Артоксан

Склад

діюча речовина: теноксикам;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить теноксикаму 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль прежелатинізований 1500; тальк; магнію стеарат; плівкове покриття Opadry® II Yellow 85F220095 (спирт полівініловий; макрогол; титану діоксид (E 171); тальк; заліза оксид жовтий (Е 172); тaртразин алюмінієвий лак (E 102); жовтий захід FCF алюмінієвий лак (Е 110)).

1 флакон ліофілізату для розчину для ін’єкцій містить теноксикаму 20 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), динатрію едетат, кислота аскорбінова, трометамол, натрію гідроксид, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева розведена.

1 ампула розчинника містить 2 мл води для ін’єкцій.

Лікарська форма

• Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
• Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Оксиками. Код АТХ M01A C02.

Фармакодинаміка

Препарат чинить виражену протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм його дії зумовлений неселективним блокуванням активності ізоферментів циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що призводить до порушення синтезу простагландинів і тромбоксанів. Крім того, теноксикам нейтралізує активний кисень у вогнищі запалення як поглинач радикалів та здатний пригнічувати металопротеїнази (стромелізин і колагеназу), які спричиняють руйнування хрящової тканини.

Фармакокінетика

Теноксикам характеризується повною біодоступністю, причому показники при пероральному та внутрішньом'язовому застосуванні подібні.

Абсорбція та введення: Після прийому таблеток препарат швидко та повністю всмоктується з травного тракту (максимальна концентрація досягається через 2 години; їжа не знижує абсорбцію, але дещо затримує час її досягнення). При внутрішньом'язовому введенні теноксикам досягає 90 відсотків від максимальної концентрації вже за 15 хвилин. Після внутрішньовенного введення концентрація в плазмі спочатку швидко зменшується внаслідок розподілу (об'єм розподілу в рівноважному стані становить 10-12 літрів).

Зв'язування та розподіл: Препарат більш ніж на 99 відсотків зв'язується з альбумінами плазми крові та добре проникає в синовіальну рідину. При рекомендованому режимі дозування 20 мг на добу рівноважна концентрація в плазмі досягається через 10-15 днів без ефекту накопичення (кумуляції).

Метаболізм та виведення: Теноксикам повністю метаболізується в організмі до неактивного 5-гідроксипіридилового метаболіту та глюкуронізованих сполук. Середній період напіввиведення становить 72 години (у діапазоні 59-74 години). Приблизно дві третини дози виводиться із сечею (переважно у вигляді метаболіту), а решта — з жовчю. Загальний плазмовий кліренс становить 2 мл/хв. Фармакокінетика має лінійний характер у дослідженому діапазоні доз від 10 до 100 мг.

Особливі групи пацієнтів: Фармакокінетичний профіль у пацієнтів літнього віку та з ревматичними захворюваннями подібний до показників здорових добровольців. Пацієнтам літнього віку, особам із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше 25 мл/хв) або цирозом печінки корекція дози не потрібна для досягнення аналогічної концентрації в плазмі крові, проте слід дотримуватися обережності при зниженні рівня альбуміну через високий ступінь зв'язування з білками.

Артоксан застосовується для полегшення болю та запалення при остеоартриті та ревматоїдному артриті, а також для короткочасного лікування гострих захворювань опорно-рухового апарату, включаючи розтягування, вивихи та інші ушкодження м'яких тканин.

Форма випуску у вигляді ліофілізату для розчину для ін'єкцій (внутрішньовенно та внутрішньом'язово) призначена для застосування у разі неможливості прийому теноксикаму у формі таблеток.

Артоксан протипоказаний за наявності таких станів та особливостей:

• Підвищена чутливість до теноксикаму або інших компонентів лікарського засобу, а також наявність в анамнезі симптомів алергії, астми, риніту, ангіоневротичного набряку чи кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
• Активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча, а також рецидивуюча виразкова хвороба чи кровотечі в анамнезі (два або більше виражених епізоди).
• Запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт, гастрит тяжкого ступеня).
• Наявність в анамнезі шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій, пов'язаних з попередньою терапією НПЗЗ.
• Цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові.
• Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), тяжка печінкова недостатність (цироз печінки та асцит) і тяжка серцева недостатність (NYHA III-IV).
• Лікування післяопераційного болю після коронарного шунтування або використання апарату серце-легені.
• III триместр вагітності та період годування груддю.
• Дитячий вік до 18 років.
• Застосування пацієнтами літнього віку, особами з підвищеним ризиком розвитку ниркової недостатності або кровотеч перед анестезією чи хірургічним втручанням.
• Комбіноване лікування саліцилатами або іншими НПЗЗ через підвищений ризик побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Артоксан застосовується залежно від лікарської форми для перорального, внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення.

Пероральне застосування (таблетки):

Таблетки приймають щодня в один і той же час, під час або після вживання їжі, запиваючи водою або іншою рідиною. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу (не слід перевищувати цю дозу, оскільки вищі дози не дають більш вираженого терапевтичного ефекту, але підвищують ризик побічних реакцій). Тривалість лікування гострих розладів опорно-рухового апарату зазвичай не перевищує 7 діб, а у виняткових випадках може бути продовжена до 14 діб.

Парентеральне застосування (ін'єкції):

Ліофілізат призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Перед застосуванням вміст флакона слід розчинити у 2 мл води для ін'єкцій, яка додається в комплекті, і використати одразу після повного розчинення. Рекомендована доза становить 20 мг на добу протягом перших 1-2 днів лікування, після чого слід перейти на пероральний прийом таблеток.

Особливі групи пацієнтів:

Пацієнти літнього віку: Препарат слід застосовувати з особливою обережністю у найнижчій ефективній дозі (20 мг) протягом найкоротшого періоду часу через підвищений ризик побічних реакцій. Протягом 4 тижнів після початку терапії необхідний ретельний контроль для виявлення можливих шлунково-кишкових кровотеч.

Порушення функції нирок та печінки: Пацієнтам із кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв корекція дози не потрібна, проте необхідний ретельний моніторинг їхнього стану (даних для рекомендацій при кліренсі менше 25 мл/хв або печінковій недостатності недостатньо). З обережністю призначають засіб при низьких концентраціях альбуміну (наприклад, при нефротичному синдромі) або високій концентрації білірубіну через високий ступінь зв'язування теноксикаму з білками плазми крові.

Діти: Безпека застосування препарату дітям не встановлена, тому лікарський засіб протипоказаний цій категорії пацієнтів (віком до 18 років).

Для мінімізації побічних реакцій слід застосовувати найнижчу ефективну дозу Артоксану протягом найкоротшого можливого періоду часу. Необхідно уникати одночасного застосування препарату з іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Шлунково-кишкові ризики:

Виразки, кровотечі або перфорації травного тракту можуть виникнути в будь-який момент лікування з попереджувальними симптомами або без них (особливо у пацієнтів літнього віку, ослаблених хворих та при наявності виразкової хвороби в анамнезі). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки лікування слід припинити. Потрібна особлива обережність при одночасному застосуванні засобів, що підвищують ризик утворення виразок чи кровотеч: пероральних кортикостероїдів, антикоагулянтів (варфарин), антиагрегантів (ацетилсаліцилова кислота), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або такролімусу. Для груп ризику слід розглянути комбіновану терапію гастропротекторами (інгібітори протонної помпи або мізопростол). Препарат з обережністю застосовують пацієнтам із хворобою Крона або виразковим колітом в анамнезі, оскільки можливе загострення цих захворювань.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти:

Оскільки застосування деяких НПЗЗ у високих дозах і протягом тривалого часу може асоціюватися з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (інфаркт міокарда, інсульт), пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій або цереброваскулярними хворобами Артоксан слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Потрібен моніторинг стану пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або легеневою чи серцевою недостатністю в анамнезі через можливу затримку рідини та набряки.

Вплив на нирки та печінку:

НПЗЗ можуть спричинити затримку рідини, набряки та порушення функції нирок (інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, нефротичний синдром). Ретельний моніторинг функції нирок і серця необхідний пацієнтам із захворюваннями нирок, цукровим діабетом, застійною серцевою недостатністю, цирозом печінки, гіповолемією, а також тим, хто приймає діуретики, інгібітори АПФ або кортикостероїди. Особливої уваги потребують пацієнти у пері- та післяопераційний період через ризик крововтрати. Під час терапії можливе тимчасове підвищення рівнів трансаміназ та інших печінкових показників; при тривалих відхиленнях прийом препарату припиняють. Через високе зв'язування з білками слід бути обережними при зниженні рівня альбуміну в плазмі (наприклад, при нефротичному синдромі).

Гематологічні та інші застереження:

Теноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі, тому необхідний ретельний нагляд за пацієнтами з порушеннями гемостазу або тими, хто отримує антикоагулянти. У рідкісних випадках на тлі прийому НПЗЗ виникають тяжкі шкірні реакції (ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), найбільший ризик яких спостерігається протягом першого місяця лікування; при перших ознаках висипу чи гіперчутливості препарат негайно відміняють. Препарат може маскувати симптоми інфекції. Також слід проявляти обережність пацієнтам із системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини через ризик асептичного менінгіту, а при появі порушень зору слід пройти офтальмологічне обстеження.

Допоміжні речовини таблеток включають лактозу (протипоказано при непереносимості галактози, недостатності лактази або глюкозо-галактозній мальабсорбції) та барвники тартразин і жовтий захід FCF, що можуть викликати алергічні реакції. Ін'єкційна форма містить менше 1 ммоль натрію на дозу (практично вільна від натрію).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. На ранніх термінах вагітності застосування інгібіторів підвищує ризик викиднів, серцевих вад і гастрошизису.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, прийом теноксикаму може призвести до олігогідрамніону та дисфункції нирок плода, а також до звуження артеріальної протоки. У зв'язку з цим у I і II триместрах препарат не слід застосовувати без крайньої необхідності (у найнижчій дозі та короткочасно), а починаючи з 20-го тижня необхідний дородовий моніторинг (у разі виявлення олігогідрамніону або звуження протоки лікування припиняють).

У III триместрі всі інгібітори синтезу простагландинів протипоказані, оскільки вони спричиняють ризики для плода (серцево-легенева токсичність із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією, ниркова недостатність) і для матері/новонародженого (подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, пригнічення скорочень матки і затримка пологів).

Оскільки теноксикам проникає у грудне молоко у невеликих кількостях, жінкам у період годування груддю не слід приймати препарат (або необхідно припинити грудне вигодовування). Застосування теноксикаму може погіршувати жіночу фертильність, тому його не рекомендують жінкам, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час застосування Артоксану можливий розвиток таких побічних реакцій, як запаморочення, сонливість, втома та порушення зору. У разі появи подібних симптомів слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими складними механізмами.

Під час клінічних випробувань пероральної форми теноксикаму побічні реакції або відхилення лабораторних показників спостерігалися приблизно у 12,5 відсотка пацієнтів. Зазвичай вони були легкими, минущими і зникали без відміни лікування, а необхідність припинення терапії виникала приблизно у 1 відсотка пацієнтів. Найчастіше розвиваються побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту.

Критерії оцінки частоти: дуже часто (не менше 1 відсотка); часто (від 0,1 до 1 відсотка); нечасто (від 0,01 до 0,1 відсотка); рідко (від 0,001 до 0,01 відсотка); дуже рідко (менше 0,001 відсотка); частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).

З боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто — біль у шлунку, нудота, діарея, запор, гастрит, абдомінальний біль і дискомфорт, диспепсія, стоматит. Часто — біль в епігастрії, ерозивно-виразкові ураження травного тракту (включаючи пептичні виразки, шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, які іноді можуть мати летальний наслідок, особливо у літніх і ослаблених пацієнтів), гематемезис, мелена, виразки ротової порожнини, сухість у роті, загострення неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона. Нечасто — блювання, гастрит. Рідко — виразки ротової порожнини. Дуже рідко — перфорація шлунково-кишкового тракту, панкреатит. Частота невідома — метеоризм.

З боку нервової системи: Часто — запаморочення та головнийбір. Нечасто — відчуття обертання (вертиго). Частота невідома — парестезії, сонливість, неврит зорового нерва.

З боку психіки: Нечасто — розлади сну, безсоння, депресія, нервозність, занепокоєння, аномальні сновидіння. Частота невідома — сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: Часто — свербіж, висипання, еритема, кропив'янка. Нечасто — екзантема, легкий набряк. Рідко — фотодерматоз, везикуло-бульозні реакції. Дуже рідко — фоточутливість, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Частота невідома — медикаментозна висипка з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), пошкодження нігтів, алопеція.

З боку серцево-судинної системи: Нечасто — відчуття серцебиття (пальпітація), серцева недостатність. Рідко — артеріальна гіпертензія, тромбоз артерій (у тому числі інфаркт міокарда або інсульт при тривалому застосуванні у високих дозах). Дуже рідко — васкуліт. Частота невідома — підвищення артеріального тиску.

З боку системи крові та лімфатичної системи: Рідко — зниження рівня гемоглобіну, анемія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Частота невідома — апластична анемія, гемолітична анемія, нетромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія.

З боку імунної системи: Дуже рідко — реакції гіперчутливості (задишка, астма, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк).

З боку гепатобіліарної системи: Нечасто — збільшення рівнів печінкових ферментів. Дуже рідко — гепатит. Частота невідома — жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: Нечасто — збільшення рівнів креатиніну та сечовини в крові. Частота невідома — нефротоксичність (ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром).

З боку органів зору та слуху: Частота невідома — розлади зору (погіршення, затуманення, розмитість зору, подразнення та набряки очей), шум у вухах.

З боку дихальної системи: Рідко — бронхоспазм, загострення астми, диспное. Частота невідома — носова кровотеча.

З боку метаболізму та харчування: Нечасто — зниження апетиту (анорексія). Рідко — метаболічні порушення, включаючи гіперглікемію, збільшення або зменшення маси тіла.

Загальні розлади та стан у місці введення: Нечасто — ознаки втоми, підвищена втомлюваність, набряки. Частота невідома — нездужання.

Інші порушення: Частота невідома — жіноче безпліддя.

Лабораторні показники: Часто — підвищення азоту сечовини або креатиніну, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гама-глутаматтрансферази, а також рівня білірубіну. Дуже рідко — підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів, які приймають серцево-судинні препарати).

Загальні симптоми передозування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), включаючи теноксикам, включають нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкові кровотечі, шум у вухах, головний біль, порушення зору, запаморочення та рідко — діарею. У поодиноких випадках можливі більш тяжкі порушення: судоми, збудження, сонливість, артеріальна гіпотензія, апное, кома, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, а також загострення бронхіальної астми.

Лікування:

• Слід негайно припинити застосування лікарського засобу.
• Протягом першої години після перорального передозування (таблеток) рекомендується прийом абсорбентів та промивання шлунка.
• Можливе застосування антацидів та інгібіторів протонної помпи.
• Необхідно підтримувати адекватну гідратацію пацієнта та ретельно контролювати функції печінки й нирок.
• Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 4 годин після передозування.
• За необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає, а гемодіаліз є неефективним.

Одночасне застосування Артоксану (теноксикаму) з іншими препаратами може призводити до таких взаємодій:

Інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та саліцилати: Одночасне застосування двох або більше НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилової кислоти чи інших саліцилатів суворо уникають через підвищений ризик розвитку побічних реакцій, особливо з боку шлунково-кишкового тракту (виразки, кровотечі). Саліцилати також можуть посилювати кліренс і розподіл теноксикаму через конкуренцію за зв'язування з білками крові.

Антикоагулянти та антиагреганти: Можливе посилення ефектів антикоагулянтів (зокрема варфарину), тому на початку лікування теноксикамом необхідний ретельний контроль їхніх ефектів. Клінічно значущих взаємодій з низькомолекулярними гепаринами не зафіксовано. Одночасне застосування з антиагрегантами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) значно підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Кортикостероїди: Зростає ризик виникнення виразок, перфорацій та шлунково-кишкових кровотеч, тому комбіноване застосування вимагає обережності.

Антигіпертензивні засоби та діуретики: Теноксикам може послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ, альфа-адреноблокаторів та гідрохлоротіазиду (взаємодій з блокаторами кальцієвих каналів, атенололом та центральними агоністами альфа-адренорецепторів не зафіксовано). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю препарат може погіршувати перебіг захворювань. Прийом з діуретиками знижує їхню натрійуретичну активність та підвищує ризик нефротоксичності через затримку калію, натрію і рідини.

Препарати літію: Можливе зниження елімінації літію та підвищення його рівня в плазмі крові. У разі спільного застосування необхідно регулярно контролювати концентрацію літію, забезпечити адекватне вживання рідини та попередити пацієнта про симптоми інтоксикації.

Нефротоксичні засоби (циклоспорин, такролімус): Одночасне застосування з теноксикамом підвищує ризик розвитку нефротоксичності, що потребує особливої обережності.

Метотрексат: Можливе посилення токсичності метотрексату внаслідок зниження його виведення з організму (потрібна обережність).

Серцеві глікозиди: Можливе збільшення рівня серцевих глікозидів у плазмі, зниження клубочкової фільтрації та посилення серцевої недостатності (хоча клінічно значущих взаємодій з дигоксином і препаратами дигіталісу не зафіксовано).

Хінолони: За даними доклінічних досліджень, НПЗЗ можуть підсилювати ризик розвитку судом, пов'язаних із прийомом хінолонів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби: Хоча клінічного впливу на ефекти гліборнуріду, глібенкламіду чи толбутаміду не виявлено, при їх сумісному застосуванні з теноксикамом необхідний ретельний контроль стану пацієнта.

Міфепристон: Через можливе послаблення ефекту міфепристону, теноксикам слід застосовувати не раніше ніж через 8-12 днів після закінчення його прийому.

Зидовудин: Зростає ризик гематологічної токсичності (існують докази підвищеного ризику гемартрозу та гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією при поєднанні НПЗЗ із зидовудином).

Інші препарати: Антациди та блокатори H2-гістамінових рецепторів знижують швидкість (але не ступінь) абсорбції теноксикаму (це вважається клінічно не значущим; взаємодії з циметидином не спостерігалося). Холестирамін посилює кліренс і скорочує період напіввиведення теноксикаму. Пробенецид здатний збільшувати рівень теноксикаму в плазмі (клінічне значення не встановлено). Декстрометорфан може посилювати аналгетичний ефект теноксикаму. Побічних або клінічно значущих взаємодій з пеніцилінаміном і парентеральними препаратами золота у невеликої кількості пацієнтів не спостерігалося.

Зберігати в оригінальній упаковці в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Розчин для ін'єкцій слід використовувати негайно після повного розчинення ліофілізату у воді для ін'єкцій.

Термін придатності - 3 роки.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Disease Modifying Antirheumatic Drugs (DMARD) - StatPearls - NCBI Bookshelf / ncbi.nlm.nih.gov;
• Disease-Modifying Antirheumatic Drugs (DMARDs): Types & Side Effects / my.clevelandclinic.org.