Армадин

Армадін — препарат кардіологічної групи, який впливає на нервову систему, стимулює роботу головного мозку, знижує агрегацію тромбоцитів, поліпшує трофіку міокарда, підвищує опірність організму під час стресу й нормалізує реологічні властивості крові.

Засіб зареєстрований на території України й реалізується в мережі аптек у таких лікарських формах:

• укриті плівкою таблетки з вмістом активної речовини 125 мг (0,125 г);
• таблетки пролонгованої дії з вмістом активної речовини 300 і 500 мг (0,3 і 0,5 г відповідно);
• розчин для ін'єкцій, що випускається в ампулах об'ємом 2 мл, із вмістом армадіну 50 мг/мл (у кожній ампулі міститься 100 мг (0,1 г) активної речовини).

Основою ліків є етилметилгідроксипіридину сукцинат, що належить до антиоксидантних речовин. Має анксіолітичний (протитревожний) вплив без міорелаксації та сонливості. Завдяки ноотропним властивостям ефективно послаблює проблеми з пам'яттю старечого й іншого походження. Чинить антиоксидантну і протисудомну дію, знижує вираженість гіпоксії та токсичний ефект етанолу, стимулює працездатність організму й підсилює концентрацію. Використовується в разі абстинентного синдрому для зменшення інтоксикації.

Поліпшує обмін речовин і трофіку мозкових структур. Стабілізує мембрани червоних кров'яних тілець і пластинок, завдяки чому нормалізуються реологія крові та мікроциркуляція. Зменшує вміст атерогенних фракцій ліпідів. Покращує обмінні процеси в ішемізованому серцевому м'язі. У разі коронарної недостатності Армадін стимулює колатеральний кровообіг, зберігає цілісність міоцитів і їхню функціональну активність, прискорює репарацію в м'язі серця за наявності в ньому оборотних ушкоджень. Поліпшує зір шляхом стимуляції функціональної активності оптичних структур. Армадин сприяє збереженню гангліозних клітин сітківки та волокон зорового нерва при прогресуючій нейропатії, наслідками якої є хронічна ішемія та гіпоксія.

Армадін використовують тільки у дорослих пацієнтів старше 18 років.

Ліки застосовують у разі:

• ГПМК (інсультів та ішемічних атак);
• гострих і віддалених наслідків черепно-мозкових травм;
• енцефалопатій різного походження (травматичних, дисциркуляторних, дисметаболічних);
• дистонії нейроциркуляторного типу;
• атеросклеротичних уражень судин головного мозку, що спричинили розвиток когнітивних порушень (за умови незначної вираженості останніх);
• гіпомнезії у пацієнтів похилого віку;
• астенічних і стресових станів;
• розладів тривожного спектру (неврозоподібних і невротичних);
• гострих симптомів інтоксикації етанолом та абстиненції (за наявності розладів нейроциркуляторного типу);
• гострих гнійно-запальних процесах в черевній порожнині;
• гострого отруєння антипсихотичними препаратами.

У комбінованій терапії Армадін застосовують у таких випадках:

• гострий інфаркт міокарда (у перші години та дні)
• ІХС (у складі комплексної терапії);
• увсі стадії відкритокутової глаукоми (первинної форми);
• гнійно-запальна патологія органів ШКТ та ендокринної системи.

Армадін таблетки

Дозування та тривалість лікування виизначає лікар, ґрунтуючись на даних про характер захворювання й чутливість організму до ліків. Терапію починають зі стартової дози 0,25–0,5 г (що відповідає 2–4 таблеткам). Цю ж дозу приймають за середньодобову. Гранична добова доза досягає 0,8 г. Добову дозу розділяють на 2–3 прийоми.

Після приймання Армадін Лонг разом із калом може виводитися желеподібна маса, що має форму таблеток. Ця основа не містить активного препарату та є наслідком технології виробництва.

У перші 72 години Армадін Лонг пацієнтам призначають по 0,3–0,5 г препарату на день, підвищуючи добову дозу до 0,6 г (2 т по 300 мг). Ліки приймають двічі на добу.

Пацієнтам із тривожністю, розумовими розладами й порушеннями нейроциркуляціі призначають курс лікування тривалістю 2–6 тижнів. Тривалість терапії в разі ІХС становить 40–60 днів із повторенням шістдесятиденного курсу двічі на рік (навесні й восени). Для купіювання абстиненції Армадін застосовують протягом 5–7 днів. Після закінчення курсу добову дозу знижують протягом 2–3 днів.

Таблетки приймають внутрішньо, не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води, без зв'язку з їжею.

Армадін уколи

Ін'єкційну форму препарату вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно (крапельно зі швидкістю 40–60 к./хв або струминно протягом 5–7 хв). Для приготування інфузійної суміші Армадін розводять у 200 мл фізіологічного розчину натрію хлориду. Стартова доза — 0,05–0,1 г 1–3 р./добу, яку поступово збільшують до настання терапевтичного ефекту. Клінічно значуща доза препарату індивідуальна й визначається в процесі лікування. Гранична добова доза не перевищує 0,8 г.

Стандартне дозування Армадіну визначається захворюванням і зазвичай передбачає такі схеми:

• Інсульти та транзиторні ішемічні атаки — 0,2–0,3 г/доб. в/в крапельно в перші 48–96 годин із подальшою зміною схеми на триразове введення 0,1 г. Курс лікування — 1,5–2 тижні.
• Травми голови та їх наслідки — 0,2–0,5 мг в/в крапельно через кожні 6–12 годин. Курс лікування — 10–15 днів.
• Дисциркуляторна енцефалопатія декомпенсована — внутрішньовенне краплинне введення по 0,1 г кожні 6–8 годин протягом 2 тижнів із подальшим двотижневим в/м введенням по 0,1 г/добу.
• Запобігання розвитку енцефалопатії — 0,1 г в/м через кожні 12 годин протягом 1,5–2 тижнів.
• Когнітивні порушення, тривожність — 0,1–0,3 г/доб. в/м протягом 2–4 тижнів.
• Гострий інфаркт міокарда — додатково до стандартної терапевтичної схеми в перші 5 діб вводити препарат в/в крапельно в разовій дозі 2–3 мг/кг ваги (не більше 0,25 г), не перевищуючи добову дозу 6–9 мг/кг і граничну добову (0,8 г). Індивідуальну дозу препарату розчинити в 100–150 мл фізіологічного розчину або 5% глюкози та вводити протягом 0,5–1,5 год. У наступні 9 діб можливо в/м введення Армадіну.
• Глаукома — в/м введення по 0,1–0,3 г/доб. раз на 8–24 години протягом 2 тижнів.
• Абстиненція — в/м або в/в крапельне введення 0,1–0,2 г раз на 8–12 годин протягом 5–7 днів.
• Передозування антипсихотичних засобів — в/в введення 0,05–0,3 г/добу протягом 1–2 тижнів.
• Гострий панкреатит/перитоніт — застосовувати до й після операції, скасовуючи препарат тільки після досягнення очевидного клінічного поліпшення. Інфузії здійснюються тільки із застосуванням як розчинника фізіологічного розчину. Інтерстиціальна форма запалення підшлункової залози — в/в або в/м введення 0,1 г кожні 8 годин. Легкий некротичний панкреатит — в/в і в/м введення 0,1–0,2 г кожні 8 годин. Середньотяжкий панкреатит — в/в крапельне введення 0,2 г кожні 8 годин. У разі тяжкого некротичному перебігу за інструкцією показано пульсове введення 0,8 г у перші 24 години у дві ін'єкції, потім по 0,3 г через кожні 12 годин, із поступовим зменшенням дози. У разі дуже тяжкого перебігу показано введення початкової дози 0,8 г/доб. до ліквідації симптомів шоку, за умови стабілізації стану — в/в крапельно по 0,3–0,4 г кожні 12 годин, із поступовим зменшенням дози.

Армадін протипоказаний для використання в педіатрії через брак достовірних клінічних даних про безпечність препарату для організму дитини. Ліки не використовують у вагітних і годувальниць. У разі потреби його застосування годування груддю треба перервати.

Армадін не використовують у пацієнтів із нирковою та печінковою недостатністю, а також за наявності гіперчутливості до будь-якого з компонентів препарату.

Використання Армадіну в кардіології, неврології, наркології може призвести до таких небажаних реакцій організму:

• зміни артеріального тиску;
• сонливість, розлад сну, тривожність, розлад координації, головний біль;
• нудота, відчуття сухості в роті;
• виникнення висипки, свербежу, бронхоспазму, ангіоневротичного набряку в разі схильності до алергізації;
• місцеві реакції в разі внутрішньом'язового введення.

У разі занадто швидкого в/в введення виникають швидкоплинне відчуття жару, утруднення дихання, дискомфорт у грудній клітці, присмак металу на язику, тахікардія та тремор. За умови тривалого лікування можуть розвиватися слабкість, метеоризм і набряклість.

Через зміни швидкості реакції та здатності концентруватися препарат треба з обережністю застосовувати водіям і пацієнтам, чия робота пов'язана з керуванням точними механізмами й автотранспортом.

У пацієнтів із бронхіальною астмою та підвищеною чутливістю до сульфітів можливий розвиток реакцій гіперчутливості. У хворих із діабетичною ретинопатією терапевтичний курс небажано продовжувати більше ніж до 1–1,5 тижня через стимуляцію проліферації.

За умови стабілізації стану пацієнта за допомогою ін'єкційних форм препарату рекомендується замінити уколи на таблетовані форми Армадіну.

Ліки посилюють ефект анксіолітиків бензодіазепінового ряду, карбамазепіну, протипаркінсонічних препаратів, потенціюють вплив антиконвульсантів, знеболювальних і транквілізаторів. Знижують токсичність етанолу. Одночасне приймання Армадіну й гіпотензивних засобів сприяє підвищенню ефективності останніх. Підсилює антиангінальну дію нітратів.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. Офіційна інструкція до препарату Армадін.