Артрокол

Склад

Діюча речовина: кетопрофен;

1 г гелю містить кетопрофену 25 мг;

допоміжні речовини: карбомер 980, триетаноламін, етанол 96%, метилпарабен (Е 218), вода очищена.

1 ампула (2 мл) розчину містить кетопрофену 100 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію гідроксид, розчин натрію гідроксиду або кислоти хлористоводневої, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

• Гель.
• Розчин для ін’єкцій.

Фармакодинаміка

Кетопрофен є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ), похідним пропіонової (арилпропіонової) кислоти. Механізм його дії полягає в пригніченні синтезу простагландинів (а також частково лейкотрієнів шляхом гальмування активності циклооксигенази і ліпооксигенази), інгібуванні синтезу брадикініну та стабілізації лізосомальних мембран. Препарат чинить місцеву або системну знеболювальну, протизапальну, антиексудативну та жарознижувальну дію, а також усуває симптоми запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату та зменшує прояви первинної дисменореї.

Фармакокінетика

Абсорбція та біодоступність: При нашкірному застосуванні (гель) рівень кетопрофену в плазмі крові приблизно в 60 разів нижчий, ніж після пероralного прийому, а біодоступність становить близько 5%. Рівень у тканинах на ділянці нанесення співмірний із пероральними формами, але демонструє високу міжіндивідуальну варіативність. При внутрішньом'язовому введенні розчину кетопрофен виявляється в плазмі через 15 хвилин, максимальна концентрація досягається через 2 години, а біодоступність становить близько 90%.

Розподіл і зв'язування: Ступінь зв'язування кетопрофену з білками плазми крові становить приблизно 99%. Препарат проникає в синовіальну рідину, де його концентрація хоч і дещо нижча, ніж у плазмі, але є стабільнішою, що забезпечує тривале зменшення болю та скутості суглобів. Концентрація також виявляється в цереброспінальній рідині.

Метаболізм та виведення: Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою мікросомальних ферментів до глюкуронідних кон'югатів. Період напіввиведення для ін'єкційної форми становить близько 2 годин. До 80% введеної дози виводиться нирками (переважно у вигляді глюкуроніду), і близько 10% – через кишечник із фекаліями.

Особливі категорії пацієнтів: У пацієнтів літнього віку та осіб із порушеннями функції нирок виведення уповільнене (період напіввиведення збільшується), а у пацієнтів із порушеннями функції печінки можливе накопичення препарату в тканинах.

Лікарський засіб у формі гелю застосовується для полегшення гострих хворобливих станів скелетно-м'язової системи, спричинених травмами (спортивними травмами, вивихами, розтягуваннями та забоями), а також для зменшення болю при легкому артриті.

Лікарський засіб у формі розчину для ін'єкцій застосовується для лікування захворювань суглобів (ревматоїдний артрит, серонегативні спондилоартрити — анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит; подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм — тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба), а також для купірування больового синдрому (люмбаго, посттравматичний біль у суглобах і м'язах, післяопераційний біль, біль при метастазах пухлин у кістки, альгодисменорея).

Загальним протипоказанням для обох форм є підвищена чутливість до кетопрофену або інших компонентів лікарського засобу, а також наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості (таких як симптоми бронхіальної астми, алергічний риніт, кропив'янка, бронхоспазм або ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти, інших НПЗЗ, фенофібрату або тіапрофенової кислоти.

Для гелю протипоказано:

• Реакції фотосенсибілізації в анамнезі або наявність шкірних проявів алергії на декскетопрофен, кетопрофен, тіапрофенову кислоту, фенофібрат, УФ-блокатори чи парфумерні засоби.
• Вплив сонячних променів (навіть розсіяного світла) або УФ-опромінення в солярії під час застосування та протягом 2 тижнів після його припинення.
• Наявність патологічних змін на шкірі (екзема, акне), нанесення на інфіковану шкіру, відкриті рани, слизові оболонки, анальну або генітальну ділянку, в очі, а також під оклюзійні пов'язки.
• Третій триместр вагітності.

Для розчину для ін'єкцій протипоказано:

• Хронічна диспепсія в анамнезі.
• Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації або виразкові хвороби в анамнезі.
• Цереброваскулярні чи інші кровотечі, схильність до геморагії, геморагічний діатез, гемостатичні порушення або одночасне застосування антикоагулянтів.
• Тяжка серцева недостатність, а також тяжкі порушення функцій печінки або нирок.
• Бронхіальна астма та риніт в анамнезі.
• Лікування періопераційного болю при проведенні операції з аортокоронарного шунтування.
• Третій триместр вагітності.

Гель призначений виключно для місцевого (нашкірного) застосування. Його наносять тонким шаром на шкіру ураженої ділянки 2-4 рази на добу та обережно втирають до повного всмоктування. Звичайна рекомендована разова доза становить 15 г (де 14 см гелю відповідають 7,5 г). Загальна добова доза не повинна перевищувати 25 г, а звичайна тривалість лікування становить 7 днів. Після кожного нанесення слід ретельно мити руки. Гель не можна наносити під оклюзійну пов'язку, на слизові оболонки, відкриті рани, внутрішньоочно або на змінену/інфіковану шкіру.

Розчин для ін'єкцій призначений для внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення. Дозування підбирається індивідуально:

• Внутрішньом'язово: застосовують у дозі 100 г (1 ампула) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 200 мг. За необхідності внутрішньом'язові ін'єкції можна доповнювати пероральними або ректальними формами кетопрофену.
• Внутрішньовенно: інфузію здійснюють виключно в умовах стаціонару протягом 0,5-1 години, курс лікування — не більше 48 годин. Максимальна добова доза становить 200 мг. Преривчасту інфузію виконують шляхом розчинення 100-200 мг кетопрофену в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду; безперервну інфузію — розчиняючи 100-200 мг у 500 мл розчину для інфузій (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом або розчин глюкози) протягом 8 годин. Через чутливість кетопрофену до світла флакони з інфузійним розчином слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою.

Особливі категорії пацієнтів:

•  Пацієнти літнього віку: особливих рекомендацій щодо дозування для гелю немає; для розчину лікування рекомендують розпочинати з найменшої дози з метою утримання пацієнта на найнижчій ефективній дозі.
• Порушення функції нирок: для ін'єкційної форми пацієнтам із помірним порушенням (кліренс креатиніну менше 0,33 мл/с або 20 мл/хв) дозу слід зменшити; при тяжкому порушенні нирок ін'єкції протипоказані.
• Порушення функції печінки: при хронічних захворюваннях печінки та зниженому рівні альбуміну дозу ін'єкцій слід зменшити; при тяжких порушеннях печінки ін'єкції протипоказані.
• Діти: обидві форми лікарського засобу не застосовуються дітям (для ін'єкцій — віком до 18 років).

Побічні реакції можуть відрізнятися залежно від лікарської форми препарату. Місцеве застосування (гель) здебільшого викликає локальні шкірні реакції, тоді як системне введення (розчин для ін'єкцій) має ширший спектр можливих побічних ефектів.

Основні побічні реакції за системами органів:

З боку шкіри та підшкірних тканин:

Для гелю: нечасто — місцеві реакції (еритема, екзема, свербіж, печіння); рідко — реакції фотосенсибілізації, кропив'янка; дуже рідко — бульозна та фліктенульозна екзема (здатна поширюватися і ставати генералізованою), контактний дерматит; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона.

Для ін'єкцій: часто — шкірні висипи, свербіж; нечасто — алопеція, екзема, пурпуроподібні висипи, підвищене потовиділення, кропив'янка, ексфоліативний дерматит; рідко — фоточутливість, фотодерматит; частота невідома — бульозні реакції (включаючи синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку травного тракту:

Загалом для НПЗЗ та ін'єкційної форми характерні диспепсія (дуже часто), нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, стоматит і гастрити.

Рідше або з невічастою/невідомою частотою можливі виразкова хвороба, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації, мелена, гематемезис, коліт, загострення хвороби Крона чи виразкового коліту, панкреатит. У пацієнтів літнього віку ризик таких реакцій вищий.

З боку імунної системи:

Реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, задишку, анафілактичні реакції та анафілактичний шок.

З боку нервової системи та психіки:

Для ін'єкцій спостерігаються частіше: депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість, головний біль, астенія, шум у вухах, порушення зору. Рідко можливі делірій з галюцинаціями, дезорієнтація, парестезії, асептичний менінгіт, судоми та запаморочення.

З боку серцево-судинної системи:

Набряки, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, а також ризик артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда чи інсульту) при високих дозах і тривалому застосуванні.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

Посилення існуючої ниркової недостатності, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, затримка рідини та натрію, гіперкаліємія.

З боку системи крові:

Геморагічна анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, гемоліз (найхарактерніше для ін'єкційної форми). Кетопрофен може інгібувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати час кровотечі.

Загальні порушення та реакції у місці введення:

Для ін'єкцій — відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряки, а також можлива реакція, відома як синдром Ніколау.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцевою, печінковою чи нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка (у тому числі в анамнезі), запальними захворюваннями кишечнику, геморагічним діатезом, артеріальною гіпертензією та бронхіальною астмою в поєднанні з хронічним ринітом, синуситом або поліпами носа (через підвищений ризик алергії та бронхоспазму). Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом якомога коротшого часу.

Ключові застереження для обох форм:

Ризики з боку шлунково-кишкового тракту: Можливий розвиток серйозних виразок, кровотеч або перфорацій, які можуть виникати раптово без попередніх симптомів. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту таких реакцій. Для ін'єкційної форми та системного прийому може розглядатися комбінована терапія з гастропротекторами.

Шкірні реакції: Повідомлялося про серйозні шкірні реакції (синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз тощо). При появі висипань або уражень слизових оболонок застосування слід негайно припинити.

Серцево-судинна система: Застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і тривало) може асоціюватися з підвищеним ризиком артеріальних тромбозів (інфаркт міокарда, інсульт). Необхідний контроль затримки рідини та набряків.

Вплив на нирки: На початку терапії та у пацієнтів із груп ризику (літній вік, зневоднення, супутні діуретики) необхідно контролювати функцію нирок, оскільки можливе зниження ниркового кровотоку. Можливий розвиток гіперкаліємії.

Специфічні застереження для гелю:

Загальна доза гелю не повинна перевищувати 25 г на добу. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування (7 днів), щоб уникнути контактного дерматиту і фотосенсибілізації.

Потрібно захищати одягом ділянки шкіри з гелем під час лікування та протягом 2 тижнів після його припинення, а також уникати сонячного світла і соляріїв. Заборонено наносити під оклюзійну пов'язку, на слизові оболонки, відкриті рани, очі або поблизу відкритого полум'я. Після нанесення слід ретельно мити руки.

Препарат містить метилпарабен (можливі алергічні реакції) та етанол.

Специфічні застереження для розчину для ін'єкцій:

Слід уникати одночасного застосування з іншими НПЗЗ та ретельно зважувати ризики при комбінації з антикоагулянтами, антиагрегантами, кортикостероїдами чи СІЗЗС.

При порушеннях функції печінки або в анамнезі потрібен періодичний моніторинг рівня трансаміназ. Перед великими хірургічними втручаннями ін'єкції слід припинити. Препарат може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Допоміжні речовини розчину включають етанол, пропіленгліколь та бензиловий спирт, що слід враховувати у пацієнтів із груп ризику.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У першому та другому триместрах вагітності застосування можливе лише у разі крайньої необхідності (використовуючи найнижчу дозу та якомога коротший строк), оскільки пригнічення синтезу простагландинів може підвищувати ризик викиднів, вад розвитку та ускладнень. Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування кетопрофену може спричинити олігогідрамніон та звуження артеріальної протоки.
У третьому триместрі вагітності застосування обох форм лікарського засобу протипоказано, оскільки це може призвести до серцево-легеневої та ниркової токсичності у плода, а також до кровотеч і затягування пологів у матері.
У період годування груддю препарат не слід застосовувати, оскільки кетопрофен проникає у грудне молоко (у мінімальних кількостях для гелю), а його безпека в період лактації не доведена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Щодо гелю дані про вплив на швидкість реакції відсутні. Для розчину для ін'єкцій рекомендується до з'ясування індивідуальної реакції утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами, оскільки можуть виникнути такі побічні реакції, як запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору.

Через дуже низьку системну абсорбцію кетопрофену при місцевому застосуванні (у формі гелю) лікарські взаємодії малоймовірні, і повідомлень щодо них не надходило. Проте при застосуванні гелю слід негайно припинити лікування у разі появи будь-яких шкірних реакцій, пов'язаних із супутнім застосуванням засобів, що містять октокрилен (деякі косметичні або гігієнічні продукти).

Для системної форми (розчину для ін'єкцій) характерний значний спектр потенційних взаємодій із різними лікарськими засобами:

Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота (у високих дозах): Підвищується ризик утворення виразок і шлунково-кишкових кровотеч; одночасне застосування не рекомендується.

Антикоагулянти (гепарин, варфарин, дабігатран, апіксабан тощо), антиагреганти та тромболітичні засоби: Значно підвищується ризик кровотеч. Якщо уникнути такої комбінації неможливо, необхідний пильний медичний нагляд та моніторинг системи згортання крові.

Кортикостероїди: Збільшується ризик утворення шлунково-кишкових виразок або кровотеч.

Метотрексат:

При застосуванні метотрексату у високих дозах (що перевищують 15 мг на тиждень) підвищується ризик гематологічної токсичності через зниження ниркового кліренсу. Між закінченням або початком лікування кетопрофеном і метотрексатом має пройти не менше 12 годин.

При застосуванні метотрексату в низьких дозах (не більше 15 мг на тиждень) також зростає ризик гематологічної токсичності; у перші тижні такого комбінованого прийому необхідно щотижня контролювати розгорнуту картину крові та функцію нирок.

Препарати літію: Підвищується ризик зростання рівня літію в плазмі крові аж до токсичних значень через зниження його ниркового виведення (потребує контролю на початку прийому, при зміні дозування та після припинення НПЗЗ).

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та нікорандил: Підвищують ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок та перфорацій.

Діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II: Зростає ризик зниження ниркового кровотоку та розвитку гострої ниркової недостатності (особливо у пацієнтів із зневодненням або в літньому віці). Також НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивну ефективність цих засобів.

Серцеві глікозиди: Застосовувати з обережністю (особливо при нирковій недостатності), оскільки НПЗЗ можуть зменшувати їх нирковий кліренс.

Пентоксифілін: Підвищує ризик кровотечі, потребує моніторингу системи згортання крові.

Циклоспорин та такролімус: Підвищується ризик адитивного ефекту нефротоксичності.

Пробенецид: Може значно зменшувати кліренс кетопрофену з плазми крові.

Міфепристон: Дія міфепристону знижується, тому НПЗЗ слід застосовувати через 8–12 днів після закінчення лікування міфепристоном.

Пероральні антидіабетичні та антиепілептичні засоби (фенітоїн): Можливе посилення їхньої дії.

Ризик гіперкаліємії: Одночасне застосування кетопрофену із солями калію, діуретиками, інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II, гепаринами, циклоспорином, такролімусом чи триметопримом суттєво підвищує ризик розвитку гіперкаліємії, що вимагає регулярного моніторингу рівня калію в крові.

При місцевому застосуванні (нашкірному використанні гелю) передозування малоймовірне.

У разі випадкового проковтування гелю або передозування розчину для ін'єкцій можуть виникати системні побічні реакції залежно від прийнятої або введеної кількості.

Симптоми передозування:

Головний біль, запаморочення, сонливість, судоми, порушення свідомості.

Нудота, блювання (можливо з кров'ю), епігастральний біль, діарея, чорні випорожнення (мелена), шлунково-кишкові кровотечі.

Артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, ядуха.

Зниження функції нирок аж до ниркової недостатності.

Лікування:

Специфічний антидот відсутній. При випадковому проковтуванні або вираженому передозуванні лікування слід негайно проводити в умовах стаціонару. Воно включає промивання шлунка, застосування активованого вугілля та подальшу підтримуючу і симптоматичну терапію. Антагоністи H2-рецепторів, інгібітори протонної помпи та простагландини допомагають полегшити небезпечні ефекти препарату щодо травного тракту.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Ketoprofen (Oral Route) Description and Brand Names - Mayo Clinic / mayoclinic.org;
• Ketoprofen: MedlinePlus Drug Information / medlineplus.gov.