Пангастро

Пангастро — це медикамент для лікування захворювань, пов’язаних із підвищеною кислотністю, — гастроезофагеального рефлюксу, а також виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Препарат належить до інгібіторів протонної помпи. Виробник — компанія «Сандоз» (Sandoz), Словенія.

Діюча речовина — пантопразол.

На фармацевтичному ринку України ліки можна зустріти в таких формах:

• Пангастро таблетки 40 мг № 14;
• Пангастро таблетки 20 мг № 28;
• Пангастро флакон пор. д/р-ну д/ін. 40 мг № 5;
• Пангастро флакон пор. д/р-ну д/ін. 40 мг № 1.

Купити Пангастро можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за актуальними цінами.

Інгібітори протонної помпи. Код АТС А02В С02.

Пантопразол є заміщеним бензимидазолом, який інгібує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічного впливу на протонну помпу парієтальних клітин шлунка.

Характеристики для спеціальних груп пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (у тому числі пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі) зменшення дози пантопразолу не потрібне. Як і здорових добровольців, період напіввиведення у цих пацієнтів короткий. Незначна кількість пантопразолу діалізується. Незважаючи на те, що період напіввиведення основного метаболіту дещо зростає (2-3 години), він швидко виводиться і завдяки цьому не накопичується.

Рівень гастрину натщесерце на тлі прийому пантопразолу зростає. При короткочасному застосуванні здебільшого вбирається у верхню межу норми. При тривалому лікуванні рівень гастрину здебільшого зростає вдвічі. Надмірне зростання, втім, спостерігалося лише в окремих випадках.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Пантопразол всмоктується швидко, а максимальна концентрація в плазмі крові досягається після одноразового перорального прийому дози 20 мг. В середньому через 2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці крові на рівні близько 1-1,5 мкг/мл; концентрація залишається постійною після багаторазового прийому.

Тривалість періоду кінцевого напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Спостерігалося кілька випадків уповільненого виведення речовини з організму. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами в парієтальних клітинах тривалість періоду напіввиведення не корелює з тривалістю дії (пригнічення секреції кислоти), яка набагато більша.

Фармакокінетичні характеристики не змінюються при одноразовому або багаторазовому застосуванні. При прийомі дозами від 10 до 80 мг кінетичні характеристики пантопразолу в плазмі крові змінюються лінійно як після перорального прийому, так і після введення.

Пангастро у вигляді таблеток та порошку для ін’єкцій призначають при:

• рефлюкс-езофагіті, виразковій хворобі шлунка чи дванадцятипалої кишки;
• синдромі Золлінгера — Еллісона та інших випадках патологічної гіперсекреції;
• у комплексній терапії з антибіотиками пацієнтам з ерадикацією Helicobacter pylori (асоційовані виразки дванадцятипалої кишки та шлунка).

Лікарський засіб не призначають при гіперчутливості до компонентів у складі, зокрема до похідних бензимідазолу. Доцільність застосування препарату при гастриті дізнавайтеся у лікаря.

Активний компонент пантопразолу може знижувати абсорбцію медикаментів, у яких від pH шлункового соку залежить біодоступність.

При спільному використанні Пангастро з варфарином і фенпрокумоном не було встановлено жодної взаємодії.

Препарати проти ВІЛ (атазанавір). Спільне застосування ІПП з атазанавіром та іншими препаратами проти ВІЛ, абсорбція яких залежить від рН, може призводити до суттєвого зниження біодоступності останніх та впливати на їх ефективність. Тому спільне застосування ІПП з атазанавіром не рекомендується.

Якщо спільного застосування інгібіторів протеази ВІЛ з ІПП не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Може виникнути потреба у корекції дози інгібіторів протеази ВІЛ.

Розглянемо, при яких станах організму медикамент не варто приймати чи слід приймати з обережністю.

Пацієнтам, які потребують тривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП у комбінації з дигоксином або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно проводити вимірювання рівня магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Злоякісні новоутворення шлунка

Злоякісність необхідно встановити, оскільки застосування Пангастро може маскувати її симптоми та відтермінувати своєчасне встановлення правильного діагнозу.

Печінкова недостатність

Людям із порушенням роботи печінки рекомендований контроль рівня печінкових ферментів. Якщо їх рівень зростає, прийом препарату скасовують.

Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту

Інгібітори протонної помпи можуть збільшувати кількість бактерій у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Терапія препаратом Пангастро може спровокувати прояв інфекцій.

Гіпомагніємія

Випадки гіпомагніємії були виявлені при тривалому застосуванні Пангастро не менш ніж 3 місяці, переважно протягом 1 року.

Симптоми гіпомагніємії: шлуночкова аритмія, запаморочення, тетанія, судоми, делірій, втома.

Симптоми поступово зникають після припинення прийому препарату та при призначенні препаратів магнію.

Натрій

Пангастро у формі порошку д/ін. містить у складі менш ніж 1 ммоль натрію — 23 мг. У такому разі препарат можна вважати безнатрієвим.

Переломи кісток

Терапія Пангастро тривалістю понад 1 рік, переважно в пацієнтів похилого віку, збільшує ризик виникнення перелому стегна, хребта, зап’ястя.

Особам із ризиком розвитку остеопорозу необхідно застосовувати препарати кальцію та вітамін D у достатній кількості.

Інші взаємодії.

Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму — деметилювання за допомогою CYP 2C19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окислення ферментом CYP 3A4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін, фенпрокумон, та оральними контрацептивами, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Якщо потрібне вимірювання показників хромограніну А, терапію Пангастро необхідно припинити мінімум за 5 днів до початку дослідження, оскільки підвищення рівня хромограніну А може завадити в разі діагностики нейроендокринних пухлин.

Вагітним і під час годування груддю

Вагітним жінкам Пангастро не призначають, оскільки існує ризик репродуктивної токсичності. У період годування груддю лікар повинен врахувати співвідношення ризик/користь.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Можливе посилення побічних ефектів, таких як тимчасова втрата зору чи запаморочення. На час прийому препарату слід утриматися від керування автомобілем.

Взаємодія з алкоголем

Алкоголь не взаємодіє безпосередньо з пантопразолом, але він може створювати більше кислоти, ніж зазвичай, — саме це ліки мають виправити.

Дорослим таблетки Пангастро призначають за 1 годину до вживання їжі, препарат запивають достатнім обсягом води, не подрібнюючи та не розжовуючи.

Рекомендована доза Пангастро 20 мг для дорослих і дітей від 12 років при лікуванні рефлюксу-езофагіту — 1 таб./добу. Печія проходить зазвичай через 2–4 тижні після початку терапії. Якщо цього періоду недостатньо, лікування слід продовжувати наступні 4 тижні.

Для профілактики рефлюксу-езофагіту Пангастро призначають у дозі 20 мг/добу, у разі загострення дозу підвищують до 40 мг/добу. Коли рецидив усунутий, дозу знижують до 20 мг на добу.

Таблетки Пангастро 40 мг застосовують у дозі 40 мг/добу. Якщо потрібно, дозу подвоюють.

Прийом Пангастро 40 з метою ерадикації H. pylori здійснюється в комбінації з антибіотиками за такими схемами:

• Пангастро 40 мг 2 р/добу + кларитроміцин 500 мг 2 р/добу + амоксицилін 1 г 2 р/добу;
• Пангастро 40 мг 2 р/добу + 500 мг тинідазолу чи метронідазолу 2 р/добу + 250–500 мг кларитроміцину 2 р/добу;
• Пангастро 40 мг 2 р/добу + 500 мг метронідазолу чи тинідазолу 2 р/добу + 1 г амоксициліну 2 р/добу.

Тривалість такого лікування становить 7 днів та може бути збільшена ще на 7 днів.

Інструкція до Пангастро повідомляє, що препарат у вигляді ін’єкцій призначається в разі, якщо пероральне застосування неможливе.

Для лікування виразки дванадцятипалої кишки та шлунка та в разі рефлюксу-езофагіту препарат призначається в дозі 40 мг 1 р/добу внутрішньовенно.

При синдромі Золлінгера — Еллісона початкова доза становить 80 мг/добу. Якщо потрібно, то дозування або знижують, або підвищують. Дозу понад 80 мг на добу ділять на 2 прийоми. Можливе збільшення дозування до 160 мг/добу, але на час, потрібний для контролю секреції кислоти.

Курс внутрішньовенного лікування становить до 7 днів.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнтам з порушеннями функції нирок не слід застосовувати препарат ПанГастро для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії, оскільки досі немає даних щодо ефективності та безпеки такого застосування.

Дітям

Пангастро не призначають дітям віком до 12 років.

Люди похилого віку

Особам пенсійного віку корекція дози не потрібна.

Виникнення побічних реакцій спостерігалося у близько 5% пацієнтів.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто ( > 1/100), часто ( > 1/100 і < 1/10), нечасто ( > 1/1000 і < 1/100), рідко ( > 1/10000 і < 1/1000), дуже невідома (частота не визначена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко агранулоцитоз. Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи . Рідко: реакція гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок). Метаболізм і порушення обміну речовин. Рідко: гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестерин); конфігурації маси тіла. Частота невідома: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія 1 у зв'язку з гіпомагніємією, гіпокаліємія.

З боку психіки. Нечасто: розлади сну. Рідко депресія (з ускладненнями). Дуже рідко: дезорієнтація (з ускладненнями). Частота невідома: галюцинації; сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до даних розладів, а також загострення цих симптомів при їх наявності).

З боку нервової системи. Нечасто: головний біль, запаморочення. Рідко: розлади смаку. Частота невідома: парестезія.

З боку органів зору. Рідко: порушення зору/затемнення.

З боку травного тракту. Часто: фундальні залозисті поліпи шлунка. Нечасто: діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт. Невідомо: мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи. Нечасто підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ). Рідко: підвищення рівня білірубіну. Частота невідома: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: шкірний висип, екзантема, свербіж. Рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), мультиформна еритема, фоточутливість, реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).

Раптове виникнення кропив'янки вказує на алергічну реакцію на амоксицилін і вимагає негайного припинення терапії. Частота невідома: підгострий шкірний червоний вовчак.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини. Нечасто: перелом стегна, зап'ястя або хребта. Рідко: артралгія, міалгія. Частота невідома: м'язовий спазм , як наслідок порушення електролітного балансу.

З боку нирок і сечовидільної системи. Частота невідома: тубуло-інтерстиціальний нефрит (з можливим прогресуванням до ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Рідко: гінекомастія.

Загальні порушення. Нечасто: астенія, втома, нездужання. Рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.

Симптоми передозування невідомі.

При тривалій терапії препарат може порушувати роботу репродуктивної системи й викликати гінекомастію та імпотенцію.

Прояви передозування не зареєстровані. Препарат, введений внутрішньовенно об’ємом 240 мг протягом 2 хвилин, добре переноситься пацієнтами. У разі появи симптомів інтоксикації необхідно звернутися до лікаря та провести симптоматичну чи підтримувальну терапію.

Таблетки придатні до вживання протягом 3 років від дати випуску. Після закінчення цього терміну приймати їх не можна.

Флакон — 24 місяці.

Термін застосування готового розчину — 12 годин.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару

У недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 градусів.

Таблетки упаковані в картонну пачку по 1/2 блістера, загальна кількість таблеток — 14 або 28.

Флакони № 1, 5, 10 у картонній пачці.

Для придбання лікарського засобу Пангастро потрібен рецепт лікаря. Пацієнти можуть побачити вартість медикаменту, прочитати реальні відгуки, а також порівняти із цінами аналогів та оформити купівлю віддалено через сайт інтернет-сервісу apteka911.ua, а забрати — у найближчій аптеці партнерської мережі.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

У яких випадках призначають Пангастро?

Пангастро призначають при: рефлюкс-езофагіті, виразковій хворобі шлунка чи дванадцятипалої кишки; синдромі Золлінгера — Еллісона та інших випадках патологічної гіперсекреції; у комплексній терапії з антибіотиками пацієнтам з ерадикацією Helicobacter pylori.

Як приймати таблетки Пангастро?

Таблетки Пангастро слід приймати за 1 годину до вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю води, не подрібнюючи й не розжовуючи.

Рекомендована доза — 1 таблетка препарату Пангастро на добу.

Що краще — Омез або Пангастро?

При порівнянні препаратів Омез та Пангастро було виявлено, що Пангастро має більш високу ефективність та безпеку, але Омез вирізняється меншою кількістю протипоказань.

Скільки днів можна приймати Пангастро?

Курс терапії призначає лікар індивідуально для кожного пацієнта. При виразці шлунка — приблизно до 4 тижнів.