуванні гідрохлоротіазиду), гострий респіраторний дистрес-синдром, гостра міопія і гостра закритокутова глаукома, а також порушення з боку системи крові (лейкопенія, тромбоцитопенія або анемія).

Спеціальні умови зберігання не потрібні.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Olmesartan Tablets: Uses, Side Effects & Dosage - Cleveland Clinic / my.clevelandclinic.org;
• Olmesartan (Oral Route) Description and Brand Names - Mayo Clinic / mayoclinic.org.