Інозин Пранобекс 1000 таблетки по 1000 мг 5 блістерів по 6 шт

Одна таблетка містить:

• інозин пранобекс — 1000 мг.

Допоміжні речовини забезпечують стабільність і форму препарату:

• крохмаль кукурудзяний;
• повідон К-25;
• магнію стеарат;
• маніт (Е 421).

Інструкція Інозин Пранобекс 1000 вказує, що препарат має імуномодулюючу дію і сприяє відновленню функції клітинного імунітету.

Препарат:

• стимулює активність Т-лімфоцитів;
• посилює вироблення інтерлейкінів;
• підвищує опірність організму вірусним інфекціям;
• має противірусну дію.

Завдяки цьому інозин пранобекс при вірусних інфекціях застосовується для зменшення вираженості симптомів і скорочення тривалості захворювання.

Інозин Пранобекс 1000 мг призначають при таких станах:

• вірусні респіраторні інфекції;
• первинні та вторинні імунодефіцитні стани;
• інозин пранобекс при герпесі (HSV 1 і 2, вітряна віспа);
• інфекції, викликані цитомегаловірусом і вірусом Епштейна-Барр;
• інозин пранобекс при ВПЛ (генітальні бородавки, субклінічні папіломавірусні інфекції);
• вірусний гепатит;
• важка або ускладнена кір;
• підгострий склерозуючий панцерефаліт.

Препарат може застосовуватися як монотерапія або як частина комбінованого лікування.

Інозин Пранобекс 1000 таблетки приймають внутрішньо. Добова доза залежить від маси тіла і тяжкості захворювання.

Для зручності ковтання таблетку можна подрібнити і розчинити в невеликій кількості рідини.

Для дорослих і пацієнтів літнього віку

Дозування визначається з розрахунку 50 мг/кг маси тіла на добу.

Рекомендовані параметри прийому:

• зазвичай 3 г/добу (3 таблетки);
• максимальна добова доза — 4 г (4 таблетки);
• прийом розподіляють на 3-4 рази на день.

Для дітей

Інозин Пранобекс 1000 мг призначають дітям з масою тіла від 20 кг з розрахунку 50 мг/кг на добу.

Дітям з масою тіла до 20 кг застосовується інше дозування препарату.

Тривалість лікування

Тривалість терапії залежить від характеру захворювання.

При гострих станах курс зазвичай становить 5-14 днів.

При тривалих вірусних захворюваннях лікування може тривати 1-2 тижні після зникнення симптомів або довше за призначенням лікаря.

Не застосовуйте Інозин Пранобекс 1000 таблетки при таких станах:

• підвищена чутливість до компонентів препарату;
• загострення подагри;
• сечокам'яна хвороба;
• гіперурикемія;
• важка ниркова недостатність III ступеня.

Найчастіше при застосуванні Інозин Пранобекс 1000 мг відзначається підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та сечі.

Також можливі такі реакції:

• алергічні прояви (висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк);
• нервозність;
• головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння.

Як правило, показники сечової кислоти нормалізуються після закінчення лікування.

Інозин Пранобекс 1000 не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності, якщо тільки потенційна користь не перевищує можливий ризик.

На час лікування грудне вигодовування слід припинити.

Перед застосуванням Інозин Пранобекс 1000 мг необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії.

Препарат

• вимагає обережності при поєднанні з інгібіторами ксантиноксидази
• не застосовується одночасно з імуносупресантами
• може посилювати дію зидовудину
• вимагає контролю при одночасному прийомі діуретиків.

Випадки передозування не зареєстровані. При підозрі на передозування проводять симптоматичну та підтримуючу терапію.

Зберігати Інозин Пранобекс 1000 таблетки в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C в недоступному для дітей місці.

діюча речовина: інозину пранобекс; 1 таблетка містить інозину пранобексу 1000 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон К-25, магнію стеарат, маніт (Е 421).

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної довгастої форми, з двоопуклою поверхнею, з рисками з двох сторін, від майже білого до жовтувато-білого кольору, з легким специфічним запахом.

Протимікробні засоби для системного застосування. Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Код АТХ J05A X05.

Фармакодинаміка

ІНОЗИН ПРАНОБЕКС 1000 — противірусний засіб з імуномодулюючими властивостями. Препарат усуває дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т1-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигенактивних клітинах. Інозину пранобекс моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функцію Т8-супресорів і Т4-хелперів, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та поверхневих маркерів компліменту. Лікарський засіб збільшує синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулює експресію рецепторів IL-2. Інозину пранобекс суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону та зменшує утворення інтерлейкіну-4 в організмі. Інозину пранобекс підсилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Інозину пранобекс пригнічує синтез вірусу шляхом вбудовування інозиноротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини та пригнічує приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК.

Фармакокінетика

Після прийому препарату всередину у дозі 1,5 г максимальна концентрація інозину пранобексу у плазмі крові досягається через 1 годину і становить 600 мкг/мл. В організмі інозину пранобекс метаболізується у печінці з утворенням сечової кислоти. Період напіввиведення 4-(ацетиламіно)бензоату становить 50 хв, 1-(диметиламіно)-2-пропанолу — 3,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів.

ІНОЗИН ПРАНОБЕКС 1000 показаний для лікування при зниженні або дисфункції клітинно-опосередкованого імунітету і клінічних симптомах, пов’язаних з такими захворюваннями:

вірусні респіраторні інфекції, первинні й вторинні, та імунодепресивні стани; інфекції, спричинені герпесвірусами: вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи; інфекції, спричинені цитомегаловірусом і вірусом Епштейна — Барр; генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) — зовнішні ураження (за винятком періанальних ділянок та ділянок усередині анального каналу) — як монотерапія або як допоміжна терапія у складі місцевого чи хірургічного лікування; папіломавірусні інфекції шкіри та слизових оболонок, вульви і вагіни (субклінічні) або шийки матки; вірусний гепатит; тяжкий або ускладнений кір; підгострий склерозивний паненцефаліт.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу, загострення подагри, сечокам’яна хвороба, тяжка ниркова недостатність III ступеня, гіперурикемія.

З обережністю слід призначати лікарський засіб з інгібіторами ксантиноксидази (наприклад з алопуринолом) або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, зокрема з тіазидними діуретиками (такими як гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (наприклад з фуросемідом, торасемідом, етакриновою кислотою).

ІНОЗИН ПРАНОБЕКС 1000 можна застосовувати після, але не одночасно з імуносупресантами, оскільки можливий фармакокінетичний вплив на бажані терапевтичні ефекти.

При одночасному застосуванні з зидовудином (азидотимідином) підвищується утворення нуклеотиду азидотимідину за допомогою багатьох механізмів, зокрема внаслідок збільшення біодоступності азидотимідину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини. Наслідком цього є посилення дії зидовудину.

Під час лікування інозином пранобексом можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі, особливо у чоловіків і осіб літнього віку, однак зазвичай ці показники залишаються в нормальних межах (до 8 мг/дл або 0,420 ммоль/л відповідно). Причиною підвищення рівня сечової кислоти є катаболічний метаболізм інозину в людини. Це відбувається не через спричинену препаратом фундаментальну зміну ферментної функції або функції ниркового кліренсу.

Тому лікарський засіб потрібно застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з подагрою, гіперурикемією, уролітіазом в анамнезі, а також пацієнтам з порушенням функції нирок. Протягом лікування необхідно контролювати рівні сечової кислоти у цих пацієнтів.

У деяких осіб можуть виникати гострі реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У такому випадку терапію інозином пранобексом слід припинити.

При тривалому застосуванні препарату існує ризик виникнення каменів у нирках та жовчному міхурі.

У разі тривалого лікування слід регулярно перевіряти рівень сечової кислоти у сироватці крові та/або сечі, функцію печінки, формулу крові і функцію нирок у всіх пацієнтів.

Вагітність. Дослідження ризику виникнення патологій у плода та порушення фертильності у людей не проводилися. ІНОЗИН ПРАНОБЕКС 1000 не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, коли лікар вирішить, що потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Грудне годування. Невідомо, чи проникає інозину пранобекс у грудне молоко. Ризик для немовлят виключити не можна. Необхідно припинити грудне годування в період лікування.

Фертильність. Немає даних щодо впливу лікарського засобу на фертильність у людей. Дослідження на тваринах показали відсутність впливу на фертильність.

ІНОЗИН ПРАНОБЕКС 1000 не впливає або впливає незначно на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Лікарський засіб застосовувати перорально. Добова доза залежить від маси тіла і тяжкості захворювання, дозу розподіляють рівномірно протягом дня. Для полегшення ковтання таблетку можна подрібнити і розчинити у невеликій кількості рідини.

Дорослі та пацієнти літнього віку: рекомендована доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 таблетка на 20 кг), зазвичай 3 г/добу (3 таблетки), максимальна доза — 4 г/добу (4 таблетки); застосовувати перорально, розподіливши рівномірно на 3–4 прийоми протягом дня.

Дітям з масою тіла більше 20 кг призначати лікарський засіб ІНОЗИН ПРАНОБЕКС 1000 з розрахунком дози як для дорослих — 50 мг/кг маси тіла на добу. Дітям з масою тіла до 20 кг та віком від 1 року застосовувати інозин пранобекс у іншому відповідному дозуванні — з розрахунком дози 50 мг/кг маси тіла на добу (1 таблетка по 500* мг на 10 кг маси тіла).

Тривалість лікування.

Гострі захворювання: при захворюваннях з короткочасним перебігом курс лікування становить від 5 до 14 днів. Після зниження прояву симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше, залежно від рішення лікаря.

Вірусні захворювання з довготривалим перебігом: лікування слід продовжувати протягом 1–2 тижнів після зниження прояву симптомів захворювання або довше, залежно від рішення лікаря.

Рецидивні захворювання: на початковій стадії лікування застосовні ті ж рекомендації, що і для гострих захворювань. В ході підтримувальної терапії дозу можна знизити до 500*–1000 мг на добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої для гострих захворювань, і продовжувати застосування протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів, якщо необхідно, за рекомендацією лікаря залежно від його оцінки клінічного стану.

Хронічні захворювання: лікарський засіб призначати у добовій дозі 50 мг/кг маси тіла відповідно до таких схем:

– асимптоматичні захворювання: приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів;

– захворювання з помірно вираженими симптомами: приймати протягом 60 днів з перервою 30 днів;

– захворювання з тяжкими симптомами: застосовувати протягом 90 днів з перервою 30 днів.

Таке лікування можна повторювати, якщо необхідно; стан пацієнта слід контролювати, як при рецидивних станах.

Дозування при особливих показаннях.

Зовнішні генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) або папіломавірусна інфекція каналу шийки матки: застосовувати по 1 таблетці 3 рази на день (3 г) як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії чи хірургічного лікування відповідно до таких схем:

– пацієнти групи низького ризику (хворі з нормальним імунітетом або пацієнти з низьким ризиком рецидиву): протягом періоду 3 місяці лікарський засіб застосовують 14–28 днів безперервно з наступною перервою в лікуванні на 2 місяці, продовжують, доки ділянки ураження не зменшаться або не зникнуть;

– пацієнти групи високого ризику^** (хворі з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву): протягом періоду 3 місяці лікарський засіб застосовують 5 днів на тиждень 2 тижні поспіль за місяць або 5 днів на тиждень кожний другий тиждень.

Таке лікування можна повторювати кілька разів за необхідних умов.

Підгострий склерозивний паненцефаліт: добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза — 3–4 г/добу. Лікування довготривале, безперервне, з регулярною оцінкою стану пацієнта і необхідності продовження лікування.

* Застосовувати інозин пранобекс у відповідному дозуванні.

** Фактори високого ризику виникнення рецидивів або дисплазії шийки матки у пацієнтів з папіломавірусною інфекцією статевих органів, як і при інших подібних захворюваннях, включають:

папіломавірусну інфекцію статевих органів, яка триває більше 2 років або має 3 і більше рецидиви в анамнезі; імунодефіцит, спричинений:

– рецидивними або хронічними інфекціями;

– захворюваннями, що передаються статевим шляхом;

– протипухлинною хіміотерапією;

– хронічним алкоголізмом;

погано контрольований цукровий діабет; атопію (спадкова схильність до гіперчутливості); тривале застосування контрацептивів (довше 2 років); рівень фолатів в еритроцитах ≤ 660 нмоль/л; наявність кількох сексуальних партнерів або зміну постійного сексуального партнера; часті вагінальні статеві контакти (≥ 2–6 разів на тиждень); анальний секс; наявність в анамнезі пацієнта шкірних бородавок у дитинстві; вік > 20 років; хронічне паління.

Діти. Лікарський засіб застосовують дітям з вагою тіла від 20 кг.

Випадки передозування не спостерігались. Серйозні небажані явища, за винятком підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові, малоймовірні з огляду на результати досліджень токсичності у тварин. Лікування симптоматичне і підтримувальне.

Єдиною побічною дією, що виникає найчастіше при лікуванні інозином пранобексом як у дорослих, так і у дітей, є підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі (зазвичай рівень залишається у нормальних межах), що переважно повертається до початкових значень через декілька днів після закінчення лікування.

За частотою побічні реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, (неможливо оцінити з наявних даних).

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 6 таблеток у блістері; по 5 блістерів у пачці або по 10 таблеток у блістері, по 3 або 4 блістери у пачці.

За рецептом.

ТОВ «ДКП «Фармацевтична фабрика».

Україна, 12430, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Станишівка, вул. Корольова, б. 4.