Цитерал таблкетки вкриті плівковою оболонкою по 500 мг блістер 10 шт

Фармакодинаміка. ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль в процесі сегментної деспіралізаціі та спирализации хромосоми під час фази розмноження бактерій і запобігає хромосомну транскрипцію інформації, необхідної для нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. препарат чинить швидку і виражену бактерицидну дію на мікроорганізми, які перебувають як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. проявляє високу ефективність майже щодо всіх грамнегативних і грампозитивних збудників. до ципрофлоксацину чутливі escherichia coli, shigella spp., salmonella spp., citrobacter spp., klebsiella spp., enterobacter spp., serratia spp., hafnia spp., edwardsiella spp., proteus (як індолпозитивні, так і індолнегативні штами), morganella spp., providencia spp., yersinia, vibrio spp., aeromonas spp., plesiomonas, pasteurella, haemophilus, campylobacter spp., pseudomonas spp. (В тому числі pseudomonas aeruginosa), legionella, moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. як за даними досліджень in vitro, так і шляхом застосування сурогатного маркера встановлено, що ципрофлоксацин також активний проти bacillus anthracis.

Різну чутливість проявляють Neisseria spp., Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Enterococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаеробні коки (Рeptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до Цітералу, а Bacteroides - стійкий. Цітерал ефективний щодо бактерій, які виробляють β-лактамази. Препарат проявляє активність також щодо мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофурановие препаратів. У ряді випадків Цітерал активний щодо штамів мікроорганізмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів. Проте, слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Enterococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно і поступово ( «багатоступеневий» тип).

Поширеність резистентних штамів може змінюватися в залежності від географічного регіону і, крім того, змінюватися з часом. Бажано використовувати місцеву інформацію про чутливість мікроорганізмів до ципрофлоксацину, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Надана інформація дозволяє отримати лише приблизні показники чутливості та резистентності тих чи інших мікроорганізмів до ципрофлоксацину.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після прийому препарату всередину ципрофлоксацин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті (переважно в тонкій кишці). Плазмові рівні залежать від дози; З _max препарату досягається через 0,5-2 год після застосування.

Одночасний прийом їжі та ципрофлоксацину має обмежений, але клінічно незначний ефект на фармакокінетичні параметри С _max в плазмі крові та AUC. Немає необхідності в особливих рекомендаціях щодо прийому ципрофлоксацину і їжі.

Розподіл. Ципрофлоксацин добре розподіляється в тканинах і рідинах організму, обсяг розподілу високий, хоча він трохи нижче у пацієнтів похилого віку. Зв'язування з білками плазми низьке (19-40%).

Метаболізм. Ципрофлоксацин метаболізується при першому проходженні через печінку.

Виведення. Ципрофлоксацин і його метаболіти виділяються швидко, в основному нирками. Після разового прийому дози ципрофлоксацину 55% виводиться з сечею і 39% - з калом. Крива виведення - лінійна і після прийому неодноразових доз з інтервалом 12 год не зазначено його подальшого накопичення. Після розподілу препарату досягається рівновага (після 4-5 напіввиведення). Т _½ ципрофлоксацину становить 3,1-5,1 год.

Дослідження з ципрофлоксацином, проведені у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (сироватковий креатинін 265 мкмоль/л або кліренс креатиніну 20 мл/хв), продемонстрували або подвійний Т _½, або його коливання.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю загальна добова доза повинна бути скорочена наполовину, хоча рівень препарату в сироватці крові є найбільш надійне підгрунтя для коригування доз в разі потреби. Результати фармакокінетичних досліджень у дітей з кістозний фіброз показали, що може бути рекомендований прийом препарату в дозі 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для досягнення плазмової концентрації, сумісної з такою у дорослих, що досягається за прийомом адекватних рекомендованих доз.

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину:

• інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування пневмоній, викликаних Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;
• інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекції, викликані грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами;
• інфекції очей;
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею та простатит;
• інфекції органів черевної порожнини (інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт);
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• сепсис;
• інфекції або високий ризик інфекції (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою (в тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії);
• вибіркова деконтамінації кишечника в період лікування імунодепресантами.

діти

Ципрофлоксацин можна застосовувати у дітей у віці 1 року-17 років як препарат другої і третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених Escherichia coli; а також дітям у віці 5-17 років з муковісцидозом легень для лікування легеневих захворювань, викликаних Pseudomonas aeruginosa.

Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь, через можливість розвитку побічних ефектів з боку суглобів та / або навколишніх тканин.

Лікування дітей можливо тільки за переліченими вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину у дітей за іншими показаннями обмежений.

дорослі:

• інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості захворювання і збудника) - 500-750 мг 2 рази на добу;
• інфекції сечовивідних шляхів: гострі, неускладнені - 250-500 мг 2 рази на добу; цистит у жінок (до настання менопаузи) - разова доза 500 мг; ускладнені - 500-750 мг 2 рази на добу;
• гонорея: екстрагенітальна - 250 мг 2 рази на добу; гостра неускладнена - разова доза 500 мг;
• інфекції статевих органів: неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції) - 500 мг 1 раз на добу; аднексит, простатит, орхоепідідіміт - 500-750 мг 2 рази на добу;
• діарея - 500 мг 2 рази на добу;
• інші інфекції - 500 мг 2 рази на добу;
• при особливо важких, небезпечних для життя інфекціях, а також при інфекціях кісток і суглобів, септицемії, перитоніті, зокрема, при наявності Pseudomonas, Staphylococcus або Streptоcoccus - 750 мг 2 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих - 1500 мг.

діти:

• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів і пієлонефрит, викликані Escherichia coli у дітей у віці 1 року-17 років (як препарат другої і третьої лінії) - пероральна доза ципрофлоксацину становить 10-20 мг/кг маси тіла кожні 12 год, але не більше максимальної дози 750 мг ;
• легеневі загострення, викликані Pseudomonas aeruginosa, у дітей у віці 5-17 років з муковісцидозом легень - пероральна доза становить 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, але не більше за максимальну добову дозу 1500 мг.

Режим дозування для пацієнтів літнього віку (65 років): при лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати максимально низькі дози ципрофлоксацину, в залежності від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки

дорослі

Порушення функції нирок:

• при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв / 1,73 м² поверхні тіла (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг/добу для перорального застосування;
• при кліренсі креатиніну 30 мл/хв / 1,73 м² (важка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові ≥2 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мл/добу для перорального застосування.

Порушення функції нирок і гемодіаліз:

• при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв / 1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг/добу для перорального застосування ;
• при кліренсі креатиніну 30 мл/хв / 1,73 м² (важка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові ≥2 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мл/добу для перорального застосування.

Порушення функції нирок і хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:

• пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину.

Порушення функції печінки: корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок і печінки:

• при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв / 1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг/добу для перорального застосування ;
• при кліренсі креатиніну 30 мл/хв / 1,73 м² (важка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові ≥2 мг / 100 мл - максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мл/добу для перорального застосування.

Діти. Немає досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок і печінки.

тривалість лікування

Дорослі. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 3 днів з моменту зникнення лихоманки або клінічних симптомів. Середня тривалість лікування становить:

• 1 день - при гострій неускладненій гонореї та циститі;
• до 7 днів - при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
• у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії;
• при остеомієліті курс лікування може тривати до 2 місяців;
• 7-14 днів - при всіх інших інфекціях;
• при інфекціях, спричинених стрептококами, лікування слід продовжити як мінімум 10 днів, щоб уникнути ризику розвитку ускладнень;
• при інфекціях, викликаних Chlamydia, курс лікування також має тривати не менше 10 днів.

Діти. При легеневих загостреннях, викликаних Pseudomonas aeruginosa, у дітей у віці 5-17 років з муковісцидозом легень тривалість лікування становить 10-14 днів.

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, у дітей у віці 1 року-17 років курс лікування становить 10-21 день.

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або будь-якого компонента препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане через клінічно значущих побічних ефектів (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов'язаних з підвищенням концентрації тизанідину в плазмі крові. Період вагітності та годування груддю.

Частота виникнення побічних реакцій наведена згідно з конвенцією meddra: дуже часто (1/10); часто (≥1 / 100, 1/10); іноді (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10000, 1/1000); дуже рідко (1/10000).

Інфекції та інвазії: рідко - кандидоз (оральний і вагінальний); дуже рідко - кандидоз шлунково-кишкового тракту.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: іноді - еозинофілія, лейкопенія; рідко - анемія, лейкопенія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко - гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю), пригнічення діяльності кісткового мозку (що загрожує життю).

Порушення з боку імунної системи: рідко - алергічні реакції, анафілактоїдна / анафілактична реакція, задишка, набряк гортані; дуже рідко - шок (анафілактична / анафілактоїдна реакція, що загрожують життю), сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, висип, свербіж.

Порушення обміну речовин: іноді - анорексія; рідко - гіперглікемія.

Порушення з боку центральної нервової системи: іноді - головний біль, запаморочення, безсоння, порушення смаку; рідко - парестезія, тремор, судоми, гіпестезія, сонливість, загострення симптомів міастенії гравіс; дуже рідко - судомні напади, підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення ходи, атаксія, гіпестезія, АГ, порушення нюху, мігрень, втрата смаку.

Психічні розлади: іноді - тривожність, сплутаність свідомості; рідко - галюцинації, депресія, порушення сну (кошмарні сновидіння); дуже рідко - психоз (іноді прогресуючий до стану, коли пацієнт може собі нашкодити), занепокоєння.

Порушення зору: дуже рідко - порушення зору, диплопія, порушення колірного сприйняття.

Порушення органів чуття: дуже рідко - шум у вухах, тимчасова глухота, стійкі порушення слуху.

Порушення з боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія, несвідомість, вазодилатація, артеріальна гіпотензія; дуже рідко - запалення кровоносних судин (точкові крововиливи, геморагічні пухирі, папули, кірки).

Порушення з боку дихальної системи: рідко - диспное (включаючи астматичні стани).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, діарея; іноді - блювота, диспепсія, метеоризм, біль у животі; рідко - утруднене ковтання, панкреатит; дуже рідко - псевдомембранозний коліт, що загрожує життю, з можливим летальним результатом.

Гепатобіліарні порушення: іноді - білірубінемія, швидкоминуще підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія; рідко - жовтяниця, холестатична жовтяниця, некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю); дуже рідко - гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - шкірний висип; іноді - свербіж, макулопапульозний висип, кропив'янка; рідко - реакції фоточутливості, поліморфна еритема (незначна), вузликова еритема; дуже рідко - синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), реактивна еритема.

Порушення кістково-м'язової системи: іноді - біль в суглобах; рідко - біль у м'язах, ураження суглобів (набряк суглобів), біль в кінцівках, біль у спині, міастенія; дуже рідко - судомні скорочення груп м'язів, запалення тканин сухожилля (переважно ахілового, включаючи тендосиновіт), частковий або повний розрив сухожилля (переважно ахілового).

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко - гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит.

Організм в цілому: іноді - слабкість (загальна слабкість, стомлюваність); рідко - біль у грудях, гіперемія, гарячка, набряк (периферичний, судинний, лицьовій).

Лабораторні показники: іноді - підвищення печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), порушення функції печінки, підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові; рідко - зміна значень протромбіну; дуже рідко - підвищення рівня амілази та ліпази.

Застосування у дітей. У дітей часто відзначають артропатию.

У разі гіперчутливості, яка може виникнути та після першого застосування препарату, лікування ципрофлоксацином слід припинити. ципрофлоксацин необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією і з захворюваннями центральної нервової системи в анамнезі, і тільки в тих випадках, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик розвитку побічних реакцій препарату з боку центральної нервової системи.

У деяких пацієнтів зареєстровані побічні реакції з боку центральної нервової системи після першого прийому ципрофлоксацину. Лікування слід припинити, якщо побічні реакції (депресія або психози) можуть бути небезпечними для самого пацієнта. З обережністю необхідно застосовувати при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю. При застосуванні ципрофлоксацину можлива поява кристалурії. Пацієнтам необхідно забезпечити прийом достатньої кількості рідини та уникати надмірного ощелачивания сечі. Лужна реакція сечі може сприяти утворенню сечових конкрементів. Пацієнти зі спадковим порушенням обміну речовин (в анамнезі) або недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази піддаються ризику появи гемолітичної реакції при застосуванні фторхінолонів, тому лікування ципрофлоксацином цим пацієнтам слід проводити з великою обережністю.

При застосуванні хінолонових антибіотиків можлива поява тендиніту (запалення ахіллового сухожилля), що призводить до розриву сухожиль. Таку реакцію особливо відзначають у пацієнтів похилого віку та у хворих, які одночасно приймали кортикостероїди. При появі перших ознак болю або запалення сухожиль слід негайно припинити застосування препарату.

Виникнення протягом і після лікування тяжкої і стійкої діареї може бути проявом тяжкого шлунково-кишкового захворювання (наприклад псевдомембранозного коліту з можливим летальним результатом), що вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати застосування відповідної терапії. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Можуть спостерігатися минуще підвищення активності трансаміназ, ЛФ або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

При застосуванні ципрофлоксацину можлива поява реакції фоточутливості, тому пацієнтам, які приймають Цітерал, слід уникати прямого впливу сонячних променів або УФ-опромінення. Лікування необхідно припинити при появі фоточутливості (наприклад опіки від сонця).

Можливе одержання помилкових результатів при проведенні лабораторних досліджень функції печінки у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин: наприклад тимчасове підвищення активності трансаміназ і ЛФ відзначається переважно у пацієнтів з попереднім порушенням функції печінки; може також відзначатися тимчасове підвищення рівня сечовини, креатиніну і білірубіну в сироватці крові (в поодиноких випадках виникає холестатична жовтяниця).

Застосування в період вагітності та годування груддю

Цітерал протипоказаний в період вагітності та годування груддю.

Діти. Ципрофлоксацин можна застосовувати у дітей як препарат другої і третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених Escherichia coli, а також у дітей у віці 5-17 років з муковісцидозом легень для лікування легеневих захворювань, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь через можливість розвитку побічних ефектів з боку суглобів та / або навколишніх тканин. Лікування дітей можливо тільки за переліченими вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину у дітей за іншими показаннями обмежений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Ципрофлоксацин у деяких пацієнтів може викликати побічні реакції, які можуть знизити швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, особливо в комбінації з алкоголем.

Одночасне застосування цітерала з препаратами заліза, фосфатсвязивающімі полімерами (наприклад севеламер), сукралфатом і антацидними засобами, які містять магній, алюміній, кальцій, і препаратами з великою буферною ємністю (наприклад антиретровірусні) знижує інтенсивність всмоктування ципрофлоксацину. в зв'язку з цим цітерал слід призначати за 1-2 години до або через 4 години після прийому зазначених препаратів. це обмеження не стосується класу блокаторів h2-рецепторів.

Деякі хінолони, включаючи та ципрофлоксацин, підвищують метаболізм кофеїну, що може призвести до зниження кліренсу кофеїну та подовженню його Т _½.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і пероральних антикоагулянтів (наприклад варфарину) може збільшити час кровотечі, тому рекомендується періодично контролювати протромбіновий час.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і нестероїдних протизапальних засобів (наприклад фенбуфену, виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може привести до підвищення ризику розвитку судом.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і глібенкламіду (для лікування цукрового діабету) може в деяких випадках потенціювати ефект глібенкламіду, знижувати рівень глюкози в крові, внаслідок чого посилити та викликати гіпоглікемію.

Одночасне застосування з пробенецидом може викликати зниження ниркового кліренсу ципрофлоксацину, що характеризується підвищеним рівнем ципрофлоксацину в плазмі крові.

Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину.

Після одночасного застосування циклоспорину і Цітерала відзначали збільшення вираженості побічних реакцій останнього.

При одночасному застосуванні фенітоїну з Цітералом підвищується ризик розвитку побічних реакцій фенітоїну.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату може потенційно привести до підвищення рівня препарату в плазмі крові. Внаслідок цього можливе підвищення ризику розвитку токсичних реакцій, викликаних метотрексатом, тому необхідно уважно стежити за станом здоров'я пацієнтів, що приймають метотрексат, коли показано одночасне застосування з Цітералом.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і теофіліну може викликати підвищення побічних реакцій теофіліну (нудота, блювота, тремор, відчуття серцебиття).

Пацієнти, які приймають клозапін, такрин, ропінірол або дулоксетин одночасно з Цітералом, повинні ретельно контролювати клінічні ознаки передозування, оскільки відзначали підвищення концентрації цих препаратів в крові.

Тизанідин не слід приймати одночасно з Цітералом, оскільки існує ризик вираженого зниження артеріального тиску, сонливості.

Слід уникати одночасного застосування з молочними продуктами, напоями (наприклад молоко, йогурт, збагачений кальцієм, апельсиновий сік) і Цітерала, оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися. Однак звичайна їжа, яка містить невелику кількість кальцію, істотно не впливає на абсорбцію ципрофлоксацину.

Коли ципрофлоксацин використовують для хірургічної профілактики, не рекомендується застосовувати опіум премедикацию або опіум премедикацию в комбінації з антіхолінергетікамі, оскільки знижується сироватковий рівень ципрофлоксацину і не може бути отримана відповідна захист при хірургічної операції. Застосування бензодіазепіну як премедикації одночасно з ципрофлоксацином не впливає на рівень ципрофлоксацину в плазмі крові.

Внаслідок гострого передозування при пероральному застосуванні, в серії випадків повідомлялося про оборотне токсичну дію на паренхіму нирок.

Тому в разі передозування, крім проведення звичайних дій, рекомендується також контролювати функцію нирок і призначати антациди, які містять магній і кальцій, для зниження абсорбції ципрофлоксацину.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (10%).

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка містить ципрофлоксацину 250 мг або 500 мг (у формі ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату 291,5 мг або 583 мг);

допоміжні речовини: желатин, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна;

оболонка: гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг: довгасті, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору;

таблетки по 500 мг: довгасті, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору з рискою з одного боку.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТX J01M A02.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії зумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть призвести, імовірніше, до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном антибіотикорезистентності.

Спектр антибактеріальної активності.

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні - від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг та 500 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкого кишечника.

Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками плазми крові незначний (20-30 %), знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний об'єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату у сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та у тканинах сечовидільного тракту, статевих органах (сеча, простата, ендометрій).

Метаболізм.

Були зафіксовані невисокі концентрації таких чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксацину (М3) та формілципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення.

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові осіб із нормальною нирковою функцією – приблизно 4-7 годин.

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год, а загальний кліренс - 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 год.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється у першу чергу трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти.

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. Не спостерігалося вікової залежності Cmax і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося. Значення знаходяться у межах норми, які було зафіксовано у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до групи пацієнтів та фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин.

Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

· Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень;

- бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;

- пневмонія.

· Хронічний гнійний отит середнього вуха.

· Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.

· Інфекції сечового тракту.

· Гонококовий уретрит і цервіцит.

· Орхоепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae.

· Запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

· Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).

· Інтраабдомінальні інфекції.

· Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинених грамнегативними бактеріями.

· Важкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

· Інфекції кісток та суглобів.

· Лікування інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.

· Профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.

· Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis.

· Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Діти

• Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі, спричинений синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).

• Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей, коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лише лікар, що має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або до будь-якого допомiжного компонента препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Формування хелатного комплексу.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламеру), сукральфатів або антацидів, а також препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2-рецепторів.

Харчові та молочні продукти.

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.

Тизанідин.

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»).

Метотрексат.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосуваня»).

Теофілін.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну у сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину.

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час та одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Ропінірол.

Одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і Сmax ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Клозапін.

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендуеться здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, що подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережностю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, у результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax і AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і лікарських засобів, що містять лідокаїн,

знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних препаратів.

Силденафіл.

Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно у 2 рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Пероральні цукрознижувальні засоби.

При супутньому призначенні ципрофлоксацину та пероральних антидіабетичних лікарських засобів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад глібенкламіду, глімепіриду), повідомлялося про гіпоглікемію, що пов’язана, вірогідно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Дулоксетин.

Одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби.

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) та певних нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові у цих пацієнтів.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції сечового тракту.

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацин резистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Застосування у людей грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тварина та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile.

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, що може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при застосуванні ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А і В, що сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам’ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, протягом 2-х місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, що не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність хірургічного втручання.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендацями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Лікування ципрофлоксацином дітей слід розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні випробування було включено дітей віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям віком

1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування застосувати не можна, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалося у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м’язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у літніх пацієнтів або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система.

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припиняти (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вживати заходів, необхідних у даній клінічній ситуації.

У пацієнтів, які приймали ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або у комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми нейропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитоку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади.

Застосування ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QTc, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QTc. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вроджений синдром подовженого QT, некореговані електролітні розлади, такі як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцеві захворювання, зокрема серцева недостатність, інфаркт міокарда або брадикардія).

Шлунково-кишковий тракт.

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцину, 4 x 250 мг/добу перорально). Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Гепатобіліарна система.

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів із попереднім ушкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цих пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. у такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат.

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Вагітність.

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у період вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю.

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати у період годування груддю.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю організму (організмів) – збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей ‒ згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування вищих доз ципрофлоксацину та одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози пацієнтам із порушеною нирковою функцією:

Пацієнтам із печінковою недостатністю немає необхідності у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину дітям із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводилися.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати необхідною кількістю рідини. Їх можна приймати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом із молочними продуктами (наприклад з молоком, йогуртом) або фруктовими соками із додаванням мінералів (наприклад з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний приймати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію із внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лише лікар із досвідом ведення дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у молодих тварин.

Лікування ципрофлоксацином дітей потрібно розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищена втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендований моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і при необхідності-підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат як нудота та діарея.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин наведено нижче.

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко з можливою летальністю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіперглікемія.

Психічні розлади: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості і дезорієнтація, тривожність, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації, психотичні реакції (див. розділ «особливості застосування»).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку, парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, периферична невропатія та поліневропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: порушення зору, порушення кольорового сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

Патологія серця: тахікардія, шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes)*.

Судинні розлади: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан, васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

Шлунково-кишкові розлади: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм, панкреатит.

Патологія гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (ці дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яко загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»), петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії, міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів, м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожилок (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення: астенія, гарячка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази.

*Ці реакції спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Також були зареєстровані такі побічні реакції на препарат як алергічний набряк, зменшення апетиту і кількості їжі, що вживається, гіпоглікемія, порушення поведінки, суїцидальні думки, спроба самогубства, гіперестезія, пухирці, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, нездужання, порушення ходи, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, тимчасове порушення функції печінки, біль, відчуття серцебиття, тріпотіння передсердь, шлуночкові ектопії, артеріальна гіпертензія, стенокардія, інфаркт міокарда, зупинка серця, тромбоз судин головного мозку, флебіт, безсоння, маніакальна реакція, атаксія, летаргія, сонливість, слабкість, нездужання, фобія, деперсоналізація, болючість слизової оболонки порожнини рота, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, дисфагія, перфорація кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, лімфаденопатія, збільшення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, порушення сечовипускання, уретральна кровотеча, вагініт, ацидоз, біль у грудних залозах, носова кровотеча, набряк легень або гортані, гикавка, кровохаркання, бронхоспазм, легенева емболія, фототоксичні реакції, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон’юнктиви, рук; шкірний кандидоз, гіперпігментація, пітливість, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія.

Також були зареєстровані такі побічні реакції на ципрофлоксацин: ажитація, ексфоліативний дерматит, еритема, гіперестезія, гіпертонія, метгемоглобінемія, збільшення міжнародного нормалізованого відношення, у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, кандидоз (оральний, шлунково-кишковий, вагінальний), міастенія, ністагм, полінейропатія, гіперкаліємія, зміни протромбінового часу, психоз; збільшення рівня тригліцеридів, гаммаглутамілтрансферази крові, сечової кислоти; зменшення рівня гемоглобіну; геморагічний діатез, збільшення рівня моноцитів, лейкоцитоз, циліндрурія.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці картонній.

За рецептом.

Алкалоїд АД-Скоп’є.

Адреса

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Північна Македонія.