Вульвовагініт

Вульвовагініт

Вульвовагініт — захворювання жіночих статевих органів. Запалення може мати бактеріальне походження або бути наслідком механічного подразнення слизової оболонки вульви та піхви.

Природна будова жіночого тіла дає змогу захистити статеві органи від потрапляння мікроорганізмів із довкілля. Мікрофлора піхви здорової жінки без проблем стримує ріст умовно-патогенних бактерій, що мешкають на слизових. Зниження імунітету на тлі стресу, інтоксикації або вірусного захворювання може спровокувати сплеск активності збудників захворювань, внаслідок чого запускається розвиток гострого вульвовагініту.

Причини хвороби

Запалення вульви та піхви з'являється на тлі впливу таких факторів:

• порушення правил інтимної гігієни, носіння нижньої білизни із низькоякісної синтетики;
• часта зміна статевих партнерів без застосування бар'єрної контрацепції;
• захворювання обміну речовин, які можуть впливати на вагінальну мікрофлору (цукровий діабет, проблеми із щитоподібною залозою);
• гормональні збої, характерні для періодів статевого дозрівання та менопаузи;
• прийом антибактеріальних препаратів (на тлі прийому антибіотиків активізується грибок типу Candida);
• хіміотерапія та променева терапія;
• інтоксикація на тлі хронічних інфекційних захворювань;
• механічні травми вульви та піхви, особливо регулярні.

Наявність більше двох чинників ризику підвищує імовірність появи патології у кілька разів.

Можливий також алергічний вагініт. Патологію діагностують під час проникнення гельмінтів.

Вульвовагініт симптоми

Симптоматика залежить від причини появи захворювання. Ознаки запального процесу в ділянці вульви та слизової оболонки піхви:

• свербіж;
• печіння;
• болючі відчуття в ділянці зовнішніх статевих органів, що посилюються при ходьбі;
• біль під час статевого акту;
• незначні гнійні виділення з піхви (при механічних пошкодженнях слизової оболонки можуть бути рясними);
• підвищення температури тіла.

У маленьких дівчаток можуть спостерігатися невротичні прояви: порушення сну, підвищена збудливість, плаксивість.

Захворювання може бути гострим та хронічним. Симптоми форм патології відрізняються лише ступенем інтенсивності.

Хто хворіє найчастіше?

Хвороба може виникнути у будь-якому віці. Але є кілька категорій пацієнток, для яких ризик захворювання дещо вищий:

• маленькі дівчатка, які через вік нехтують правилами гігієни;
• жінки під час менопаузи, коли їхній організм зазнає великого стресу через гормональну перебудову.

Діагностика вульвовагінітів

Для діагностики потрібний огляд на гінекологічному кріслі. Для дорослих застосовують кольпоцервікоскопію, дітям показана вагіноскопія.

Під час огляду гінеколог може побачити вогнище запалення, а для подальших призначень необхідний забір мікрофлори на аналіз. Необхідно визначити тип збудника, щоб правильно підібрати лікування.

При тяжкому перебігу захворювання до лікування залучають алерголога, уролога, дерматовенеролога та інших профільних фахівців.

Чим лікувати вульвовагініт?

Хвороба потребує лікування. Сама по собі силами імунітету інфекція не мине.

Відсутність терапії може призвести до незворотних ускладнень, які згубно впливають на жіноче здоров'я. Для успішного лікування важливо усунути етіологічні чинники.

Вульвовагініт препарати

Для лікування застосовують місцеві та пероральні засоби.

Для місцевого лікування показані вагінальні свічки, креми (Гайнекс, Клотримазол, Ломіксин). Також лікарі призначають курс таблетованих антибіотиків (Панцеф та ін.). При кандидозній етіології призначають протигрибкові засоби (Ністатин, Флуконазол, Ітраконазол, Метронідазол).

Після закінчення лікування лікарі рекомендують пропити пробіотики для відновлення мікрофлори (Лактожиналь та ін.).

Якщо причиною хвороби є глисти, потрібні антигельмінтні препарати (Альдазол, Пірантел).

Гігієна

Під час лікування потрібно ретельно дотримуватись гігієни. При гострій формі захворювання статеві органи обмивають 2–3 рази на день теплою водою чи спеціальним розчином. Під час процедур використовують настій ромашки, перманганат калію, 2% розчин борної кислоти.

Лікарі рекомендують теплі сидячі ванни зі слабким розчином перманганату калію.

Дієта та режим

Для якнайшвидшого одужання потрібно зміцнити імунітет. Для цього важливо звернути увагу на харчування: виключити жирне, смажене, відмовитися від солодощів та алкоголю.

Також потрібно налагодити режим сну та по можливості збільшити рухову активність.

Профілактичні заходи

Будь-якому захворюванню простіше запобігти, ніж лікувати. Для профілактики вульвовагініту рекомендують такі заходи:

• правильний туалет вульви. Митися треба спереду назад. Не варто використовувати засоби з агресивним pH-середовищем;
• носіння білизни за розміром із натуральних матеріалів;
• застосування бар'єрної контрацепції;
• не займатись спринцюванням без показань — так можна вимити здорову флору;
• ходити на консультацію до гінеколога 1–2 рази на рік.

Які можуть бути ускладнення?

Нелікований вульвовагініт може призвести до тяжких наслідків. У дівчаток можливе утворення щільних зрощень малих статевих губ. Подібна деформація ускладнить нормальне статеве життя. Крім того, така патологія — це один із факторів, які провокують цистит.

Особливо небезпечна хвороба під час вагітності. Майбутній матері загрожують мимовільний аборт, ендометрит або народження інфікованої дитини.

Хронічний вульвовагініт призводить до ущільнення слизових оболонок. За такого перебігу частіше бувають тріщини, ерозії, виникають передумови появи онкології.

Список використаної літератури

1. Короткова О.В. Вагинит. Как лечить? // Семейная Клиника Александровская.
2. Малая медицинская энциклопедия. — М.: Медицинская энциклопедия, 1991–1996 г.

Поширені запитання про Вульвовагініт