Арифам

Арифам — комбінований гіпотензивний лікарський препарат, що містить блокатор кальцієвих каналів і діуретик. Призначається при підвищеному артеріальному тиску.

У складі лікарського засобу Арифам дві основні діючі речовини — індапамід і амлодипін.

Індапамід — похідне сульфаніламідів. У таблетці міститься в кількості 1,5 мг.

Амлодипін — похідне дигідропіридину, блокатор кальцієвих каналів. Таблетка може містити два варіанти дозування: 5 або 10 мг.

Препарат рекомендується зберігати при температурі не вище 30 °С, у віддаленому від дітей місці.

Арифам відповідає за стійке зниження показників АТ протягом доби, незалежно від положення пацієнта (лежачи чи стоячи). При тривалому використанні Арифаму гостра гіпотензія не виникає. Не виникає метаболічних побічних ефектів або порушень у плазмі крові. Арифам дозволений пацієнтам із цукровим діабетом, астмою і подагрою.

Препарат Арифам виробляється у формі таблеток. Випускається в кількості 15 таблеток на 1 блістер. По 2–6 блістерів у коробці з картону. Купити Арифам в аптеці за різними цінами можна за рецептом лікаря.

Таблетки, у складі яких 5 мг амлодипіну, — білі, круглої опуклої форми.

Таблетки з 10 мг амлодипіну — рожеві, круглої опуклої форми.

Ліки Арифам відносять до групи гіпотензивних комбінованих препаратів, блокаторів повільних кальцієвих каналів і діуретиків.

Фармакодинаміка

Механізм дії. Індапамід – це похідна сульфонамідів з індоловим кільцем, фармакологічно споріднена з тіазидними діуретиками, що діє шляхом інгібування реабсорбції натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів із сечею та меншою мірою калію та магнію, підвищуючи таким чином сечовиділення та забезпечуючи антигіпертензивну дію. Амлодипін – інгібітор надходження іонів кальцію групи дигідропіридинів (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію), що перешкоджає трансмембранному надходженню іонів кальцію до гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну полягає у здатності розслаблювати гладкі м'язи судин.

Фармакодинамічні ефекти. Клінічні дослідження ІІ та ІІІ фази показали, що при застосуванні індапаміду в монотерапії антигіпертензивний ефект триває 24 години. Цей ефект проявляється у дозах, у яких діуретичні властивості мінімальні. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з покращенням еластичності артерій, зниженням резистентності артеріол та загального периферичного опору судин. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Фармакокінетика

Одночасний прийом індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичні властивості порівняно з окремим застосуванням.

Індопамід. Індапамід 1,5 мг представлений у дозованій формі з пролонгованим вивільненням, що забезпечується завдяки матриксній системі, в якій розподілена діюча речовина і дозволяє рівномірне пролонговане вивільнення індапаміду.

Абсорбція. Індапамід, що вивільняється з таблетки, швидко і повністю всмоктується в гастроінтестинальному тракті. Їда трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованої діючої речовини. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після перорального прийому одноразової дози, повторне застосування зменшує коливання рівня індапаміду в плазмі між двома прийомами препарату. Існує інтраіндивідуальна варіабельність.

Розподіл. Зв'язування індапаміду з протеїнами плазми – 79%. Період напіввиведення становить від 14 до 24 годин (у середньому – 18 годин). Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Повторний прийом не призводить до кумуляції.

Висновок. Виведення головним чином відбувається із сечею (70% дози) та фекаліями (22%) у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти з високим ризиком. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

Амлодипін. Амлодипін представлений у дозованій формі з негайним вивільненням.

Абсорбція, розподіл, зв'язування із білками плазми крові. Після перорального застосування в терапевтичних дозах амлодипін добре абсорбується, максимальна концентрація в крові досягається через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми крові. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну.

Біотрансформація/висновок. Період напіввиведення амлодипіну з плазми становить приблизно 35-50 годин, що відповідає одноразовій добовій дозі. Амлодипін екстенсивно метаболізується печінкою до неактивних метаболітів, виводиться із сечею у незміненому вигляді (10%) та у формі метаболітів (60%).

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки. Кількість клінічних даних щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижується, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та AUC приблизно на 40–60%.

Застосування пацієнтам похилого віку. Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові у людей похилого віку та у молодших пацієнтів однаковий. У хворих похилого віку відзначається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення. У осіб із застійною серцевою недостатністю збільшення AUC та період напіввиведення було очікуваним для досліджуваної вікової групи пацієнтів.

Арифам показаний пацієнтам із первинною артеріальною гіпертензією, коли їм потрібне лікування амлодипіном та індапамідом у фіксованій комбінації дозування. 

Дозування Арифаму — 1 таблетка 1 раз на день, перорально. Таблетку не розжовують, ковтають і запивають водою. Ліки рекомендовано пити до прийому їжі. Максимальна доза на добу — 1 таблетка.

Для пацієнтів із цукровим діабетом, неускладненим і легким перебігом хвороб печінки, нирок, а також для людей літнього віку на початку лікування призначають мінімальні дози препарату, контролюючи стан здоров’я.

Фертильність

• Застереження, пов'язані з індапамідом. Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та щурів. Впливу на фертильність людини не передбачається.
• Застереження, пов'язані з амлодипіном. У деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів спостерігалися оборотні біохімічні зміни в сперматозоїдній головці. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному дослідженні на тваринах були виявлені побічні реакції, що впливають на фертильність самців.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом чи іншими механізмами

Арифам має незначний чи помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами:

• Індапамід не впливає на пильність, але в окремих випадках можуть виникати різні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами.
• Амлодипін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, виникли побічні реакції, як запаморочення, біль голови, втома або нудота, їх реакція може бути знижена. Рекомендується бути обережним, особливо на початку лікування.

Протипоказаннями для використання Арифаму можуть бути:

• висока алергічна чутливість до активних речовин препарату, складників із сульфаніламідної групи чи похідних дигідропіридину;
• захворювання нирок зі складним перебігом (ниркова недостатність з очищенням від креатиніну менш ніж 30 мл на хвилину);
• патології печінки (печінкова енцефалопатія);
• важкий ступінь артеріальної гіпотензії;
• серцево-судинні захворювання (аортальний стеноз, серцева недостатність);
• гіпокаліємія. 

Арифам також не рекомендований до застосування під час вагітності й лактації (період годування груддю). 

Найчастіше поява побічних ефектів відбувається в разі лікування індапамідом і амлодипіном окремо. У таких випадках спостерігаються:

• зміни крові й лімфатичної системи (зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів, агранулоцитоз, лейкопенія (дуже рідко – індапамід та амлодипін););
• алергічні прояви, набряк;
• низька концентрація калію в сироватці крові;
• головні болі, розлади сну;
• погіршення зору (частота невідома), шум у вухах.
• з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка (часто – амлодипін); кашель (нечасто – амлодипін).

Дані про передозування Арифамом не виявлені.

У разі перевищення рекомендованих доз індапаміду може викликати порушення водно-електролітного балансу, виникнути відчуття сонливості, запаморочення. Крім цього, є ризик зниження артеріального тиску. Може з’явитися нудота, блювота, судоми. У разі передозування амлодипіну спостерігається тахікардія, гіпотензія, шок.

Лікування. Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіном, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, включаючи частий моніторинг функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з підняттям нижніх кінцівок, а також контроль ОЦК та сечовиділення. Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та артеріального тиску за відсутності протипоказань до застосування. Внутрішньовенне введення глюконату кальцію, ймовірно, допоможе в усуненні наслідків блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Прийом активованого вугілля протягом 2 год. після застосування амлодипіну в дозі 10 мг знижує швидкість абсорбції останнього. Оскільки амлодипін має високий рівень зв'язування з білками, проведення гемодіалізу, ймовірно, не дасть результату.

Літій. Можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові з виникненням симптомів передозування, подібних до симптомів при дієті без солі (зменшується виведення літію з сечею). Однак, якщо застосування діуретиків дійсно необхідне, слід ретельно контролювати рівень літію у плазмі та відкоригувати дозу діуретика.

Препарати наперстянки. Зниження рівня калію у крові сприяє збільшенню токсичних ефектів препаратів наперстянки. Необхідно контролювати рівень калію в крові та ЕКГ, а також за необхідності переглянути терапію.

Циклоспорин. Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну за участю здорових добровольців або інших популяцій, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, у яких спостерігалося збільшення коливання мінімальної концентрації циклоспорину (в середньому від 0 до 40%), не проводилося. У пацієнтів після трансплантації нирки, які застосовують амлодипін, слід контролювати рівень циклоспорину в крові та за необхідності знизити його дозу.

Препарат придатний до застосування 2 роки.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;