Арифам

Склад

Діючі речовини: indapamide, amlodipine;

1 таблетка містить 1,5 мг індапаміду та 6,935 мг амлодипіну бесилату, що відповідає 5 мг амлодипіну, або 13,87 мг амлодипіну бесилату, що відповідає 10 мг амлодипіну;

допомiжнi речовини: гіпромелоза 4000 (E 464), лактози моногідрат, магнію стеарат (E 572), повідон (E 1201), кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна (E 460), натрію кроскармелоза (E 468), крохмаль кукурудзяний прежелатинізований; плівкова оболонка: гліцерин (Е 422), гіпромелоза (E 464), макрогол 6000, магнію стеарат (E 572), титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172) (Арифам® 1,5 мг/10 мг).

Лікарська форма

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивості: таблетка, вкрита плівковою оболонкою білого кольору, круглої форми.

Фармакотерапевтична група

Блокатори кальцієвих каналів та діуретики. Амлодипін та діуретики. Код АТX C08G A02.

Фармакодинаміка

Механізм дії. Індапамід – це похідна сульфонамідів з індоловим кільцем, фармакологічно споріднена з тіазидними діуретиками, що діє шляхом інгібування реабсорбції натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів із сечею та меншою мірою калію та магнію, підвищуючи таким чином сечовиділення та забезпечуючи антигіпертензивну дію. Амлодипін – інгібітор надходження іонів кальцію групи дигідропіридинів (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію), що перешкоджає трансмембранному надходженню іонів кальцію до гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну полягає у здатності розслаблювати гладкі м'язи судин.

Фармакодинамічні ефекти. Клінічні дослідження ІІ та ІІІ фази показали, що при застосуванні індапаміду в монотерапії антигіпертензивний ефект триває 24 години. Цей ефект проявляється у дозах, у яких діуретичні властивості мінімальні. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з покращенням еластичності артерій, зниженням резистентності артеріол та загального периферичного опору судин. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Фармакокінетика

Одночасний прийом індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичні властивості порівняно з окремим застосуванням.

Індопамід. Індапамід 1,5 мг представлений у дозованій формі з пролонгованим вивільненням, що забезпечується завдяки матриксній системі, в якій розподілена діюча речовина і дозволяє рівномірне пролонговане вивільнення індапаміду.

Абсорбція. Індапамід, що вивільняється з таблетки, швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Їда трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованої діючої речовини. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після перорального прийому одноразової дози, повторне застосування зменшує коливання рівня індапаміду в плазмі між двома прийомами препарату. Існує інтраіндивідуальна варіабельність.

Розподіл. Зв'язування індапаміду з протеїнами плазми – 79%. Період напіввиведення становить від 14 до 24 годин (у середньому – 18 годин). Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Повторний прийом не призводить до кумуляції.

Висновок. Виведення головним чином відбувається із сечею (70% дози) та фекаліями (22%) у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти з високим ризиком. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

Амлодипін. Амлодипін представлений у дозованій формі з негайним вивільненням.

Абсорбція, розподіл, зв'язування із білками плазми крові. Після перорального застосування в терапевтичних дозах амлодипін добре абсорбується, максимальна концентрація в крові досягається через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми крові. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну.

Біотрансформація/висновок. Період напіввиведення амлодипіну з плазми становить приблизно 35-50 годин, що відповідає одноразовій добовій дозі. Амлодипін екстенсивно метаболізується печінкою до неактивних метаболітів, виводиться із сечею у незміненому вигляді (10%) та у формі метаболітів (60%).

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки. Кількість клінічних даних щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижується, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та AUC приблизно на 40–60%.

Застосування пацієнтам похилого віку. Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові у людей похилого віку та у молодших пацієнтів однаковий. У хворих похилого віку відзначається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення. У осіб із застійною серцевою недостатністю збільшення AUC та період напіввиведення було очікуваним для досліджуваної вікової групи пацієнтів.

Арифам показаний пацієнтам із первинною артеріальною гіпертензією, коли їм потрібне лікування амлодипіном та індапамідом у фіксованій комбінації дозування. 

Дозування Арифаму — 1 таблетка 1 раз на день, перорально. Таблетку не розжовують, ковтають і запивають водою. Ліки рекомендовано пити до прийому їжі. Максимальна доза на добу — 1 таблетка.

Для пацієнтів із цукровим діабетом, неускладненим і легким перебігом хвороб печінки, нирок, а також для людей літнього віку на початку лікування призначають мінімальні дози препарату, контролюючи стан здоров’я.

Головні застереження та протипоказання

Печінка: При важких порушеннях функції печінки препарат протипоказаний. У разі розвитку печінкової енцефалопатії (через індапамід) лікування слід негайно припинити. Початкові дози мають бути мінімальними.

Серцева недостатність: Призначати з обережністю (амлодипін може підвищувати ризик набряку легень та серцево-судинних ускладнень).

Гіпертонічний криз: Дослідження щодо ефективності препарату в такому стані не проводилися.

Водно-електролітний баланс і показники крові

Натрій: Потребує регулярного контролю (ризик гіпонатріємії та дегідратації, особливо у літніх пацієнтів і при цирозі).

Калій та Магній: Ризик гіпокаліємії (м'язові розлади, рабдоміоліз) та гіпомагніємії. Дефіцит калію може бути стійким до лікування без корекції рівня магнію.

Кальцій та Сечова кислота: Можливе тимчасове підвищення кальцію (ризик гіперпаратиреозу) та рівня сечової кислоти (ризик нападів подагри).

Глюкоза: Необхідний контроль для хворих на цукровий діабет (особливо при дефіциті калію).

Особливі реакції організму

Зір: Сульфонаміди у складі можуть викликати хоріоїдальний випіт, гостру міопію або закритокутову глаукому (потребує негайного припинення прийому препарату).

Шкіра: При реакціях фоточутливості прийом припиняють або захищають шкіру від ультрафіолету.

Інша важлива інформація

Нирки та літній вік: Дози підбираються з урахуванням показників функції нирок. Амлодипін не виводиться діалізом.

Спортсмени: Препарат може дати позитивний результат на допінг-контроль.

Допоміжні речовини: Містить лактозу (протипоказано при її непереносимості); майже вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату під час вагітності не рекомендоване; препарат не рекомендований під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Арифам має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами:

• Індапамід не впливає на пильність, але в окремих випадках можуть виникати різні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як наслідок, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами може погіршитися.
• Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, виникли такі побічні реакції, як запаморочення, головний біль, втома або нудота, їх реакція може бути знижена. Рекомендовано бути обережними, особливо на початку лікування.

Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або будь-яких допоміжних речовин препарату; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печінки; гіпокаліємія; тяжка гіпотензія; шок (включаючи кардіогенний); обструкція виходу з лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня); серцева недостатність з нестабільною гемодинамікою після гострого інфаркту міокарда.

Найчастішими побічними реакціями є гіпокаліємія, набряки (зокрема щиколоток), головний біль, запаморочення, сонливість, пальпітації, припливи крові, порушення зору (включаючи диплопію), розлади травлення (абдомінальний біль, нудота, диспепсія, діарея, запор), м'язові спазми, втома та астенія.

Основні категорії побічних ефектів за системами органів:
З боку крові: Лейкопенія, тромбоцитопенія (дуже рідко); агранулоцитоз, апластична та гемолітична анемія (рідкісні ризики індапаміду).

Метаболізм та електроліти: Часта гіпокаліємія (індапамід); рідше можливі гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперглікемія та коливання рівня сечової кислоти/глюкози в крові (важливо для пацієнтів із подагрою чи цукровим діабетом).

Нервова система та психіка: Сонливість, запаморочення, головний біль (переважно на початку лікування); рідше — безсоння, зміни настрою, тривога, депресія, парестезії, тремор та тяжкі стани (як-от печінкова енцефалопатія при печінковій недостатності).

Серцево-судинна система: Пальпітації, припливи крові, задишка, артеріальна гіпотензія, аритмії (включно з потенційно летальними на тлі індапаміду) та вкрай рідко — інфаркт міокарда.

Шлунково-кишковий тракт: Біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна ритму дефекації, діарея, запор, сухозільність у роті та поодинокі випадки панкреатиту чи гепатиту.

Шкіра та імунна система: Макулопапульозні висипання, свербіж, кропив'янка, реакції фоточутливості, ангіоневротичний набряк, а також тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Опорно-рухова система: Набряки щиколоток, спазми м’язів, міалгія, артралгія та можливе загострення системного червоного вовчака.

Загальні розлади: Набряки (дуже часто від амлодипіну), втома, астенія, біль у грудній клітці та зміна маси тіла.

Дані про передозування Арифамом не виявлені.

У разі перевищення рекомендованих доз індапаміду може викликати порушення водно-електролітного балансу, виникнути відчуття сонливості, запаморочення. Крім цього, є ризик зниження артеріального тиску. Може з’явитися нудота, блювота, судоми. У разі передозування амлодипіну спостерігається тахікардія, гіпотензія, шок.

Лікування. Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіном, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, включаючи частий моніторинг функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з підняттям нижніх кінцівок, а також контроль ОЦК та сечовиділення. Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та артеріального тиску за відсутності протипоказань до застосування. Внутрішньовенне введення глюконату кальцію, ймовірно, допоможе в усуненні наслідків блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Прийом активованого вугілля протягом 2 год. після застосування амлодипіну в дозі 10 мг знижує швидкість абсорбції останнього. Оскільки амлодипін має високий рівень зв'язування з білками, проведення гемодіалізу, ймовірно, не дасть результату.

Літій. Можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові з виникненням симптомів передозування, подібних до симптомів при дієті без солі (зменшується виведення літію з сечею). Однак, якщо застосування діуретиків дійсно необхідне, слід ретельно контролювати рівень літію у плазмі та відкоригувати дозу діуретика.

Препарати наперстянки. Зниження рівня калію у крові сприяє збільшенню токсичних ефектів препаратів наперстянки. Необхідно контролювати рівень калію в крові та ЕКГ, а також за необхідності переглянути терапію.

Циклоспорин. Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну за участю здорових добровольців або інших популяцій, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, у яких спостерігалося збільшення коливання мінімальної концентрації циклоспорину (в середньому від 0 до 40%), не проводилося. У пацієнтів після трансплантації нирки, які застосовують амлодипін, слід контролювати рівень циклоспорину в крові та за необхідності знизити його дозу.

Зберігати при температурі до 30 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Indapamide - NHS / nhs.uk;
• Indapamide (Oral Route) Description and Brand Names - Mayo Clinic / mayoclinic.org.