Глосит

Глосит

Глосит – запалення язика, що викликане механічними ураженнями, вірусами або бактеріями. Унаслідок запального процесу можуть з'являтися наліт і зміни на поверхні язика, що супроводжуються болем і набряком. Глосит може бути гострим або хронічним залежно від тривалості та інтенсивності запалення.

У разі патологічного запалення язикова слизова може ставати більш чутливою, що призводить до болю під час приймання їжі.
Правильне лікування глоситу включає застосування антисептичних і протизапальних препаратів, які допомагають боротися з патогенними мікроорганізмами та відновлювати нормальний стан язика.

“Язик мій – ворог мій”. Іноді ця відома приказка може мати буквальне значення. Наприклад, коли язик часто травмується. І хоча ми можемо навіть не помічати якихось дрібних пошкоджень поверхні язика, будь-які дефекти слизової оболонки можуть стати “вхідними воротами” для інфекції.

Симптоми глоситу

Основні ознаки глоситу включають появу почервоніння, болючості та набряклості, а також зниження смакових відчуттів. Глосит проявляється змінами кольору і структури тканин язика (глосит язика), а, крім того:

• Біллю, печінням.
• Набряком.
• Відчуттям чужорідного тіла в ротовій порожнині.
• Підвищеним слиновиділенням.
• Зміною чи притупленням смакових відчуттів.

Чим небезпечний глосит?

Відсутність адекватного лікування призводить до погіршення симптомів (розвивається больовий синдром, посилюється дискомфорт під час ковтання, наростає нечіткість мовлення), а згодом і до розвитку ускладнень - утворення флегмон, абсцесів і, навіть, злоякісних новоутворень.

Зовнішні чинники, як-от ушкодження язика або вплив хімічних речовин, можуть погіршити стан пацієнта і сприяти подальшому поширенню запалення.

Види і форми глоситу

Залежно від тривалості виділяють гострий та хронічний глосит. За типом ураження розрізняють катаральну і десквамативну форми. При катаральній відбувається значне кровонаповнення язика (гіперемія), що зумовлює його набряклість та яскраво-червоний колір. Десквамативній формі притаманна поява червоних гладеньких вогнищ з білуватою облямівкою, борозенок і тріщин на язиці.

Окрім того, розрізняють такі види глоситу:

• глибокий;
• складчастий;
• ромбоподібний серединний;
• ворсинчастий;
• інтерстиціальний;
• Меллера-Гунтера;
• виразковий.

Причини появи глоситу у дорослих

• Механічні пошкодження тканин язика (опіки, травми, отримані від гострих країв зубів, протези або брекет-системи).
• Бактеріальна (ангіна) і вірусна (герпес) інфекція.
• Системні патології, внаслідок яких глосит є одним із симптомів (авітаміноз, анемія, деякі види дерматозу).
• Порушення балансу мікрофлори (дисбактеріоз).
• Отруєння солями важких металів.

У деяких випадках запалення може бути спричинене впливом патогенних мікроорганізмів, які проникають у тканини язика і призводять до появи виразок і пошкоджень епітеліальних клітин. Важливо відзначити, що запалення язика може розвиватися як результат інфекцій, травм або алергічних реакцій, що посилює патологічний процес. Також відомо, що зниження імунної активності пацієнта також може сприяти розвитку глоситу, оскільки ослаблений організм менш ефективно бореться з патогенними мікроорганізмами.

Причини глоситу у дітей

У дітей захворювання найчастіше провокує звичка прикушувати язик або неякісні брекети. Проте десквамативна форма глоситу може розвинутися внаслідок атопічного дерматиту, захворювань крові чи глистних інвазій. Також на тлі цукрового діабету і тривалого прийому антибіотиків у дітей може розвинутись кандидозна форма захворювання з появою наліту білого або коричневого кольору. На відміну від дорослих у дітей труднощів під час ковтання не виникає.

Групи ризику

Глосит може виникнути у будь-якої людини незалежно від віку і статі, однак існують фактори, що сприяють розвитку недуги:

• куріння і зловживання алкоголем;
• зловживання гострою і солоною їжею;
• надто часте використання освіжувачів і ополіскувачів для порожнини рота;
• задавнені стоматологічні проблеми;
• вагітність;
• хронічні захворювання травного тракту.

Схожі захворювання: глосалгія

За цієї недуги спостерігаються біль і відчуття печіння язика, проте відсутні органічні причини її появи. Глосалгію пов’язують із захворюваннями травного тракту, розладом роботи вегетативної нервової системи. Також вона може розвинутися на тлі ішемічного і геморагічного інсульту, енцефаліту або нейросифілісу.

Діагностика глоситу

З метою встановлення діагнозу використовують бактеріологічні, цитологічні, біохімічні, гістологічні і серологічні методи дослідження. Збудника глоситу можна встановити за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) - високоточного методу діагностики, який грунтується на аналізі генетичного матеріалу (ДНК і РНК). Також проводять імуноферментний аналіз крові (ІФА), щоб виявити специфічні антитіла, які виробляє організм хворого проти збудника.

Препарати для лікування глоситу

Встановлюють діагноз і призначають ліки від глоситу стоматологи і терапевти. Загальна схема терапії включає:

• Санацію ротової порожнини антисептичними і протимікробними розчинами: гексетидин (Гексорал, Стоматидин, Стомолік, Лорангін, Тонзилекс), хлоргексидин, резорцин, хлорофіліпт;
• Аплікації зі знеболювальними засобами: холіну саліцилат (Холісал, Хепілор, Ангілекс), вінілін (Мефенат);
• Обробка засобами для загоєння і регенерації слизової оболонки;
• Прийом антибактеріальних, противірусних чи протигрибкових препаратів (залежно від виду збудника) – доксициклін (Доксициклін, Юнідокс Солютаб),цефтріаксон (Цефтріаксон, Зінацеф, Эмсеф, Ротацеф), флуконазолу (Флуконазол, Дифлазон, Дифлюкан), ністатин (Ністатин);
• Прийом імуномодуляторів і вітамінних комплексів (вітаміни групи В). У разі алергічної складової рекомендований прийом антигістамінних засобів. Якщо глосит є симптомом інших системних патологій, показане лікування основного захворювання.

Купити ліки від глоситу можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на препарати при глоситі вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Дієта при глоситі

Хворим не рекомендовано споживати гострі і солоні страви. Варто надавати перевагу овочевим і м’ясним пюре, бульйонам, перетертим супам, слизовим кашам, трав’яним відварам.

Профілактика глоситу

Перше правило – ретельна гігієна ротової порожнини, використання зубних щіток зі спеціальними пластинами, накладками або щіточками для чищення язика, які здатні видаляти залишки їжі і запобігати розмноженню бактерій.

Друге правило – стежити за станом здоров’я в цілому, регулярно відвідувати стоматолога і оториноларинголога, дотримуватися здорового способу життя.

Список використаної літератури

1. Модина Т., д-р мед. наук, проф. кафедры челюстно-лицевой хирургии и стоматологии Института усовершенствования врачей Национального медико-хирургического центра им. Пирогова, Москва; Шумский А., д-р мед. наук, проф., зав. кафедрой стоматологии Самарского медицинского института «РЕАВИЗ», Самара; Мамаева Е., д-р мед. наук, доц. кафедры стоматологии детского возраста ГОУ ВПО «Казанский государственный медицинский университет Росздрава», Казань; Железняк В., ассистент кафедры челюстно-лицевой хирургии и стоматологии Самарского военно-медицинского института, Самара // Диагностика и лечение различных форм десквамативного глоссита.
2. Волкова М.Н. Заболевания слизистой оболочки рта: учебно-методическое пособие / М.Н. Волкова, Ю.П. Чернявский, Н.А. Сахарук, Ю.Р. Еленская. – Витебск: ВГМУ, 2016. – 236 с.

Поширені питання про глосит

У якому віці найбільш ймовірний розвиток глоситу?

Це захворювання може розвинутися як у дітей, так і у дорослих.

Чим небезпечний хронічний глосит?

Систематичними загостреннями. З часом людина відчуває більш виражений дискомфорт під час ковтання, втрачає здатність чітко говорити. Окрім того, зростає ризик формування флегмони чи абсцесу.

Як довго треба лікувати захворювання?

Катаральний глосит за умови правильного лікування минає за кілька днів. У разі гнійного запалення знадобиться більше часу для оперативного втручання та проведення антибіотикотерапії.

Які засоби є найбільш ефективними?

Потрібно ретельно проводити санацію ротової порожнини. Призначення препаратів для лікування глоситу обумовлене видом збудника. Тож лікування повинен призначати лікар. Самолікування не рекомендоване.