Анорексія

Анорексія

Нервова анорексія — це розлад харчової поведінки, що супроводжується втратою ваги, спотвореним сприйняттям власного тіла і сильним страхом набрати зайві кілограми. Найчастіше діагностується у жінок і, як правило, починається в підлітковому віці. За статистикою, від анорексії страждає 1 з 200 молодих жінок.

Анорексики можуть вважати себе занадто товстими, навіть якщо їхня вага набагато нижча за норму. Вони дотримуються строгих дієт, виснажують себе фізичними навантаженнями і сприймають їжу як спосіб контролю над своїм життям і негативними емоціями.

Нервова анорексія: причини

Розлад виникає у результаті складної взаємодії соціальних, біологічних і психологічних факторів. Він є результатом важкої дезадаптивної поведінки, викликаної травмою, тривогою, страхом, низькою самооцінкою і труднощами у вирішенні конфліктів. Розрізняють три групи причин анорексії:

• Соціальні. Тиск із боку однолітків, зацикленість на власному зовнішньому вигляді, вплив соціальних мереж і ЗМІ — можливі соціокультурні чинники, які можуть сприяти розвитку анорексії у підлітків.
• Генетичні. Дослідження показали, що випадки розладів харчової поведінки у близьких родичів на 50–80% підвищують ризик виникнення анорексії.
• Психологічні. Люди, які страждають від цього захворювання, мають підвищену ймовірність розвитку інших психічних розладів. І, навпаки, вже існуючі проблеми з психікою, такі як депресія і тривожність, підвищують ризик захворювання на анорексію.

Визначення причини захворювання відіграє велику роль в успішності терапії та запобіганні її рецидивів.

Хто схильний до розвитку анорексії?

Існує низка факторів, які підвищують імовірність виникнення захворювання. Серед них:

• підлітковий вік;
• проблеми з травленням у дитинстві;
• сильне нервове напруження;
• генетична схильність;
• низька самооцінка;
• перфекціонізм (прагнення досконалості).

Перелічені фактори необов'язково вказують на те, що людина захворіє на анорексію, але свідчать про те, що їй потрібно уважніше ставитися до своїх харчових звичок.

Анорексія: симптоми та ознаки

Люди, які страждають від розладу, як правило, намагаються приховати його від друзів і близьких. Тому розпізнати анорексію на ранній стадії досить складно. Проте існують ознаки, на які варто звернути увагу. Хворі на анорексію:

• різко втрачають вагу;
• пропускають прийоми їжі;
• брешуть про кількість з'їденого;
• дотримуються екстремальних дієт;
• мають дивні харчові звички, наприклад, розрізають продукти на дрібні шматочки або спльовують їжу після пережовування;
• дуже часто зважуються і дивляться в дзеркало;
• скаржаться на зайву вагу при явно недостатній масі тіла;
• відмовляються від їжі в громадських місцях або в присутності інших;
• носять багатошаровий мішкуватий одяг, щоб приховати худорлявість;
• виглядають втомленими і дратівливими.

Якщо ви або ваша близька людина відчуваєте вищеописані симптоми анорексії, терміново зверніться за допомогою лікаря.

Діагностика розладу

Лікар (терапевт або психіатр) розпитає пацієнта про його харчові звички, проведе психологічну оцінку і фізичний огляд. На розвиток анорексії можуть вказувати такі соматичні (тілесні) ознаки:

• значна втрата ваги (більш ніж на 15% від норми);
• відсутність менструального циклу;
• низький кров'яний тиск;
• анемія (дефіцит червоних кров'яних клітин у крові);
• суха шкіра, ламкі нігті, волосся, що січеться;
• лануго (поява тонкого волосся на обличчі та тілі);
• проблеми з зубами через часте викликання блювоти.

Також можуть бути призначені лабораторні та інструментальні дослідження, щоб визначити фізичні наслідки захворювання.

Лікування нервової анорексії

Основна мета терапії розладу відносно проста. Вона передбачає заохочення позитивної та усунення негативної харчової поведінки. Крім цього, лікування спрямоване на те, щоб допомогти людині відновити нормальну вагу і повернутися до здорового способу життя. Головні етапи терапії:

1. Прийняття. Перший і найважливіший крок у лікуванні анорексії — це визнання людиною того, що вона хвора і потребує лікування. Відкритість і прагнення до співпраці з лікарем грають велику роль в успішному розв’язанні проблеми.
2. Відновлення ваги. Нормалізація маси тіла — це завдання, що стосується не тільки фізичної сфери. Дуже важливо, щоб хворий на анорексію перебудував психологічне ставлення до почуття голоду і їжі.
3. Підвищення самооцінки. Під час лікування анорексії терапевт вчить хворого помічати позитивні аспекти своєї особистості, що допомагає підвищити самооцінку. Також здійснюється корекція нереалістичних уявлень і очікувань щодо власного тіла.
4. Виявлення тригерів хвороби. Нервова анорексія — це не просто бажання схуднути, це психічний розлад, пов'язаний із нав'язливими думками. Відмова від їжі — це своєрідна спроба контролювати стрес і керувати ним. Терапевт допоможе зрозуміти, що штовхає людину до неправильної харчової поведінки, й уникати цих тригерів (причинних факторів) у майбутньому.
5. Подолання стресу. Під час лікування пацієнт вчиться справлятися зі стресом, не вдаючись до таких деструктивних (руйнівних) моделей поведінки, як відмова від їжі або викликання блювоти.

Сьогодні не існує ефективних препаратів від анорексії, але є лікарські засоби, які допомагають боротися з деякими причинами захворювання, такими як депресія, тривожність або обсесивно-компульсивний розлад. Якщо уявлення людини про їжу спотворюється настільки, що набуває психотичного характеру, ліки від анорексії можуть включати антипсихотичні препарати. Додатково можуть бути призначені вітаміни та інші фармакологічні засоби, щоб відрегулювати апетит і відновити організм після виснаження.

Ускладнення анорексії

Цей розлад харчової поведінки може призвести до серйозних психічних і фізичних наслідків, які часто мають незворотний характер і можуть спричинити смерть. Основні ускладнення анорексії:

• важка анемія;
• серйозні проблеми з серцем;
• втрата м'язової і кісткової маси (остеопороз);
• відсутність менструацій і безпліддя у жінок;
• зниження рівня тестостерону у чоловіків;
• проблеми з шлунково-кишковим трактом і нирками;
• електролітні порушення.

Анорексія — небезпечна хвороба, тому важливо вчасно звертатися за медичною допомогою.

Часті запитання про анорексію