Глібенкламід

N- [4- [2- (5-хлор-2-метоксібензамідо) етил] -фенілсульфоніл] -N-циклогексил-сечовина.

Білий або білий з ледь помітним кремовим відтінком дрібнокристалічний порошок. Практично не розчиняється у воді, мало розчинний у спирті.

Таблетки по 0,005 г (5 мг) випускаються в упаковці по 20 штук. Купити Глібенкламід можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на таблетки від цукру Глібенкламід вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Травна система та метаболізм. Лікарські засоби, які застосовуються при діабеті. Гіпоглікемічні препарати, за винятком інсулінів. Сульфонілсечовина. Глубенкламід. Код АТХ А10В В01.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Глібенкламід має гіпоглікемічну дію, обумовлену підвищенням секреції інсуліну.
β-клітинами острівців підшлункової залози як у осіб з нормальним обміном речовин, так і у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет (тип 2, ІНЦД). Ця дія залежить від концентрації глюкози в середовищі, що оточує β-клітини острівців.

При дуже високій концентрації глюкози в крові, при якій стимуляція секреції глюкозою максимальна, додаткове вивільнення інсуліну у великих кількостях у зв'язку з прийомом глібенкламіду не очікується. Клінічна значимість такого спостереження, проведеного за участю здорових добровольців, для пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають глібенкламід, не з'ясовано.

Описано пригнічення вивільнення глюкагону -клітинами підшлункової залози, а також екстрапанкреатичні ефекти (реплікація рецепторів інсуліну, підвищення чутливості до інсуліну в периферичних тканинах), проте їхню клінічну значимість не з'ясовано.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Глубенкламід швидко та майже повністю всмоктується після перорального застосування. Одночасне вживання їжі істотно не впливає на всмоктування глібенкламіду.

Розподіл

Зв'язування глібенкламіду з альбуміном плазми становить понад 98%.

Максимальна концентрація в сироватці досягається через 2,5 год і становить
100 нг/мл. Через 8-10 годин концентрація у сироватці крові знижується залежно від введеної дози на 10-20 нг/мл. Період напіввиведення із сироватки крові після введення становить приблизно 2 години, а після перорального застосування – 7 годин. Однак деякі дослідження вказують на те, що у хворих на цукровий діабет він може подовжуватися до
8-10 годин.

Метаболізм

Глубенкламід повністю метаболізується у печінці. Головним метаболітом є 4-транс-гідроксиглибенкламід; Другорядним метаболітом є 3-цис-гідроксиглибенкламід. Метаболіти не беруть істотної участі в гіпоглікемічній дії глибенкламіду.

Висновок

Виведення метаболітів відбувається приблизно в однакових кількостях із сечею та жовчю і завершується через 45-72 години.

У хворих із зниженою функцією печінки виведення діючої речовини із плазми сповільнене. У хворих із нирковою недостатністю залежно від ступеня порушення функції нирок компенсаторно збільшується виведення метаболітів із жовчю. При помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30 мл/хв) сумарна елімінація залишається без змін; при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.

Доклінічні дані з безпеки

Немає жодних даних, отриманих із досліджень хронічної токсичності, які дозволяли б припустити, що у людини можуть виникати невідомі досі побічні реакції.

Крім того, у дослідженнях in vitro жодних показань мутагенного потенціалу не виявлено.

Регулярні довгострокові дослідження канцерогенності не проводились.

У дослідженнях на щурах, мишах та кролях жодних вказівок на наявність тератогенного ефекту немає.

Інсуліннезалежний цукровий діабет 2 типу (діабет дорослих), якщо відповідною дієтою та фізичною активністю обмін речовин не компенсується і якщо немає необхідності у проведенні інсулінотерапії.

Таблетки Глібенкламід 5 мг приймають внутрішньо після їди 1-2 рази на день. Дозу підбирають індивідуально залежно від перебігу захворювання та ефективності терапії.

Починають з 0,001-0,0025-0,005-0,01 г (2,5-5,0-10,0 мг) в день.

Іноді дозу доводиться збільшувати до 0,015-0,02 г на добу.

При нормалізації вмісту глюкози в крові встановлюють підтримуючу дозу, звичайно 0,005-0,01 г, іноді 0,0024-0,0075 г на добу.

Якщо добова доза 0,015-0,02 г не дає ефекту протягом 4-6 тижнів., Слід вважати, що препарат для даного хворого недостатньо ефективний; в цих випадках переходять на комбінування глибенкламида з бігуанідами, а при малому ефекті такої комбінації - до застосування інсуліну.

Добір дози. Пацієнтам похилого віку, ослабленим або хворим з недостатнім харчуванням, а також з порушеннями функції нирок або печінки початкову або підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зменшенні маси тіла хворого або зміні способу життя необхідно вирішити питання про корекцію дози.
При переході з іншого гіпоглікемічного (що знижує рівень цукру в крові) кошти початкова добова доза 2,5 мг, при необхідності добова доза підвищується кожні 5-6 днів на 2,5 мг до досягнення компенсації.

Максимальна добова доза -20 мг. При отсуствии компенсації протягом 4-6 тижнів необхідно планувати комбіновану терапію.
Чи не призначати одночасному з інгібіторами МАО, бутадионом, похідними кумарину. Обережно призначати спільно з саліцилатами, анаболиками, бета-блокаторами, левоміцетином, блокаторами Нз-рецепторів.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози у крові та сечі, а також стан обміну речовин.

За потреби зміни пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем заздалегідь.
Режим та тривалість лікування. Таблетки слід приймати перед їжею, не розжовуючи та запивати достатньою кількістю рідини (краще 1 склянкою води). Добову дозу, що становить не більше 2 таблеток, слід прийняти перед сніданком. При добовій дозі, що становить понад 2 таблетки, рекомендується всю кількість розподіляти на один ранковий та один вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат щоразу в один і той же час. Якщо хворий помилково пропустив один прийом, не слід наступний прийом доповнювати вищою дозою.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування слід проводити регулярний контроль рівня глюкози у крові та сечі; крім того, рекомендується додатково визначати такі параметри як рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та/або фруктозамін, а також інші показники (наприклад, рівень ліпідів крові).
Діти. Застосовувати глібенкламід дітям не слід, оскільки відсутній достатній клінічний досвід.

Докладнішу інформацію про спосіб застосування та дозування містить інструкція для Глібенкламід. Якщо з якихось причин цей препарат протипоказаний, рекомендуємо звернутися до лікаря, яким зможе порекомендувати Глібенкламід аналоги.

Порушення обміну речовин та харчування. Гіпоглікемія є найбільш поширеним небажаним ефектом, пов'язаним із прийомом глібенкламіду (докладна інформація наведена в розділі «Передозування»), збільшення маси тіла. Даний небажаний ефект терапії глібенкламідом може бути тривалим і призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії, що супроводжується гіпоглікемічною комою з загрозою для життя.
З боку органів зору. Розлади зору та акомодації, особливо на початку лікування.
З боку травного тракту. Нудота, почуття переповнення шлунка, блювання, біль у животі, діарея, відрижка, металевий присмак у роті. Ці скарги носять тимчасовий характер і не вимагають відміни препарату.
З боку печінки та жовчного міхура. Минуще підвищення АсАТ та АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, можливо, викликані алергічною реакцією гіперергічного типу клітин печінки. Ці порушення мають оборотний характер після відміни препарату, але можуть призвести до печінкової недостатності, що загрожує життю.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Свербіж, уртикарний висип, вузлова еритема, кореподібна або макулопапульозна екзантема, пурпура, світлочутливість. Ці явища реакцій підвищеної чутливості носять оборотний характер, але дуже рідко можуть перейти в загрозливі для життя стани, що супроводжуються задухою та зниженням артеріального тиску, дуже рідко – аж до розвитку шоку. Генералізовані реакції підвищеної чутливості, що супроводжуються шкірним висипом, артралгією, лихоманкою, протеїнурією та жовтяницею; алергічний васкуліт, що становить загрозу життю. З появою шкірних реакцій слід звернутися до лікаря.
З боку системи крові та лімфатичної системи. Тромбоцитопенія. Лейкоцитопенія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, аж до розвитку агранулоцитозу. У поодиноких випадках: панцитопенія, гемолітична анемія. Анемія, еозинофілія, апластична анемія були зареєстровані і натомість сульфонамідів. Зазначені зміни картини крові мають оборотний характер після відміни препарату, але дуже рідко можуть становити загрозу життю.
Інші побічні дії. Слабка діуретична дія, оборотна протеїнурія, гіпонатріємія, дисульфірамоподібна реакція, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, перехресна алергія з сульфонамідами, похідними сульфонамідів та пробенецидом.

Прекоматозний (неповна втрата свідомості - початкова стадія розвитку коми, що характеризується збереженням больових і рефлекторних реакцій) і коматозний (повна втрата свідомості, що характеризується повною відсутністю реакцій організму на зовнішні подразники) стану, кетоацидоз (закислення з-за надмірного вмісту в крові кетонових тіл - проміжних продуктів обміну), дитячий і юнацький вік, вагітність і годування грудьми, гострі інфекційні захворювання, порушення функції печінки та нирок, лейкопенія, тромбоціте- і гранулоцитопенія (зменшення числа тромбоцитів і гранулоцитів в крові), оперативні втручання, алергічні реакції на сульфаніламіди. В інструкції немає інформації про застосування Глібенкламід для схуднення.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дефіцит Г6ФД)

У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дефіцитом Г6ФД) лікування препаратами сульфонілсечовини може призвести до гемолітичної анемії. Оскільки глібенкламід відноситься до хімічного класу препаратів сульфонілсечовини, пацієнтам з дефіцитом Г6ФД слід застосовувати його тільки з обережністю та розглядати можливість переведення на препарати, альтернативні похідним сульфонілсечовини.

Хворий повинен бути поінформований про те, що при появі інших розладів під час терапії глибенкламідом він повинен негайно проконсультуватися з лікарем, а при зміні лікаря - звернути увагу лікаря на наявний цукровий діабет (наприклад, при госпіталізації, після нещасного випадку, у разі захворювання у відпустці).

Пацієнти похилого віку

Вік 65 років і старше ідентифіковано як фактор ризику гіпоглікемії у пацієнтів, які отримують лікування препаратами сульфонілсечовини. У пацієнтів похилого віку може бути складно розпізнати гіпоглікемію. Початкова та підтримуюча дози глібенкламіду повинні бути ретельно скориговані з метою зниження ризику гіпоглікемії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Для пацієнтів цієї вікової групи насамперед слід віддати перевагу препаратам сульфонілсечовини з більш коротким часом дії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування глибенкламіду вагітним або під час годування груддю протипоказане. Якщо можливо, терапію пероральними протидіабетичними засобами слід відкласти перед плануванням вагітності. Контроль діабету інсуліном є терапією вибору під час вагітності або годуванням груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Гіпоглікемія може знижувати здатність до концентрації уваги та реакції хворого. Це може становити ризик, якщо пильна увага та швидка реакція необхідні при керуванні автомобілем або при роботі з іншими механізмами. Хворим слід застосовувати запобіжні заходи, щоб уникнути гіпоглікемії при керуванні автомобілем і при роботі з іншими механізмами. Це особливо важливо для хворих, у яких часто трапляються випадки гіпоглікемії або відсутнє сприйняття симптомів провісників гіпоглікемії. У таких випадках потрібно вирішити питання про доцільність водіння автомобіля.

Одночасне застосування інших лікарських засобів може посилювати або послаблювати дію глібенкламіду. Тому інші лікарські засоби можна приймати лише з дозволу лікаря. Глубенкламід метаболізується переважно за допомогою СYР 2С9 та меншою мірою за допомогою СYР ЗА4. Це слід враховувати при одночасному прийомі глібенкламіду з індукторами або інгібіторами СYР2С9.

Гіпоглікемічні реакції як прояв посилення дії лікарського засобу можливі при одночасному застосуванні з пероральними протидіабетичними препаратами та інсуліном, інгібіторами АПФ, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, антидепресантами (такими, наприклад, як флуоксетин та інгібітором хлор. його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, міконазолом, флуконазолом, парааміносаліцилової кислотою, пентоксифіліном (при застосуванні парентерально у високій дозі), пергексиліом, пергексиліом, сульфінпіразеном, сульфонамідами, симпатотити β-адренорецепторів), тетрациклінами, тритокваліном, цитостатиками типу циклофосфаміду.

Сприйняття симптомів провісників низького рівня глюкози в крові може бути порушене на фоні прийому блокаторів β-адренорецепторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну.

Гіперглікемічні реакції як прояв ослаблення дії лікарського засобу можливі при одночасному застосуванні з: ацетазоламідом, блокаторами β-адренорецепторів, барбітуратами, діазоксидом, діуретинами, глюкагоном, ізоніазидом, кортикостероїдами, проносними засобами (при хронічно. рифампіцином, тиреоїдними гормонами, жіночими статевими гормонами (прогестерони, естрогени), симпатоміметиками.

Антагоністи Н2 - рецепторів, клонідин та резерпін можуть викликати як ослаблення, так і посилення гіпоглікемічної дії у крові.

В окремих випадках центамідин може призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії. Дія похідних кумарину може посилюватись або послаблюватися.

У пацієнтів, які приймають глібенкламід одночасно з бозентаном, спостерігалося збільшення кількості випадків підвищення рівня печінкових ферментів. Як глібенкламід, так і бозентан пригнічують білок-переносник солей жовчних кислот, що призводить до внутрішньоклітинного накопичення цитотоксичних солей жовчних кислот. Тому таку комбінацію застосовувати не слід (див. розділ «Протипоказання»).

Глубенкламід може призводити до підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові і, таким чином, ймовірно, до посилення його токсичності. Тому при одночасному застосуванні обох речовин рекомендується вживати заходів щодо контролю та корекції дози циклоспорину.

Колесевелам пов'язує глібенкламід і таким чином знижує його всмоктування з
шлунково-кишкового тракту. Глубенкламід слід приймати не менше ніж за 4 години до застосування колесовелам, оскільки за таких умов взаємодія не спостерігалася.

Інші види взаємодій. Гостро або хронічне вживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або послаблювати гіпоглікемічний вплив глибенкламіду.

Гостро виражене передозування глібенкламідом, наприклад, застосування незначно підвищених доз протягом тривалого часу, може призвести до тяжкої пролонгованої гіпоглікемії, що становить загрозу життю. При встановленні передозування необхідне ретельне спостереження, доки не буде встановлено, що пацієнтові більше не загрожує небезпека. Необхідно враховувати, що гіпоглікемія та її клінічні прояви після тимчасового одужання пацієнта можуть виникнути знову. Значне передозування та тяжкі реакції, такі, як втрата свідомості та інші серйозні неврологічні порушення, слід розглядати як невідкладні стани, що вимагають негайного лікування та госпіталізації.

В оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.