Цитерал таблкетки вкриті плівковою оболонкою по 500 мг блістер 10 шт

Фармакодинаміка. ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль в процесі сегментної деспіралізаціі та спирализации хромосоми під час фази розмноження бактерій і запобігає хромосомну транскрипцію інформації, необхідної для нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. препарат чинить швидку і виражену бактерицидну дію на мікроорганізми, які перебувають як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. проявляє високу ефективність майже щодо всіх грамнегативних і грампозитивних збудників. до ципрофлоксацину чутливі escherichia coli, shigella spp., salmonella spp., citrobacter spp., klebsiella spp., enterobacter spp., serratia spp., hafnia spp., edwardsiella spp., proteus (як індолпозитивні, так і індолнегативні штами), morganella spp., providencia spp., yersinia, vibrio spp., aeromonas spp., plesiomonas, pasteurella, haemophilus, campylobacter spp., pseudomonas spp. (В тому числі pseudomonas aeruginosa), legionella, moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. як за даними досліджень in vitro, так і шляхом застосування сурогатного маркера встановлено, що ципрофлоксацин також активний проти bacillus anthracis.

Різну чутливість проявляють Neisseria spp., Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Enterococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаеробні коки (Рeptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до Цітералу, а Bacteroides - стійкий. Цітерал ефективний щодо бактерій, які виробляють β-лактамази. Препарат проявляє активність також щодо мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофурановие препаратів. У ряді випадків Цітерал активний щодо штамів мікроорганізмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів. Проте, слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Enterococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно і поступово ( «багатоступеневий» тип).

Поширеність резистентних штамів може змінюватися в залежності від географічного регіону і, крім того, змінюватися з часом. Бажано використовувати місцеву інформацію про чутливість мікроорганізмів до ципрофлоксацину, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Надана інформація дозволяє отримати лише приблизні показники чутливості та резистентності тих чи інших мікроорганізмів до ципрофлоксацину.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після прийому препарату всередину ципрофлоксацин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті (переважно в тонкій кишці). Плазмові рівні залежать від дози; З _max препарату досягається через 0,5-2 год після застосування.

Одночасний прийом їжі та ципрофлоксацину має обмежений, але клінічно незначний ефект на фармакокінетичні параметри С _max в плазмі крові та AUC. Немає необхідності в особливих рекомендаціях щодо прийому ципрофлоксацину і їжі.

Розподіл. Ципрофлоксацин добре розподіляється в тканинах і рідинах організму, обсяг розподілу високий, хоча він трохи нижче у пацієнтів похилого віку. Зв'язування з білками плазми низьке (19-40%).

Метаболізм. Ципрофлоксацин метаболізується при першому проходженні через печінку.

Виведення. Ципрофлоксацин і його метаболіти виділяються швидко, в основному нирками. Після разового прийому дози ципрофлоксацину 55% виводиться з сечею і 39% - з калом. Крива виведення - лінійна і після прийому неодноразових доз з інтервалом 12 год не зазначено його подальшого накопичення. Після розподілу препарату досягається рівновага (після 4-5 напіввиведення). Т _½ ципрофлоксацину становить 3,1-5,1 год.

Дослідження з ципрофлоксацином, проведені у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (сироватковий креатинін 265 мкмоль/л або кліренс креатиніну 20 мл/хв), продемонстрували або подвійний Т _½, або його коливання.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю загальна добова доза повинна бути скорочена наполовину, хоча рівень препарату в сироватці крові є найбільш надійне підгрунтя для коригування доз в разі потреби. Результати фармакокінетичних досліджень у дітей з кістозний фіброз показали, що може бути рекомендований прийом препарату в дозі 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для досягнення плазмової концентрації, сумісної з такою у дорослих, що досягається за прийомом адекватних рекомендованих доз.

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину:

• інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування пневмоній, викликаних Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;
• інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекції, викликані грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами;
• інфекції очей;
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею та простатит;
• інфекції органів черевної порожнини (інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт);
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• сепсис;
• інфекції або високий ризик інфекції (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою (в тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії);
• вибіркова деконтамінації кишечника в період лікування імунодепресантами.

діти

Ципрофлоксацин можна застосовувати у дітей у віці 1 року-17 років як препарат другої і третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених Escherichia coli; а також дітям у віці 5-17 років з муковісцидозом легень для лікування легеневих захворювань, викликаних Pseudomonas aeruginosa.

Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь, через можливість розвитку побічних ефектів з боку суглобів та / або навколишніх тканин.

Лікування дітей можливо тільки за переліченими вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину у дітей за іншими показаннями обмежений.

дорослі:

• інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості захворювання і збудника) - 500-750 мг 2 рази на добу;
• інфекції сечовивідних шляхів: гострі, неускладнені - 250-500 мг 2 рази на добу; цистит у жінок (до настання менопаузи) - разова доза 500 мг; ускладнені - 500-750 мг 2 рази на добу;
• гонорея: екстрагенітальна - 250 мг 2 рази на добу; гостра неускладнена - разова доза 500 мг;
• інфекції статевих органів: неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції) - 500 мг 1 раз на добу; аднексит, простатит, орхоепідідіміт - 500-750 мг 2 рази на добу;
• діарея - 500 мг 2 рази на добу;
• інші інфекції - 500 мг 2 рази на добу;
• при особливо важких, небезпечних для життя інфекціях, а також при інфекціях кісток і суглобів, септицемії, перитоніті, зокрема, при наявності Pseudomonas, Staphylococcus або Streptоcoccus - 750 мг 2 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих - 1500 мг.

діти:

• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів і пієлонефрит, викликані Escherichia coli у дітей у віці 1 року-17 років (як препарат другої і третьої лінії) - пероральна доза ципрофлоксацину становить 10-20 мг/кг маси тіла кожні 12 год, але не більше максимальної дози 750 мг ;
• легеневі загострення, викликані Pseudomonas aeruginosa, у дітей у віці 5-17 років з муковісцидозом легень - пероральна доза становить 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, але не більше за максимальну добову дозу 1500 мг.

Режим дозування для пацієнтів літнього віку (65 років): при лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати максимально низькі дози ципрофлоксацину, в залежності від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки

дорослі

Порушення функції нирок:

• при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв / 1,73 м² поверхні тіла (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг/добу для перорального застосування;
• при кліренсі креатиніну 30 мл/хв / 1,73 м² (важка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові ≥2 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мл/добу для перорального застосування.

Порушення функції нирок і гемодіаліз:

• при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв / 1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг/добу для перорального застосування ;
• при кліренсі креатиніну 30 мл/хв / 1,73 м² (важка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові ≥2 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мл/добу для перорального застосування.

Порушення функції нирок і хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:

• пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину.

Порушення функції печінки: корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок і печінки:

• при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв / 1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг/добу для перорального застосування ;
• при кліренсі креатиніну 30 мл/хв / 1,73 м² (важка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові ≥2 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мл/добу для перорального застосування.

Діти. Немає досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок і печінки.

тривалість лікування

Дорослі. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 3 днів з моменту зникнення лихоманки або клінічних симптомів. Середня тривалість лікування становить:

• 1 день - при гострій неускладненій гонореї та циститі;
• до 7 днів - при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
• у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії;
• при остеомієліті курс лікування може тривати до 2 місяців;
• 7-14 днів - при всіх інших інфекціях;
• при інфекціях, спричинених стрептококами, лікування слід продовжити як мінімум 10 днів, щоб уникнути ризику розвитку ускладнень;
• при інфекціях, викликаних Chlamydia, курс лікування також має тривати не менше 10 днів.

Діти. При легеневих загостреннях, викликаних Pseudomonas aeruginosa, у дітей у віці 5-17 років з муковісцидозом легень тривалість лікування становить 10-14 днів.

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, у дітей у віці 1 року-17 років курс лікування становить 10-21 день.

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або будь-якого компонента препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане через клінічно значущих побічних ефектів (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов'язаних з підвищенням концентрації тизанідину в плазмі крові. Період вагітності та годування груддю.

Частота виникнення побічних реакцій наведена згідно з конвенцією meddra: дуже часто (1/10); часто (≥1 / 100, 1/10); іноді (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10000, 1/1000); дуже рідко (1/10000).

Інфекції та інвазії: рідко - кандидоз (оральний і вагінальний); дуже рідко - кандидоз шлунково-кишкового тракту.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: іноді - еозинофілія, лейкопенія; рідко - анемія, лейкопенія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко - гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю), пригнічення діяльності кісткового мозку (що загрожує життю).

Порушення з боку імунної системи: рідко - алергічні реакції, анафілактоїдна / анафілактична реакція, задишка, набряк гортані; дуже рідко - шок (анафілактична / анафілактоїдна реакція, що загрожують життю), сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, висип, свербіж.

Порушення обміну речовин: іноді - анорексія; рідко - гіперглікемія.

Порушення з боку центральної нервової системи: іноді - головний біль, запаморочення, безсоння, порушення смаку; рідко - парестезія, тремор, судоми, гіпестезія, сонливість, загострення симптомів міастенії гравіс; дуже рідко - судомні напади, підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення ходи, атаксія, гіпестезія, АГ, порушення нюху, мігрень, втрата смаку.

Психічні розлади: іноді - тривожність, сплутаність свідомості; рідко - галюцинації, депресія, порушення сну (кошмарні сновидіння); дуже рідко - психоз (іноді прогресуючий до стану, коли пацієнт може собі нашкодити), занепокоєння.

Порушення зору: дуже рідко - порушення зору, диплопія, порушення колірного сприйняття.

Порушення органів чуття: дуже рідко - шум у вухах, тимчасова глухота, стійкі порушення слуху.

Порушення з боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія, несвідомість, вазодилатація, артеріальна гіпотензія; дуже рідко - запалення кровоносних судин (точкові крововиливи, геморагічні пухирі, папули, кірки).

Порушення з боку дихальної системи: рідко - диспное (включаючи астматичні стани).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, діарея; іноді - блювота, диспепсія, метеоризм, біль у животі; рідко - утруднене ковтання, панкреатит; дуже рідко - псевдомембранозний коліт, що загрожує життю, з можливим летальним результатом.

Гепатобіліарні порушення: іноді - білірубінемія, швидкоминуще підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія; рідко - жовтяниця, холестатична жовтяниця, некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю); дуже рідко - гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - шкірний висип; іноді - свербіж, макулопапульозний висип, кропив'янка; рідко - реакції фоточутливості, поліморфна еритема (незначна), вузликова еритема; дуже рідко - синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), реактивна еритема.

Порушення кістково-м'язової системи: іноді - біль в суглобах; рідко - біль у м'язах, ураження суглобів (набряк суглобів), біль в кінцівках, біль у спині, міастенія; дуже рідко - судомні скорочення груп м'язів, запалення тканин сухожилля (переважно ахілового, включаючи тендосиновіт), частковий або повний розрив сухожилля (переважно ахілового).

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко - гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит.

Організм в цілому: іноді - слабкість (загальна слабкість, стомлюваність); рідко - біль у грудях, гіперемія, гарячка, набряк (периферичний, судинний, лицьовій).

Лабораторні показники: іноді - підвищення печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), порушення функції печінки, підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові; рідко - зміна значень протромбіну; дуже рідко - підвищення рівня амілази та ліпази.

Застосування у дітей. У дітей часто відзначають артропатию.

У разі гіперчутливості, яка може виникнути та після першого застосування препарату, лікування ципрофлоксацином слід припинити. ципрофлоксацин необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією і з захворюваннями центральної нервової системи в анамнезі, і тільки в тих випадках, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик розвитку побічних реакцій препарату з боку центральної нервової системи.

У деяких пацієнтів зареєстровані побічні реакції з боку центральної нервової системи після першого прийому ципрофлоксацину. Лікування слід припинити, якщо побічні реакції (депресія або психози) можуть бути небезпечними для самого пацієнта. З обережністю необхідно застосовувати при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю. При застосуванні ципрофлоксацину можлива поява кристалурії. Пацієнтам необхідно забезпечити прийом достатньої кількості рідини та уникати надмірного ощелачивания сечі. Лужна реакція сечі може сприяти утворенню сечових конкрементів. Пацієнти зі спадковим порушенням обміну речовин (в анамнезі) або недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази піддаються ризику появи гемолітичної реакції при застосуванні фторхінолонів, тому лікування ципрофлоксацином цим пацієнтам слід проводити з великою обережністю.

При застосуванні хінолонових антибіотиків можлива поява тендиніту (запалення ахіллового сухожилля), що призводить до розриву сухожиль. Таку реакцію особливо відзначають у пацієнтів похилого віку та у хворих, які одночасно приймали кортикостероїди. При появі перших ознак болю або запалення сухожиль слід негайно припинити застосування препарату.

Виникнення протягом і після лікування тяжкої і стійкої діареї може бути проявом тяжкого шлунково-кишкового захворювання (наприклад псевдомембранозного коліту з можливим летальним результатом), що вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати застосування відповідної терапії. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Можуть спостерігатися минуще підвищення активності трансаміназ, ЛФ або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

При застосуванні ципрофлоксацину можлива поява реакції фоточутливості, тому пацієнтам, які приймають Цітерал, слід уникати прямого впливу сонячних променів або УФ-опромінення. Лікування необхідно припинити при появі фоточутливості (наприклад опіки від сонця).

Можливе одержання помилкових результатів при проведенні лабораторних досліджень функції печінки у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин: наприклад тимчасове підвищення активності трансаміназ і ЛФ відзначається переважно у пацієнтів з попереднім порушенням функції печінки; може також відзначатися тимчасове підвищення рівня сечовини, креатиніну і білірубіну в сироватці крові (в поодиноких випадках виникає холестатична жовтяниця).

Застосування в період вагітності та годування груддю

Цітерал протипоказаний в період вагітності та годування груддю.

Діти. Ципрофлоксацин можна застосовувати у дітей як препарат другої і третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених Escherichia coli, а також у дітей у віці 5-17 років з муковісцидозом легень для лікування легеневих захворювань, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь через можливість розвитку побічних ефектів з боку суглобів та / або навколишніх тканин. Лікування дітей можливо тільки за переліченими вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину у дітей за іншими показаннями обмежений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Ципрофлоксацин у деяких пацієнтів може викликати побічні реакції, які можуть знизити швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, особливо в комбінації з алкоголем.

Одночасне застосування цітерала з препаратами заліза, фосфатсвязивающімі полімерами (наприклад севеламер), сукралфатом і антацидними засобами, які містять магній, алюміній, кальцій, і препаратами з великою буферною ємністю (наприклад антиретровірусні) знижує інтенсивність всмоктування ципрофлоксацину. в зв'язку з цим цітерал слід призначати за 1-2 години до або через 4 години після прийому зазначених препаратів. це обмеження не стосується класу блокаторів h2-рецепторів.

Деякі хінолони, включаючи та ципрофлоксацин, підвищують метаболізм кофеїну, що може призвести до зниження кліренсу кофеїну та подовженню його Т _½.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і пероральних антикоагулянтів (наприклад варфарину) може збільшити час кровотечі, тому рекомендується періодично контролювати протромбіновий час.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і нестероїдних протизапальних засобів (наприклад фенбуфену, виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може привести до підвищення ризику розвитку судом.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і глібенкламіду (для лікування цукрового діабету) може в деяких випадках потенціювати ефект глібенкламіду, знижувати рівень глюкози в крові, внаслідок чого посилити та викликати гіпоглікемію.

Одночасне застосування з пробенецидом може викликати зниження ниркового кліренсу ципрофлоксацину, що характеризується підвищеним рівнем ципрофлоксацину в плазмі крові.

Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину.

Після одночасного застосування циклоспорину і Цітерала відзначали збільшення вираженості побічних реакцій останнього.

При одночасному застосуванні фенітоїну з Цітералом підвищується ризик розвитку побічних реакцій фенітоїну.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату може потенційно привести до підвищення рівня препарату в плазмі крові. Внаслідок цього можливе підвищення ризику розвитку токсичних реакцій, викликаних метотрексатом, тому необхідно уважно стежити за станом здоров'я пацієнтів, що приймають метотрексат, коли показано одночасне застосування з Цітералом.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і теофіліну може викликати підвищення побічних реакцій теофіліну (нудота, блювота, тремор, відчуття серцебиття).

Пацієнти, які приймають клозапін, такрин, ропінірол або дулоксетин одночасно з Цітералом, повинні ретельно контролювати клінічні ознаки передозування, оскільки відзначали підвищення концентрації цих препаратів в крові.

Тизанідин не слід приймати одночасно з Цітералом, оскільки існує ризик вираженого зниження артеріального тиску, сонливості.

Слід уникати одночасного застосування з молочними продуктами, напоями (наприклад молоко, йогурт, збагачений кальцієм, апельсиновий сік) і Цітерала, оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися. Однак звичайна їжа, яка містить невелику кількість кальцію, істотно не впливає на абсорбцію ципрофлоксацину.

Коли ципрофлоксацин використовують для хірургічної профілактики, не рекомендується застосовувати опіум премедикацию або опіум премедикацию в комбінації з антіхолінергетікамі, оскільки знижується сироватковий рівень ципрофлоксацину і не може бути отримана відповідна захист при хірургічної операції. Застосування бензодіазепіну як премедикації одночасно з ципрофлоксацином не впливає на рівень ципрофлоксацину в плазмі крові.

Внаслідок гострого передозування при пероральному застосуванні, в серії випадків повідомлялося про оборотне токсичну дію на паренхіму нирок.

Тому в разі передозування, крім проведення звичайних дій, рекомендується також контролювати функцію нирок і призначати антациди, які містять магній і кальцій, для зниження абсорбції ципрофлоксацину.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (10%).

При температурі не вище 25 °C.