Саграда

Cаграда — антитромботичний препарат. Інгібітори агрегації тромбоцитів, за винятком гепарину. Прасугрель.

Саграда – антиагрегантний препарат на основі прасугрелю (10 мг у таблетках), який метаболізується за участю CYP (ізоферментів CYP3A4 та CYP2B6) в активний метаболіт, що інгібує рецептори P2Y12 на тромбоцитах. Для чого таблетки Саграда: профілактика атеротромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі (АКШ) у пацієнтів, які зазнали черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ), у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, а також у осіб з нестабільною стенокардією або інфарктом 38 де зниження серцево-судинних подій досягало 19%, хоча з підвищеним ризиком летальних кровотеч (2,1% vs 1,3% в плацебо-групі).

Фармакокінетика
Прасугрель є проліками та швидко метаболізується in vivo до активних та неактивних метаболітів. Площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час" (AUC) характеризується середньою та низькою варіабельністю всередині популяції (27%) та у окремого пацієнта (19%). Фармакокінетичні параметри прасугрелю схожі у здорових добровольців, пацієнтів із стабільним перебігом атеросклеротичного процесу та пацієнтів, які перенесли ЧКВ.
Всмоктування
При прийомі внутрішньо прасугрель швидко всмоктується та метаболізується. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) активного метаболіту в сироватці крові досягається приблизно через 0,5 години після прийому. AUC активного метаболіту збільшується прямо пропорційно до терапевтичної дози препарату.
У здорових добровольців жирна та висококалорійна їжа не впливає на AUC активного метаболіту, але Сmax зменшується на 49%, а Тmах збільшується від 0,5 до 1,5 години. У ході дослідження TRITON прасугрель приймали без урахування їжі. Таким чином, прасугрель можна приймати незалежно від їди, проте прийом навантажувальної дози препарату натщесерце може забезпечувати швидший початок дії (див. Спосіб застосування та дози).
Розподіл
Зв'язування активного метаболіту прасугрелю із сироватковим альбуміном людини становить 98%.
Метаболізм
Прасугрель не визначається в плазмі після прийому внутрішньо. Прасугрель швидко гідролізується в кишечнику на тіолактон, який потім перетворюється на активний метаболіт, в основному, ізоферментами цитохрому Р450, такими як CYP3A4 та CYP2B6, та меншою мірою ізоферментами CYP2C9 та CYP2C19. Активний метаболіт перетворюється на два неактивні метаболіти шляхом S-метилювання або кон'югації з цистеїном.
У здорових добровольців, пацієнтів зі стабільним перебігом атеросклеротичного процесу та пацієнтів з глюкокортикостероїдами, які приймали прасугрель, не виявлено впливу генетичних варіацій ізоферментів CYP2B6, CYP2C9, CYP2C19 або CYP3A5 на фармакокінетичні параметри прасугрелю.
Висновок
Приблизно 68% прасугрелю виводиться із сечею та приблизно 27% з калом у вигляді неактивних метаболітів. Період напіввиведення (Т1/2) активного метаболіту становить приблизно 7,4 години (інтервал від 2 до 15 годин).

Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Проведене дослідження показує, що у здорових добровольців віком від 20 до 80 років фармакокінетика прасугрелю або інгібування агрегації тромбоцитів не залежить від віку пацієнтів. AUC активного метаболіту на 19% вище у літніх пацієнтів (вік від 75 років) порівняно з пацієнтами віком до 75 років. Прасугрель слід з обережністю застосовувати пацієнтам віком від 75 років через потенційний ризик кровотечі в цій популяції (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільним перебігом атеросклеротичного процесу показник AUC активного метаболіту у пацієнтів віком від 75 років при прийомі 5 мг прасугрелю був приблизно вдвічі меншим, ніж у пацієнтів віком від 65 років, які приймали 10 мг прасугрелю, при цьому у пацієнтів, які приймали 5 мг прасугрелю, знижувалась його антиагрегантна дія.
Печінкова недостатність. Для пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за шкалою Чайлда-П'ю) корекція дози не потрібна. Фармакокінетика прасугрелю та його пригнічуюча дія на агрегацію тромбоцитів подібні у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності та здорових добровольців. Фармакокінетика та фармакодинаміка прасугрелю у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалися. Прийом прасугрелю таким пацієнтам протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").
Ниркова недостатність. Для пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (ТНН), корекція дози не потрібна. Фармакокінетика прасугрелю та його пригнічуюча дія на агрегацію тромбоцитів подібні у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 30–50 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) та у здорових добровольців. Інгібування агрегації тромбоцитів, викликане прасугрелем, також можна було порівняти у пацієнтів з ТНН, які потребують проведення гемодіалізу, та у здорових добровольців, незважаючи на те, що у пацієнтів з ТНН Сmax та AUC активного метаболіту зменшувалися на 51% та 42% відповідно.
Маса тіла. AUC активного метаболіту прасугрелю приблизно на 30–40% більше у здорових добровольців та пацієнтів з масою тіла менше 60 кг порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 60 кг. З обережністю слід застосовувати прасугрель пацієнтам з масою тіла менше 60 кг через потенційний ризик кровотечі в цій популяції (див. розділ «Особливості застосування»). У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільним атеросклерозом середня AUC активного метаболіту у пацієнтів з масою тіла менше 60 кг, які приймали 5 мг прасугрелю, була на 38 % нижчою, ніж у пацієнтів з масою тіла ≥ 60 кг, які приймали 10 мг прасугрелю, при цьому антиагрегантний ефект при дозі 5 мг прасугрелю був аналогічним такому при дозі 10 мг прасугрелю.
Етнічна приналежність. У клінічних фармакологічних дослідженнях AUC активного метаболіту (з урахуванням маси тіла) приблизно на 19% вище у осіб монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси. Відмінностей між особами китайської, японської та корейської національності виявлено не було. У представників негроїдної раси та осіб латиноамериканського походження експозиція можна порівняти з такою в осіб європеоїдної раси. Корекція дози з урахуванням етнічної приналежності не потрібна.
Підлога. У здорових добровольців та пацієнтів параметри фармакокінетики прасугрелю не відрізняються у чоловіків та жінок.
Діти та підлітки віком до 18 років. Фармакокінетика та фармакодинаміка прасугрелю у дітей та підлітків не вивчалися (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Купити Саграда можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Прасугрель у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) показаний для запобігання атеротромботичних подій у дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом, тобто нестабільна стенокардія (НС), інфаркт міокарда без підйому сегмента ST (ІМ БП ST) або інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST (ІМ ЗП ST), яким проводиться первинне або відстрочене черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ).

Лікарський засіб Саграда® 10 мг застосовується дорослим з масою тіла більше 60 кг та віком до 75 років.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
• Активна кровотеча.
• Інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА) в анамнезі.
• Тяжка печінкова недостатність (клас С за Чайлдом-П’ю).

Безпека у пацієнтів із гострим коронарним синдромом, які перенесли ЧКВ, була оцінена в одному контрольованому клопідогрелем дослідженні (TRITON), в якому 6741 пацієнт отримував прасугрель (60 мг навантажувальної дози та 10 мг 1 раз на добу підтримуючої дозі) в середньому протягом 14,5 місяців (5802 пацієнти лікувалися більше 6 місяців, 4136 пацієнтів лікувалися більше 1 року). Частота відміни досліджуваного препарату через небажані явища склала 7,2% для прасугрелю і 6,3% для клопідогрелю. Кровотеча була найпоширенішою побічною реакцією для обох препаратів, що призвело до припинення прийому препарату (2,5% для прасугрелю і 1,4% для клопідогрелю).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження на тваринах не виявили прямого негативного впливу на перебіг вагітності, ембріональний або постнатальний розвиток. Прасугрель можна призначати під час вагітності, тільки якщо потенційна користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода.

Невідомо, чи виділяється прасугрель у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали виведення з організму прасугрелю у грудне молоко. У період грудного вигодовування застосування препарату не рекомендовано.

Діти

Безпеку і ефективність застосування прасугрелю у дітей молодше 18 років не встановлено.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не встановлено впливу прасугреля на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Варфарін. Одночасне застосування прасугрелю з похідними кумарину, крім варфарину, не вивчалося. Через потенційно підвищений ризик кровотеч варфарин (або інші похідні кумарину) та прасугрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Взаємодія з НПЗЗ (тривале застосування) не вивчалася. Через потенційно підвищений ризик кровотеч НПЗЗ (тривале застосування), включаючи інгібітори ЦОГ-2, та прасугрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).
Прасугрель може застосовуватися одночасно з лікарськими засобами, що метаболізуються ферментами цитохрому Р450 (включаючи статини), або з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами ферментів Р450. Прасугрель також можна застосовувати одночасно з АСК, гепарином, дигоксином та лікарськими засобами, що підвищують рН шлунка, включаючи блокатори протонної помпи та блокатори Н2-рецепторів. Хоча прасугрель і не вивчався в дослідженнях специфічних взаємодій, у 3-й фазі клінічних випробувань його вводили спільно з низькомолекулярними гепаринами, бівалірудином та інгібіторами GP IIb/IIIa (інформація про тип інгібітора GP IIb/IIIa, що використовується, відсутня).
Вплив інших лікарських засобів на прасугрель
АСУ. Прасугрель слід приймати разом із АСУ. Хоча при фармакодинамічній взаємодії з АСК можливий підвищений ризик кровотечі, ефективність та безпека застосування прасугрелю продемонстрована у пацієнтів, які приймали прасугрель спільно з АСК.
Гепарин. Одноразове введення болюсної дози нефракціонованого гепарину (100 ОД/кг) суттєво не змінює опосередковане прасугрелем інгібування агрегації тромбоцитів. Також прасугрель суттєво не змінює впливу гепарину на коагуляцію. Таким чином, обидва лікарські засоби можна застосовувати спільно. Підвищений ризик розвитку кровотечі можливий при одночасному застосуванні прасугрелю з гепарином.
Статини. Аторвастатин (80 мг на добу) не змінював фармакокінетику прасугрелю та опосередкованого прасугрелем інгібування агрегації тромбоцитів. Отже, не передбачається вплив статинів, що є субстратами CYP3A, на фармакокінетику прасугрелю або опосередковане інгібування прасугрелем агрегації тромбоцитів.
Лікарські засоби, що підвищують рН шлунка. Щоденне сумісне застосування ранитидину (блокатор H2-рецепторів) або лансопразолу (блокатор протонної помпи) не змінювало AUC та Tmax активного метаболіту прасугрелю, але знижувало Cmax на 14% та 29% відповідно. У фазі 3 клінічного дослідження прасугрель вводили незалежно від спільного введення блокатора насоса протонного або блокатора H2-рецептора. Введення навантажувальної дози прасугрелю 60 мг без одночасного застосування блокаторів протонної помпи може забезпечити найшвидший початок дії.
Інгібітори CYP3A. Кетоконазол (400 мг/добу), селективний та потужний інгібітор CYP3A4 та CYP3A5, не впливав на опосередковане прасугрелем інгібування агрегації тромбоцитів або AUC та Tmax активного метаболіту прасугрелю, але зменшував Cmax на 34% до 46. Отже, інгібітори CYP3A, такі як протигрибкові препарати, похідні азолу, інгібітори протеази ВІЛ, кларитроміцин, телітроміцин, верапаміл, дилтіазем, індинавір, ципрофлоксацин і грейпфрутовий сік, не повинні суттєво впливати.
Індуктори цитохрому P450 Рифампіцин (600 мг на добу), потужний індуктор CYP3A та CYP2B6 та індуктор CYP2C9, CYP2C19 та CYP2C8 істотно не змінює фармакокінетику прасугрелю. Отже, відомі індуктори CYP3A, такі як рифампіцин, карбамазепін та інші індуктори цитохромів P450, як очікується, не будуть істотно впливати на фармакокінетику активного метаболіту.
Морфін та інші опіоїди. Затримка та зниження дії пероральних інгібіторів P2Y12, включаючи прасугрель та його активний метаболіт, спостерігається у пацієнтів з кортикостероїдами, які отримували морфін. Ця взаємодія може бути пов'язана зі зниженням моторики шлунково-кишкового тракту і може стосуватися інших опіоїдів. Клінічна значимість невідома, але доступні дані вказують на можливість зниження ефективності прасугрелю при сумісному застосуванні з морфіном. Для пацієнтів з глюкокортикостероїдами, яким необхідне призначення морфіну і у яких швидке інгібування P2Y12 вважається критичним, слід розглянути застосування парентерального інгібітору P2Y12.
Вплив прасугрелю на інші лікарські засоби
Дігоксин. Прасугрель не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину.
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2C9. Прасугрель не пригнічує CYP2C9, оскільки він не впливав на фармакокінетику S-варфарину. Через потенційно підвищений ризик кровотечі варфарин та прасугрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми: можливе збільшення часу кровотечі та пов’язані з цим ускладнення.

Лікування: інформації щодо оборотності фармакологічного ефекту прасугрелю немає, проте, якщо потрібне термінове зменшення часу кровотечі, може бути проведено переливання тромбоцитарної маси та/або інших препаратів крові.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25˚С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.