Ганатон таблетки вкриті плівковою оболонкою по 50 мг 4 блістера по 10 шт

Склад

діюча речовина: ітоприду гідрохлорид;

1 таблетка містить 50 мг ітоприду гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози гідрат, крохмаль кукурудзяний, кармелоза, кислота кремнієва безводна, магнію стеарат;

оболонка таблетки: гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), віск карнаубський.

Форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакодинаміка. ітопріда гідрохлорид активує пропульсивную моторику шлунково-кишкового тракту завдяки антагонізму з допаміновими d2-рецепторами та інгібуючої активності ацетилхолінестерази. ітопріда гідрохлорид активує вивільнення ацетилхоліну і пригнічує його розпад.

Ітопріда гідрохлорид також надає протиблювотну дію завдяки взаємодії з D ₂ -рецепторами, локалізованими в хеморецепторной критичної зоні, що продемонстровано дозозалежним інгібуванням апоморфин-індукованої блювоти у тварин.

Дія ітопріда гідрохлориду є високоспецифічний щодо верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Ітопріда гідрохлорид не впливає на рівень гастрину в плазмі крові.

Фармакокінетика

Абсорбція. Ганатон швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Його відносна біодоступність становить 60%, що пов'язано з ефектом першого проходження через печінку. Їжа не впливає на біодоступність. Після застосування 50 мг ітопріда гідрохлориду C _max досягається через 0,5-0,75 год і становить 0,28 мкг/мл. При подальшому застосуванні лікарського засобу в дозах від 50 до 200 мг 3 рази на день протягом 7 днів фармакокінетика ітопріда гідрохлориду та його метаболітів була лінійної з мінімальною кумуляцією.

Розподіл. Приблизно 96% ітопріда гідрохлориду зв'язується з білками плазми крові (переважно з альбуміном). Зв'язування з α ₁ кислим глікопротеїном становить менше 15%.

Метаболізм. Ітопріда гідрохлорид активно метаболізується в печінці. Ідентифіковано 3 метаболіти, тільки 1 з яких проявляє незначну активність, яка не має фармакологічної значення (приблизно 2-3% ітопріда гідрохлориду). Первинним метаболітом є N-оксид, що утворюється в результаті окислення четвертинної аміно-N-діметільной групи.

Ітопріда гідрохлорид метаболізується під дією флавінзавісімой монооксигенази (FMO). Кількість і ефективність ізоферментів FMO у людини може відрізнятися в залежності від генетичного поліморфізму, який іноді призводить до розвитку аутосомно-рецесивного стану, відомого під назвою триметиламінурію (синдром рибного запаху). У хворих на триметиламінурію T _½ збільшується.

Згідно з даними фармакокінетичних досліджень in vivo ітопріда гідрохлорид не робить ингибирующего або індукуючогоефекту щодо CYP 2C19 і CYP 2E1. Застосування ітопріда гідрохлориду не впливає на зміст CYP або активність урідіндіфосфатглюкуронізілтрансферази.

Виведення. Ітопріда гідрохлорид та його метаболіти виводяться переважно з сечею. Ниркова екскреція ітопріда гідрохлориду та його N-оксиду становила 3,7 і 75,4% відповідно після одноразового застосування лікарського засобу у здорових добровольців у терапевтичній дозі. Термінальний T _½ ітопріда гідрохлориду становив близько 6 ч.

Купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту), а саме: здуття живота; відчуття швидкого насичення; біль і дискомфорт у верхній частині живота; анорексія; печія; нудота; блювота.

Підвищена чутливість до ітопріда гідрохлориду або до інших компонентів препарату. стану, при яких підвищення скорочувальної активності шлунково-кишкового тракту може бути шкідливим, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній обструкції або перфорації.

Для дорослих рекомендована доза препарату ганатон становить 150 мг/добу (по 1 таблетці (50 мг) 3 рази на добу перед їдою). зазначена доза може бути знижена з урахуванням віку пацієнта і симптомів.

Ітопріда гідрохлорид підсилює дію ацетилхоліну і може проявляти холинергические побічні реакції. дані про тривалому застосуванні відсутні. ітопріда гідрохлорид слід призначати з обережністю пацієнтам похилого віку.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Ітопріда гідрохлорид не слід застосовувати в період вагітності. Ітопріда гідрохлорид проникає в грудне молоко. Повинно бути прийнято відповідне рішення щодо припинення грудного вигодовування або припинення лікування, враховуючи важливість терапії для матері.

Діти. Безпека застосування ітопріда гідрохлориду у дітей у віці до 16 років не встановлена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Інформація про можливий вплив на швидкість реакції відсутній, але при вирішенні питання щодо керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами необхідно врахувати можливість виникнення запаморочення.

Метаболічних взаємодій не очікується у зв'язку з тим, що ітопріда гідрохлорид первинно метаболізується флавінмонооксігеназой, а не изоферментами системи цитохрому p450.

Не відмічено будь-яких змін щодо зв'язування з білками при одночасному застосуванні з варфарином, диазепамом, диклофенаком, тиклопідином, ніфедипіном та нікардипіну гідрохлоридом. У зв'язку з тим, що ітопріда гідрохлорид підсилює моторику шлунку, він може впливати на процес всмоктування інших лікарських засобів при одночасному застосуванні. Слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарських засобів з низьким терапевтичним індексом, лікарських форм з уповільненим вивільненням або кишково-розчинною оболонкою.

Противиразкові лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, тепренон і цетраксат, не впливають на Прокінетична дія ітопріда гідрохлориду.

Антихолінергічні лікарські засоби можуть знижувати дію ітопріда гідрохлориду.

Про випадки передозування не повідомлялося.

Лікування. У разі передозування необхідно прийняти звичайні заходи з промивання шлунка і провести симптоматичне лікування.

Побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень. під час клінічних досліджень (i-iii фази) ітопріда гідрохлорид переносився добре, про розвиток серйозних побічних реакцій не повідомлялося. в цілому повідомлялося про 19 випадках виникнення побічних реакцій, які відзначали у 14 з 572 пацієнтів, що становить 2,4%. більшість зазначених побічних реакцій, які спостерігали більш ніж у 1 пацієнта, становили: діарея (0,7%), головний біль (0,3%), біль в животі (0,3%). відхилення лабораторних показників, які спостерігалися під час клінічних досліджень: зниження рівня лейкоцитів (лейкопенія) (0,7%), підвищення рівня пролактину (0,3%).

Побічні реакції, про які повідомлялося протягом постмаркетингового спостереження і клінічних досліджень (які тривають) у пацієнтів, які отримують лікування ітопріда гідрохлоридом

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину, гінекомастія.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, тремор.

З боку травної системи: діарея, запор, біль в животі, підвищене слиновиділення, нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, почервоніння, свербіж.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня АсАТ, АлАТ, γ-глутамілтранспептидази, ЛФ, білірубіну.

Не потребує особливих умов зберігання.

Умови та термін зберігання: за рецептом.

PR-UA-GAN-18 (10/14)

діюча речовина: ітоприду гідрохлорид;

1 таблетка містить 50 мг ітоприду гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози гідрат, крохмаль кукурудзяний, кармелоза, кислота кремнієва безводна, магнію стеарат;

оболонка таблетки: гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), віск карнаубський.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, круглої форми, з рискою з одного боку та тисненням «НС 803» з іншого.

Стимулятори перистальтики. Код АТX А03F A07.

Фармакодинаміка

Ітоприду гідрохлорид активує пропульсивну моторику шлунково-кишкового тракту завдяки антагонізму з допаміновими D2-рецепторами та інгібуючій активності ацетилхолінестерази. Ітоприду гідрохлорид активує вивільнення ацетилхоліну та інгібує його розпад. Ітоприду гідрохлорид також чинить протиблювотну дію завдяки взаємодії з D2-рецепторами, локалізованими в хеморецепторній тригерній зоні, що було продемонстровано дозозалежним інгібуванням апоморфініндукованого блювання у тварин. Дія ітоприду гідрохлориду є високоспецифічною відносно верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Ітоприду гідрохлорид не впливає на рівень гастрину в сироватці крові.

Фармакокінетика

Абсорбція. Ітоприду гідрохлорид швидко та практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Його відносна біодоступність становить 60 %, що пов’язано з ефектом «першого проходження» через печінку. Їжа не впливає на біодоступність. Після застосування 50 мг ітоприду гідрохлориду Сmax досягається через 0,5 – 0,75 години та становить 0,28 мкг/мл. При подальшому застосуванні лікарського засобу в дозах від 50 до 200 мг 3 рази на день впродовж 7 днів фармакокінетика ітоприду гідрохлориду та його метаболітів була лінійною з мінімальною кумуляцією.

Розподіл. Приблизно 96 % ітоприду гідрохлориду зв’язується з білками плазми (переважно з альбуміном). Зв’язування з α1-кислим глікопротеїном становить менше 15 %.

Метаболізм. Ітоприду гідрохлорид активно біотрансформується в печінці. Ідентифіковано 3 метаболіти, тільки один з яких виявляє незначну активність, що не має фармакологічного значення (приблизно 2 – 3 % ітоприду гідрохлориду). Первинним метаболітом є N-оксид, що утворюється в результаті окиснення четвертинної аміно-N-диметильної групи.

Ітоприду гідрохлорид метаболізується під дією флавінзалежної монооксигенази (FMO3). Кількість та ефективність ізоферментів FMO у людини може відрізнятися залежно від генетичного поліморфізму, який інколи призводить до розвитку аутосомно-рецесивного стану, відомого під назвою триметиламінурія (синдром «рибного запаху»). У пацієнтів, хворих на триметиламінурію, Т1/2 збільшується.

Згідно з даними фармакокінетичних досліджень in vivo ітоприду гідрохлорид не чинить інгібуючої або індукуючої дії відносно CYP2C19 та CYP2E1. Застосування ітоприду гідрохлориду не впливає на вміст CYP або активність уридиндифосфатглюкуронізилтрансферази.

Виведення. Ітоприду гідрохлорид та його метаболіти виводяться переважно з сечею. Ниркова екскреція ітоприду гідрохлориду та його N-оксиду становила 3,7 % та 75,4 % відповідно після одноразового внутрішнього застосування лікарського засобу здоровим добровольцям у терапевтичній дозі.

Термінальний Т1/2 ітоприду гідрохлориду становив приблизно 6 годин.

Купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту), а саме:

здуття живота; відчуття швидкого насичення; біль та дискомфорт у верхній частині живота;

· анорексія;

· печія;

нудота; блювання.

· Підвищена чутливість до ітоприду гідрохлориду та інших компонентів препарату.

· Стани, при яких підвищення скорочувальної активності шлунково-кишкового тракту може бути шкідливим, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній обструкції або перфорації.

Метаболічні взаємодії не очікуються у зв’язку з тим, що ітоприду гідрохлорид первинно метаболізується флавінмонооксигеназою, а не ізоферментами системи цитохрому Р450.

Ніяких змін щодо зв’язування з білками при одночасному застосуванні з варфарином, діазепамом, диклофенаком натрію, тиклопідину гідрохлоридом, ніфедипіном та нікардипіну гідрохлоридом не спостерігалося. У зв’язку з тим, що ітоприду гідрохлорид має гастрокінетичний ефект, він може впливати на всмоктування інших лікарських засобів, що застосовуються одночасно перорально.

З особливою обережністю слід застосовувати лікарські засоби з вузьким терапевтичним індексом, уповільненим вивільненням або з кишковорозчинною оболонкою.

Противиразкові лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, тепренон та цетраксат, не впливають на прокінетичну дію ітоприду гідрохлориду.

Антихолінергічні лікарські засоби можуть знижувати дію ітоприду гідрохлориду.

Ітоприду гідрохлорид посилює дію ацетилхоліну та може призвести до холінергічних побічних ефектів. Дані про довготривале застосування відсутні.

Загалом, ітоприду гідрохлорид пацієнтам літнього віку слід призначати з доцільною обережністю та подальшим спостереженням, враховуючи підвищену частоту погіршеної функції нирок, печінки, супутніх захворювань або супутню терапію іншими лікарськими засобами у таких пацієнтів.

Фертильність

Даних щодо впливу ітоприду на фертильність людини немає; однак дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу ітоприду.

Вагітність

Дані про застосування ітоприду вагітними жінками відсутні або обмежені (менш 300 випадків результатів вагітності). Дослідження на тваринах не виявили ніякого прямого чи непрямого шкідливого токсичного ефекту на репродуктивну функцію. Як профілактичний захід бажано відмовитися від застосування ітоприду під час вагітності.

Годування груддю

Ітоприд виділяється з грудним молоком у тварин, але щодо виділення ітоприду з грудним молоком у людини даних недостатньо. Ризик для дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні, не може бути виключений. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення/ призупинення прийому ітоприду слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини і користь лікування для жінки.

Інформація щодо можливого впливу на швидкість реакції відсутня, але під час вирішення питання щодо керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами необхідно врахувати можливість виникнення запаморочення.

Для дорослих рекомендована доза становить150 мг на добу (по 1 таблетці (50 мг) 3 рази на день перед прийомом їжі). Зазначена доза може бути знижена з урахуванням віку пацієнта та симптомів (див. «Особливості застосування»).

Під час клінічних досліджень тривалість застосування ітоприду гідрохлориду становила до 8 тижнів.

Діти. Безпека застосування ітоприду гідрохлориду дітям віком до 16 років не встановлена.

Лікування. У разі надмірного передозування необхідно вжити звичайних заходів щодо промивання шлунка та провести симптоматичне лікування.

Нижченаведені побічні реакції спостерігалися з наведеною частотою у 998 пацієнтів, які отримували ітоприд в 4 клінічних плацебо-контрольованих дослідженнях, 4 клінічних порівняльних дослідженнях і 13 неконтрольованих інтервенційних клінічних дослідженнях зі стандартною добовою дозою ітоприду 150 мг або менше. Побічні реакції класифіковано за системами органів (згідно з MedDRA) та за частотою виникнення: часті (від> 1/100 до 1/1000 до 1/10), «рідко» (від> 1/10 000 до

Шлунково-кишкові розлади: часті – біль у животі, діарея; нечасті – підвищене слиновиділення.

Розлади з боку нервової системи: нечасті – запаморочення, головний біль.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасті – висипання.

Лабораторні дослідження: нечасті – підвищений рівень амінотрансферази, знижене число білих кров'яних тілець.

Побічні реакції зі спонтанних повідомлень, про які повідомлялось у ході постмаркетингового застосування. Неможливо точно оцінити частоту виникнення за наявними даними.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: гіперчутливість, включаючи анафілактоїдну реакцію.

З боку ендокринної системи: підвищений рівень пролактину в крові.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, тремор.

З боку травної системи: діарея, запор, біль у животі, підвищене слиновиділення, нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, еритема і свербіж.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Лабораторні дослідження: підвищення рівнів АСТ, АЛТ, ГГТ, лужної фосфатази, білірубіну в крові.

3 роки.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

10 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Майлан ЕПД Г. К., Катзияма Плант, Японія / Mylan EPD G.K., Katsuyama Plant, Japan.

2-1, Інокучі 37, Катзияма, Фукуй 911-8555, Японія/ 2-1, Inokuchi 37, Katsuyama, Fukui 911-8555, Japan.