Денігма

таблетки Денігма 5 мг блістер, № 14, № 140

• Мемантин 5 мг

таблетки Денігма 10 мг блістер, № 14, № 140

• Мемантин 10 мг
• допоміжні речовини: маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон К 30, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Opadry Pink 03F84827 (тальк, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, оксид заліза червоний (Е 172), поліетиленгліколь).

розчин для орального застосування 2 мг/мл флакон 100 мл

• 1 мл розчину містить мемантину гідрохлориду 2 мг;
• допоміжні речовини: гліцерин; кислота лимонна, моногідрат; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); пропіленгліколь; натрію цитрат; cорбіту розчин (Е 420); смакова добавка «Екзотичні фрукти»; вода очищена.

фармакодинамика

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергіческой нейротрансмиссии, особливо за участю N-метил-D-аспартат (NMDA) рецепторів.

Мемантин є потенціал залежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин регулює еффети патологічно підвищених рівнів глутамату, який може привести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика

Абсорбція. Абсолютна біодоступність мемантину становить ≈100%, час досягнення Cmax в плазмі крові (tmax) - від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл. Добова доза 20 мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг / мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та плазмі крові становить 0,52. Приблизно 45% мемантину зв'язується з протеїнами плазми крові.

Біотрансформація. В організмі людини ≈80% мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участь цитохрому Р450 в метаболізмі in vitro не виявлено.

Елімінація. Мемантин виводиться по кривій моноекспоненціальной залежності з проміжком t½ від 60 до 100 ч. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cltot) дорівнює 170 мл/хв / 1,73м2 поверхні тіла. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися в 7-9 разів. Олужнення сечі може відбуватися в результаті суттєвих змін в дієті, наприклад, заміни багатого м'ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність. Фармакокінетика має лінійний характер в діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний / фармакокінетичний зв'язок. При дозі мемантину 20 мг рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині ki (константа гальмування) мемантина, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

хвороба Альцгеймера - від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та терапії деменції при хворобі Альцгеймера. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде контролювати прийом препарату пацієнтом. Постановка діагнозу здійснюється відповідно до чинних рекомендацій. Переносимість та дозування мемантину необхідно регулярно оцінювати, бажано протягом 3 місяців після початку терапії. Після цього на регулярній основі проводиться повторна оцінка клінічної користі застосування мемантину та переносимості лікування пацієнтом відповідно до чинних клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Рішення про припинення лікування мемантином розглядають у разі відсутності терапевтичного ефекту або якщо пацієнт не переносить терапію препаратом.

Денігма таблетки необхідно приймати 1 раз на добу щодня в один і той же час. Таблетки можна застосовувати разом з їжею або незалежно від прийому їжі.

дорослі

Максимальна добова доза становить 20 мг. Дозу необхідно збільшувати на 5 мг щотижнево. З метою пониження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового підвищення дози на 5 мг/тиждень протягом перших 3 тижнів наступним чином:

1-й тиждень (1-7-й день): приймати 5 мг/добу протягом тижня;

2-й тиждень (8-14-й день): приймати 10 мг/добу протягом тижня;

3-й тиждень (15-21-й день): приймати 15 мг/добу протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня: приймати 20 мг/добу щоденно.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг/добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностики та лікування хвороби Альцгеймера.

Пацієнти похилого віку

Рекомендована доза для пацієнтів у віці старше 65 років становить 20 мг/добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище. Якщо пацієнт пропустив прийом Денігма протягом кількох днів, може виникнути потреба у зменшенні дози, а після цього – у поступовому збільшенні відповідно до описаної вище схеми.

Зниження функції нирок

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну - 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібна. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну - 30-49 мл/хв) дозу слід знизити до 10 мг/добу. Вона може бути збільшена до 20 мг/добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну - 5-29 мл/хв) дозу слід знизити до 10 мг/добу.

Зниження функції печінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (Чайлд-П'ю А, B) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не рекомендується.

Лікарський препарат Денігма купити можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за прийнятною вартістю. Актуальна на Денігма ціна вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.

під час клінічних досліджень мемантина загальна частота небажаних явищ не відрізнялась від такої на фоні прийому плацебо, а запобігати негативним явищам зазвичай мали легку або середню ступеня тяжкості.

Наведені нижче побічні реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень і медичного застосування, за частотою визначаються як відзначаються: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 <1/10), нечасто (≥1 / 1000 до <1 / 100), рідко (≥10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невизначені (не можна встановити за наявними даними).

1Галлюцінаціі переважно спостерігалися у пацієнтів з важкою формою хвороби Альцгеймера.

2Отдельние повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при медичному застосуванні мемантину.

слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, особам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Деякі фактори, що викликають підвищення рН сечі, можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Зазначені фактори включають суттєві зміни в дієті, наприклад заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський або інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стан тубулярного ниркового ацидозу або важких інфекцій сечового тракту, викликаних Proteus bacteria.

При більшості клінічних досліджень пацієнти, які недавно перенесли інфаркт міокарда, і пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня згідно з класифікацією NYHA), а також із неконтрольованою артеріальною гіпертензією виключалися з числа учасників. Тому відомі лише обмежені відповідні дані, а пацієнти з такими захворюваннями повинні ретельно контролюватися.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм зазвичай обумовлює погіршення здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами. Більш того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.

Застосування в період вагітності та грудного вигодовування. Даних про вплив мемантину при застосуванні його в період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або трохи вище застосовуваних у людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, обумовлених чіткою та явною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину в грудне молоко, однак можлива з урахуванням липофильности субстанції. Жінкам, що застосовують мемантин, слід утриматися від годування грудьми.

Не виявлено негативного впливу мемантину на фертильність чоловіків та жінок.

Діти. Препарат не призначають дітям у зв'язку з недостатністю даних з безпеки та ефективності.

слід уникати одночасного застосування NMDA-антагоністів (амантадин, кетамін або декстрометорфан). Зазначені сполуки впливають на ту ж систему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов'язані з ЦНС) можуть бути більш частими чи більш вираженими. В одному опублікованому звіті зазначалося також про можливий ризик комбінації мемантину і фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливість посилення ефектів L-допи, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантін. Можливо ослаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Одночасне застосування мемантину і спазмолітичних засобів, дантролена або баклофена може модифікувати їх ефекти та зумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що і амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення вмісту в плазмі крові.

При призначенні мемантину з гідрохлортіазидом чи будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього в плазмі крові.

При сумісному застосуванні мемантину з гідрохлортіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають оральні антикоагулянти.

В ході фармакокінетичних досліджень серед здорових пацієнтів істотних ефектів взаємодії мемантина з глібуридом / метформіном, донепезилом або галантамін не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінсодержащей монооксигенази, епоксид гідролази або сульфатіона.

Дані щодо передозування обмежені.

Симптоми.

Застосування відносно високих доз (200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів відповідно) супроводжувалося такими симптомами як відчуття стомленості, слабкість та/або діарея або повною відсутністю будь-яких симптомів. У випадках передозування дозою нижче 140 мг або у випадках, коли доза була невідома, у пацієнтів спостерігалися симптоми, пов’язані з порушеннями з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, в’ялість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації та порушення ходи) та/або розлади з боку шлунково-кишкового тракту (блювання та діарея).

У найтяжчому відомому випадку передозування мемантину (2000 мг) у пацієнта спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи (пацієнт знаходився у комі протягом 10 днів, а пізніше спостерігалися диплопія та збудженість). Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

В іншому випадку передозування високою дозою мемантину (400 мг) спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи, такі як занепокоєння, психоз, зорові галюцинації, схильність до судом, сонливість, ступор і втрата свідомості. Пацієнт одужав.

Лікування.

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту немає. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму: промивання шлунка, прийом активованого вугілля (для попередження можливої кишково-печінкової рециркуляції мемантину), підкислення сечі та форсований діурез.

У випадку клінічних ознак або симптомів, що свідчать про надмірну загальну стимуляцію центральної нервової системи, слід з обережністю застосовувати симптоматичні лікувальні заходи.

при температурі не вище 25 °C.