Синдром Рейно

Синдром Рейно

Синдром Рейно — стан, при якому різко знижується кровопостачання тканин кінцівок унаслідок спазму судин. У медичній термінології — вазоспастичний напад дигітальної ішемії. Зачіпає дрібні артерій і артеріоли. Патологія проявляється у формі зміни кольору й температури кінцівок у відповідь на психологічний стрес або на низькі температури. Хвороба найчастіше вражає верхні кінцівки: пальці, кисті. Синдром Рейно на ногах вражає пальці ніг. Особливість патології — симетричність прояву.

Вазоспазм може тривати 15–20 хвилин, потім у пацієнта відновлюється нормальний кровотік. Частота і тривалість атаки має індивідуальний характер і залежить, у тому числі, і від пори року. У зимові місяці хвороба Рейно проявляється набагато частіше.

Причини хвороби

На сьогоднішній день медики не можуть точно назвати причину, з якої судини кінцівок починають реагувати на холод і стрес занадто гостро, але в пацієнтів простежується генетична схильність до вазоспазмів.

Спровокувати вазоспазми можуть такі фактори:

• регулярне переохолодження кінцівок;
• часті травми пальців (у тих самих місцях);
• професійні фактори (у групі ризику професії, діяльність яких пов’язана з вібруючим обладнанням, натисканням кнопок, клавіш);
• збої ендокринної системи;
• ревматичні патології в анамнезі (системна склеродермія, вовчак, артрит тощо);
• стреси й емоційна перенапруга.

До факторів підвищеного ризику відносять також шкідливі звички, особливо небезпечний вплив нікотину. Паління порушує природний кровотік.

Форми, симптоми, стадії

Лікарі розрізняють первинний і вторинний (асоційований) синдром Рейно. Первинний синдром протікає у слабко вираженій формі. Хворі часто не звертають увагу на симптоматику й не йдуть до лікарів. Первинний синдром Рейно не має серйозних наслідків.

Вторинна форма асоціюється з ревматичними патологіями, захворюваннями сполучної тканини, артерій, наслідками травм або вживанням лікарських засобів із групи бета-блокаторів, таблеток від мігрені. Вторинний Рейно вимагає систематичного лікування, в іншому разі можливі необоротні руйнівні для тканин наслідки.

Симптоми захворювання:

• холодні пальці рук і/або ніг;
• зміна кольору шкірних покривів від білого до червоного;
• оніміння, біль, поколювання в кінцівках під час зігрівання чи після усунення фактора стресу.

У деяких випадках у пацієнтів трапляється тимчасове порушення мовної функції, викликане онімінням язика.

Виділяють три стадії хвороби:

1. Ангіоспастична. На цій стадії атаки носять короткочасний характер і зачіпають невеликі ділянки шкіри.
2. Ангіопаралітична. Колір шкірних покривів змінюється від синюшного до яскраво-червоного, у хворого сильно набрякають пальці.
3. Трофопаралітична. Для цієї стадії, крім інших характерних ознак, властива поява незагойних ран, панариціїв, вогнищ некрозу.

Схожі хвороби

За симптомами захворювання нагадує облітеруючий ендартеріїт. Щоб виключити хронічну судинну патологію, важливо звернути увагу на реакцію пацієнта на низькі температури та стресогенні фактори.

Облітеруючий ендартеріїт — аутоімунне захворювання, прояви якого не залежать від зниження температури навколишнього середовища.

Діагностика захворювання

Діагноз синдром Рейно ставиться досить просто. Лікар проводить огляд, опитування, направляє на аналізи крові: загальний і на антитіла. Проводять також капіляроскопію — дослідження дрібних судин рук і ніг, за допомогою якого можна визначити форму захворювання.

Синдром Рейно лікування

Синдром Рейно належить до патологій, що не піддаються повному лікуванню, але за допомогою терапії вдається знизити частоту нападів і виразність симптомів.

Лікарі практикують консервативні й оперативні методи. Вибір схеми лікування залежить від форми та стадії захворювання.

Синдром Рейно препарати

Для лікування патології необхідні судинорозширювальні засоби з вазорегулюючою дією. Це можуть бути блокатори кальцієвих каналів (Ніфедипін, Амлодипін, Фелодипін тощо).

Якщо причиною атак є фактор стресу, застосовують альфа-блокатори, що регулюють викид норадреналіну (Празозин, Доксазозин) і антидепресанти (Флуоксетин). Дози підбираються індивідуально.

Для загоєння ран на пальцях і кистях використовують вазодилататори для зовнішнього застосування, наприклад Нітрогліцериновий крем. Топічна нітрогліцеринова паста застосовується перорально, рекомендоване дозування — 400 мг 2–3 рази на день під час їди.

Медикаментозна терапія синдрому Рейно повинна бути довічною. Пацієнт постійно спостерігається у профільного фахівця.

Важливо враховувати, що тривалий прийом від синдрому Рейно ліків згодом викликає ускладнення та виражені побічні ефекти.

Оперативне втручання

Лікарі проводять симпатектомію — резекцію частини нервових волокон, що передають патологічні імпульси. Це досить безпечна й дуже ефективна процедура.

Профілактичні заходи

Насамперед слід виключити фактори, що травмують: холод і стреси. Пацієнтам потрібно тепло одягатися, захищати кисті та стопи теплими рукавицями, взуттям за сезоном. Можна користуватися сучасними розробками — рукавицями та шкарпетками з термообігрівом.

У разі потрапляння в холод потрібно робити колоподібні й махові рухи кінцівками: це поліпшує кровотік і допомагає уникнути вазоспазму.

Руки й ноги можна швидко зігріти в теплій (не гарячій!) воді.

Хворим, у яких діагностований синдром Рейно рук або ніг, системні захворювання тканин, судин або були випадки цих патологій у родині, потрібно відмовитися від паління.

Які можуть бути ускладнення

Захворювання потрібно лікувати. Якщо не проводити терапію, згодом хвороба посилиться. Через вазоконстрикції в пацієнтів з’являються незагойні рани, вогнища некрозу, які можуть призвести до гангрени й подальшої ампутації уражених ділянок.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про синдром Рейно