Арілозин

Склад

Діюча речовина: силодозин;
      
1 капсула містить 4 мг або 8 мг силодозину;

допоміжні речовини: манітол,  крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, натрію лаурилсульфат,  гліцеролу дибегенат;

оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), друкарська фарба чорна (шелак (освітлений, вимитий), пропіленгліколь, концентрований розчин амонію, заліза(ІІ,ІІІ)-оксид (E172), калію гідроксид), для дозування 4 мг — заліза(ІІІ)-гідроксид-оксид (Е172).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

• 4 мг  — жовта, непрозора, тверда желатинова капсула розміру 3, з написом «4», надрукованим чорним чорнилом на кришці; 
• 8 мг — біла, непрозора, тверда желатинова капсула розміру 0, з написом «8», надрукованим чорним чорнилом на кришці.

Фармакотерапевтична група

Антагоністи α-адренорецепторів. Силодозин. Код АТХ G04С А04.

Фармакодинаміка

Механізм дії: Селективний антагоніст alpha1A-адренорецепторів (переважно в простатичній частині уретри, шийці сечового міхура та передміхуровій залозі).

Ефект: Розслаблює гладку мускулатуру, збільшуючи швидкість відтоку сечі без впливу на детрузор. Усуває симптоми подразнення (накопичення) та обструкції (випускання) при ДГПЗ.

Селективність: Спорідненість до alpha1A-рецепторів у 162 рази вища, ніж до судинних alpha1B-рецепторів, завдяки чому не чинить суттєвого впливу на артеріальний тиск і ЕКГ.

Клінічна ефективність: Доза 8 мг 1 раз на добу значно зменшує симптоми за шкалою IPSS (ефект зберігається до 1 року) та не уступає тамсулозину. Допомагає у 77,1% пацієнтів (зменшує ніктурію, імперативні позиви тощо).

Фармакокінетика

Абсорбція: Добре всмоктується (біодоступність близько 32%). Їжа знижує Cmax на 30% і збільшує tmax на 1 годину (не впливаючи на AUC). Ставлення рівноважних концентрацій досягається через 3 дні.

Розподіл: Об’єм розподілу — 0,81 л/кг. Зв’язування з білками плазми — 96,6%.

Метаболізм: Метаболізується за допомогою UGT2B7, алкоголь-/альдегіддегідрогенази та CYP3A4. Головний активний метаболіт — кон'югований глюкуронід (KMD-3213G) із періодом напіввиведення близько 24 годин. Сам силодозин не інгібує ферменти CYP450.

Виведення: Виводиться переважно у вигляді метаболітів: 33,5% — із сечею, 54,9% — з калом. Період напіввиведення t1/2 незміненого препарату — близько 11 годин.

Особливі групи пацієнтів:

Літній вік: Корекція дози не потрібна (не залежить від віку).
Порушення функції печінки: При середньому ступені фармакокінетика не змінюється; при тяжких порушеннях не вивчалась.

Порушення функції нирок: При легкому ступені корекція не потрібна; при середньому ступені експозиція зростає вдвічі (рекомендована початкова доза — 4 мг); при тяжкому ступені застосування не рекомендоване.

Для симптоматичного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ).

Підвищена чутливість до силодозину або будь-якої з допоміжних речовин у складі лікарського засобу.

Найчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося під час терапії силодозином у ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень та протягом довготривалого застосування, були порушення еякуляції, наприклад ретроградна еякуляція та анеякуляція (зменшення або відсутність еякуляції), з частотою 23 %. Це може тимчасово вплинути на репродуктивну здатність чоловіка. Та вона відновлюється через кілька днів після припинення лікування.

Синдром в’ялої райдужної оболонки: Можливий під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які приймають (або приймали) alpha1-блокатори. Не рекомендується починати прийом силодозину перед плановою операцією; доцільність відміни за 1–2 тижні до операції остаточно не встановлена. Лікарі мають заздалегідь з'ясовувати анамнез пацієнта.

Ортостатичні явища: Зниження артеріального тиску виникає рідко, але можливе. При запамороченні слід сісти або лягти. Паціентам з ортостатичною гіпотензією препарат не рекомендований.

Порушення функції нирок і печінки: При тяжких порушеннях застосування силодозину не рекомендоване.

Карцинома простати: Перед початком лікування необхідно виключити карциному простати (провести пальцеве дослідження та за потреби визначити рівень ПСА).

Репродуктивна здатність: Препарат може спричиняти ретроградну еякуляцію (зменшення або відсутність сім'явиверження), що є тимчасовим ефектом і зникає після відміни. Пацієнта слід попередити заздалегідь.

Допоміжні речовини: Гліцеролу дибегенат може викликати головний біль, подразнення шлунково-кишкового тракту та діарею; манітол має м'яку проносну дію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Силодозин призначений тільки для терапії пацієнтів чоловічої статі.

Діти

Не застосовувати у педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спеціалізованих досліджень для визначення впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом, іншою технікою не проводили. Пацієнтів слід попереджати про можливість виникнення явищ, зумовлених ортостатичною гіпотензією (таких як запаморочення), а також застерігати від керування автомобілем або іншою технікою до того, як вони дізнаються, як саме силодозин впливає на їхній стан.

Силодозин оцінювався у дозах до 48 мг/добу, які приймали здорові добровольці чоловічої статі. Дозообмежувальною побічною реакцією була ортостатична гіпотензія.

Якщо прийом препарату відбувся нещодавно, рекомендується викликати у пацієнта блювання або провести йому промивання шлунка. Якщо передозування силодозину супроводжується гіпотонією, необхідно забезпечити пацієнтові підтримку роботи серцево-судинної системи. Проведення діалізу недоцільне, тому що силодозин в організмі майже повністю зв’язується з білками крові (96,6 %).

Силодозин активно метаболізується, особливо з CYP3A4, алкогольдегідрогеназою та UGT2B7. Силодозин також виступає субстратом для Р-глікопротеїну. Речовини, які інгібують або індукують ці ферменти та переносники, можуть вплинути на концентрації у плазмі крові силодозину та його активних метаболітів.

Альфа-блокатори

Належної інформації про безпеку застосування силодозину в одночасній терапії з антагоністами α-адренорецепторів немає. У зв’язку з цим одночасне застосування з іншими антагоністами α-адренорецепторів не рекомендоване (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори ізоферментів системи CYP3А4

За результатами дослідження лікарських взаємодій встановлено, що при одночасному застосуванні із сильнодіючими інгібіторами ізоферментів системи CYP3А4 (кетоконазол, 400 мг) максимальна концентрація силодозину у плазмі крові підвищується в 3,7 раза, а вплив силодозину (значення AUC) підвищується у 3,1 раза. Одночасне застосування із сильнодіючими інгібіторами ізоферментів системи CYP3А4 (як, наприклад, кетоконазол, ітраконазол або ритонавір) не рекомендується.

При одночасному застосуванні силодозину з помірними інгібіторами ізоферментів системи CYP3А4, такими як дилтіазем, спостерігалося збільшення значення AUC приблизно на 30 %, але значення Сmax і період напіввиведення залишалися без змін. Така зміна не має клінічного значення, отже корекція дози не потрібна.

Інгібітори фосфодіестерази типу 5 (РDЕ-5)

При одночасному застосуванні силденафілу в дозі 100 мг або тадалафілу в дозі 20 мг спостерігалася мінімальна фармакодинамічна взаємодія, яка не спричиняла клінічно значущого істотного зниження систолічного або діастолічного артеріального тиску відповідно до результатів ортостатичної проби (у вертикальному положенні проти горизонтального положення). У пацієнтів віком понад 65 років середнє зниження в різні моменти часу були між 5 та 15 мм рт. ст. (систолічний) та 0 і 10 мм рт. ст. (діастолічний). Під час одночасного застосування препаратів позитивні ортостатичні проби були не набагато частішими; проте випадків симптоматичної ортостатичної гіпотензії чи запаморочення не було. Слід забезпечити моніторинг стану пацієнтів, які приймають силодозин одночасно з інгібіторами PDE 5, для уникнення можливих небажаних реакцій.

Антигіпертензивні препарати

У програмі клінічного дослідження багато пацієнтів отримували одночасну терапію антигіпертензивними препаратами (здебільшого речовини, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, бета-блокатори, антагоністи кальцію і сечогінні засоби) без підвищення імовірності виникнення ортостатичної гіпотензії. Проте слід бути обережними, починаючи одночасно приймати антигіпертензивні препарати; необхідно забезпечити моніторинг стану пацієнтів для виявлення можливих побічних явищ.

Дигоксин

При одночасному прийомі із силодозином у дозі 8 мг 1 раз на добу концентрація дигоксину, субстрату Р-глікопротеїну, у стані рівноваги змінювалася незначно. Корегування дози не потрібне.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. 

Термін придатності - 3 роки.

Купити Арилозин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною вартістю.