Полаприл

капс. твердий. 2,5 мг блістер, № 14, № 28

Раміприл 2,5 мг

Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, желатин, вода очищена, титану діоксид (Е171), заліза оксид чорний (Е172), індигокармін (Е132), заліза оксид жовтий (Е172).

капс. твердий. 5 мг блістер, № 14, № 28

Раміприл 5 мг

Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, желатин, вода очищена, титану діоксид (Е171), заліза оксид чорний (Е172), індигокармін (Е132), заліза оксид жовтий (Е172).

капс. твердий. 10 мг блістер, № 14, № 28

Раміприл 10 мг

Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, желатин, вода очищена, титану діоксид (Е171), заліза оксид чорний (Е172), індигокармін (Е132), заліза оксид жовтий (Е172). Придбати Полаприл 5 мг, 2,5 мг или 10 мг можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Полаприл ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

фармакодинамика. Раміприлат - активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент діпептіділкарбоксіпептідазу I (синоніми: АПФ; кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I в активну судинозвужувальну речовину (вазоконстриктор) ангіотензин II, а також розпад активного вазоділататора брадикинина. Зниження утворення ангіотензину II та інгібування розпаду брадикініну призводить до розширення кровоносних судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, внаслідок дії раміприлату секреція альдостерону знижується. Зростання активності брадикініну, очевидно, визначає кардіопротекторний і ендотеліопротекторний ефекти. Не встановлено, наскільки це впливає на розвиток певних побічних ефектів (наприклад дратівної кашлю). Інгібітори АПФ є ефективними навіть у пацієнтів з гіпертензією, у яких концентрація реніну в плазмі крові низька. Середній відповідь на монотерапію інгібітором АПФ у хворих негроїдної раси (зазвичай в популяції з гіпертензією і низькою концентрацією реніну) була нижчою в порівнянні з представниками інших рас.

Прийом раміприлу викликає помітне зниження опору периферичних артерій. Загалом нирковий плазмоток і швидкість клубочкової фільтрації істотно не змінюються.

Введення раміприлу пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи та стоячи, без компенсаторного зростання частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після перорального застосування одноразової дози проявляється через 1-2 год. Максимальний ефект одноразової дози, як правило, досягається через 3-6 ч і зазвичай триває 24 год.

Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому застосуванні раміприлу відзначається через 3-4 тижні. При тривалій терапії він зберігається протягом 2 років.

У відповідь на різке припинення прийому раміприлу не відзначається швидкого і вираженого зростання АТ.

У пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності, лікування яких починали через 3-10 днів після гострого інфаркту міокарда, раміприл знижував ризик смертності на 27% в порівнянні з плацебо.

У пацієнтів з недіабетичної або діабетичної явною нефропатією раміприл знижує швидкість прогресування ниркової недостатності та наступ кінцевої стадії ниркової недостатності, і, внаслідок цього, - потреба в проведенні діалізу або трансплантації нирки. У пацієнтів з недіабетичної або діабетичної початковій нефропатією раміприл знижує екскрецію альбуміну. Раміприл з високою статистичною значущістю знижує частоту настання інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті.

Крім того, раміприл знижує загальну смертність і виникнення потреби в проведенні реваскуляризації, а також затримує виникнення і прогресування застійної серцевої недостатності. Раміприл знижує ризик розвитку нефропатії в загальній популяції і у хворих на діабет. Раміприл також істотно знижує частоту виникнення мікроальбумінурії. Такі ефекти відзначалися у пацієнтів як з гіпертензією, так і з нормотензією.

Фармакокінетика. У печінці шляхом гідролізу утворюється єдиний активний метаболіт раміприлу - раміпрілат. Біодоступність раміприлату після перорального прийому 2,5 і 5 мг раміприлу становить близько 45% у порівнянні з його доступністю після в / в введення таких же доз.

Після перорального прийому 10 мг раміприлу близько 40% виводиться з калом і приблизно 60% - з сечею.

Близько 80-90% метаболітів в сечі та жовчі припадає на раміприлат або метаболіти раміприлату.

В ході досліджень на тваринах встановлений, що раміприл проникає в грудне молоко.

Раміприл швидко абсорбується після перорального прийому. Абсорбція раміприлу становить не менше 56%. При прийомі раміприлу разом з їжею не відзначено значного впливу на його абсорбцію.

Сmах раміприлу досягається через 1 год після перорального прийому. T½ раміприлу становить близько 1 год. Сmах раміприлату в плазмі крові відзначається між 2 і 4 години після перорального прийому раміприлу.

Зниження концентрації раміприлату в плазмі відбувається в кілька фаз. T½ початкової фази розподілу та елімінації становить близько 3 ч. Після цього настає перехідна фаза (T½ близько 15 год), а потім - кінцева фаза (T½ близько 4-5 днів).

Наявність кінцевої фази обумовлено повільної дисоціацією раміприлату з тісної, але насиченою зв'язку з АПФ.

Після одноразового прийому раміприлу в дозі 2,5 мг і вище стаціонарний стан (коли плазмова концентрація раміприлату залишається постійною) досягається вже приблизно через 4 дні. Після багаторазового прийому ефективний T½ в залежності від дози становить 13-17 год.

Зв'язування раміприлу і раміприлату з білками плазми крові становить близько 73 і 56% відповідно.

У здорових осіб у віці 65-76 років кінетика раміприлу і раміприлату подібна до такої у здорових осіб молодого віку.

При порушенні функції нирок виведення раміприлату нирками знижується, нирковий кліренс раміприлату знижується пропорційно кліренсу креатиніну. Це викликає підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються значно повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.

При введенні високих доз (10 мг) препарату при зниженні функції печінки перетворення раміприлу в раміприлат відбувається пізніше, плазмові концентрації раміприлу зростають і виведення раміприлату сповільнюється. Так само, як і у здорових осіб і пацієнтів з гіпертензією, після перорального прийому 5 мг раміприлу 1 раз на добу протягом 2 тижнів у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю значної кумуляції раміприлу і раміприлату не відзначалося.

• АГ.
• Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з:
• вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботического генезу (наявність в анамнезі ІХС або інсульту або захворювання периферичних судин);
• на цукровий діабет, мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. Фармакологічні властивості).

Лікування захворювання нирок:

• початкова клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;
• виражена клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі, у пацієнтів, у яких відзначають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. Фармакологічні властивості);
• виражена клубочковая недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥3 г/добу (див. Фармакологічні властивості).

Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зниження смертності при гострій стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності при початку лікування більш ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

застосовується всередину.

Полапріл рекомендується приймати щодня в один і той же час. Препарат можна приймати до, під час і після їжі, оскільки вживання їжі не впливає на його біодоступність. Капсули Полапріл слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.

дорослі

Пацієнти, які застосовують діуретики. На початку лікування препаратом Полапріл може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої більша ймовірність пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується дотримуватися обережності, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК і / або кількості електролітів.

Бажано припинити застосування діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Полапріл, якщо це можливо (див. Особливості застосування).

У пацієнтів з АГ, яким не можна скасувати діуретик, лікування Полапрілом слід починати з дози 1,25 мг. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в крові. Подальшу дозу Полапріла слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

АГ. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта (див. Особливості застосування) і результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Полапріл можна застосовувати у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів.

Початкова доза. Лікування препаратом Полапріл слід починати поступово, починаючи з рекомендованої початкової дози 2,5 мг/добу.

У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг, а їх лікування слід починати під медичним контролем (див. Особливості застосування).

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2-4 тижні до досягнення цільового рівня АТ; максимальна доза Полапріла становить 10 мг/добу. Як правило, препарат приймають 1 раз на добу.

Профілактика серцево-судинних захворювань. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Полапріл становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово підвищувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1-2 тижнів лікування, а потім через 2-3 тижнів підвищити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.

Дивіться наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Лікування захворювання нирок

У пацієнтів з цукровим діабетом і мікроальбумінурією. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Полапріл становить 1,25 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу підвищують. Через 2 тижні лікування разову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

У пацієнтів з цукровим діабетом і як мінімум одним фактором серцево-судинного ризику. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Полапріл становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу підвищують. Через 1-2 тижні лікування добову дозу препарату Полапріл рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг через 2-3 тижнів лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.

У пацієнтів з недіабетичної нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥3 г/добу. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Полапріл становить 1,25 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуванні дозу підвищують. Через 2 тижні лікування разову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

Серцева недостатність з клінічними проявами. Початкова доза. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг/добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу препарату Полапріл титрують шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності. Початкова доза. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких клінічно і гемодинамічно стабільно, призначають початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу протягом 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг переноситься погано, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг 2 рази на добу протягом 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 і 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити.

Дивіться наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Титрування дози та підтримуюча доза. Надалі добову дозу підвищують шляхом її подвоєння з інтервалом в 1-3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.

Коли це можливо, підтримуючу добову дозу ділять на 2 прийоми.

Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвіду лікування пацієнтів із тяжкою (IV ФК за класифікацією NYHA) серцевою недостатністю одразу після інфаркту міокарда недостатньо. Якщо все ж прийнято рішення про лікування таких пацієнтів цим препаратом, рекомендується починати терапію з дози 1,25 мг 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. Фармакологічні властивості):

якщо кліренс креатиніну ≥ 60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 10 мг;

якщо кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;

якщо кліренс креатиніну становить 10-30 мл/хв, початкова добова доза становить 1,25 мг/добу, а максимальна добова доза - 5 мг;

пацієнти з АГ, які знаходяться на гемодіалізі: під час гемодіалізу рамиприл виводиться незначно; початкова доза становить 1,25 мг, а максимальна добова доза - 5 мг; препарат слід приймати через кілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. Фармакологічні властивості). Лікування препаратом Полапріл пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати під ретельним контролем, а максимальна добова доза в таких випадках повинна становити 2,5 мг.

Пацієнти похилого віку. Початкова доза повинна бути нижче, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово, з огляду на високу ймовірність виникнення небажаних ефектів, особливо у дуже старих і немічних пацієнтів. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу - 1,25 мг раміприлу.

гіперчутливість до раміприлом, інших інгібіторів АПФ або компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий / ідіопатичний або обумовлений попередньою терапією інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ); стеноз ниркової артерії (двобічний або стеноз артерії єдиної нирки); гіпотензивні або гемодинамічно нестабільні стану; первинний гіперальдостеронізм; період вагітності; період годування груддю; дитячий вік.

Необхідно уникати застосування Полапріла або інших інгібіторів АПФ в комбінації з методами екстракорпоральної терапії, які можуть викликати контактування крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки при цьому існує ризик розвитку важкої анафилактоидной реакції, що іноді може призвести до розвитку важкого анафілактичного шоку.

Таким чином, при прийомі Полапріла не можна проводити процедуру діалізу або гемофільтрації із застосуванням поліакрилонітрилових, натрію-2-метілсульфонатних мембран з високою ультрафільтраційний активністю (наприклад AN 69) та процедуру аферезу ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрасульфату.

частота виникнення побічних реакцій класифікується наступним чином: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, <1/10); нечасто (≥1 / 1000, <1/100); рідко (≥1 / 10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частоту неможливо оцінити на основі існуючих даних).

Серцево-судинна система: нечасто - ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардія, аритмія, відчуття прискореного серцебиття, периферичні набряки.

Гематологічні реакції: нечасто - еозинофілія; рідко - зменшення кількості еритроцитів, лейкоцитів або тромбоцитів і зниження рівня гемоглобіну. В поодиноких випадках відзначаються агранулоцитоз, панцитопенія і пригнічення кісткового мозку.

Гематологічні реакції на дію інгібіторів АПФ частіше виникають у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо при супутніх коллагенозах (наприклад системний червоний вовчак або склеродермія), або у пацієнтів, які застосовують інші препарати, які можуть викликати зміни в складі крові.

В поодиноких випадках може розвиватися гемолітична анемія.

Нервова система: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія; рідко - тремор, порушення рівноваги; невідомо - церебральна ішемія, в тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака, порушення психомоторних функцій, відчуття печіння, паросмія.

З боку органу зору: нечасто - порушення зору, включаючи нечіткість зору; рідко - кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: рідко - порушення слуху, дзвін у вухах.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади: часто - непродуктивний дратівливий кашель, бронхіт, синусит, задишка; нечасто - бронхоспазм, в тому числі загострення астми, закладеність носа.

З боку травної системи: часто - запальні явища в шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - панкреатит (в поодиноких випадках повідомлялося про летальні випадки під час застосування інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; рідко - глосит; невідомо - афтознийстоматит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення мочеобразования, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в крові.

Реакції з боку шкіри або слизових оболонок: часто - висип, в основному макулопапулезного характеру; нечасто - ангіоневротичний набряк, порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальні наслідки, свербіж, гіпергідроз; рідко - ексофолітівний дерматит, кропив'янка, оніхоліз; дуже рідко - реакція фоточутливості; невідомо - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема пухирчатка, загострення псоріазу, псоріазоформні, пемфігоїдна або лихеноидная висип і енантема, алопеція.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто - м'язові спазми, міалгія; нечасто - артралгія.

Ендокринні порушення: невідомо - синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ).

Метаболічні та аліментарні порушення: часто - підвищення рівня калію в крові; нечасто - анорексія, зниження апетиту; невідомо - зниження рівня натрію в крові.

З боку судин: часто - артеріальна гіпертензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; нечасно - припливи; рідко - стеноз судин, гипоперфузия, васкуліт; невідомо - феномен Рейно.

Порушення загального типу: часто - біль в грудях, підвищена стомлюваність; нечасто - пірексія; рідко - астенія.

З боку імунної системи: невідомо - анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Гепатобіліарні порушення: нечасто - підвищення рівня печінкових ферментів і / або кон'югації білірубіну; рідко - холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин; невідомо - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолитический гепатит (у виняткових випадках - з летальним результатом).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто - транзиторна еректильна дисфункція, зниження лібідо; невідомо - гінекомастія.

З боку психіки: нечасто - погіршення настрою, тривожність, нервозність, занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко - сплутаність свідомості; невідомо - порушення уваги.

особливі категорії пацієнтів

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи завдяки лікарських засобів, які містять аліскірен. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Полапріл і аліскірен не рекомендується, оскільки існує ризик підвищення АГ, гіперкаліємії і виникнення змін функції нирок.

Пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (СКФ 60 мл/хв) комбіноване застосування препарату Полапріл і аліскірен протипоказано.

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення АГ.

Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензинової системи. При лікуванні пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензинової системи слід виявляти особливу обережність. У таких хворих є ризик несподіваного і значного зниження артеріального тиску і погіршення функції нирок у результаті інгібування АПФ, особливо коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначаються вперше або вперше у більш високій дозі. На початку лікування препаратом або при підвищенні дози необхідно проводити ретельний контроль артеріального тиску доти, поки існує загроза його різкого зниження.

Підвищену активність ренін-ангіотензинової системи можна очікувати, зокрема:

• у пацієнтів з тяжкою, і особливо злоякісною, гіпертензією. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний контроль;
• у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або в разі застосування інших препаратів, що знижують артеріальний тиск. У разі тяжкої серцевої недостатності в початковій фазі лікування необхідно суворе медичне спостереження;
• у пацієнтів з гемодинамічно значущим труднощами припливу або відтоку крові від лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти або стеноз мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія). У початковій фазі лікування необхідно суворе медичне спостереження;
• у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом ниркової артерії. На початковій фазі лікування необхідно суворе медичне спостереження.

Може виникнути необхідність припинити розпочате лікування діуретиками:

у пацієнтів, попередньо приймали діуретики. Якщо припинення прийому або зниження дози діуретика неможливо, в початковій фазі лікування необхідно суворе медичне спостереження;

у пацієнтів із загрозою або порушенням електролітного балансу (в результаті недостатнього споживання рідини або солі або в зв'язку з їх втратою - діарея, блювота або підвищене потовиділення, у випадках, коли компенсація нестачі рідини та солі в організмі є недостатньою).

Рекомендується корекція стану дегідратації, гіповолемії або дефіциту електроліту до початку лікування (однак у пацієнтів з серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно оцінити з точки зору можливого ризику об'ємного перевантаження). При клінічно значущих станах прийом Полапріла можна починати або продовжувати при одночасному проведенні відповідних заходів щодо попередження надмірного зниження артеріального тиску і функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки відповідь на лікування Полапрілом може бути або підвищений або понижений. Крім того, у пацієнтів з тяжким цирозом печінки з набряками та / або асцитом активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно дотримуватися особливої обережності.

У пацієнтів, для яких значне зниження артеріального тиску становить особливий ризик (наприклад, хворі з гемодинамічно значущим стенозом коронарних артерій або мозкових судин), в початковій фазі лікування потрібен суворий медичний контроль.

Особи похилого віку. У осіб похилого віку реакція на інгібітори АПФ може бути більш вираженою. На початку лікування рекомендується оцінка ниркової функції.

Рекомендується здійснювати моніторинг функції нирок, перш за все в перші тижні лікування інгібітором АПФ. Особливо ретельний контроль необхідний у пацієнтів з:

• серцевою недостатністю;
• вазоренальна захворюванням, включаючи гемодинамический значимий односторонній стеноз ниркової артерії. В останній групі хворих навіть незначне зростання рівня креатиніну в плазмі крові може свідчити про зниження функції нирок;
• зниженням функції нирок;
• трансплантованою ниркою.

Моніторинг балансу електролітів. Рекомендується здійснювати регулярний контроль концентрації калію в плазмі крові. Більш частий моніторинг рівня калію в плазмі необхідний у пацієнтів зі зниженою функцією нирок.

Гематологічний моніторинг. Рекомендується здійснювати моніторинг кількості лейкоцитів з метою своєчасного виявлення можливої лейкопенії. Більш частий моніторинг рекомендується в початковій фазі лікування пацієнтів з порушеною функцією нирок, з супутнім колагенозом (системний червоний вовчак або склеродермія) або пацієнтів, які отримують лікування іншими препаратами, що впливають на загальний аналіз крові.

Застосування в період вагітності та годування груддю. У період вагітності заборонено приймати Полапріл. Таким чином, до початку прийому препарату у жінок репродуктивного віку необхідно виключити можливу вагітність. Під час прийому Полапріла жінки репродуктивного віку повинні застосовувати надійні засоби контрацепції. Якщо жінка хоче завагітніти, слід припинити застосування препарату і замінити його іншим (за винятком інгібіторів АПФ). Якщо застосування інгібітору АПФ не можна скасувати, слід попередити вагітність. У разі, коли під час лікування Полапрілом наступила вагітність, потрібно якомога швидше перейти (під наглядом лікаря) на альтернативний терапевтичний засіб, що представляє менший ризик для плоду (виключаючи інгібітори АПФ).

Дослідження на тваринах показали, що раміприл проникає в грудне молоко. Оскільки невідомо, чи проникає раміприл в грудне молоко людини, застосування Полапріла під час годування груддю протипоказане.

Діти. У зв'язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду Полапріл не можна призначати дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, зокрема нудота, сонливість, порушення зору, запаморочення) можуть погіршити увагу і швидкість психомоторних реакції пацієнта.

При виникненні побічних ефектів слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Вони можуть виникнути особливо на початку лікування або при переході з інших препаратів. Після першої дози або подальшого підвищення дози не рекомендується керувати транспортним засобом і працювати з механізмом протягом декількох годин.

комбінації, які протипоказані. Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембрани з полиакрилонитрила) і Ldl-аферез із застосуванням декстрину сульфату. Якщо таке лікування необхідно, слід розглянути питання про використання іншого діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбіноване застосування препарату Полапріл з лікарськими засобами, які містять аліскірен, протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або з тяжкими порушеннями функції нирок, також не рекомендовано іншим категоріям пацієнтів.

Комбінації, які не рекомендуються. Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, які підвищують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин). Може виникнути гіперкаліємія, тому необхідно постійно контролювати рівень калію в крові.

Слід застосовувати з обережністю. Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші препарати здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): очікується посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Рекомендується регулярно контролювати плазмову концентрацію натрію у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики.

Судинозвужувальні симпатомиметики та інші речовини (наприклад изопротеренол, добутамін, допамін, адреналін): можуть послаблювати ефект зниження артеріального тиску Полапріла. Рекомендується особливо ретельно контролювати артеріальний тиск. Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші лікарські засоби, які здатні викликати зміни в гемограмі: можуть підвищувати ймовірність виникнення гематологічних реакцій при одночасному застосуванні з раміприлом.

Солі літію. Екскреція літію під дією інгібіторів АПФ може знижуватися. Це здатне привести до підвищення концентрації літію в плазмі крові та підвищення токсичності літію. У зв'язку з цим необхідно контролювати концентрацію літію в плазмі крові.

Протидіабетичні засоби (наприклад інсулін і похідні сульфонілсечовини). Інгібітори АПФ можуть підвищувати ефект інсуліну. В окремих випадках це може призвести до розвитку гіпоглікемії у пацієнтів, які одночасно застосовують протидіабетичні засоби. На початку лікування рекомендується особливо ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Слід взяти до уваги

НПЗП (наприклад, індометацин та ацетилсаліцилова кислота). Можливо ослаблення ефекту зниження артеріального тиску під дією Полапріла. Крім того, одночасний прийом інгібіторів АПФ і НПЗП може призвести до зростання ризику зниження функції нирок і підвищення рівня калію в плазмі крові.

Сіль. Підвищене споживання солі може послаблювати антигіпертензивну дію Полапріла.

Метод специфічної гіпосенсибілізації. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Передбачається, що такий ефект може також відзначатися і щодо інших алергенів.

симптоми інтоксикації. Передозування може бути причиною надмірного розширення периферичних судин (з вираженою гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення балансу електролітів і ниркову недостатність.

Лікування інтоксикації. Первинна детоксикація, наприклад шляхом промивання шлунка, застосування адсорбентів, натрію тіосульфату (по можливості, протягом перших 30 хв). У разі виникнення гіпотензії, крім заходів, спрямованих на відновлення об'єму рідини та сольового балансу, слід застосувати агоністи α1-адренергічних рецепторів (наприклад, норадреналін, допамін) або ангіотензин II (Ангіотензінамід), який, як правило, є в наявності тільки в окремих дослідницьких лабораторіях .

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться з системного кровотоку шляхом гемодіалізу.

в сухому захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.