Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз — гостре інфекційне захворювання, яке має вірусну природу. За статистикою, з цією патологією частіше стикаються люди у віці від 3 до 40 років.

Особливість інфекції у тому, що хворі переносять її по-різному. Клініцисти характеризують патологію за типами перебігу:

• типовий інфекційний мононуклеоз — клінічна картина і дані лабораторних досліджень відповідають захворюванню;
• атиповий інфекційний мононуклеоз — клінічна картина не виражена або відсутня, і хвороба минає у безсимптомній формі.

Крім того, захворювання характеризується за тривалістю перебігу:

• у разі якщо патологія триває до трьох місяців, це гострий інфекційний мононуклеоз;
• від трьох до шести місяців — затяжний перебіг;
• якщо хвороба проявляється через періоди удаваного одужання, кажуть про рецидивуючий перебіг;
• хронічний інфекційний мононуклеоз триває більше шести місяців.

Причини інфекційного мононуклеозу

Причина інфекційного мононуклеозу — віруси герпесу. При цьому найчастіше виявляється 4-й його тип — вірус Епштейна-Барр. За статистикою, до 50 відсотків дітей заражаються вірусом до 5 років. Найчастіше хвороба перебігає у безсимптомній формі. Дослідження крові на ДНК вірусу дають 9 із 10 позитивних результатів у дорослих людей.

Симптоми інфекційного мононуклеозу

Після потрапляння вірусу до організму захворювання довгий час себе не проявляє. Інкубаційний період може тривати до 10–14 днів. Тільки потім з'являються перші симптоми. Дитина або доросла людина починає відчувати сильну слабкість і швидку стомлюваність. Далі може з'явитися лихоманка, при якій температура тіла доходить до критично високих значень — 39 градусів і вище. Виникає сильний біль у горлі (схожий на біль при ангіні), збільшуються лімфатичні вузли, посилюється слабкість. Подібна симптоматика може тривати 2–4 тижні. Погане самопочуття і загальна слабкість залишаються понад місяць.

Клініцисти відзначають, що у 10 відсотків пацієнтів з'являється висип на тілі, але він не впливає на перебіг захворювання.

У період захворювання збільшуються печінка і селезінка, тому пацієнт може відчувати біль у підреберній частині живота. Також відзначаються світлобоязнь, респіраторний кашель, нудота. Слизові мигдалин вкриваються білим нальотом.

Групи ризику

Найбільший ризик захворіти на інфекційний мононуклеоз мають люди:

• з ослабленим імунітетом;
• з хронічними захворюваннями;
• через тривалі фізичні та психоемоційні навантаження.

Клініцисти рекомендують планувати вагітність мінімум через шість місяців після хвороби. Захворювання може викликати ускладнення перебігу вагітності — викидень, порушення розвитку плода.

Діагностика інфекційного мононуклеозу

Спочатку лікар проводить зовнішній огляд хворого і збирає анамнез захворювання.

За допомогою спеціальних методів — пальпації (промацування) лімфатичних вузлів і перкусії (простукування органів грудної та черевної порожнин) — лікар визначає збільшення лімфатичних вузлів, печінки (можливе ускладнення — гепатит) і селезінки.

Використовуються такі лабораторні методи:

• загальний аналіз крові;
• вірус Епштейна-Барр пошкоджує В-лімфоцити — клітини, відповідальні за імунітет, тому для уточнення діагнозу проводиться специфічний тест на наявність антитіл;
• аналіз крові для визначення кількості лімфоцитів, лейкоцитів, гранулоцитів і наявність атипових мононуклеарів.

Лікування

Спеціального лікування захворювання немає. Здійснюється підтримуюча терапія, спрямована на усунення таких симптомів, як висока температура.

Основне при лікуванні — це дотримання постільного режиму, тривалий сон під час гострої фази.

Інфекційний мононуклеоз препарати:

• для лікування фарингіту;
• загальнозміцнювальні засоби;
• рідко — антибіотики;
• у виняткових випадках — кортикостероїди (при загрозі ускладнення з боку дихальних шляхів — обструкція, гемолітична анемія або тромбоцитопенія);
• ацикловір для зменшення орофарингеального поширення вірусу.

Ускладнення

Ігнорувати хворобу і займатися самолікуванням небезпечно, оскільки ускладнення інфекційного мононуклеозу становлять загрозу життю. Можуть розвинутися:

• менінгоенцефаліт;
• обструкція верхніх дихальних шляхів;
• приєднання стрептококової і/або стафілококової інфекції;
• гепатит;
• тромбоцитопенія.

Під час захворювання можливий розрив селезінки, тому пацієнтам категорично заборонений підйом вантажів і види спорту, при яких можливі удари і падіння, поки розміри селезінки не відновляться. Контроль проводять за допомогою ультрасонографії.

Профілактика

Мононуклеоз передається повітряно-крапельним шляхом, тому профілактичні заходи такі самі, як при грипі та ГРВІ:

• хвору людину потрібно помістити в окрему кімнату;
• поруч із хворим рекомендовано надягати захисну маску;
• двічі на день необхідно робити прибирання з дезинфікуючим розчином.

Якщо можливо, варто мінімізувати контакти з хворою людиною.

Загальні профілактичні заходи вимагають дотримання правил особистої гігієни, зміцнення імунної системи, ведення здорового способу життя.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про інфекційний мононуклеоз