Нейромідин

Нейромідин належить до категорії препаратів для нервової системи. Його застосування поліпшує провідність імпульсів і сприяє кращій координації між різними відділами. Ліки відновлюють нервово-м'язову передачу, порушену в результаті травм, токсичних отруєнь, захворювань ЦНС, поліпшують пам'ять, допомагають пом’якшити симптоми вікових змін.

Активний компонент препарату — іпідакрин.

Препарат випускають у 2 лікарських формах: таблетки Нейромідин та розчин для ін'єкцій. Ампули Нейромідин відрізняються кількістю діючої речовини: 5 і 15 мг.

Активний компонент діє у 2 напрямах:

• блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м’язових клітин;
• оборотне інгібування холінестерази в синапсах.

Фармакодинаміка зумовлює дію медіаторів (адреналін, серотонін, окситоцин та ін.) на гладкі м'язи. Блокада калієвої проникності мембрани призводить перш за все до продовження реполяризаційної фази потенціалу дії збудженої мембрани і підвищення активності пресинаптичного аксону. Це призводить до збільшення входу іонів кальцію у пресинаптичну терміналь, що, у свою чергу, призводить до збільшення викиду медіатору у пресинаптичну щілину у всіх синапсах. Підвищення концентрації медіатору у синаптичній щілині сприяє сильнішій стимуляції постсинаптичної клітини внаслідок медіатор-рецепторної взаємодії. У холінергичних синапсах інгібування холінестерази стає причиною ще більшого накопичення нейромедіатору в синаптичній щілині і посилення функціональної активності постсинаптичної клітини (скорочення, проведення збудження).

Фармакокінетика. Після прийому препарат швидко всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація активної речовини досягається у плазмі крові через 1 годину після прийому. Із крові Нейромідин® швидко надходить у тканини, і в стадії стабілізації у сироватці крові виявляється тільки 2 % препарату, період напівелімінації у фазі розподілу – 40 хвилин. 40-50 % активної речовини зв'язуються з білками плазми крові. Нейромідин® абсорбується переважно із дванадцятипалої кишки, трохи менше із тонкої і клубової кишок, тільки 3 % дози всмоктується у шлунку. Елімінація препарату Нейромідин з організму здійснюється за рахунок поєднання ниркових і позаниркових механізмів (біотрансформація, секреція з жовчю), при цьому переважає секреція з сечею. Тільки 3,7 % Нейромідину виділяється з сечею у незміненому вигляді, що свідчить про швидкий метаболізм препарату в організмі.

Лікарський препарат:

• поліпшує провідність імпульсів;
• активізує скорочення гладких м'язів;
• поліпшує пам'ять у довгостроковій перспективі;
• має легкий седативний та анальгезуючий ефект;
• усуває аритмію.

Хвороби, для лікування яких використовують Нейромідин:

• нейропатія, неврит;
• міастенічний синдром;
• парез;
• бульбарний параліч;
• у комплексній терапії розсіяного склерозу та інших форм демієлінізуючих захворювань нервової системи;
• хвороба Альцгеймера;
• деменція;
• затримка розумового розвитку в дітей;
• відновлення рухової функції після інсульту та черепно-мозкових травм;
• атонія кишечника.

Протипоказання до застосування лікарського засобу, якщо у пацієнта виявлено:

• вестибулярні розлади;
• епілепсія;
• виразка шлунка або дванадцятипалої кишки;
• брадикардія;
• стенокардія;
• непрохідність кишечника;
• бронхіальна астма;
• алергія на компоненти.

У якості допоміжного компонента для таблеток використовують лактозу. Пацієнтам із непереносимістю лактози рекомендують ін'єкції.

Незважаючи на те, що препарат не має ембріотоксичної дії, його застосування під час вагітності заборонено. Діюча речовина препарату впливає на тонус матки й може спровокувати викидень або передчасні пологи. Властивості Нейромідину використовують для стимуляції переймів під час слабкої пологової діяльності.

Які можливі побічні реакції? Прийом препарату може призводити до:

• Порушення з боку серцевої діяльності: часто – підсилене серцебиття, брадикардія.
• Порушення з боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль, сонливість (при прийомі високих доз).
• Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – підсилене відділення секрету бронхів, бронхоспазм.
• Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:часто – підсиленеслиновиділення, нудота; нечасто – при застосуванні високих доз – блювання, рідко – діарея, біль в епігастрії.
• Порушення з боку печінки: частота невідома – жовтяниця.
• Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підсилене потовиділення; нечасто алергічні реакції, у тому числі, висипання, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
• Порушення з боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки.
• Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м’язові судоми (при застосуванні високих доз).Порушення з боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості (включаючи алергічний дерматит, анафілактичний шок, астму, токсичний епідермальний некроліз, еритему, кропив’янку, дихання зі свистом, набряк гортані, висип на місці ін’єкції).
• Загальні порушення та реакції в місці введення: нечасто – слабкість (при застосуванні високих доз).

У разі появи неприємних симптомів рекомендують знизити дозу або припинити лікування на 1–2 дні.

Побічні ефекти можуть посилюватися від вживання алкоголю.

Курс лікування визначається індивідуально. Як правило, дозування варіюється від 1 до 5 таблеток на день. Тривалість терапії залежить від діагнозу і стану пацієнта.

Ін'єкції роблять 1–2 рази на день. За першої можливості пацієнтів переводять на таблетки.

Препарат показаний дітям, починаючи з 12 років. Для лікування використовують Нейромідин в таблетках. Рекомендована доза — 1 таблетка 2–3 рази на день. Ін'єкції дітям протипоказані.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.