Лозап

Лозап — антигіпертензивний засіб. Купити ліки Лозап можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на препарат від тиску Лозап вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Медикамент випускають у формі таблеток, які фасуються у блістери. У коробку з картону вкладають медичну інструкцію і 1, 3, 6 або 9 блістерів, що містять по 10 таблеток, або 2, 4 або 6 блістерів, що містять 15 таблеток.

Як активний інгредієнт використовують лозартан калію, у кожній таблетці його вміст становить 50 або 100 мг.

Додаткові компоненти: кросповідон, магнію стеарат, макрогол 6000, кремнію діоксид, сепіфілм 752, манітол, тальк, мікрокристалічна целюлоза.

Лозартан — непептидний блокатор рецепторів ангіотензину II. При першому проходженні через печінку лікарська речовина метаболізується, унаслідок чого утворюється метаболіт, який має більшу фармакологічну активність порівняно з лозартаном.

Препарат Лозап усуває судинозвужувальну дію ангіотензину II, вивільняє альдостерон, знижує підвищений артеріальний тиск та протеїнурію. Має легкий і короткочасний урикозуричний ефект.

При застосуванні лозартану усунення негативної зворотної реакції ангіотензину II на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі. Таке підвищення активності призводить до зростання ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність та пригнічення концентрації альдостерону в плазмі зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після відміни лозартану активність реніну у плазмі крові та показники рівнів ангіотензину II протягом 3 днів повертаються до вихідних значень.

Порушення функції печінки та нирок.

При прийомі внутрішньо пацієнтам з легкою та помірною алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові виявлялися відповідно у 1,7-5 рази більше, ніж у молодих добровольців чоловічої статі.

Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну 10 мл/хв не відрізнялися від таких у осіб із незміненою функцією нирок. При порівнянні площі під кривою концентрації (ППК) у пацієнтів з нормальною функцією нирок ППК лозартану у хворих, які перебувають на гемодіалізі, виявилося приблизно в 2 рази більше. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не можуть бути видалені за допомогою гемодіалізу.

Метаболізм. Приблизно 14% лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного та перорального введення лозартану калію, міченого 14С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, характеризується лозартаном та його метаболіт. Мінімальна конверсія лозартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно у 1% випадків. Крім активного метаболіту, утворюються і неактивні метаболіти.

Призначений Лозап зниження тиску (Лозап при гіпертонії). Лозап при цукровому діабеті та Лозап при подагрі дозволено приймати лише після консультації фахівця. Лозартан уповільнює прогресування ниркової недостатності (знижує частоту гіперкреатинінемії), тому використовується у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД-2), що супроводжується протеїнурією та артеріальною гіпертензією.

Пацієнтам, у яких діагностовано гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ) та артеріальну гіпертензію (АГ), Лозап призначають для зниження ризику розвитку інфаркту міокарда та інсульту.

У рамках базової терапії Лозап застосовують при хронічній серцевій недостатності (ХСН), якщо інгібітори АПФ виявилися неефективними чи протипоказані пацієнтові.

Ліки Лозап заборонені:

• хворим із важкими дисфункціями печінки;
• особам із гіперчутливістю до інгредієнтів препарату;
• вагітним і жінкам, які лише планують вагітність;
• жінкам, які годують грудьми;
• пацієнтам, які приймають Аліскірен.

З обережністю засіб повинен застосовуватися при стенозі нирок.

Тільки в особливих випадках медикамент призначають дітям, оскільки дані щодо його застосування в цієї вікової категорії пацієнтів дуже обмежені.

При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ були повідомлення про зворотне підвищення концентрацій літію у сироватці крові та його токсичну дію. Також повідомлялося про дуже рідкісні випадки такої взаємодії та при застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування літію та лозартану потребує обережності. Якщо застосування такої комбінації розцінюється як необхідно, рекомендується моніторувати рівні сироваткового літію на тлі одночасного прийому цих препаратів.

Таблетки потрібно приймати внутрішньо 1 раз на добу, бажано вранці в один і той самий час. Дози препарату встановлюються індивідуально з урахуванням конкретної клінічної ситуації.

Рекомендовані дозування залежно від показань:

• АГ — по 50 мг на добу. Мінімум через 3 тижні оцінюють ефективність і в разі потреби збільшують дозу до 100 мг або призначають додатково діуретик чи інший гіпотензивний препарат.
• ЦД-2 — по 50 мг на добу. Через 4 місяці оцінюють терапевтичний ефект і підвищують дозу до 100 мг та/або додатково призначають інший антигіпертензивний засіб у разі потреби.
• ХСН — по 12,5 мг на добу. У разі потреби із 7-денними інтервалами дозу збільшують до 25 мг, а потім до 50 мг.
• ГЛШ — по 50 мг на добу. Залежно від відповіді пацієнта на лікування доза може бути збільшена чи зменшена.

Найпоширенішою негативною реакцією Лозапу є гіпотензія, що супроводжується запамороченням. Крім того, під час проведення лабораторних аналізів часто виявляється гіперкаліємія.

Рідше розвиваються побічні ефекти з боку інших органів і систем організму, включно з алергічними реакціями різного ступеня вираженості (від висипу на шкірі до набряку Квінке), підвищенням рівня креатиніну в крові, запором, стенокардією, фібриляцією передсердь.

Інші гіпотензивні препарати можуть посилювати гіпотензивну дію лозартану. Одночасне застосування з іншими препаратами, які можуть індукувати таку побічну реакцію як артеріальна гіпотензія (трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен та аміфостин), може підвищувати ризик виникнення гіпотензії.

Застосування дітям із порушеннями функції нирок

Препарат рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації 2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.

Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршення. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан необхідно застосовувати за наявності інших патологічних станів (лихоманка, дегідратація), які можуть впливати на функцію нирок.

Повідомлення про випадки передозування Лозартану не надходили. Прийом надмірної дози будь-якого гіпотензивного препарату призводить до зниження тиску. Можливе підвищення чи зниження серцевого ритму.

Рекомендується індукувати блювоту та прийняти активоване вугілля. Далі проводять симптоматичну терапію, спрямовану на стабілізацію серцево-судинних функцій.

Таблетки можна зберігати протягом 2 років від дати виробництва.

З аптек препарат відпускається за рецептом лікаря.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.