Естрамон

Склад:

• діюча речовина: естрадіол;
• 1 пластир розміром 20 см ² з середньою швидкістю вивільнення естрадіолу 50 мкг на добу містить естрадіолу 4 мг;
• допоміжні речовини: da-токоферолу концентрат, сополімер акрілатний, підкладка Pegoterat.

Форма випуску:

Пластир трансдермальний (по 1 пластиру в пакетику; по 6 пакетиків в картонній коробці).

Основні фізико-хімічні властивості:

Еліпсоїдний матовий безбарвний пластир, зафіксований на безбарвної захисній плівці.

Фармакодинаміка

Трансдермальная система містить естрадіол, хімічно та біологічно ідентичний тому, що виробляється в організмі людини. Дія естрадіолу на рівні рецепторів значно сильніше, ніж дія його метаболітів (естрону і естріолу). Після менопаузи більшість ендогенних естрогенів продукуються шляхом перетворення андростендіону, секретується корою наднирників, в естрон в периферичних тканинах. Тому естрон і його сульфатна кон'югована форма є переважаючими естрогенами в кровотоці жінок в постменопаузі.

Зменшення продукції естрогенів яєчниками, що спостерігається після менопаузи або оофоректоміі, призводить до прискорення втрати та резорбції кісткової тканини. Резорбція кісткової тканини відбувається швидше, ніж її формування, особливо в перші роки після менопаузи, коли відбувається найбільша втрата кісткової маси. У деяких жінок такі зміни в кінці кінців призводять до зменшення кісткової маси, остеопорозу і збільшення ризику переломів. Переломи хребців є найбільш поширеним видом асоційованих з остеопорозом переломів у жінок в постменопаузі. Жінки в постменопаузі, у яких концентрація естрадіолу в сироватці крові не піддається визначенню (<5 пг / мл) і з високим рівнем глобулінів, що зв'язують статеві стероїди, відносяться до групи підвищеного ризику переломів стегнових кісток і хребців. Постменопаузальному терапія естрогенами швидко нормалізує резорбцію і формування кісткової тканини, що призводить до відновлення кісткового балансу. Захист є ефективним протягом лікування.

Фармакокінетика

Застосування естрадіолу у вигляді трансдермальною системи забезпечує тривале і рівномірне надходження його в організм. Концентрацію естрадіолу в плазмі крові можна контролювати, запобігаючи передозуванні. Після прикріплення пластиру Естрамон естрадіол добре всмоктується через неушкоджену шкіру забезпечує його стійкий рівень в кровотоці протягом лікування. Розрахована середня добова швидкість вивільнення естрадіолу становить 50 мкг на добу. На відміну від лікарських форм для перорального прийому, трансдермальне застосування естрадіолу дозволяє запобігти його інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку. При постійному застосуванні пластиру Естрамон середня концентрація естрадіолу в плазмі крові становить близько 34 пг / мл, максимальна концентрація - близько 48 пг / мл. Після зняття пластиру вміст естрадіолу повертається до початкового рівня протягом 12-24 годин.

Естрадіол частково зв'язується з білками плазми крові та метаболізується в печінці з утворенням естрону, естріолу та їх кон'югатів. Метаболіти естрадіолу в основному виводяться із сечею у вигляді глюкуронідів або сульфатів.

При багаторазовому застосуванні накопичення естрадіолу та естрону в плазмі крові не спостерігалося.

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) симптомів дефіциту естрогенів у жінок після настання менопаузи. Профілактика постменопаузального остеопорозу у жінок.

Досвід лікування жінок у віці від 65 років обмежений.

Підвищена чутливість до естрадіолу або до будь-якого з компонентів препарату. Діагностовано або прогнозований рак молочної залози; діагностована або прогнозована Естрогензалежні злоякісна пухлина, включаючи карциному ендометрія патологічна вагінальна кровотеча неясного генезу; нелікована гіперплазія ендометрію венозна тромбоемболія (ВТЕ) нині або в анамнезі (наприклад, тромбоз глибоких вен, легенева емболія) відомі тромбофіліческіх розлади або тромбофлебіти; артеріальні тромбоемболічні захворювання нині або в анамнезі (наприклад, ішемічна хвороба серця, інсульт) гострі захворювання печінки або їх наявність в анамнезі, поки показники функції печінки не норми; наявність в анамнезі ідіопатичної жовтухи; пухлини печінки нині або в анамнезі (доброякісні або злоякісні) порфірія; підозрювана вагітність.

Лікування слід починати з призначення мінімальної ефективної дози.

Рекомендується застосовувати 1 пластир з інтервалом в 3-4 дня (в середньому 2 рази на тиждень). Якщо після 3 місяців застосування пластиру симптоми дефіциту естрогенів не підлягають ремонту, дозу можна підвищити, але максимальна доза не повинна перевищувати 100 мкг на добу.

Почати застосування пластиру Естрамон можна в будь-який час, але пацієнткам, які переходять з циклічної терапії, слід застосовувати препарат на наступний день після закінчення попередньої схеми лікування.

Для профілактики постменопаузального остеопорозу у жінок пластир застосовувати в дозі 50 мкг на добу (1 пластир з інтервалом в 3-4 дні).

Досвід застосування пластиру Естрамон жінкам у віці від 65 років обмежений.

Спосіб застосування:

1. Безпосередньо перед застосуванням необхідно відкрити пакетик, розрізавши його ближче до краю, дістати пластир, не пошкоджуючи його.
2. Пластир слід обережно згинати вздовж перфорації догори та вниз, поки більша частина захисної плівки не відділиться вздовж перфорованої смуги від клейкої поверхні пластиру. Ця частина захисної плівки знімається за один з отриманих кінчиків.
3. Відкриту клейку поверхню пластиру накласти на здорову чисту, суху ділянку шкіри зовнішньої поверхні стегна.
4. Вільну частину пластиру злегка підняти так, щоб видалити залишок захисної плівки та закріпити пластир повністю.
5. Після повної фіксації пластиру його необхідно притиснути рукою протягом 10 секунд.

Пластир не можна застосовувати в області молочних залоз. При використанні кожного нового пластиру необхідно міняти місце аплікації. Безпосередньо перед аплікацією ділянку шкіри слід знежирити, вона не повинна бути пошкодженою або з подразненнями. Не слід кріпити пластир на такі ділянки, де при сидінні він може зрушити. Після фіксації пластиру слід переконатися, що він добре закріпився, особливо по краях. Якщо пластир не тримається, його слід притиснути сильніше для міцного закріплення.

Якщо пластир прикріплений правильно, пацієнтка може приймати ванну або душ, як зазвичай. Однак він може відклеюватися від шкіри при контакті з дуже гарячою водою або в сауні. Слід захищати пластир від прямих сонячних променів.

Якщо пластир відклеївся частково або повністю завчасно (раніше, ніж через 3-4 дні), слід наклеїти новий пластир. Якщо чергове застосування пластиру було пропущено, новий пластир слід наклеїти якомога швидше.

Тривалість лікування.

Тривалість і схеми лікування визначаються індивідуально. Пластир застосовують у вигляді моно- або комбінованої терапії.

При циклічному застосуванні через 3 тижні лікування слід робити 1 тиждень перерви.

Жінкам після гістеректомії або у разі, коли симптоми дефіциту естрогенів інтенсивно рецидивують протягом вільного від лікування періоду, може призначатися безперервне нециклічне лікування.

Жінкам з інтактною маткою терапію естрогенами слід доповнювати регулярним застосуванням гестагенів для зниження ризику розвитку гіперплазії ендометрія. Гестагени слід застосовувати протягом останніх 12-14 днів терапії естрадіолом, після чого слід зробити перерву в лікуванні на 1 тиждень.

При трансдермальном застосуванні передозування естрадіолу малоймовірно. Воно може викликати нудоту і блювоту, а також у деяких жінок може виникнути кровотеча відміни.

Специфічного антидоту не існує. Пластир слід зняти. Лікування симптоматичне.

Побічні ефекти класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (частота не може бути оцінена через відсутність даних).

Реакції в місці застосування (такі як почервоніння і свербіж), головний біль, відчуття напруженості в молочних залозах і біль в грудях, а також хворобливі відчуття протягом місячних і скарги з приводу менструального циклу - найпоширеніші побічні явища при застосуванні препарату.

З боку імунної системи: дуже рідко - кропив'янка, анафілактоїдні реакції, підвищена чутливість (включаючи анафілактичні реакції та ангіоедему).

З боку метаболізму та харчування: рідко - гіперхолестеринемія; дуже рідко - зміна толерантності до вуглеводів.

Психічні порушення: часто - депресія іноді - тривожність; дуже рідко - загострення епілепсії; невідомі - афективна лабільність.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - нервозність, сонливість, безсоння, зміни настрою, дратівливість, припливи; рідко - головний біль, запаморочення рідко - парестезії дуже рідко - хорея.

З боку органів зору: рідко - порушення зору, сухість в очах; дуже рідко - непереносимість контактних лінз.

З боку серцево-судинної системи: рідко - артеріальна гіпертензія, емболія, тахікардія, втрата свідомості; рідко - венозна тромбоемболія, відчуття тяжкості в ногах, варикозне розширення вен.

Шлунково-кишковий тракт і травної системи: часто - нудота, диспепсія, метеоризм, діарея, біль в животі, підвищення апетиту іноді - блювота, запор, підвищення рівня ферментів печінки рідко - порушення функції печінки та порушення відтоку жовчі (утворення каменів у жовчному міхурі) невідомі - холестатичнажовтуха, жовчнокам'яна хвороба, порушення функції жовчного міхура.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто - реакції в місці застосування, включаючи місцеві кровотечі, синці, печіння, екзему, набряк, запалення, біль, папули, парестезії, припухлість, везикули; роздратування шкіри, еритема часто - акне, висипання на шкірі, сухість шкіри, свербіж іноді - зміна кольору шкіри; рідко - контактний дерматит, пігментація, алопеція дуже рідко - некроз шкіри, поява зайвого волосся, мультиформна еритема, вузлувата еритема і геморагічний висип, хлоазма або меланоз, судинна пурпура, генералізована екзантема; невідомі - кропив'янка.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто - артралгія, м'язові судоми рідко - міастенія, іноді - біль в кінцівках (болі в ногах, невідомі - біль в спині.

Респіраторні порушення: іноді - біль в горлі.

З боку сечовидільної системи: рідко - дизурія, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто - відчуття напруженості та біль в молочних залозах; рідко - збільшення молочних залоз, спазми матки, гіперплазія ендометрію, вагінальні виділення (білі), посилення секреції з шийки матки, новоутворення шийки матки, патології матки, маткові / вагінальні кровотечі, включаючи кров'янисті виділення, біль у тазовій області, патології ендометрія, вульвовагиніти, вагінальний кандидоз, сухість піхви, рак молочних залоз, кіста яєчника, фіброкістозний захворювання молочних залоз, кіста молочних залоз, відхилення від норми показників цитологічного мазка, опущення матки; рідко - лейоміома матки, освіти кіст поза трубами, ендоцервікальна поліпи, галакторея; невідомі - дисменорея, виділення з молочних залоз.

Загальні порушення: часто - біль, дорсалгія, астенія, периферичні набряки, зміна маси тіла (збільшення або зменшення) рідко - нездужання, затримка води або солей в організмі рідко - зміна лібідо, алергічні реакції.

ЗГТ слід розпочинати лише для лікування таких постменопаузальних симптомів, які негативно впливають на якість життя. Щонайменше один раз на рік слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі і ризику терапії перед початком або продовженням застосування пластиру Естрамон 50, і лікування доцільно продовжувати, тільки якщо користь перевищує ризики. Дані щодо ризиків, пов’язаних із ЗГТ при лікуванні передчасної менопаузи, обмежені. Однак завдяки низькому рівню абсолютного ризику у жінок молодшого віку співвідношення користі та ризиків у таких жінок є більш сприятливим, ніж у жінок старшого віку.

Медичне обстеження/консультація. Перед початком або поновленням застосування препарату Естрамон 50 після перерви слід докладно вивчити анамнез пацієнтки (включаючи сімейний анамнез). Фізикальне обстеження (включаючи гінекологічне обстеження та обстеження молочних залоз) необхідно провести, беручи до уваги протипоказання (розділ «Протипоказання») і застереження (розділ «Особливості застосування»). Під час лікування рекомендується проводити регулярні огляди, частота і обсяг яких визначається індивідуально. Жінок слід поінформувати, про які зміни у молочних залозах необхідно повідомляти лікареві (див. розділ нижче «Рак молочної залози»). Регулярне обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, слід проводити відповідно до діючих інструкцій для здорових жінок, враховуючи медичні потреби індивідуально для кожної жінки. Ситуації, при яких необхідно спостерігати за станом пацієнток. При наявності будь-якого із зазначених нижче захворювань у даний момент, у минулому та/або їх погіршенні у період вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнткам слід перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі, що ці стани можуть рецидивувати або їх перебіг погіршуватися під час лікування препаратом Естрамон 50. До них належать:

- лейоміома (міома матки) або ендометріоз;

- фактори ризику тромбоемболічних захворювань (див. нижче);

- фактори ризику естрогенчутливих пухлин, наприклад перший ступінь спадкової схильності до раку молочної залози;

- артеріальна гіпертензія;

- захворювання печінки (наприклад, аденома печінки);

- цукровий діабет із судинними ускладненнями або без них;

- жовчнокам'яна хвороба;

- мігрень або (сильний) головний біль;

- системний червоний вовчак (Lupus erythematodes, SLE);

- гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче);

- епілепсія;

- бронхіальна астма;

- отосклероз.

Підстави для негайного припинення терапії. ЗГТ необхідно припинити негайно у випадку виявлення протипоказання, а також у таких ситуаціях:

- поява жовтяниці або порушення функції печінки;

- значне підвищення артеріального тиску;

- поява вперше головного болю на зразок мігрені;

- вагітність.

Гіперплазія ендометрія та карцинома. У жінок з інтактною маткою ризик розвитку гіперплазії ендометрія та карциноми підвищується при призначенні тільки естрогенів протягом тривалого періоду часу. Помічене зростання ризику раку ендометрія у жінок, які приймають тільки естрогени, порівняно з тими, хто не приймає їх, коливається від 2 до 12 разів залежно від тривалості лікування та дози естрогену (див. розділ «Побічні реакції»). Після припинення лікування ризик може залишатись підвищеним принаймні протягом 10 років.

Додатковий циклічний прийом гестагену протягом принаймні 12 днів 28-денного циклу або безперервна комбінована естроген-гестагенова терапія у жінок зі збереженою маткою може запобігати надмірному ризику, асоційованому з ЗГТ із застосуванням тільки естрогену. Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні маткові кровотечі, пов'язані з раптовим зниженням рівня статевих гормонів ("кровотечі відміни"), або кров’янисті виділення. Якщо вони виникають при лікуванні через деякий час або тривають після припинення терапії, необхідно з'ясувати їх причину, що може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісних новоутворень ендометрія. Беззастережна естрогенна стимуляція може призвести до передзлоякісної або злоякісної трансформації залишкових вогнищ ендометріозу. Тому слід зважити необхідність призначення гестагену на додаток до замісної терапії естрогеном у тих випадках, коли внаслідок ендометріозу було здійснено гістеректомію, і при наявності залишкового ендометріозу.

Рак молочної залози. Усі наявні дані свідчать про підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-гестагенову ЗГТ та, імовірно, також у жінок, які приймають тільки естрогенову ЗГТ. Цей ризик залежить від тривалості застосування.

Комбінована естроген-гестагенова терапія. Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження «Ініціативи заради здоров’я жінок» (Women’s Health Initiative study – WHI) та епідеміологічні дослідження показали підвищений ризик виникнення раку молочної залози у жінок, яким застосовують комбіновану естроген-гестагенову терапію ЗГТ, що стає очевидним приблизно після 3 років.

Монотерапія естрогеном. Дослідження WHI не виявило підвищення ризику раку молочної залози у жінок після гістеректомії, які приймають ЗГТ із застосуванням тільки естрогену. В обсерваційних дослідженнях переважно повідомлялося про незначне підвищення ризику діагностування раку молочної залози, що є суттєво нижчим, ніж у пацієнток, які приймають комбінації естрогену та гестагену. Підвищений ризик стає очевидним вже через кілька років застосування та підвищується відповідно до збільшення тривалості застосування, однак після припинення лікування повертається до початкового рівня протягом кількох (щонайбільше 5) років. ЗГТ, особливо комбінована естроген-гестагенова терапія, підвищує щільність мамографічних зображень, що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.

Рак яєчників. Рак яєчників виникає значно рідше, ніж рак молочної залози. Епідеміологічні дані, отримані в результаті широкого метааналізу, засвідчили дещо підвищений ризик у жінок, яким застосовують монотерапію естрогеном або комбінацію естрогену з гестагеном як замісну гормональну терапію; цей ризик проявляється протягом 5 років застосування та зменшується з часом після припинення терапії. Деякі інші дослідження, зокрема дослідження WHI|, свідчать|засвідчують|, що застосування|вживання| комбінованих ЗГТ може бути пов’язане з таким самим або дещо нижчим ризиком (див. розділ «Побічні реакції»).

Венозна тромбоемболія. ЗГТ пов'язана з 1,3-3-разовим підвищенням ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. Виникнення такої патології найбільш вірогідне протягом першого року проведення ЗГТ, аніж пізніше. Пацієнтки з відомими тромбофілічними ускладненнями мають підвищений ризик ВТЕ, і ЗГТ може додатково збільшувати цей ризик. Тому замісна гормональна терапія протипоказана для цієї групи пацієнток (див. розділ «Протипоказання»).

Загальновизнаними факторами ризику розвитку ВТЕ є: застосування естрогенів, старший вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²), вагітність/післяпологовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) і карцинома. Єдиної думки щодо ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ не існує. Як і для всіх післяопераційних пацієнтів, необхідно вжити запобіжні заходи для попередження ВТЕ після хірургічного втручання. Якщо після планової операції очікується тривала іммобілізація, рекомендується тимчасове припинення ЗГТ за 4-6 тижнів до оперативного втручання. Лікування можна поновлювати, тільки коли жінка повністю відновить свою рухливість.

Жінкам без ВТЕ в анамнезі, але з наявністю у родичів першого ступеня родинного зв’язку тромбозу в молодому віці, можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (при скринінгу виявляють тільки частину тромбофілічних розладів).

Якщо ідентифіковано вроджений тромбофілічний розлад, який супроводжується тромбозом у члена сім’ї в анамнезі або якщо розлад є тяжким (наприклад, недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С або комбінація розладів) – ЗГТ протипоказана.

У жінок, які вже приймають постійну антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити користь та ризики застосування ЗГТ.

Якщо ВТЕ розвивається після початку терапії, препарат треба негайно відмінити. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при появі потенційних симптомів тромбоемболії (наприклад, болісної набряклості ноги, раптового болю у грудній клітці, задишки).

Ішемічна хвороба серця (ІХС). Немає отриманих у рандомізованих контрольованих дослідженнях доказів захисту від інфаркту міокарду у жінок з або без ІХС, які приймали комбіновану естроген-гестагенову ЗГТ або ЗГТ тільки естрогеном.

Комбінована естроген-гестагенова терапія. Відносний ризик виникнення ІХС на тлі застосування комбінованої естроген-гестагенової ЗГТ є дещо підвищеним. Оскільки базовий абсолютний ризик ІХС значною мірою залежить від віку, кількість додаткових випадків ІХС, зумовлених застосуванням естрогенів та гестагенів, дуже мала у здорових жінок у близькому до менопаузи віці, але буде зростати у більш старшому віці.

Монотерапія естрогеном.

Дані рандомізованих контрольованих досліджень не показали підвищеного ризику ІХС у жінок після гістеректомії, які приймають монотерапію естрогеном.

Ішемічний інсульт. Комбінована естроген-гестагенова терапія та монотерапія естрогеном асоціюються з підвищенням ризику ішемічного інсульту до 1,5 раза. Відносний ризик не змінюється з віком або часом, що минув після настання менопаузи. Проте, оскільки базовий абсолютний ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, зростатиме з віком.

Тяжкі анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Після виведення лікарського засобу на ринок повідомляли про випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, які подекуди розвивалися в період лікування естрадіолом і вимагали термінового медичного втручання.

Судинний набряк. Естрогени можуть спричиняти або посилювати симптоми судинного набряку, зокрема у жінок зі спадковим судинним набряком.

Пацієнтки, у яких після лікування естрадіолом розвинувся судинний набряк, не мають повторно отримувати Естрамон 50.

Інші стани.

- Естрогени можуть спричиняти затримку рідини, і тому необхідно уважно слідкувати за станом пацієнтів, які мають порушення функції серця або нирок.

- Жінки з наявною раніше гіпертригліцеридемією мають бути під ретельним спостереженням під час проведення замісної терапії естрогенами або гормональної замісної терапії, оскільки рідко у жінок з цією патологією рівень тригліцеридів у плазмі крові значно збільшувався під час лікування естрогенами, що призводило до панкреатиту.

- Естрогени збільшують рівень тироксинзв’язуючого глобуліну (ТЗГ), призводячи до збільшення циркулюючих гормонів щитовидної залози, який визначають за рівнем зв'язаного з білком йоду (ЙЗБ), рівнями Т4 (при аналізі з використанням колонок або радіоімунному аналізі), або рівнями Т3 (за допомогою радіоімунного аналізу). Захоплення трийодтироніну (Т3) зменшене в результаті підвищених рівнів ТЗГ. Концентрації вільних трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4) не змінюються. Рівні інших зв’язуючих білків у сироватці крові, кортикоїдзв’язуючого глобуліну (КЗГ) та глобуліну, що зв'язує статеві гормони (СГЗГ), можуть підвищуватися, що призводить до збільшення концентрації кортикостероїдів і статевих гормонів у крові. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть зростати концентрації інших білків плазми (ангіотензин-ренін субстрату, альфа-I-антитрипсину, церулоплазміну).

- При застосуванні ЗГТ не покращуються когнітивні здатності. Є посилання на підвищений ризик деменції у жінок, вік яких на початку безперервної комбінованої ЗГТ або монотерапії естрогенами перевищував 65 років.

- Відомо, що контактна сенсибілізація можлива при всіх варіантах топічного застосування лікарських засобів. Хоча це відбувається надзвичайно рідко, жінок, у яких розвивається контактна сенсибілізація на один із компонентів препарату Естрамон 50, слід проінформувати про можливість тяжкої реакції підвищеної чутливості, якщо вони продовжуватимуть застосування речовини, яка спричинила контактну сенсибілізацію.

- Хоча наявна інформація не свідчить, що естрогени, в тому числі трансдермальний естрадіол, порушують обмін вуглеводів, жінкам з діабетом потрібно перебувати під наглядом на початку терапії, поки не буде отримано додаткову інформацію.

- Необхідно регулярно перевіряти функцію щитовидної залози у пацієнток, які одночасно потребують замісної терапії тиреоїдними гормонами та прийому естрогенів, з метою контролю рівня тиреоїдних гормонів у плазмі крові.

Терапія Естрамоном 50 не перешкоджає заплідненню.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування препарату в період вагітності та годування груддю протипоказане.

Діти

Препарат не застосовувати дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Невідома.

Метаболізм естрогенів (і гестагенів) може посилюватись при одночасному застосуванні речовин, які індукують ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарського засобу, особливо ферментів системи цитохрому Р450. До таких речовин належать протисудомні засоби (наприклад, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн) та протимікробні засоби (наприклад, рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренз).

Незважаючи на те, що ритонавір та нелвінавір відомі як потужні інгібітори CYP450, при одночасному застосуванні з нестероїдними гормонами вони, навпаки, активують зазначені ферменти.

Рослинні препарати, компонентом яких є перфорований звіробій (Hypericum perforatum), можуть посилювати метаболізм естрогенів і гестагенів.

Естрадіол метаболізується під дією ферменту CYP3A4, тому одночасне застосування інгібіторів CYP3A4, наприклад кетоконазол, еритроміцин та ритонавіру, може призвести до зростання експозиції естрадіолу.

При трансдермальному застосуванні ефект першого проходження через печінку (first-pass effect) відсутній, тому естрогени (і гестагени), які застосовуються трансдермально, можливо, завдають меншої шкоди, ніж гормони, що вводяться орально, через індуктори ферментів. Клінічно доведено, що підвищений метаболізм естрогенів та гестагенів може призвести до послаблення їхнього ефекту та зміни профілю маткових кровотеч.

Терапія естрогенами може впливати на результати деяких лабораторних тестів, наприклад, на толерантність до глюкози або дослідження функції щитовидної залози.

Зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.

Купити пластир Естрамон можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.