Агнесті

Фармакодинаміка

Механізм дії

Агомелатин – мелатонінергічний агоніст MT1- та MT2-рецепторів та антагоніст 5-HT2c-рецепторів. Дослідження, в рамках яких вивчали зв'язування агомелатину з рецепторами, продемонстрували, що агомелатин не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості з α- та β-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними та бензодіазепіновими рецепторами.

В експериментальних дослідженнях на тваринах із розладами циркадних ритмів було продемонстровано, що агомелатин ресинхронізує циркадні ритми.

Агомелатин збільшує вивільнення допаміну та норадреналіну, особливо у фронтальних відділах кори головного мозку, та не впливає на екстрацелюлярний рівень серотоніну.

Фармакодинамічні ефекти

В експериментальних дослідженнях на тваринах агомелатин продемонстрував антидепресивний ефект на валідованих моделях депресії (тест безвиході, розпачу, хронічного легкого стресу), а також на моделях із десинхронізацією циркадних ритмів та моделях, пов'язаних зі стресом та тривожністю.

У людини агомелатин ресинхронізує циркадні ритми, відновлює фазність сну, спричиняє зниження температури тіла та сприяє секреції мелатоніну.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективність та безпека агомелатину при лікуванні великих депресивних епізодів досліджувалися у клінічній програмі за участю 7900 пацієнтів.

У шести короткострокових подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях для оцінки ефективності агомелатину при лікуванні великих депресивних епізодів у дорослих пацієнтів агомелатин у дозах 25–50 мг наприкінці терапії (протягом 6–8 тижнів) продемонстрував статистично достовірну ефективність порівняно з плаце. Відповідно до результатів оцінки за шкалою HAMD-17 (шкала Гамільтона для оцінки депресії) відзначалися зміни значення показника первинної кінцевої точки порівняно з початковим рівнем.

Всмоктування та біодоступність

Агомелатин швидко та добре (≥80%) всмоктується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність низька (< 5 % при пероральному застосуванні в терапевтичній дозі), індивідуальна варіабельність є значною. Біодоступність у жінок вища порівняно з чоловіками. Біодоступність підвищується при застосуванні пероральних контрацептивів та зменшується у курців. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 1-2 годин.

Лікування великих депресивних епізодів у дорослих.

Для перорального застосування.

Агнесті, таблетки, покриті плівковою оболонкою, можна застосовувати незалежно від їди.

Дозування

Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу перед сном.

Якщо через 2 тижні після початку терапії покращення клінічного стану є недостатнім, дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу, тобто 2 таблетки по 25 мг, які необхідно приймати одночасно перед сном.

При ухваленні рішення щодо збільшення дози слід враховувати зростання ризику підвищення рівня трансаміназ. Збільшення дози до 50 мг необхідно проводити на індивідуальній основі для кожного пацієнта після оцінки співвідношення користі/ризику з обов'язковим проведенням печінкових проб.

У всіх пацієнтів слід проводити печінкові проби до початку лікування. Лікування не слід розпочинати, якщо рівень трансаміназ перевищує верхню межу норми в 3 рази (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Під час лікування необхідно періодично контролювати рівень трансаміназ: приблизно через 3 тижні, 6 тижнів (завершення гострої фази), 12 тижнів та 24 тижні (завершення фази підтримуючої терапії) і далі за наявності клінічних показань (див. розділ «Особливості застосування»). Лікування слід припинити, якщо рівень трансаміназ утричі перевищить верхню межу норми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

При збільшенні дози слід знову провести тести печінки з тією ж частотою, що і на початку лікування.

Тривалість лікування

Пацієнтам з депресією слід проводити лікування протягом щонайменше 6 місяців для забезпечення зникнення у них симптомів.

Перехід з терапії антидепресантами групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (СІОЗС/ІОЗСН) на агомелатин

У пацієнтів можуть спостерігатися симптоми відміни після припинення прийому антидепресантів групи СІОЗС/ІОЗСН. З метою уникнення цих симптомів необхідно враховувати рекомендації щодо припинення лікування, які містяться в інструкції для медичного застосування лікарського засобу, який застосовує пацієнт. Терапію агомелатином можна розпочати відразу паралельно зі зниженням дози антидепресанту (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Припинення лікування

У разі прийняття рішення щодо припинення лікування потреби у поступовому зниженні дози немає.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Безпека та ефективність агомелатину (25–50 мг/добу) були доведені для пацієнтів похилого віку з депресією (< 75 років). У групі пацієнтів віком ≥75 років не було отримано достовірних результатів. Тому пацієнтам цієї вікової групи не слід застосовувати агомелатин (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»). Потреби корекції дози в залежності від віку немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок релевантних змін фармакокінетичних параметрів агомелатину не спостерігалось. Однак кількість клінічних даних щодо застосування агомелатину пацієнтам з депресією та порушенням функції нирок тяжкого або помірного ступеня є обмеженою. Отже, таким пацієнтам лікарський засіб Агнесті слід призначати обережно.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Застосування лікарського засобу Агнесті протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти.

Не рекомендується призначати препарат Агнесті для лікування депресії у дітей, оскільки безпека та ефективність агомелатину не були встановлені у цій групі пацієнтів. Дані відсутні. У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків при застосуванні інших антидепресантів виникнення суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожого відношення (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалось частіше у порівнянні з пацієнтами, які приймали плацебо.

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.
• Порушення функції печінки (цироз печінки або активна фаза захворювання печінки) або підвищення рівня трансаміназ більше ніж у 3 рази від верхньої межі показників норми (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
• Застосування у комбінації з сильнодіючими інгібіторами CYP1A2 (флувоксамін, ципрофлоксацин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час проведення клінічних досліджень агомелатин застосовували більш ніж 8000 пацієнтів із депресією. Побічні реакції зазвичай виникали під час перших 2 тижнів лікування та були слабко або помірно виражені. Найчастішими побічними реакціями були головний біль, нудота та запаморочення. Ці побічні реакції зазвичай мали тимчасовий характер і, як правило, не призводили до припинення терапії.

Моніторинг функції печінки

При застосуванні агомелатину в післяреєстраційний період повідомлялося про виникнення у пацієнтів порушення функції печінки, включаючи печінкову недостатність (повідомлялося про поодинокі випадки з летальним кінцем або випадки, коли була необхідна трансплантація печінки, у пацієнтів з факторами ризику порушення функції печінки), підвищення рівня печінкових ферментів більше ніж у 10 разів у порівнянні з верхньою межею норми, гепатит та жовтяницю (див. розділ «Побічні реакції»). Здебільшого порушення виникали протягом перших місяців лікування. Ушкодження печінки має гепатоцелюлярний характер, а рівень сироваткових трансаміназ повертається до норми при припиненні застосування агомелатину.

Агнесті Слід призначати з обережністю та ретельно спостерігати за всіма пацієнтами в період лікування, особливо за наявності факторів ризику порушення функції печінки або у разі одночасного застосування лікарських засобів, які можуть зумовити виникнення порушень функції печінки.

До початку лікування

Пацієнтам з такими факторами ризику порушення функції печінки, як ожиріння/надмірна маса тіла/неалкогольний жировий гепатоз печінки, цукровий діабет, порушення, пов'язані з вживанням алкоголю, пацієнтам, які застосовують супутні лікарські засоби, які можуть зумовити виникнення порушень функції печінки, лікування препаратом Агнесті слід призначати лише після ретельної оцінки користі та ризику застосування.

До початку лікування у всіх пацієнтів слід провести печінкові проби. Не слід починати терапію пацієнтам з початковим рівнем аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ), який перевищує верхню межу норми в 3 рази (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ до початку лікування (за умови підвищення рівня трансаміназ не більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми) лікарський засіб Агнесті слід застосовувати з обережністю.

Здатність агомелатину впливати на інші лікарські засоби

In vivo агомелатин не активує ізофермент системи CYP450. Агомелатин не пригнічує ні CYP1A2 in vivo, ні інші ферменти CYP450 in vitro. Як наслідок, він не впливає на концентрацію лікарських засобів, які метаболізуються за допомогою CYP450.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Бажано уникати застосування лікарського засобу Агнесті^® у період вагітності.

Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії препаратом Агнесті^® слід приймати, враховуючи користь від годування груддю для дитини та користь від лікування для матері.

Діти

Не рекомендується призначати препарат Агнесті^® для лікування депресії в дітей, оскільки безпека та ефективність агомелатину не були встановлені в цій групі пацієнтів. Дані відсутні. У клінічних дослідженнях у дітей і підлітків при застосуванні інших антидепресантів виникнення суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожого ставлення (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалося частіше порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень щодо впливу агомелатину на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами не проводили. Однак враховуючи, що запаморочення та сонливість є частими побічними реакціями препарату, пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.

Симптоми

Кількість даних щодо випадків передозування агомелатину обмежена. При передозуванні агомелатину повідомлялося про виникнення болю в епігастральній ділянці, сонливості, втоми, ажитації, тривожного стану, напруженості, запаморочення, ціанозу або нездужання. Було зафіксовано 1 випадок прийому 2450 мг агомелатину – одужання настало спонтанно без кардіоваскулярних та біологічних відхилень.

Лікування

Специфічні антидоти агомелатину невідомі. Лікування при передозуванні має складатись із симптоматичної терапії та звичайного нагляду за станом пацієнта. Медичне спостереження рекомендується проводити у спеціалізованому закладі.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Не потребує температурних обмежень. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Купити таблетки Агнесті можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.  Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару