Бол-Ран

Склад

Діючі речовини: парацетамол, диклофенак натрію;

1 таблетка містить: парацетамолу 500 мг, диклофенаку натрію 50 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, пласкі таблетки з розподільчою рискою на одному боці.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТХ М01А В55.

Фармакодинаміка

Бол-Ран® – комбінований препарат, що чинить виражену протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Фармакологічна активність лікарського засобу зумовлена властивостями диклофенаку та парацетамолу, що входять до складу препарату.

Диклофенак натрію чинить виражений протизапальний і аналгезивний, а також помірний жарознижувальний ефект. Парацетамол виявляє виражений аналгетичний, незначний антипіретичний і протизапальний ефект. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезу простагландинів.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо препарат швидко починає діяти та повністю абсорбується. Їжа не впливає на абсорбцію препарату.

Концентрації активних речовин у плазмі крові мають лінійну залежність від дози препарату, максимальні рівні досягаються через 60–90 хвилин після прийому.

Зв’язування диклофенаку з білками сироватки крові (переважно з альбуміном) досягає 99,7 %. Очікуваний об’єм розподілу становить 0,12–0,17 л/кг. Диклофенак проникає у синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2–4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3–6 годин.

Метаболізм диклофенаку відбувається шляхом глюкуронізації незміненої молекули та метоксилювання, яке призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, біологічна активність яких значно поступається активності вихідної речовини.

Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить приблизно 300 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення – 1–2 години. 60 % введеної дози виводиться з сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів незміненого диклофенаку, решта – з жовчю та калом.

Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться, в основному, з сечею.

Повторно застосувати препарат можна без зміни фармакокінетичних показників активних речовин. За умов дотримання рекомендованих інтервалів між прийомом таблеток кумуляція препарату не відзначається.

Гострий біль (м’язовий, головний, зубний, з локалізацією у хребті), біль при несуглобовому ревматизмі, ревматоїдному артриті, анкілозивному спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, гострих нападах подагри, первинній дисменореї, аднекситі, фаринготонзиліті, отиті; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром.

• Гіперчутливість до компонентів препарату.
• Порушення в роботі органів шлунково-кишкового тракту (активні форми хронічних захворювань, запальні стадії)
• Вагітність, годування груддю.
• Важка печінкова недостатність і порушення функцій нирок.
• Ниркова недостатність і печінки.
• Серцева недостатність і порушення функцій серця.
• Гострий панкреатит.
• Важкі форми цукрового діабету.
• Глаукома.
• Захворювання крові, лейкопенія, виражена анемія.
• Стану підвищеного збудження, порушення сну, епілепсія.
• Алкоголізм.

Протипоказано пацієнтам, у яких у відповідь на застосування ібупрофену, диклофенаку, парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) виникають напади бронхіальної астми ( «аспіринова астма»), ангіоневротичний набряк, кропив'янка або гострий риніт, поліпи носа та інші алергічні симптоми .

Не застосовувати одночасно з інгібіторами МАО (МАО) і протягом 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО; протипоказано пацієнтам, які застосовують трициклічні антидепресанти або бета-блокатори.

Дозу та тривалість лікування визначає лікар для кожного хворого індивідуально, залежно від віку пацієнта, характеру та перебігу захворювання, індивідуальної переносимості та лікувальної ефективності препарату. Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Дорослим та дітям віком від 14 років – по 1 таблетці 2–3 рази на добу після їди, інтервал між прийомами становить не менше 4 годин. Таблетки рекомендується приймати не розжовуючи, запиваючи половиною склянки води. Не перевищувати рекомендовану дозу.

Тривалість лікування повинна бути мінімальною і становити не більше 5–7 днів.  Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні.

Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 14 років становить 3 таблетки.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять диклофенак або парацетамол.

Діти

Лікарський засіб протипоказаний дітям віком до 14 років.

Препарат зазвичай добре переноситься, проте в окремих випадках можуть виникати побічні ефекти за системно-органними класами

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), агранулоцитоз, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), а також синці або кровотечі.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію та шок), ангіоневротичний набряк (у т.ч. набряк обличчя).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, еритема, кропив'янка, бульозні висипи, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, фоточутливість.

Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, нічні жахи, дратівливість, занепокоєння, страх, психотичні розлади, сплутаність свідомості, збудження.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезії, порушення сну, безсоння, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, інсульт, галюцинації.

З боку органів зору та слуху: затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва, вертиго, дзвін або шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, біль у ділянці серця, серцева недостатність, інфаркт міокарда, перепади артеріального тиску (гіпертензія/гіпотензія), васкуліт.

З боку дихальної системи: бронхіальна астма, бронхоспазм (особливо у пацієнтів, чутливих до аспірину та НПЗЗ), біль у грудях, пневмоніти.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, гастрити, виразки або кровотечі в шлунково-кишковому тракті (іноді летальні), перфорації, коліт, запор, стоматит, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення рівня трансаміназ, гепатит, некроз печінки, жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку сечовидільної системи: затримка рідини, набряки, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит.

Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія (аж до коми), порушення фертильності у жінок.

Диклофенак, що входить до складу препарату, може негативно впливати на фертильність жінок, тому не рекомендований для застосування пацієнткам, які намагаються завагітніти або проходять дослідження безпліддя.

• Слід уникати одночасного застосування з системними НПЗЗ.
• Не застосовувати одночасно з іншими засобами, що містять диклофенак.
• Не застосовувати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол для уникнення передозування.
• Зафіксовані випадки порушення функції печінки / печінкової недостатності у пацієнтів, які мали знижений рівень глутатіону, наприклад, при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла, хронічному алкоголізмі або сепсисі.
• Пацієнтам, які приймають анальгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.
• Необхідна обережність щодо застосування пацієнтам старше 65 років. Зокрема рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього віку з низькою масою тіла.

У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаних з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке, кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини (наприклад, висипання, свербіж, кропив'янка).

Як і в разі будь-яких нестероїдних протизапальних засобів, селективних до ЦОГ-2, включаючи диклофенак, можуть надходити повідомлення про шлунково-кишкову кровотечу (блювання, мелене блювання), виразки або перфорацію. Летальний результат у будь-який час під час лікування при наявності або відсутності запобіжних симптомів або серйозних явищ шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Ці явища зазвичай мають серйозніші наслідки у пацієнтів похилого віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату слід припинити.

Ниркові ефекти НПЗЗ, включаючи диклофенак, часто (1-10%) включають затримку рідини з набряком та/або артеріальною гіпертензією. Тому диклофенак слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцевою дисфункцією та іншими станами, які призводять до затримки рідини, особливо пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам похилого віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками, інгібіторами АПФ. які суттєво впливають на функцію нирок, пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. У разі рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай призводить до стану, що передував лікуванню.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Лікарський препарат протипоказаний в період вагітності або годування груддю.

Якщо лікарський засіб застосовує жінка, яка прагне завагітніти, доза повинна бути якомога нижче, а тривалість лікування - якомога коротше.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнти, у яких під час застосування препарату Бол-Ран відзначаються порушення зору, запаморочення, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Диклофенак.

Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може викликати головний біль, нудоту, блювоту, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарею, запаморочення, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, шум у вухах і судоми. Гостра ниркова недостатність і ураження печінки можливі в разі тяжкої інтоксикації.

Лікування. Підтримувати симптоматичну терапію. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗЗ, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Після прийому потенційно токсичних доз може бути застосоване активоване вугілля, а після прийому потенційно небезпечних для життя доз – проведення знезараження шлунка (наприклад викликання блювання, промивання шлунка).

Парацетамол.

Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може привести необхідності пересадки печінки або привести до летального результату. Спостерігався гострий панкреатит, зазвичай разом з порушенням функції печінки та гепатотоксичностью.

Ураження печінки може виникнути у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад неправильне харчування, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Лікування потрібно розпочати негайно. Слід доставити пацієнта в лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Препарат, як і інші НПЗЗ, при одночасному застосуванні з діуретиками або антигіпертензивними препаратами, наприклад, бета-блокаторами кальцієвих каналів, інгібіторами АПФ (АПФ) може знижувати їхній антигіпертензивний ефект шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Тому комбінацію таких препаратів слід призначати з обережністю, а пацієнтам (особливо похилого віку) слід періодично перевіряти артеріальний тиск. Пацієнтам слід вживати достатню кількість води, а після початку та після закінчення супутньої терапії слід періодично контролювати функцію нирок, зокрема при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ, підвищений ризик виникнення нефротоксичності.

Літій, дігоксин. Препарат може підвищувати концентрації літію та дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію та дигоксину у плазмі крові.

Антибактеріальні засоби – похідні хінолону. Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно приймають похідні хінолону та НПЗЗ. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією та судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід виявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Циклоспорин. Вплив нестероїдних протизапальних засобів на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, тому препарат слід призначати у менших дозах, ніж у разі призначення пацієнтам циклоспорину.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату у ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід бути обережними, призначаючи НПЗЗ, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату та НПЗЗ, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату внаслідок порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, циклоспорину, такролімусу або триметоприму може призводити до підвищення рівня калію у сироватці крові, тому у пацієнтів, які одночасно застосовують такі препарати, слід контролювати рівень калію у сироватці крові.

Протидіабетичні препарати. Диклофенак у разі застосування разом з пероральними антидіабетичними засобами не змінював їхній терапевтичний ефект. Проте є окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних засобів під час застосування препарату. Тому під час терапії препаратом слід контролювати рівень глюкози у крові.

Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.

Антикоагулянти та протитромбоцитарні препарати. Одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, особливо варфарином та іншими кумаринами, та антитромбоцитарними лікарськими засобами підвищує ризик кровотеч. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, наявні дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які одночасно приймають препарати диклофенаку та антикоагулянти. Щоб переконатися, що дозування антикоагулянтів не потребує корекції, рекомендований ретельний моніторинг стану таких пацієнтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Analgesics: What They Are, Types & Side Effects - Cleveland Clinic / my.clevelandclinic.org;
• Analgesics: Definition, types, and side effects - Medical News Today / medicalnewstoday.com.