Дисбактеріоз

Дисбактеріоз кишечника

Дисбактеріоз (синонім – дисбіоз) – синдром, який характеризується порушенням співвідношення бактеріального складу товстого кишечника. При цьому патологічному стані зменшується кількість «корисних» бактерій, а зміст патогенних мікроорганізмів збільшується.

Терміна «дисбактеріоз» немає у Міжнародній класифікації хвороб, такий діагноз ставлять тільки лікарі з пострадянських країн. По суті, дисбактеріоз – це одна з ознак якогось іншого патологічного стану, оскільки мікрофлора кишечника змінюється під впливом негативних факторів. Однак стверджувати, що конкретні хвороби завжди призводять до порушення балансу мікрофлори, теж некоректно. Вивчення взаємозв'язку мікробіому з розвитком різних захворювань досі залишається важливою темою медичних досліджень.

Причини дисбактеріозу кишечника

Безпосередня причина дисбіозу – зміна співвідношення облігатної флори до умовно-патогенної, коли остання переважає. «Правильною» флорою вважається облігатна (кишкові бактерії, біфідобактерії, лактобактерії, пептострептококи) – вона бере участь у формуванні імунітету, обміні речовин, травних процесах, біосинтезі вітамінів. Умовно-патогенна (факультативна) флора представлена дріжджовими грибками роду Candida, стрептококами, золотистим стафілококом, ентеробактеріями, ентерококами, клебсієлою, клостридіями та іншими мікроорганізмами. За нормальних обставин факультативна флора становить до 0,7% всієї кишкової мікрофлори, відповідно, жодних захворювань не викликає. З підвищенням цього показника збільшується ризик розвитку дисбактеріозу.

До головних причин дисбактеріозу кишечника відносять:

• зниження імунітету, зокрема на тлі лейкемії, вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), ревматизму, цукрового діабету, важких запалень печінки, злоякісних новоутворень;
• нерегулярне або незбалансоване харчування;
• різка зміна смакових уподобань;
• вживання продуктів із хімічними харчовими добавками;
• зловживання алкоголем;
• порушення добових біоритмів або акліматизація;
• зловживання очисними клізмами;
• захворювання органів травної системи;
• кишкові інфекції;
• стан після операцій на органах черевної порожнини;
• глистяні інвазії;
• хвороби, що супроводжуються порушенням обміну речовин;
• хронічні інфекційні процеси, наприклад, карієс або тонзиліт;
• прийом медикаментів, що впливають на мікрофлору кишечника, наприклад, антибіотиків, протимікробних засобів, цитостатиків;
• сильні емоційні потрясіння, хронічний стрес.

Можливі причини дисбактеріозу кишечника у новонароджених: важкий перебіг вагітності, складні пологи, бактеріальний вагіноз у матері, передчасні пологи. Навіть через пізнє прикладання малюка до грудей може розвинутися дисбіоз.

Часті простудні хвороби, атопічний дерматит, годування дитячими сумішами, а також неправильне харчування матері – основні причини дисбактеріозу кишечника у немовляти.

Після переходу на «доросле» харчування дисбактеріоз кишечника у дитини виникає з аналогічних причин.

Форми захворювання

Поділ дисбіозу на стадії дуже умовний, оскільки не завжди при значних порушеннях мікрофлори є клінічні симптоми, і, навпаки, іноді незначний дисбаланс супроводжується симптоматикою, що впливає на якість життя людини.

Виділяють 4 ступеня дисбактеріозу кишечника:

1. Латентний дисбіоз (або компенсований) – збільшується кількість аеробних мікроорганізмів, при цьому співвідношення лакто- і біфідобактерій залишається в межах норми. Як правило, симптоми дисбактеріозу кишечника відсутні.
2. Локалізований дисбіоз (або субкомпенсований) – знижується кількісний і якісний склад кишкової палички, вміст біфідобактерій помірний, кількість умовно-патогенних бактерій збільшується. Під час діагностики в кишечнику виявляється помірний запальний процес (коліт або ентерит).
3. Поширений дисбіоз – суттєво знижується кількісний і якісний склад нормальної мікрофлори, а патогенної – збільшується. З'являються різні ознаки дисбактеріозу кишечника у вигляді проблем із травною системою.
4. Генералізований дисбіоз (або декомпенсований) – практично повна відсутність «корисних» бактерій. До кишкової дисфункції додаються інші симптоми – бактеріємія, септичні ускладнення, дистрофічні зміни з боку внутрішніх органів. Спостерігається тільки у пацієнтів із серйозними імунодефіцитними станами і зумовлений переважно грибковими інфекціями. 

Симптоми дисбактеріозу кишечника

Найчастіше дисбіоз проявляється порушеннями роботи травної системи: гіркотою у роті, неприємним запахом із рота, печією, метеоризмом, здуттям, порушеннями стільця (діареєю, закрепом або їхнім чергуванням), відчуттям важкості в шлунку після їжі, нудотою, болем і дискомфортом у животі.

Нерідко розвивається синдром мальабсорбції, тобто недостатність всмоктування поживних речовин. Якщо не почати лікування дисбактеріозу кишечника, це призведе до порушення обміну речовин і метаболізму вітамінів, анемії і, як наслідок, до нервових розладів, дистрофії.

Можлива поява загальних симптомів, таких як субфебрильна температура тіла, зниження апетиту, слабкість і підвищена стомлюваність, головний біль.

На тлі дисбіозу можливий розвиток алергічних реакцій на продукти харчування, які раніше переносилися нормально. Зазвичай спостерігається у дітей, іноді у дорослих.

Хронічний дисбактеріоз кишечника поступово знижує захисні сили організму, людина стає схильною до різних інфекційних захворювань (грибкових, бактеріальних, вірусних).

Діагностика дисбактеріозу кишечника

Попередній діагноз лікар ставить на основі скарг пацієнта і даних його анамнезу. Враховується інформація про попереднє лікування ліками, що впливають на мікрофлору кишечника, і перенесені кишкові захворювання.

Головний аналіз на дисбактеріоз кишечника – бакпосів калу, що дає змогу визначити весь склад кишкової мікрофлори.

В якості додаткових обстежень при дисбактеріозі кишечника іноді призначають копрограму, морфологічне дослідження біоптату кишки, бактеріологічне дослідження біоптату зі слизової тонкої кишки.

Лікування дисбактеріозу кишечника

Стан моторно-рухової та ферментативної систем кишечника і функціонування органів шлунково-кишкового тракту впливають на те, як лікувати дисбактеріоз кишечника.

Мета терапії – усунути причини дисбалансу мікрофлори, відновити кишковий еубіоз, скорегувати наявні розлади травлення, підвищити імунітет.

Для корекції складу кишкової мікрофлори призначають такі препарати від дисбактеріозу кишечника: бактеріофаги, антисептики, кишкові селективні антибіотики, імуномодулятори та імуностимулятори (засоби групи нуклеїнових кислот, препарати лимонника, женьшеню, елеутерококу, пурпурової ехінацеї та ін.).

Для відновлення мікробіоценозу призначають пробіотики (живі культури лакто- і біфідобактерії) і пребіотики (речовини, що сприяють збільшенню облігатної флори). Хороші ліки від дисбактеріозу кишечника – синбіотики. Ці препарати містять одночасно про- і пребіотики.

Для полегшення процесів травлення і зниження гнильних процесів рекомендується дотримання дієти – стіл №4 за Певзнером. Лікар коригує її для кожного пацієнта індивідуально, враховуючи клінічні особливості дисбіозу.

Профілактика дисбактеріозу кишечника

Профілактичні заходи передбачають збалансоване раціональне харчування, дотримання часу прийомів їжі, амортизацію стресу, дотримання гігієни рук, доцільне застосування антибіотиків.