Сорбілакт

• Розчин для інфузійного введення Сорбілакт по 200 або 400мл у скляних флаконах, в картонну пачку вкладений 1 флакон.
• Розчин для інфузійного введення Сорбілакт по 250 або 500 мл у контейнерах, в картонну пачку вкладений 1 контейнер.

1000мл розчину для інфузійного введення Сорбілакт містять:

• Сорбітолу - 200г;
• Натрію лактату - 19г;
• Натрію хлориду - 6 г;
• Калію хлориду - 0,3 г;
• Магнію хлориду - 0,2 г;
• Кальцію хлориду - 0,1 г;
• Додаткові речовини.

Теоретична осмолярність розчину - 1670мОсм / л;

рН - 6.0-7.6.

Зміст іонів в 1 мл препарату:

• CH 3CH (OH) COO- - 15,635мг;
• Na + - 6,395мг;
• Cl- - 3,955мг;
• До + - 0,157мг;
• Mg2 + - 0,051мг;
• Ca2 + - 0,036мг.

Купити Сорбілакт можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина; теоретична осмолярність – 1658 мосмоль/л; рН 6,00-7,60; іонний склад: 1 л препарату містить Na+ – 272,20 ммоль; К+ - 4,02 ммоль; Са ++ - 0,90 ммоль; Мg ++ - 2,10 ммоль; Сl- - 112,69 ммоль; Lac- - 169,55 ммоль.

Розчини, що впливають електролітний баланс. Електроліти у комбінації з іншими препаратами. Код АТХ В05В В04.

Сорбілакт - плазмозаменяющіе інфузійний розчин. Сорбілакт - комбінований розчин, що містить сорбітол, натрію лактат і ряд неорганічних солей. Сорбілакт має протишоковий, дезінтоксикаційну, енергетичним і діуретичною дією. Крім того, Сорбілакт усуває метаболічний ацидоз і стимулює роботу кишечника.

Основними фармакологічно активними речовинами препарату є сорбітол (в гіпертонічній концентрації) та натрію лактат (в ізотонічній концентрації). Гіпертонічний розчин сорбітолу виявляє на гладкі м'язи кишечника виражену стимулюючу дію. У печінці сорбітол спочатку перетворюється на фруктозу, яка далі перетворюється на глюкозу, а потім на глікоген. Частина сорбітолу використовується для термінових енергетичних потреб, інша частина відкладається як запас як глікогену. Гіпертонічний розчин сорбітолу має великий осмотичний тиск і виражену здатність посилювати діурез.

Сорбітол включається в метаболізм, утилізується в печінці та у вигляді глікогену накопичується, деяка частина відкладається в тканинах міокарда, мозку і скелетних м'язах.

Сорбілакт містить гіпертонічний розчин сорбітолу, який має виражені осмотичним властивостями та сприяє посиленню діурезу.

Натрію хлорид має дезінтоксикаційну, регідратаційну дію, заповнює дефіцит іонів натрію та хлору при різних патологічних станах.

Натрію лактат при попаданні в судинне русло розпадається на іони натрію, CO2 і Н2О, що утворюється гідрокарбонат натрію сприяє підвищенню лужного резерву крові. Натрію лактат сприяє поступової корекції метаболічного ацидозу без різких змін рН.

Фармакологічним ефектом володіє тільки лівообертаюча натрію лактату, правообертальні ізомер не метаболізується і виводиться нирками.

Сорбілакт також сприяє тимчасовому збільшенню об'єму циркулюючої крові.

Кальцію хлорид заповнює дефіцит іонів кальцію. Іони кальцію необхідні для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних та гладких м'язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові. Знижує проникність клітин та судинної стінки, запобігає розвитку запальних реакцій, підвищує стійкість організму до інфекцій.

Калію хлорид відновлює водно-електролітний баланс. Має негативну хроно- і батмотропну дію, у високих дозах - негативну іно-, дромотропну та помірну діуретичну дію. Бере участь у процесі проведення нервових імпульсів. Підвищує вміст ацетилхоліну та викликає збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Покращує скорочення кістякових м'язів при м'язовій дистрофії, міастенії.

Сорбітол швидко включається в загальний метаболізм, 80-90% його утилізується в печінці і накопичується у вигляді глікогену, 5% відкладається в тканинах мозку, серцевому м'язі та скелетній мускулатурі, 6-12% виділяється із сечею. При введенні в судинне русло з лактату натрію вивільняється натрій, СО2 і Н2О, які утворюють бікарбонат натрію, що призводить до збільшення лужного резерву крові. Активною вважається лише половина введеного натрію лактату (ізомер L), а друга половина (ізомер D) не метаболізується та виділяється із сечею.

Сорбілакт призначений для терапії пацієнтів з інтоксикаціями, порушенням мікроциркуляції, гострими формами печінково-ниркової недостатності, а також парезом або ризиком розвитку парезу після проведення порожнинних оперативних втручань.

Розчин для інфузійного введення також призначають пацієнтам, що страждають на хронічний пієлонефрит (в період загострення), хронічний гепатит і набряком мозку з підвищеним внутрішньочерепним тиском.

Крім того, Сорбілакт можуть призначати для корекції КОР і поліпшення гемодинаміки у пацієнтів з шоком різної етіології, в тому числі операційному, травматичним, опіковим і гемолитическим шоком.

Сорбілакт призначений для внутрішньовенного струминного або краплинного введення. У період терапії препаратом Сорбілакт бажано контролювати КОР, а також осмолярність крові та сечі. Рекомендована швидкість крапельного введення препарату становить 40-80 крапель в хвилину.

При першому застосуванні препарату рекомендується ввести 15 крапель розчину, після чого припинити інфузію, у разі якщо протягом 3 хвилин не відзначається розвиток реакцій гіперчутливості, інфузію продовжують. При гострих станах першу частину дози вводять струминно, після чого переходять на крапельне введення розчину зі швидкістю не більше 30 крапель в хвилину. Пацієнтам з дегідратацією допускається вводити препарат тільки внутрішньовенно крапельно. Тривалість терапії та дози препарату Сорбілакт визначає лікуючий лікар окремо для кожного пацієнта.

Дорослим при шоці різної етіології зазвичай призначають 200-600мл розчину (30-100мл внутрішньовенно струменево, після чого переходять на внутрішньовенне крапельне введення).

Дорослим при хронічному гепатиті зазвичай призначають по 200 мл розчину внутрішньовенно крапельно 1 раз в 24-48 годин.

Дорослим при гострій крововтраті допускається вводити до 25мл / кг маси тіла.

Дорослим до і після проведення оперативних втручань призначають 400мл розчину внутрішньовенно крапельно одноразово. При необхідності дозу вводять 1 раз на добу протягом 3-5 днів.

Пацієнтам з облітеруючі захворювання судин зазвичай призначають по 8-10мл / кг маси тіла 1 раз в 48 годин. Загальна курсова доза становить 10 інфузій по 8-10мл / кг маси тіла.

Дорослим з гострими формами печінково-ниркової недостатності зазвичай призначають по 200-400мл розчину кожні 8-12 годин.

Для терапії післяопераційного парезу кишечника призначають 200-400мл розчину кожні 8 годин до відновлення моторики кишечника.

Для профілактики післяопераційного парезу призначають 150-300мл розчину одноразово. У разі необхідності призначають повторні введення препарату з інтервалом 12 годин.

Пацієнтам з набряком мозку зазвичай призначають розчин у дозі 5-10мл / кг маси тіла.

Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з дегідратацією становить 200мл.

Сорбілакт непогано переноситься пацієнтами, найбільш частими небажаними ефектами були алкалоз і дегідратація, які відзначалися переважно при введенні високих доз інфузійного розчину.

Неврологічні розлади: тремор, біль голови, запаморочення, загальна слабкість.

Крім того, в період терапії препаратом Сорбілакт спостерігалися поодинокі випадки розвитку таких небажаних ефектів:

• З боку серця і судин: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, задишка, синюшність шкіри, колапс.
• З боку нервової системи: запаморочення, слабкість, головний біль.
• Алергічні реакції: підвищення температури тіла, кропив'янка, шкірні висипання, набряк Квінке, анафілактичний шок.
• Інші: нудота, біль в епігастральній ділянці, посилення діурезу.

Сорбілакт не слід призначати при індивідуальній непереносимості компонентів, що входять до складу розчину.

Сорбілакт не застосовують для терапії пацієнтів з алкалозом, а також станами, при яких обмежено введення рідини, в тому числі артеріальна гіпертензія III ступеня, тромбоемболія, інсульт, декомпенсована серцева недостатність, термінальна ниркова недостатність.

Рекомендується дотримуватися обережності, призначаючи Сорбілакт пацієнтам з цукровим діабетом і калькульозним холециститом.

У педіатричній практиці препарат можна призначати тільки за життєвими показаннями та під суворим контролем лікаря.

Даних про протипоказання у період вагітності та годування груддю немає.

Оскільки препарат слід застосовувати в умовах стаціонару, даних щодо таких впливів немає.

Заборонено змішувати препарат Сорбілакт з фосфатвмісними та карбонатвмісними розчинами.

Сорбілакт не застосовують як розчинник для інших лікарських засобів.

При інфузійному введенні високих доз препарату Сорбілакт у пацієнтів відзначається розвиток дегідратації та алкалозу. При передозуванні слід негайно припинити інфузію і тимчасово припинити застосування препарату.

При високій швидкості введення розчину для інфузій у пацієнтів можливий розвиток тахікардії, задишки, артеріальної гіпертензії, болі в епігастральній ділянці та головного болю. У такому випадку рекомендується припинити введення препарату і після поліпшення стану пацієнта відновити інфузію, встановивши меншу швидкість введення розчину. У разі необхідності проводять симптоматичне лікування.

Сорбілакт рекомендується зберігати протягом 2 років після випуску в приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 градусів Цельсія.

Заборонено заморожувати інфузійний розчин.