Аранесп

Склад

Діюча речовина: дарбепоетин альфа;

1 попередньо наповнений шприц містить дарбепоетину альфа:

• 10 мкг у 0,4 мл (25 мкг/мл);
• 30 мкг у 0,3 мл (100 мкг/мл);
• 500 мкг у 1 мл (500 мкг/мл);

Дарбепоетин альфа виготовляється шляхом генної технології із застосуванням клітин яєчників китайського хом’яка (CHO‑K1).

Допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію гідрофосфат безводний, полісорбат 80, вода для ін’єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина, практично без частинок.

Фармакотерапевтична група

Протианемічні, інші протианемічні засоби. Код АTХ B03XA02.

Фармакодинаміка

Дарбепоетин альфа виготовляється шляхом генної технології з застосуванням клітин яєчників китайського хом'ячка (CHO-K1).

Людський еритропоетин є ендогенним глікопротеїновим гормоном, який є первинним регулятором еритропоезу завдяки специфічній взаємодії з еритропоетиновим рецептором на еритроїдних клітинах-попередниках в кістковому мозку. Вироблення еритропоетину переважно відбувається в нирках і регулюється ними у відповідь на зміни в оксигенації тканин. Вироблення ендогенного еритропоетину є порушеним у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, і основною причиною анемії у таких пацієнтів є дефіцит еритропоетину. В онкохворих пацієнтів, які отримують хіміотерапію, етіологія анемії є багатофакторної. У таких пацієнтів і дефіцит еритропоетину, і знижена відповідь еритроїдних клітин-попередників на ендогенний еритропоетин значно сприяють розвитку анемії.

Дарбепоетин альфа стимулює еритропоез завдяки тому ж самому механізму, що і ендогенний гормон. Дарбепоетин альфа має п'ять N-пов'язаних вуглеводних ланцюжків, тоді як ендогенний гормон і рекомбінантні людські еритропоетин (r-HuEPO) мають три. Додаткові залишки цукрів молекулярно не відрізняються від тих, що є на ендогенному гормоні. Через підвищений вміст вуглецю дарбепоетин альфа має більш тривалий термінальний період напіввиведення, ніж r-HuEPO, а отже, і більшу активність in vivo. Незважаючи на ці молекулярні зміни, дарбепоетин альфа зберігає дуже вузьку специфічність до еритропоетинових рецептора.

Онкохворі пацієнти, які отримують хіміотерапію

EPO-ANE-3010, рандомізоване багатоцентрове дослідження відкритого типу, було проведено за участю 2098 жінок з анемією та метастазуючим раком молочних залоз, які отримували хіміотерапію першої чи другої лінії. Це було дослідження порівняння ефективності, призначене для виключення підвищення на 15% ризику прогресування пухлини або смерті у разі використання епоетину α у поєднанні зі стандартним лікуванням (СЛ) порівняно з використанням тільки стандартного лікування. На момент припинення збору клінічних даних медіана виживання без прогресування (ВБП) на кожну оцінку лікарем-дослідником прогресування захворювання склала 7,4 місяці в кожному режимі дозування (ОР 1,09, 95% ДІ: 0,99, 1,20), що свідчить про те, що мети дослідження досягти не вдалося. У групі застосування епоетину у поєднанні зі стандартним лікуванням переливання червоних кров'яних тілець проводили значно меншій кількості пацієнтів (5,8% порівняно з 11,4%); однак у значно більшої кількості пацієнтів у режимі застосування епоетину α у поєднанні зі стандартним лікуванням спостерігалися судинні ускладнення тромботичного характеру (2,8% порівняно з 1,4%). Під час кінцевого аналізу було зареєстровано 1653 смертельні випадки. Медіана загального виживання в групі, яка приймала епоетин α у поєднанні зі стандартним лікуванням, склала 17,8 місяця, тоді як у групі застосування тільки стандартного лікування вона становила 18,0 місяця (ВР 1,07, 95% ДІ: 0,97, 1,18). Медіана часу до прогресування (ЧДП) на основі визначеного лікарем-дослідником прогресуючого захворювання (ПЗ) становила 7,5 місяця у групі застосування епоетину α у поєднанні зі стандартним лікуванням та 7,5 місяця у групі застосування стандартного лікування (ОР 1,099, 95% ДІ: ДІ: 0,998, 1,210). Медіана ЧДП на основі визначеного Незалежним експертним комітетом (НЕК) ПЗ склала 8,0 місяця у групі застосування епоетину α у поєднанні зі стандартним лікуванням та 8,3 місяця у групі застосування стандартного лікування (ОР 1,033, 95% ДІ: 0,924, 1,156).

У проспективному рандомізованому подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні, проведеному за участю 314 пацієнтів з раком легень, які отримували хіміотерапію з платиною, спостерігалося значне зменшення необхідності трансфузії (р<0,001).

Клінічні дослідження показали, що дарбепоетин має аналогічну ефективність при введенні однієї ін'єкції один раз кожні три тижні або один раз кожні два тижні, або щотижня без збільшення загальної необхідної дози.

Безпеку та ефективність застосування терапії Аранеспом раз на три тижні в умовах зменшення необхідності в переливанні червоних кров'яних клітин у пацієнтів, що проходять хіміотерапію, оцінювали в рандомізованому подвійному сліпому багатонаціональному дослідженні за участю 705 пацієнтів з анемією та з немієлоїдними злоякісними новоутвореннями. Для прийому Аранеспа пацієнти були рандомізовані на групи, які отримували 500 мкг один раз на три тижні та 2,25 мкг/кг один раз на тиждень. В обох групах доза зменшувалася на 40% від попередньої дози (наприклад, перше зниження дози до 300 мкг у групі застосування один раз на три тижні та 1,35 мкг/кг у групі застосування один раз на тиждень), якщо гемоглобін збільшився більш ніж на 1 г/дл протягом 14 денного періоду. У групі застосування один раз на три тижні зменшення дози вимагали 72% пацієнтів, у групі застосування один раз на тиждень – 75%. Це дослідження підтверджує, що 500 мкг один раз на три тижні можна порівняти з одноразовим застосуванням один раз на тиждень за кількістю пацієнтів, які отримують хоча б одну трансфузію червоних кров'яних тілець з 5 тижня до закінчення стадії лікування.

У проспективному рандомізованому подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні, проведеному за участю 344 пацієнтів з анемією та зі злоякісними процесами лімфопроліферації, які отримували хіміотерапію, відмічено значне зниження необхідності в переливанні крові та покращення відповіді на гемоглобін (р<0,00 Також спостерігалося зменшення стомлюваності, виміряне за шкалою функціональної оцінки терапії раку (FACT-Стомлюваність).

Діти

У ході рандомізованого клінічного дослідження 114 педіатричним пацієнтам з анемією (рівень гемоглобіну < 10,0 г/дл) у віці від 2 до 18 років з хронічною хворобою нирок, які перебували та не перебували на діалізі, та не отримували препаратів, що стимулювали еритропо. 58) або раз на два тижні (n=56) для корекції анемії. Концентрація гемоглобіну збільшилася до ≥ 10 г/дл > 98% (p < 0,001) педіатричних пацієнтів, які приймали дарбепоетин альфа один раз на тиждень і у 84% (р = 0,293), які приймали дарбепоетин альфа один раз на два тижні. У той час, коли вперше був досягнутий рівень гемоглобіну ≥ 10,0 г/дл, середня (SD) доза, скоригована з урахуванням маси тіла, становила 0,48 (0,24) мкг/кг (від 0,0 до 1,7 мкг/кг) один раз на тиждень для групи, що отримувала препарат один раз на тиждень, та 0,76 (0,21) мкг/кг (від 0,3 до 1,5 мкг/кг) один раз на два тижні для групи, що отримувала препарат один раз на два тижні.

У ході клінічного дослідження за участю 124 педіатричних пацієнтів у віці від 1 до 18 років з хронічним захворюванням нирок, які знаходилися і не знаходилися на діалізі, пацієнти, які були стабільними до епоетину альфа, були розподілені за групами випадковим чином: пацієнти, які отримували дарбепоетин альфа один раз на тиждень (підшкірно або внутрішньовенно), використовуючи коефіцієнт конверсії дози 238:1, та пацієнти які продовжили терапію епоетином альфа, не змінюючи дозу, графік та спосіб введення. Основна кінцева точка ефективності [зміна гемоглобіну між початковою лінією та періодом оцінки (тиждень 21 – 28)] була порівнянна у двох групах. Середній рівень гемоглобіну для r‑HuEPO та дарбепоетину альфа у початковий період становив 11,1 (SD 0,7) г/дл та 11,3 (SD 0,6) г/дл відповідно. Середній рівень гемоглобіну на 28-й тиждень для r-HuEPO та дарбепоетину альфа склав 11,1 (SD 1,4) г/дл та 11,1 (SD 1,1) г/дл відповідно.

У європейському регуляторному спостереженні педіатричних пацієнтів було зареєстровано 319 дітей з хронічними захворюваннями нирок (13 (4,1%) пацієнтів віком < 1 року, 83 (26,0%) пацієнтів віком від 1 до < 6 років, 90 (28,2 %) пацієнтів віком від 6 до < 12 років і 133 (41,7 %) пацієнти ≥ 12 років, отримуючих дарбепоетин альфа; концентрація гемоглобіну в середньому становила 11,3–11,5 г/дл, а середні дози дарбепоетину альфа, скориговані з урахуванням маси тіла, залишалися відносно постійними (між 2,31 мкг/кг на місяць та 2,67 мкг/кг на місяць) протягом досліджуваного пацієнта.

У ході досліджень не було виявлено суттєвих відмінностей між профілем безпеки педіатричних пацієнтів та раніше зареєстрованим у дорослих пацієнтів.

Фармакокінетика

Через підвищений вміст вуглецю рівень дарбепоетину альфа в кровообігу залишається великим мінімальної стимулюючий концентрацію, необхідну для еритропоезу, протягом більшого часу, ніж еквівалентна молярна доза r-HuEPO, що дозволяє не так часто застосовувати дарбепоетин альфа для досягнення такого ж біологічного відповіді.

• Лікування симптоматичної анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) у дорослих і дітей старше 11 років.
• Лікування симптоматичної анемії у дорослих онкохворих пацієнтів з немієлоїдних злоякісними утвореннями, які отримують хіміотерапію.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з допоміжних речовин препарату, зазначені в розділі «Склад».

Гіпертензія, яка не піддається адекватному контролю лікарськими засобами.

Лікування Аранесп проходить тільки під контролем лікаря, який має досвід лікування зазначених вище показань.

Аранесп поставляється готовим до застосування в попередньо наповнених шприцах. Вказівки щодо застосування, поводження та утилізації наведені в розділі «Особливі заходи безпеки».

Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю

Симптоми та наслідки анемії можуть варіюватися в залежності від віку, статі та загальної тяжкості захворювання; необхідно, щоб лікар оцінив індивідуальний перебіг захворювання і стан пацієнта. Для підвищення гемоглобіну до рівня не більше 120 г/л Аранесп слід вводити підшкірно або внутрішньовенно. Пацієнтам, які не отримують гемодіаліз, препарат рекомендується вводити підшкірно, щоб уникнути проколювання периферичних вен.

Через наявність варіабельності між пацієнтами іноді у пацієнта можуть спостерігатися індивідуальні значення гемоглобіну, що є нижчими або вищими за бажаний рівень гемоглобіну. Варіабельність гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням цільових кордонів гемоглобіну від 100 до 120 г/л. Слід уникати тривалого рівня гемоглобіну понад 120 г/л; інформація про відповідне коригування дози у випадках, коли спостерігаються значення гемоглобіну, що перевищують 120 г/л, викладена нижче. Слід уникати підйому гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за чотиритижневий період. Якщо це трапиться, слід провести відповідне коригування дози, як вказано.

Лікування Аранесп ділиться на два етапи - корекція і підтримуюча фаза. Вказівки надаються окремо для дорослих і пацієнтів дитячого віку.

Дорослі пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Фаза корекції

Початкова доза, яку вводять підшкірно або внутрішньовенно, становить 0,45 мкг/кг одноразової ін'єкцією 1 раз в тиждень. Альтернативно пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна підшкірно вводити послідовні початкові дози одноразової ін'єкцією 0,75 мкг/кг 1 раз кожні 2 тижні або 1,5 мкг/кг 1 раз на місяць. Якщо підвищення рівня гемоглобіну недостатньо (менше 10 г/л за 4 тижні), слід збільшити дозу приблизно на 25%. Не слід збільшувати дозу частіше 1 разу кожні 4 тижні.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20 г/л за 4 тижні, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути необхідність зменшити дозу. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово скасувати, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід почати знову при дозі, приблизно на 25% нижче за попередню.

Рівень гемоглобіну слід вимірювати кожні 1-2 тижні, поки він не стабілізується. Після цього рівень гемоглобіну можна вимірювати через великі інтервали.

Підтримуюча фаза

Пацієнтам, які знаходяться на діалізі, можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін'єкцію 1 раз в тиждень або 1 раз кожні 2 тижні. Пацієнти, що знаходяться на діалізі, яких переводять з режиму дозування Аранесп 1 раз в тиждень на режим дозування через тиждень, мають спочатку отримати дозу, вдвічі перевищує попередню дозу, яку вводили 1 раз в тиждень.

Пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін'єкцію 1 раз в тиждень, 1 раз кожні 2 тижні або 1 раз на місяць. Пацієнтам, які приймають Аранесп 1 раз в 2 тижні, після досягнення бажаного рівня гемоглобіну Аранесп можна вводити підшкірно 1 раз на місяць, застосовуючи початкову дозу вдвічі перевищує попередню дозу, яку вводили 1 раз кожні 2 тижні.

Дозу титрувати відповідно до необхідності для підтримання бажаного рівня гемоглобіну.

Якщо для підтримки гемоглобіну на бажаному рівні потрібно корекції дози, рекомендується коригувати дозу приблизно на 25%.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20 г/л за 4 тижні, дозу слід зменшити приблизно на 25% в залежності від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути питання про необхідність зменшити дозу. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово скасувати, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід почати знову при дозі, приблизно на 25% нижче за попередню.

Слід ретельно стежити за пацієнтами, щоб упевнитися в тому, що для забезпечення адекватного контролю за симптомами анемії застосовується найнижча схвалена доза Аранесп.

Після коригування будь-якої дози або режиму дозування кожні 1-2 тижні слід контролювати рівень гемоглобіну. Зміни дози підтримуючої фазі лікування слід робити не частіше, ніж кожні 2 тижні.

При зміні шляху введення слід застосовувати ту ж дозу і контролювати рівень гемоглобіну кожні 1-2 тижні, щоб відповідним чином скорегувати дозу для підтримки гемоглобіну на бажаному рівні.

Клінічні дослідження показали, що дорослих пацієнтів, які отримують r-HuEPO 1, 2 або 3 рази на тиждень, можна переводити на лікування Аранесп з режимом дозування 1 раз на тиждень або 1 раз через тиждень. Початкову щотижневу дозу Аранесп (мкг/тиждень) можна визначити, поділяючи спільну тижневу дозу r-HuEPO (МО / тиждень) на 200. початкову дозу Аранесп, що застосовується через тиждень (мкг / через тиждень), можна визначити, поділяючи спільну кумулятивну дозу r -HuEPO, що її застосовують протягом двотижневого періоду, на 200. Через індивідуальну варіабельність для окремих пацієнтів може виникнути потреба в титруванні до оптимальних терапевтичних доз. При переведенні з r-HuEPO на Аранесп кожні 1-2 тижні слід контролювати рівень гемоглобіну і застосовувати один і той же шлях введення.

Як зробити собі ін’єкцію?

• Продезінфікувати шкіру за допомогою тампона зі спиртом та захопити шкіру (без надавлювання) великим і вказівним пальцями.
• Повністю ввести голку в шкіру, як показував лікар, медсестра або фармацевт.
• Підшкірно ввести необхідну дозу, як показував лікар, медсестра або фармацевт.
• Повільно та рівномірно натискати на поршень, утримуючи шкіру між великим і вказівним пальцями, доки шприц не спорожніє.
• Витягнути голку та відпустити шкіру.
• Якщо в місці ін’єкції з’явилася крапля крові, її можна обережно видалити ватною кулькою або марлевим тампоном. Не терти місце ін’єкції. Якщо необхідно, місце ін’єкції можна закрити пластирем.
• Застосовувати кожен шприц лише для однієї ін’єкції. Не використовувати залишки Аранеспу, що залишилися в шприці.

Не визначено максимальну дозу Аранесп, яку можна безпечно застосовувати одноразово або багаторазово. Наслідком терапії Аранесп може бути полицитемия, якщо уважно НЕ стежити за рівнем гемоглобіну і коректністю дозування. Були випадки важкої артеріальної гіпертензії при передозуванні Аранесп.

У разі полицитемии Аранесп слід тимчасово скасувати. При наявності клінічних показань можна провести флеботомія.

Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням Аранеспу, є артеріальна гіпертензія, інсульт, тромбоемболічні явища, судоми, алергічні реакції, висип/еритема та істинна еритроцитарна аплазія (PRCA). При підшкірному введенні можливий помірний і тимчасовий біль або дискомфорт у місці ін'єкції (переважно після першої дози).

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю (ХНН)

• Дуже часто: гіперчутливість, артеріальна гіпертензія.
• Часто: інсульт, висип/еритема, біль у ділянці ін'єкції.
• Нечасто: судоми, тромбоемболічні явища, діалізний тромбоз судин, синці та кровотеча в місці ін'єкції.
• Частота невідома: істинна еритроцитарна аплазія (PRCA), серйозні реакції шкіри (синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема тощо).

Особливі застереження для ХНН:

• У разі діагностування PRCA терапію Аранеспом слід припинити, а пацієнтів не переводити на інші рекомбінантні еритропоетинові білки.
• Серйозні реакції гіперчутливості включають анафілактичні реакції, набряк Квінке та алергічний бронхоспазм.

Онкохворі пацієнти

• Дуже часто: гіперчутливість, набряки.
• Часто: артеріальна гіпертензія, тромбоемболічні явища (включно з легеневою емболією), висип/еритема, біль у ділянці ін'єкції.
• Нечасто: судоми, синці та кровотеча в місці ін'єкції.
• Частота невідома: тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Особливі застереження для онкопацієнтів:

• Профіль безпеки охоплює пацієнтів зі щільними пухлинами та лімфоїдними злоякісними новоутвореннями.
• Повідомлялося про випадки серйозних алергічних реакцій (анафілаксія, набряк Квінке, бронхоспазм) у постмаркетинговий період.

Педіатричні пацієнти з ХНН

• У дітей із хронічною нирковою недостатністю не було виявлено жодних додаткових специфічних побічних реакцій порівняно з профільними даними дорослих пацієнтів.

Для поліпшення спостереження за препаратами, що стимулюють еритропоез (ПСЕ), торгову назву препарату необхідно чітко записати в історію хвороби пацієнта.

У всіх пацієнтів слід контролювати артеріальний тиск, особливо на початку терапії Аранеспом. Якщо артеріальний тиск важко контролюється за допомогою відповідних заходів, гемоглобін можна знизити, зменшуючи або відмінивши дозу Аранеспу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю при застосуванні Аранеспа спостерігалися випадки тяжкої гіпертензії, включаючи гіпертонічний криз, гіпертонічну енцефалопатію та судоми.

Для забезпечення ефективного еритропоезу перед початком та під час терапії у всіх пацієнтів слід оцінювати кількість заліза, а в деяких випадках може виникнути потреба допоміжної терапії залізом.

За відсутності реакцію терапію Аранеспом слід визначити причинні чинники. Дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В 12 знижує ефективність препаратів, що стимулюють еритропоез, тому його слід коригувати. Супутні інфекції, запалення або травми, приховані кровотечі, гемоліз, важка інтоксикація алюмінієм, існуючі гематологічні захворювання або фіброз кісткового мозку можуть знизити еритропоетичну відповідь. Як складову оцінки слід розглядати визначення кількості ретикулоцитів. Якщо після виключення характерних причин, які викликають відсутність відповіді, у пацієнта спостерігається ретикулоцитопенія, слід розглянути необхідність обстеження кісткового мозку. Якщо мозок відповідає тесту на PRCA, слід провести аналіз антитіл до еритропоетину.

Повідомлялося про асоційовані з лікуванням епоетином серйозні побічні реакції з боку шкіри та підшкірної тканини, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя в т.ч. летальними. Тяжкіші випадки спостерігалися при терапії епоетином тривалої дії.

При призначенні препарату пацієнтам слід проінформувати про можливі симптоми, а також стежити за реакціями з боку шкіри та підшкірної тканини. Якщо з'являються ознаки, що свідчать про такі реакції, терапію Аранеспом слід негайно припинити та розглянути альтернативне лікування.

Якщо у пацієнта розвинулася серйозна побічна реакція з боку шкіри та підшкірної тканини, така як синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, внаслідок застосування препарату Аранесп, лікування препаратом не слід відновлювати ніколи в майбутньому.

Існують повідомлення про справжню еритроцитарну аплазію, викликану нейтралізуючими антитілами до еритропоетину, яка асоціювалася з рекомбінантними еритропоетичними білками, включаючи Аранесп. Переважно повідомлялося про такі випадки у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, яких лікували підшкірно. Було продемонстровано, що ці антитіла мають перехресну реактивність з усіма еритропоетичними білками, а отже, пацієнтів з підозрюваним або підтвердженим наявністю нейтралізуючих антитіл не слід перекладати на Аранес (див. розділ «Побічні реакції»).

Парадоксальне зменшення гемоглобіну та розвиток тяжкої форми анемії, пов'язані з низькими кількостями ретикулоцитів, потребує негайного припинення лікування епоетином та тестування протиеритропоетинового антитіла. Повідомлялося про випадки для пацієнтів з гепатитом С, які отримували інтерферон та рибавірин із супутнім призначенням епоетинів. Епоетини не використовуватиме лікування анемії, пов'язаної з гепатитом С.

Захворювання печінки в активній фазі було критерієм виключення у всіх дослідженнях Аранеспу, тому немає даних для пацієнтів із порушенням функції печінки. Оскільки печінка вважається основним шляхом виведення дарбепоетину альфа та r-HuEPO, Аранесп слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Також Аранесп слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серповидноклітинною анемією.

Неналежне застосування препарату здоровими людьми може спричинити надмірне збільшення гематокриту, що може бути пов'язане з виникненням небезпечних для життя ускладнень з боку серцево-судинної системи.

Ковпачок голки попередньо наповненого шприца містить сухий натуральний каучук (похідну латексу), який може спричинити алергічні реакції.

Слід обережно застосовувати Аранесп пацієнтам з епілепсією. Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які застосовують Аранесп.

Необхідно ретельно зіставити заявлений ризик виникнення судинних ускладнень тромботичного характеру (TVE) з користю від лікування дарбепоетином альфа, особливо у пацієнтів з факторами ризику судинних ускладнень тромботичного характеру в анамнезі, у тому числі з ожирінням та попередніми епізодами.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) у дозі, тобто майже не містить натрію.

Пацієнти з ХНН

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю поточна концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу цільової концентрації гемоглобіну, рекомендованої в розділі «Спосіб застосування та дози». У клінічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик смерті, важкі серцево-судинні або цереброваскулярні явища, включаючи інсульт, і тромбоз судин при застосуванні препаратів, що стимулюють еритропоез, для досягнення рівня гемоглобіну більше 12 г/дл (7,5 ммоль/л).

Слід виявляти обережність при підвищенні дози препарату Аранесп хворим на ХНН, оскільки високі сумарні дози епоетину можуть підвищувати ризик смертності, серйозних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень. У хворих із слабкою відповіддю гемоглобіну на епоетин слід враховувати альтернативні причини слабкої відповіді (див. розділи Фармакодинаміка та Спосіб застосування та дози).

Контрольовані клінічні дослідження не показали значних переваг, які можна було б віднести на рахунок застосування епоетинів при зростанні концентрації гемоглобіну вище рівня, необхідного для контролю симптомів анемії або щоб уникнути переливання крові.

Усім пацієнтам з показниками феритину сироватки нижче 100 мкг/л або тим, хто має насичення трансферину нижче 20%, рекомендується допоміжна терапія залізом.

Під час терапії Аранесп слід регулярно стежити за рівнем калію в сироватці крові. Повідомлялося про підвищення рівня калію у кількох пацієнтів, які отримували Аранес, проте причинний зв'язок не встановлено. Якщо спостерігається підвищений або зростаючий рівень калію, слід розглянути питання необхідності припинити застосування Аранеспа, поки рівень не буде відкоригований. 

Онкохворі пацієнти

Вплив на зростання пухлини

Епоетини є факторами росту, що головним чином стимулюють продукування червоних клітин крові. Рецептори еритропоетину можуть виявлятися поверхні різних пухлинних клітин. Як і у випадку з усіма факторами зростання існує припущення, що епоетини можуть стимулювати зростання пухлин. У кількох контрольованих дослідженнях не було продемонстровано, що епоетини покращують загальне виживання або знижують ризик прогресування пухлини у пацієнтів з анемією, асоційованою з раком.

Контрольовані клінічні дослідження, у яких застосовували Аранесп та інші препарати, що стимулюють еритропоез, продемонстрували:

• скорочений час до прогресування пухлини у пацієнтів з поширеним раком голови та шиї, які отримують радіотерапію при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну понад 14 г/дл (8,7 ммоль/л); препарати, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цієї категорії пацієнтів.
• скорочення загальної виживаності та збільшення кількості летальних наслідків, що відносяться на рахунок прогресування захворювання за 4 місяці, у пацієнтів з метастазуючим раком молочних залоз, які отримують хіміотерапію, при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 12-14 г/дл (7,5-8,7 ммоль/л).
• підвищений ризик смертей при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 12 г/дл (7,5 ммоль/л) у пацієнтів з активним злоякісним захворюванням, які не отримують ні хіміотерапії, ні радіотерапії. Препарати, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цієї категорії пацієнтів.
• виявлено підвищення ризику ПЗ або смерті на 9% у групі застосування епоетину альфа у поєднанні зі стандартним лікуванням порівняно з первинним аналізом та 15% підвищення ризику, яке не вдається статистично виключити, у пацієнтів з метастазуючим раком молочних залоз, які отримують хіміотерапію, при застосуванні цих препаратів для досягнення рівня концентрації5.
• не меншу ефективність дарбепоетину альфа порівняно з плацебо за загальним показником виживання та виживання без прогресування захворювання у пацієнтів з прогресуючим недрібноклітинним раком легень, які отримують хіміотерапію, при застосуванні цих препаратів для досягнення цільової концентрації гемоглобіну 12 г/дл (7,5 мм).

Враховуючи вищесказане, у деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у онкохворих пацієнтів слід віддавати перевагу переливанню крові. Рішення щодо застосування рекомбінантних еритропоетинів має ґрунтуватися на оцінці співвідношення «користь/ризик» у кожного конкретного пацієнта, під час якого слід враховувати специфічний клінічний контекст. Фактори, які слід враховувати під час проведення оцінки, включають тип пухлини та її стадію, ступінь анемії, ймовірність тривалості життя, середовище, в якому лікується пацієнт, а також переваги пацієнта.

У пацієнтів з твердими пухлинами або лімфопроліферативними злоякісними новоутвореннями, якщо значення гемоглобіну перевищують 12 г/дл (7,5 ммоль/л), слід ретельно дотримуватись рекомендацій щодо адаптації дози, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб мінімізувати потенційний. Також слід регулярно визначати рівні тромбоцитів та гемоглобіну.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає достовірних та добре вивчених даних щодо застосування Аранеспу у період вагітності.

При дослідженні тварин не було виявлено прямого шкідливого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Не виявлено впливу на фертильність.

Слід обережно призначати Аранес вагітним жінкам.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється Аранес з молоком людини. Ризик щодо новонародженого/немовля виключати не можна. Необхідно виключити ризик для дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Рішення про припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування Аранеспом слід приймати, зіставивши користь від годування груддю для дитини та користь від терапії для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Аранесп не має або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або використанні інших механізмів.

Діти

Аранесп можна призначати педіатричним пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю віком від 1 року. Лікування педіатричних пацієнтів віком до 1 року не вивчалося в рандомізованих клінічних дослідженнях.

Клінічні результати, отримані на даний момент, не вказують на будь-яка взаємодія дарбепоетин альфа з іншими речовинами. Однак існує потенціал взаємодії з препаратами, в значній мірі зв'язуються з червоними клітинами крові, наприклад циклоспорин, такролімус. Якщо Аранесп застосовувати одночасно з будь-яким з цих препаратів, слід стежити за рівнем цих препаратів в крові та коригувати дозу при зростанні концентрації гемоглобіну.

Зберігати в холодильнику (2 °C -8 °C).

Не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Darbepoetin alfa (Injection Route) / mayoclinic.org;
• Darbepoetin alfa / pubmed.ncbi.nlm.nih.gov.