Ліксарит

Фармакодинаміка

Флекаїніду ацетат - антиаритмічний засіб класу ІС, призначений для лікування загрозливого життя симптоматичної шлуночкової аритмії та суправентрикулярної аритмії тяжкого ступеня.
За електрофізіологічними властивостями флекаїнід є місцевим знеболюючим засобом (клас ІВ). Протиаритмічні дії. Це місцевий анестетик амідного типу, структурно близький до прокаїнаміду та енкаїніду, оскільки зазначені речовини також є похідними бензаміду.

Флекаїнід, як сполука класу ІС, має три основні властивості: виражене пригнічення швидких натрієвих каналів серця; повільний початок дії та зміщені кінетичні характеристики гальмування натрієвих каналів (що є наслідком повільного зв'язування та відокремлення від натрієвих каналів) диференційований вплив кошту на тривалість зміни біоелектричного потенціалу м'язів шлуночків та волокна Пуркіньє, а саме: відсутність впливу на перші та значне скорочення тривалості зміни . Така комбінація властивостей забезпечує значне зниження провідності волокон, деполяризація яких залежить від швидких натрієвих каналів при помірному зростанні ефективного рефрактерного періоду, про що свідчать результати досліджень із застосуванням ізольованих серцевих тканин. Зазначеними електрофізіологічними властивостями флекаїніду ацетату обумовлена можливість збільшення інтервалів PR та QRS на ЕКГ. У дуже високій концентрації флекаїнід викликає слабке пригнічення повільних каналів міокарда. Цей вплив асоціюється із негативним інотропним ефектом.

Фармакокінетика

Флекаїнід при пероральному прийомі абсорбується майже повністю і не зазнає активного метаболічного перетворення першого проходження. Згідно з наявною інформацією, біодоступність флекаїніду у формі ацетату становить приблизно 90%. Діапазон терапевтичної концентрації у плазмі крові становить від 200 до 100 нг/мл. При внутрішньовенному введенні середня тривалість періоду до досягнення максимальної концентрації у сироватці крові становить 0,67 години, а середній показник біологічної доступності – 98% порівняно з 1:00 та 78% відповідно при отриманні засобу у формі розчину для прийому внутрішньо та 4:00 та 81% відповідно - у формі таблеток. Приблизно 40 % флекаїніду зв'язується з білками плазми.

Флекаїнід проникає через плаценту та екскретується у грудне молоко.

Флекаїнід відчуває активного метаболічного перетворення (залежного від генетичного поліморфізму), двома головними метаболітами мета-О-деалкілування флекаїнід і мета-О-деалкілування лактам флекаїніду, обидва метаболіти є відносно активними. Метаболічне перетворення відбувається за участю ферменту системи цитохрому Р450, а саме ферменту CYP2D6 та асоційоване з генетичним поліморфізмом.
Флекаїнід виводиться переважно із сечею, близько 30% отриманої дози виводиться у формі незміненої речовини, решта – у вигляді метаболітів. Приблизно 5% виводиться з фекаліями. Рівень виведення флекаїніду знижується при нирковій недостатності, захворюваннях печінки, серцевій недостатності та при лужній сечі. При гемодіалізі виводиться лише 1% флекаїніду у формі незміненої речовини. Період напіввиведення флекаїніду становить приблизно 20 годин.

• АВ-вузлова стійка тахікардія; аритмії, асоційовані з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта і подібними порушеннями, зумовленими наявністю додаткових провідних шляхів (у разі неефективності інших видів лікування). Симптоматична пароксизмальна шлуночкова аритмія тяжкого ступеня, що загрожує життю пацієнта, за відсутності відповіді на інші види терапії.
• Також застосовується при непереносимості або неможливості проведення інших форм терапії.
• Пароксизмальна аритмія передсердь (миготлива аритмія, тріпотіння передсердь, тахікардія передсердь) у пацієнтів з несприятливою симптоматикою після конверсії, за умови наявності безсумнівною потреби в терапії підтверджується важкістю клінічної симптоматики, якщо інші види лікування неефективні.

Перед початком застосування слід виключити наявність серцевих захворювань органічного генезу і / або порушення фракції викиду лівого шлуночка, оскільки в такому випадку ризик небажаного посилення аритмії.

• Реакція підвищеної чутливості до флекаинида або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Серцева недостатність, інфаркт міокарда в анамнезі має безсимптомний перебіг вентрикулярной ектопією або безсимптомною нестійкою шлуночковатахікардія.
• Кардіогенний шок.
• Довготривала фібриляція передсердь, в терапії якої не робилася спроба конверсії синусового ритму, а також вальвулярні серцеві захворювання зі значимими порушеннями гемодинамічних показників.
• Знижено або порушені вентрикулярні функції, при наявності кардіогенного шоку, брадикардії тяжкого ступеня (менше 50 ударів в хвилину), гіпотонії тяжкого ступеня.
• Застосування в комбінації з протиаритмічними засобами I класу (блокатори натрієвих каналів).
• Синдром Бругада.
• Якщо немає можливості проведення кардіостимуляції, флекаїнід не слід застосовувати в терапії пацієнтів з порушеннями функції синусового вузла, порушенням провідності передсердь, при атріовентрикулярній блокаді другого ступеня тяжкості, при блокаді ніжки пучка Гіса або блокаді дистальнихвідділів.
• Безсимптомна шлуночкова аритмія або незначно виражені симптоми шлуночкової аритмії.

Препарат застосовують перорально. Для усунення впливу їжі на абсорбцію лікарського засобу Ліксарит слід приймати натще або через годину після їди. Таблетку Ліксариту 100 мг можна розділити на дві рівні частини.
Початок терапії із застосуванням флекаїніду ацетату та зміни режиму дозування слід здійснювати під контролем з ЕКГ-моніторингом та контролем концентрації речовини у плазмі крові. Деяким пацієнтам в даний час необхідна госпіталізація, зокрема у пацієнтів із шлуночковою аритмією, яка загрожує життю. Рішення про необхідність госпіталізації приймається спеціалістом. Для пацієнтів із серцевими захворюваннями органічного генезу, особливо при наявності в анамнезі інфаркту міокарда, терапію із застосуванням флекаїніду можна призначати тільки у випадках, якщо інші лікарські засоби протиаритмічні дії, за винятком препаратів класу ІС (особливо аміодарону), є неефективними або нестерпними та, що безмедикаментозне лікування (хірургічне втручання, ампутація, імплантація дефібрилятора) не показано. У період проведення терапії необхідний постійний ЕКГ-моніторинг та контроль концентрації речовини у плазмі крові.
Дорослі та діти віком від 13 років
Суправентрикулярна аритмія. Рекомендована початкова доза становить 50 мг двічі на добу. Для більшості пацієнтів прийом цієї дози забезпечує контроль небажаної симптоматики. Якщо необхідно, дозу можна збільшити максимум до 300 мг на добу.
Шлуночкова аритмія. Рекомендована початкова доза становить 100 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 400 мг, але таку дозу застосовують лише у терапії пацієнтів великої статури або за необхідності швидкого забезпечення контролю аритмії. Через 3-5 днів рекомендується поступове коригування дози до мінімально достатнього рівня, що забезпечує контроль аритмії. При тривалому застосуванні препарату можливе зниження дози препарату.
Пацієнти похилого віку
Пацієнтам похилого віку препарат призначають у початковій дозі, яка не перевищує 100 мг (50 мг 2 рази на добу), оскільки швидкість виведення флекаїніду з плазми крові осіб похилого віку може бути зменшена. Це слід враховувати також при корекції дози. Максимальна доза для пацієнтів похилого віку не повинна перевищувати 300 мг (по 150 мг двічі на добу).
Рівень у плазмі крові
За показниками усунення шлуночкових екстрасистол, для забезпечення максимального терапевтичного ефекту вміст речовини у плазмі крові має становити 200–1000 нг/мл. Концентрація у плазмі крові більше 700-1000 нг/мл асоціюється з підвищенням ймовірності несприятливих явищ.
Порушення функції нирок
Пацієнтам з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 35 мл/хв/1,73 м2 або нижче) початкова доза не повинна перевищувати 100 мг на добу (або по 50 мг 2 рази на добу). Для таких пацієнтів рекомендується моніторинг концентрації речовини в плазмі крові. Залежно від ефекту та переносимості дозу можна поступово та обережно збільшувати. Через 6-7 днів режим дозування підлягає коригуванню з урахуванням ефективності та переносимості терапії. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня кліренс флекаїніду дуже повільний, наслідком чого є збільшення тривалості періоду напіввиведення (60-70 годин).
Порушення функції печінки
При застосуванні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки необхідний ретельний моніторинг, початкова доза не повинна перевищувати 100 мг на добу (по 50 мг двічі на добу).
Пацієнтам з імплантованим кардіостимулятором препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 100 мг, поділяють на 2 прийоми.
При одночасному застосуванні разом із циметидином або аміодароном необхідний ретельний моніторинг. У терапії деяких пацієнтів дозу слід зменшувати, добова доза має перевищувати 100 мг, поділяють на 2 прийоми. Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів під час проведення як початкового, і підтримуючої терапії.
Рекомендований моніторинг концентрації речовини у плазмі крові та ЕКГ-моніторинг (проведення контрольних ЕКГ 1 раз на місяць). На етапі початкової терапії та зі збільшенням дози ЕКГ-обстеження слід проводити кожні 2-4 дні.
При застосуванні Ліксариту пацієнтам, які потребують обмеження доз, слід часто робити ЕКГ (додатково до моніторингу концентрації флекаїніду в плазмі крові). Коригування дози здійснюється з інтервалом 6-8 днів. Для контролю індивідуального режиму дозування ЕКГ-обстеження таких пацієнтів слід проводити через 2 та 3 тижні після початку терапії.
Діти.
Флекаїнід не рекомендується для дітей віком до 13 років через відсутність належних даних щодо безпеки та ефективності його застосування.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: нечасто - зменшення кількості еритроцитів, зменшення кількості лейкоцитів і зменшення кількості тромбоцитів.

З боку імунної системи: дуже рідкі - збільшення кількості антинуклеарних антитіл, асоційоване або не асоційоване з системним запаленням.

З боку психіки: рідко - галюцинації, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, амнезія, безсоння.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, яке зазвичай швидко проходить; рідко - парестезії, атаксія, гіпестезія, гіпергідроз, непритомність, тремор, припливи, сонливість, головний біль, периферична нейропатія, судоми, дискінезія.

З боку органів зору: дуже часті - порушення зору, такі як диплопія і нечіткість зору; дуже рідко - преципітат на роговій оболонці.

З боку органів слуху та рівноваги: рідко - дзвін у вухах, запаморочення по типу вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто - проаритмічної вплив (найбільша ймовірність - у пацієнтів з серцевими захворюваннями органічного генезу). Зміна порога чутливості до сигналу кардіостимулятора. AV- (АТ) блокада II-III ступеня тяжкості, зупинка серця, брадикардія, серцева недостатність / застійна серцева недостатність, біль у грудях, гіпотонія, інфаркт міокарда, сильне серцебиття, припинення активності синусового вузла, тахікардія (передсердна і шлуночкова), фібриляція передсердь . Прояв симптомів наявного синдрому Бругада.

З боку дихальної системи: часто - задишка рідкі - пневмоніти; частота невідома - фіброз легенів, інтерстиціальний захворювання легенів.

З боку травної системи: нечасто - нудота, блювота, запор, біль в животі, зниження апетиту, діарея, диспепсія, метеоризм.

З боку травної системи: рідко - підвищення активності печінкових ферментів, з жовтяницею або без неї; частота невідома - порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алергічний дерматит, в тому числі висип, алопеція; рідко - кропив'янка тяжкого ступеня; дуже рідко - реакція фоточутливості.

Системні порушення та порушення у місці введення: часто - астенія, стомлюваність, лихоманка, набряки.

Флекаїнід для перорального застосування слід застосовувати тільки в умовах стаціонару або під безпосереднім наглядом фахівця для пацієнтів з АВ-вузлової стійкою тахікардією, аритмією, асоційованої з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта і подібними порушеннями, асоційованими з наявністю додаткових провідних шляхів; пароксизмальної фібриляції передсердь, при наявності несприятливої симптоматики.

Застосування препарату за іншими свідченнями слід починати в умовах стаціонару.

Спостерігалися проблеми при дефібриляції. У більшості таких випадків у пацієнтів в анамнезі серцеві захворювання зі збільшенням розміру серця, інфаркт міокарда, артеріосклеротичні серцеві захворювання та серцева недостатність.

Слід уникати застосування Ліксаріта в терапії пацієнтів з серцевими захворюваннями органічного генезу або порушеннями фракції викиду лівого шлуночка.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з гострим розвитком фібриляції передсердь після кардіологічного хірургічного втручання.

Ліксаріт слід з обережністю застосовувати в терапії пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Кардіоглікозиди. При застосуванні флекаїніду можливе збільшення вмісту дигоксину в плазмі на 15%, що навряд чи має клінічне значення при концентрації в плазмі пацієнтів у діапазоні терапевтичного рівня. Рекомендується визначати рівень дигоксину в плазмі пацієнтів, які отримують препарати наперстянки, не менше ніж через 6 годин після отримання дигоксину, незалежно від дози, до або після прийому флекаїніду.

Флекаїнід викликає збільшення інтервалу QT та розширення зубців QRS комплексу на 12-20%. Вплив на інтервал QT незначний.

Доведено, що флекаїнід підвищує ризик смерті пацієнтів після інфаркту міокарда з безсимптомною шлуночковою аритмією.

Гіпокаліємія, як і гіперкаліємія або інші порушення електролітного балансу, слід скоригувати до початку застосування флекаїніду. Гіпокаліємія може бути наслідком одночасного застосування сечогінних засобів, кортикостероїдів або проносних засобів.

Застосування в період вагітності або годування груддю

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь не перевищує потенційний ризик.

Діюча речовина препарату при годуванні потрапляє в грудне молоко. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Діти

Не рекомендується для застосування дітям віком до 13 років через відсутність належних даних про його безпеки та ефективності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, враховуючи можливість розвитку запаморочення, порушень зору.

Можливі побічні ефекти, що загрожують життю пацієнта, асоційовані з лікарськими взаємодіями, що спричиняють збільшення концентрації речовини у плазмі крові. Метаболічне перетворення флекаїніду забезпечується в основному ізоферментами CYP2D6, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують активність цього ферменту (наприклад, антидепресанти, нейролептики, пропранолол, ритонавір, деякі антигістаміни) або збільшують цю активність цього ферменту (наприклад, фенітоін) спостерігається відповідно зростання або зниження концентрації флекаїніду у плазмі крові.

Передозування флекаїнідом є загрозливим для життя і вимагає невідкладного медичного втручання. Підвищена чутливість до препарату та збільшення концентрації в плазмі крові до рівня, що перевищує терапевтичний, можуть також бути обумовлені взаємодією з іншими лікарськими засобами. Специфічний антидот не відомий. Не існує відомого методу швидко видалити флекаинид з організму.

Необхідна підтримуюча терапія, бажано видалити ще не абсорбовану речовину із шлунково-кишкового тракту. Надалі можливе застосування препаратів інотропної дії або стимуляторів серцевої активності, таких як допамін, добутамін або ізопротеренол, а також механічна вентиляція легень та заходи для підтримки кровообігу (наприклад, насос для допоміжного кровообігу). Слід розглянути доцільність застосування тимчасового кардіостимулятора трансвенозного у разі блокади провідності. Оскільки період напіввиведення із плазми становить приблизно 20 годин, ці заходи підтримуючої терапії слід проводити протягом тривалого часу.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці. Не потребує особливих умов зберігання. Актуальна Ліксарит ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.