Еплетор

таблетки покриті плівковою оболонкою 25 мг, № 30

• Діюча речовина: еплеренон 25 мг
• Допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат, опадрай жовтий.

таблетки покриті плівковою оболонкою 50 мг, № 30

• Діяча речовина: еплеренон 50 мг
• Допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат, опадрай жовтий.

фармакодинамика. Еплеренон є відносно селективним препаратом щодо зв'язування рекомбінантних мінералокортикоїдних рецепторів людини у порівнянні зі зв'язуванням рекомбінантних глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів. Еплеренон запобігає зв'язуванню альдостерону - ключового гормону ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, бере участь в регуляції артеріального тиску і розвитку серцево-судинних захворювань.

В ході досліджень еплеренон суттєво зменшував артеріальний тиск (при вимірюванні у положенні сидячи) порівняно з плацебо. Гіпотензивний ефект препарату виявлявся через 2 тижні та досягав максимуму через 4 тижні застосування. Вираженість антигіпертензивного ефекту зберігалась протягом 8-24 тижнів і не залежала від віку, статі або раси пацієнтів, від одночасного застосування з такими препаратами як інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензин-ІІ рецепторів, блокатори кальцієвих каналів, гідрохлортіазид і β-блокатори.

Еплеренон викликає тривале підвищення рівня реніну і альдостерону в плазмі крові, що пов'язано з регуляцією секреції реніну альдостероном за принципом негативного зворотного зв'язку. Однак підвищення активності реніну в плазмі крові та рівня циркулюючого альдостерону не позначається на впливі еплеренону на артеріальний тиск.

В ході досліджень еплеренон суттєво знижував АТ (при вимірюванні в положенні сидячи) в порівнянні з плацебо. Гіпотензивний ефект препарату виявлявся через 2 тижні та досягав максимуму через 4 тижні застосування. Виразність антигіпертензивного ефекту зберігалась протягом 8-24 тижнів і не залежала від віку, статі або раси пацієнтів, від одночасного застосування з такими препаратами, як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, гідрохлортіазид і блокатори β-адренорецепторів.

При застосуванні препарату відзначено значуще зниження показників летальності від серцево-судинних захворювань і частоти госпіталізації з метою лікування серцево-судинних захворювань. Особливо цей вплив виявлялося на початку терапії у пацієнтів у віці до 75 років. Ефект препарату у хворих у віці від 75 років вивчений недостатньо.

Частота розвитку гіперкаліємії або гіпокаліємії при застосуванні еплеренону не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Еплеренон не впливав на частоту серцевих скорочень, ширину комплексу QRS, довжину інтервалів P-R, Q-T.

Фармакокінетика

Абсорбція і розподіл. Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після перорального застосування 100 мг. Сmax досягається через 2 години після застосування. Сmax і AUC пропорційні дозі в діапазоні доз 10-100 мг і непропорційні при дозах понад 100 мг. Рівноважні концентрації досягаються протягом 2 днів. Абсорбція не залежить від прийому їжі.

Метаболізм та екскреція. Еплеренон переважно біотрансформується за участю CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону у плазмі крові не ідентифіковані. Менше 5% дози еплеренону виділяється у незміненому стані із сечею та фекаліями. При одноразовому прийомі радіоактивно міченої дози приблизно 32% дози виділяється з фекаліями, а приблизно 67% – із сечею. Період напіввиведення еплеренону – 3-5 годин. Кліренс у плазмі становить приблизно 10 л/год.

Зв'язування еплеренону з білками плазми крові становить приблизно 50% в основному за рахунок зв'язування з α-1-кислими глікопротеїнами. Приблизний обсяг розподілу при рівноважних концентраціях становить 50 ± 7 л. Еплеренон вибірково не зв'язується з еритроцитами.

Метаболізм і екскреція. Еплеренон переважно метаболізується за участю CYP 3А4. Активних метаболітів еплеренону в плазмі крові не ідентифіковано.

Менше 5% дози еплеренону виділяється у незміненому вигляді з сечею та калом. При одноразовому прийомі радіоактивно міченої дози приблизно 32% дози виділяється з калом, а близько 67% - з сечею. T½ еплеренону - 3-5 ч. Кліренс в плазмі крові становить приблизно 10 л / год.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. Вік, стать і раса. Фармакокінетика еплеренону у чоловіків і жінок принципово не відрізняється. При рівноважних концентраціях у осіб похилого віку відзначають збільшення Cmax на 22%, AUC - на 45% в порівнянні з такими у осіб у віці 18-45 років. При рівноважних концентраціях виявляють зменшення Cmax (19%) і AUC (26%) в осіб негроїдної раси.

Ниркова недостатність. Рівноважні показники Cmax і AUC збільшувалися відповідно на 38 і 24% у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок і зменшувалися відповідно на 26 і 3% у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Ніякої кореляції між кліренсом еплеренону і кліренсом креатиніну в плазмі крові не виявлено. Еплеренон не виводиться шляхом гемодіалізу.

Печінкова недостатність. Рівноважні показники Cmax і AUC еплеренону у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (клас В по Чайлд-П'ю) в порівнянні з такими у здорових добровольців збільшувалися на 3,6 і 42%. Оскільки застосування препарату не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, еплеренон протипоказаний для застосування у таких хворих.

Серцева недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 50 мг вивчали у пацієнтів з серцевою недостатністю (класифікація NYHA II-IV). Рівноважні AUC і Cmax у пацієнтів з серцевою недостатністю збільшувалися на 38 і 30% в порівнянні з такими показниками у здорових добровольців відповідного віку, статі та раси. Кліренс препарату у пацієнтів з серцевою недостатністю аналогічний кліренсу у здорових добровольців літнього віку.

на додаток до стандартної терапії (в тому числі із застосуванням блокаторів β-адренорецепторів) для зниження ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) і клінічними проявами серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда.

На додаток до стандартної оптимальної терапії для зниження ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у дорослих пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II ФК по NYHA) і систолічною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤30%).

Інструкція повідомляє, що ліки Еплетор 25 мг та Еплетор 50 мг можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда. Терапію зазвичай починають протягом 3-14 днів після гострого інфаркту міокарда.

Рекомендована підтримуюча доза становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід починати з дози 25 мг (1 таблетка) 1 раз на добу з подальшим титруванням дози протягом 4 тижнів до досягнення цільової дози 50 мг 1 раз на добу під контролем рівня калію в плазмі крові, як показано в таблиці.

Хронічна серцева недостатність (II ФК по NYHA). Лікування слід починати з дози 25 мг 1 раз на добу і титрувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням рівня калію в плазмі крові (див. Таблицю).

Після відміни препарату при підвищенні концентрації калію в плазмі крові> 6 ммоль / л (мекв / л) Еплетор в дозі 25 мг 1 раз на 2 доби можна знову призначити при концентрації калію <5 ммоль / л (мекв / л).

Рівень калію в плазмі крові слід визначати до призначення Еплетора, протягом 1 тижня і через 1 місяць після початку застосування або зміни дози препарату. Надалі рівень калію слід періодично контролювати.

Порушення функції печінки. Корекція початкової дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня не потрібно (клас А і В за Чайлд-П'ю). Застосування еплеренону у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлд-П'ю) не вивчалася і тому протипоказане.

Порушення функції нирок. При легкому порушенні функції нирок коригування початкової дози не потрібна. Рекомендується періодичний контроль рівня калію в плазмі крові та при необхідності коригування дози (див. Таблицю).

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) лікування слід починати з 25 мг через день, дозу слід коригувати відповідно до рівня калію в плазмі крові (див. Таблицю).

Досвіду застосування еплеренону у пацієнтів з кліренсом креатиніну <50 мл/хв із серцевою недостатністю після інфаркту міокарда немає. Слід з обережністю застосовувати еплеренон у таких пацієнтів.

Дози вище 25 мг не вивчали у пацієнтів з кліренсом креатиніну <50 мл/хв.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) застосування еплеренону протипоказано.

Еплеренон не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти похилого віку. Коригування початкової дози для цієї групи пацієнтів не потрібно. Через вікове зниження функції нирок підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при супутній легкої і помірної печінкової недостатності. Рекомендується періодичний контроль рівня калію в плазмі крові.

Супутнє лікування. При одночасному лікуванні слабкими та помірними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад аміодарон, дилтіазем, верапаміл, еритроміцин, саквінавір, флуконазол) початкова рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу, в подальшому її не слід перевищувати. Еплетор можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Еплетор ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

• підвищена чутливість до еплеренону або до інших компонентів препарату;
• клінічно значуща гіперкаліємія або пов'язані з нею стану (рівень калію в сироватці крові > 5 ммоль / л (мекв / л)) на початку лікування;
• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв);
• тяжка печінкова недостатність (клас С за Чайлд-П'ю);
• одночасне застосування з іншими калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію/калійвмісними добавками або такими потужними інгібіторами CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон;
• потрійна комбінація інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА) і еплеренону.

АГ в поєднанні з:

• на цукровий діабет II типу з мікроальбумінурією;
• підвищеним рівнем креатиніну в плазмі крові> 2 мг/дл (177 ммоль / л) у чоловіків або 1,8 мг/дл (159 ммоль / л) - у жінок.

побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифікована за органами та системами та частотою виникнення: дуже часто (≥10%), часто (≥1 і <10%), нечасто (≥0,1 і <1%), рідко ( ≥0,01 і <0,1%), дуже рідко (<0,01%).

• Інфекції та інвазії: часто - грипоподібний синдром (лихоманка, озноб, м'язові болі, втому), пієлонефрит.
• Система крові та лімфатична система: нечасто - еозинофілія.
• З боку ендокринної системи: нечасто - гіпотиреоз.
• З боку метаболізму та трофіки: часто - гіперкаліємія; нечасто - гіпонатріємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, дисліпідемія.
• Психічні розлади: нечасто - безсоння.
• З боку нервової системи: часто - запаморочення, синкопе; нечасто - головний біль, гіпестезія.
• З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотези, стенокардія / інфаркт міокарда; нечасто - фібриляція передсердь, лівошлуночкова серцева недостатність, тахікардія, постуральна гіпотензія, артеріальні тромбози кінцівок.
• З боку дихальної системи: часто - кашель; нечасто - фарингіт.
• З боку шлунково-кишкового тракту: часто - біль в животі, діарея, нудота, запор; нечасто - метеоризм, блювання.
• З боку печінки: іноді - підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та АлАТ; нечасто - холецистит.
• З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, свербіж; нечасто - підвищене потовиділення; були повідомлення про випадки ангіоневротичного набряку.
• З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто - м'язові спазми, кістково-м'язові болі; нечасто - біль у спині, судоми литкових м'язів.
• Моделі людини анатомічні: часто - порушення функції нирок, альбумінурія, підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові; нечасто - підвищення рівня азоту сечовини, креатиніну в плазмі крові.
• З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто - у чоловіків: гінекомастія, мастодинія; у жінок: аномальні вагінальні кровотечі.
• Загальні порушення: нечасто - астенія, нездужання, підвищена стомлюваність.
• Інші: зменшення кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.

гіперкаліємія. При застосуванні еплеренону може виникати гіперкаліємія. Ризик розвитку гіперкаліємії знижують шляхом виключення поліпрагмазії і проведення ретельного моніторингу стану пацієнта.

Рівень калію в плазмі крові слід контролювати у всіх пацієнтів на початку лікування і при зміні дози. Надалі рекомендується періодичний контроль цього показника, особливо у пацієнтів з ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад з порушеннями функції нирок (в тому числі з діабетичною мікроальбумінурією), з цукровим діабетом, у пацієнтів похилого віку.

Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які приймають препарати калію. Зниження дози еплеренону може знизити рівень калію в плазмі крові. Повідомлялося, що додавання гідрохлоротіазиду до терапії еплереноном може компенсувати підвищення рівня калію в плазмі крові.

Ризик гіперкаліємії може підвищуватися при застосуванні еплеренону в поєднанні з інгібіторами АПФ і / або БРА. Одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА і еплеренону протипоказано.

Порушення функції нирок (див. Побічна дія, застосування).

Порушення функції печінки. Рівень електролітів слід контролювати у пацієнтів з легкою і помірною печінковою недостатністю. Застосування еплеренону у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не оцінювалося і тому протипоказане.

Індуктори CYP 3A4. Одночасне призначення еплеренону і потужних індукторів CYP 3A4 протипоказано.

Слід уникати застосування літію, циклоспорину, такролімусу при лікуванні еплереноном.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.

Пацієнтів, які приймають еплеренон, слід інформувати про те, що під час лікування еплереноном не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, що містять калій, або приймати будь-які препарати без консультації лікаря, який призначив еплеренон.

фертильність.

Інформації щодо впливу еплеренону на фертильність людини немає.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Відомості, отримані в ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній чи опосередкований несприятливий вплив протягом вагітності, розвиток ембріона і плода, пологи та післяпологовий розвиток. Дані щодо застосування еплеренону у вагітних відсутні, тому еплеренон слід застосовувати з обережністю в період вагітності з урахуванням співвідношення користь для матері / ризик для плода.

Невідомо, чи виділяється еплеренон з грудним молоком. Рішення про відміну годування груддю або припинення застосування препарату приймають з урахуванням співвідношення користь для матері / ризик для дитини.

Діти. Відомостей, які дали б можливість рекомендувати застосування еплеренону для лікування дітей, немає. Тому застосування препарату в цій віковій групі не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Поки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи (див. Побічна дія).

фармакодинамічні взаємодії

Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: через підвищений ризик гіперкаліємії еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть підсилювати ефект антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.

Інгібітори АПФ, БРА: їх комбінація з еплереноном вимагає обережності - може підвищуватися ризик гіперкаліємії. Рекомендують ретельний моніторинг рівня калію плазми крові та функції нирок, особливо у пацієнтів з ризиком порушення функції нирок, наприклад у осіб похилого віку. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ і БРА з еплереноном протипоказана.

Літій: повідомлялося про розвиток інтоксикації літієм у пацієнтів, які одночасно отримували діуретики та інгібітори АПФ. Слід уникати призначення еплеренону у поєднанні з літієм. Якщо така комбінація є неминучою, слід контролювати рівень літію в плазмі крові.

Циклоспорин, такролімус: можливе порушення функції нирок і підвищення ризику розвитку гіперкаліємії. Слід уникати їх одночасного застосування з еплереноном. При необхідності такої комбінації рекомендують ретельний моніторинг функції нирок і рівня калію плазми крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): застосування НПЗЗ може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності (прямий вплив на клубочкову фільтрацію), гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із групи ризику (пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції нирок або дегідратацією). У пацієнтів, які отримують еплеренон та НПЗЗ, має бути адекватний рівень гідратації, необхідно досліджувати показники функції нирок до початку лікування та проводитися подальший ретельний моніторинг функції нирок та рівня калію сироватки крові.

НПЗП: застосування нестероїдних протизапальних засобів може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності (прямий вплив на клубочкову фільтрацію), гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з групи ризику (пацієнти літнього віку, пацієнти з порушенням функції нирок або дегідратацією). У пацієнтів, які отримують еплеренон і НПЗП, повинен бути адекватний рівень гідратації, необхідно досліджувати показники функції нирок перед початком лікування і проводити подальше ретельний моніторинг функції нирок і рівня калію плазми крові.

Триметоприм: підвищується ризик гіперкаліємії. Необхідно проводити моніторинг рівня калію плазми крові та функцію нирок, зокрема, у пацієнтів з нирковою недостатністю та осіб похилого віку.

Блокатори α1-адреноблокатори (празозин, альфузозин), трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен: можливе підвищення гіпотензивного ефекту і / або ризику розвитку постуральної гіпотензії. При призначенні рекомендують моніторинг стану пацієнтів для запобігання цих ускладнень.

Глюкокортикоїди, тетракозактид: можливо зниження антигіпертензивного ефекту (затримка натрію і рідини).

фармакокінетичні взаємодії

Дослідження in vitro показали, що еплеренон не пригнічує ізоферменти CYP 1A2, CYP 2C19, CYP 2C9, CYP 2D6 або CYP 3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором глікопротеїну Р.

Дигоксин: клінічних проявів лікарської взаємодії не відмічено, хоча AUC дигоксину збільшується на 16% при комбінації з еплереноном. Але слід дотримуватися обережності, якщо дигоксин дозується на верхній межі терапевтичного діапазону.

Варфарин: клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій еплеренону і варфарину не відзначено. Обережність виправдана, коли варфарин дозується близько верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстрати CYP 3A4 (наприклад мідазолам, цизаприд): не виявлено суттєвих фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні з еплереноном.

Інгібітори CYP 3A4: потужні інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон): можливе істотне фармакокінетична взаємодія. Застосування кетоконазолу в дозі 200 мг 2 рази на добу викликало збільшення на 441% AUC еплеренону. Одночасне застосування еплеренону з потужними інгібіторами CYP 3A4 протипоказано; слабкі та помірні інгібітори CYP 3A4 (еритроміцин, саквінавір, верапаміл, флуконазол, аміодарон, дилтіазем): можливе істотне фармакокінетична взаємодія, проявляється збільшенням AUC еплеренону на 98-187%. Добова доза еплеренону при одночасному застосуванні з такими препаратами не повинна перевищувати 25 мг.

Індуктори CYP 3A4: одночасне застосування препаратів звіробою (потужний індуктор CYP 3A4) з еплереноном викликало 30% зменшення AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону його одночасний прийом з сильними індукторами CYP 3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, препарати звіробою) не рекомендується.

Антациди: не очікують значних взаємодій при одночасному призначенні антацидів і еплеренону.

про випадки передозування еплеренону повідомлень не надходило. Ймовірними ознаками передозування можуть бути артеріальна гіпотензія і / або гіперкаліємія. При появі симптомів передозування необхідно призначити стандартну симптоматичну і підтримуючу терапію. Еплеренон в значній мірі зв'язується з активованим вугіллям. Препарат виводиться шляхом гемодіалізу.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.