Флегмона

Флегмона

Флегмона — гостре гнійне запалення м’яких тканин, викликане бактеріальною інфекцією. Має тенденцію до поширення у прилеглі тканини (м’язи, шкіру, жирову клітковину) і, на відміну від абсцесу, не має чітких меж поширення. 

Причини флегмони

Прямою причиною захворювання є патогенні бактерії (зазвичай стрептокок, стафілокок, синьогнійна паличка та ін.), які потрапляють у тканину із кров’ю чи можуть заноситися з потоком лімфи, а також при ушкодженнях шкіри. Якщо в людини ослаблений імунітет, то, потрапивши всередину, інфекція починає активно поширюватися, викликаючи гострий запальний процес, де пізніше виникає розм’якшена ділянка — порожнина, заповнена гноєм. Гній може прориватися назовні й утворювати свищ або проникати в суміжні тканини, викликаючи їх запалення та некроз. Найважчі форми флегмони спричиняють облігатні анаероби, які розмножуються в умовах відсутності кисню. Оскільки мікроорганізми є досить агресивними, то й розвиток запалення відбувається дуже швидко. Існує також непряма причина виникнення цієї хвороби, яка не пов’язана з бактеріальною інфекцією та виникає на тлі інших захворювань (наприклад, гострий панкреатит). Вразливими також є внутрішні органи, їх не оминає флегмона. Це зазвичай загрозливі для життя стани, які потребують невідкладного хірургічного втручання. Яскравим прикладом є флегмонозний апендицит.

Види флегмон

Існує кілька класифікацій. За розташуванням їх поділяють на:

1. Поверхневі. Вражається тканина до м’язового шару (наприклад, підшкірна флегмона).
2. Глибокі. Вражаються тканини нижче м’язового шару (наприклад, підфасціальна, міжм’язова флегмона).

За перебігом хвороби:

1. Гостра флегмона.
2. Хронічна (при досить активному імунітеті вогнище ущільнюється і твердіє, шкіра в цьому місці стає синьою).

За видом:

1. Серозна — перший етап запалення. Ексудат накопичується в ураженій ділянці. Місце запалення за консистенцією схоже на водянисте желе, а грань між нормальною та хворою тканиною важко розрізняється. За відсутності лікування захворювання переходить у гнильну чи гнійну форму.
2. Гнійна — уражені тканини «розплавляються» і утворюють гнійне скупчення білого, жовтого чи зеленого кольору. У цьому місці також може утворюватися свищ, виразка чи порожнина. Викликають стафілококова, стрептококова, менінгококова або гонококова інфекція, а також синьогнійна паличка.
3. Гнильна — тканина, у якій розвивається патологічний процес, руйнується, і на цій ділянці утворюється слизька маса болотного чи коричневого кольору з дуже важким запахом, при цьому загальне самопочуття людини також помітно погіршується. Стає наслідком проникнення в організм кишкової палички, фузобактерії, гнильного стрептокока, протея.
4. Некротична флегмона — уражена тканина відмирає, на її місці з’являється розплав, або попросту рана. Запалена ділянка атакується лейкоцитами, після чого флегмона перетвориться на абсцес.
5. Анаеробна — вирізняється тим, що некротичні ділянки виділяють смердючі газові міхури, а вогнище запалення набуває «вареного» вигляду, при цьому шкірні покриви не червоніють.

Симптоми флегмони

Для гострої флегмони характерний швидкий розвиток. Серед її ознак:

• погане самопочуття (температура від 39 градусів, спрага, озноб, головний біль, слабкість, зниження артеріального тиску);
• набряк, почервоніння в ділянці ушкодження, збільшення найближчих лімфатичних вузлів;
• під час пальпації виявляється болючий, нерухомий, гарячий на дотик утвір із розмитими межами;
• лискуча шкіра в місці ураження;
• посилення болю під час руху, через що пацієнти часто обмежують свою фізичну активність;
• на більш пізніх стадіях у ділянці запалення виникає порожнина, заповнена гноєм, який може виходити назовні з утворенням свища чи поширюватися в інші тканини, призводячи до запалення та некрозу.

Група ризику

До групи ризику належать усі люди, у яких знижений імунітет або є хронічні захворювання (ВІЛ, цукровий діабет, туберкульоз тощо). До цього захворювання також схильні люди із хронічною інтоксикацією організму (алкоголізм, наркоманія). 

Діагностика

Діагностує флегмону лікар-хірург після зовнішнього огляду та призначення:

• загального аналізу крові й сечі;
• біохімічного аналізу крові й сечі;
• ендоскопії;
• фістулографії;
• ультразвукового дослідження (УЗД);
• комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії.

Якщо після проведення всіх досліджень лікар не впевнений у правильності діагнозу, призначається діагностична пункція (з одержанням гною з вогнища захворювання). Матеріал відправляють на бактеріологічний посів і там же визначають чутливість до антибіотиків.

Однак флегмона внутрішніх органів важче діагностується і необхідно звертати увагу на:

• больові відчуття;
• локалізацію болю;
• порушення функції органу.

Лікування флегмони

Флегмону лікують у стаціонарі. У разі виявлення захворювання на початкових стадіях можна обійтися консервативними методами лікування: антибактеріальною терапією, фізіотерапією, УВЧ-опроміненням, тепловими процедурами тощо. Але може знадобитися операція, щоб очистити відмерлі тканини в цій ділянці й зупинити поширення інфекції.

На більш пізніх стадіях необхідне хірургічне втручання. Вогнище розкривають, роблять санацію (очищення) і висікають нежиттєздатні тканини. При загоєнні рани накладають мазь із відповідним антибіотиком. На прохання пацієнта можуть призначатися болезаспокійливі препарати, а також терапія передбачає застосування вітамінів та імуномодуляторів, медикаментів, що підтримують роботу судин і різних внутрішніх органів, функції яких можуть порушуватися через гострий перебіг флегмони.

Протягом усього перебігу хвороби й ремісії пацієнту рекомендовані постільний режим, збалансована дієта (без жирної та високовуглеводної їжі, з переважанням рослинних волокон і продуктів, що містять вітамін В12) загальнозміцнювальна терапія. Антибіотики приймаються до кінця гострої фази захворювання. 

Ускладнення флегмони

Якщо вчасно не почати лікування флегмони, можуть розвинутися такі ускладнення: бешихове запалення, сепсис, тромбофлебіт, плеврит, гнійний артрит та інші не менш небезпечні захворювання.

Профілактика

Наявність інфекції в організмі може призвести до появи флегмони в будь-якій частині тіла, оскільки бактерії можуть поширюватися кровотоком. Головною зброєю проти флегмони є ретельна гігієна та зміцнення імунітету. Необхідно дезінфікувати будь-які ушкодження шкіри (рани, порізи, опіки) і слизових аж до їх повного загоєння, вчасно усувати всі вогнища інфекцій (карієс і фурункули можуть стати «родоначальниками» флегмони), а також рекомендується стежити за загальним станом здоров’я і тримати його в тонусі.

Купити засоби від флегмони можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Популярні запитання про Флегмону

Чому виникає флегмона?

Хвороба виникає внаслідок гострого розвитку бактеріальної інфекції в підшкірній клітковині, яка потрапляє туди через ушкодження шкіри, з крово- або лімфотоком за зниженого імунітету.

Що таке флегмона?

Це гостре важке гнійне запалення м'яких тканин, збудником якого виступає бактеріальна інфекція.

Скільки днів лікується флегмона?

Тривалість лікування залежить від стадії, локалізації та тяжкості захворювання. Зазвичай термін перебування в стаціонарі становить від 7 до 14 днів.

Що таке флегмона шиї?

Флегмона шиї поширюється від краю нижньої щелепи до рівня ключиць і яремної вирізки. Вона особливо небезпечна, оскільки в цьому районі розташовано багато лімфатичних вузлів, і інфекція поширюється надзвичайно швидко. Такий випадок є небезпечним для життя людини станом і в разі несвоєчасного або неадекватного лікування може призвести до летального результату.