Ендометріоз

Ендометріоз

Ендометріозом називається захворювання, при якому ендометріальна тканина, що вистилає внутрішню поверхню матки, починає рости за її межами. Найчастіше патологічні вогнища виявляються в яєчниках, фалопієвих трубах, зовнішній поверхні матки, але при важкому перебігу хвороби можуть також бути наявними в кишечнику, діафрагмі, легенях та інших ділянках тіла.

Ендометріальна тканина, що розвивається за межами матки, виконує ті ж функції, що й нормальний ендометрій. Наприкінці яєчникового циклу вона товщає, під час менструації розпадається, відбувається кровотеча. Оскільки частки ендометрія не можуть покинути тіло, вони залишаються всередині, нерідко викликаючи запалення в розташованих поруч органах. Цим і пояснюється основний симптом ендометріозу — періодичний або постійний біль у животі. Крім цього, запальний процес, викликаний патологічними вогнищами ендометріальної тканини, призводить до таких ускладнень, як спайки в черевній порожнині й безпліддя. 

Ендометріоз: причини

Дотепер точно невідомо, що провокує захворювання. Але існують фактори, що збільшують ризик його розвитку. До них належать:

1. Ретроградна менструація. Порушення, при якому частина менструальної крові не витікає з тіла, а рухається нагору по маткових трубах і потрапляє до порожнини таза. У крові можуть міститися ендометріальні клітини, які в деяких жінок осідають на поверхні тазових органів і починають рости.
2. Генетична схильність. Наявність родичів першої лінії, які страждають від ендометріозу, підвищує ймовірність розвитку цього захворювання. 
3. Імунні захворювання. При деяких розладах імунна система втрачає здатність знаходити й руйнувати тканину ендометрія, що росте за межами матки.
4. Гормони. Дослідження підтверджують, що існує зв’язок між підвищенням рівня естрогену й розвитком ендометріозу.
5. Хірургічні втручання. Під час хірургічних втручань, таких як кесарів розтин або видалення матки (гістеректомія), фрагменти ендометріальної тканини можуть потрапляти до черевної порожнини.

Інші потенційні фактори ризику:

• ранній початок менструацій ( до 11 років);
• пізня менопауза;
• короткий яєчниковий цикл (менш ніж 27 днів);
• рясні та тривалі менструації (більш ніж 7 днів);
• відсутність вагітностей;
• низька маса тіла;
• аномалії будови репродуктивного тракту чи будь-який стан, що перешкоджає нормальному відтоку менструальної крові з організму.

Захворювання може початися в підлітковому віці та тривати після менопаузи.

Ендометріоз: симптоми й ознаки

Найпоширенішою ознакою хвороби є біль. Як правило, пацієнтки відчувають біль під час:

• менструації (дисменорея);
• статевого акту (диспареунія);
• дефекації (дисхезія).

Болі при ендометріозі бувають постійними чи циклічними (стан жінки погіршується в період менструації). Виразність больового синдрому не відображає ступінь важкості захворювання. Жінки з легким внутрішнім ендометріозом можуть страждати від сильних болів, водночас пацієнтки із множинними чи великими вогнищами навіть не підозрюють про захворювання. Спостерігаються й інші симптоми: 

• здуття живота;
• запори;
• кров у сечі;
• болюче сечовипускання.

Характер симптомів багато в чому залежить від локалізації патологічних вогнищ. У деяких жінок захворювання протікає важко, а в інших ніяк себе не проявляє. Проте згодом хвороба прогресує, що призводить до погіршення стану жінки.

Ендометріоз: діагностика

Єдиним способом підтвердити діагноз є лапароскопія — операція, під час якої спеціальний хірургічний інструмент із мікровідеокамерою на кінці вводиться в черевну порожнину. За його допомогою лікар оглядає органи малого таза й шукає ознаки хвороби. Ендометріоз на УЗД виявити складно, однак цей метод може використовуватися для планування операції. Під час хірургічного втручання лікар оцінює ступінь важкості захворювання:

• I (мінімальний) — кілька поверхневих вогнищ;
• II (легкий) — більш глибокі вогнища;
• III (помірний) — багато глибоких вогнищ, невеликі кісти на одному чи обох яєчниках;
• IV (важкий) — велика кількість глибоких вогнищ, великі кісти на одному чи обох яєчниках, численні щільні спайки.

Визначення ступеня ендометріозу відіграє важливу роль під час вибору терапевтичної тактики. Тому діагностикою захворювання повинен займатися досвідчений фахівець. 

Лікування ендометріозу в жінок

На початковому етапі проводиться фармакологічне лікування, спрямоване на поліпшення якості життя пацієнтки за рахунок зменшення болю, запобігання подальшому прогресуванню захворювання і відновлення фертильності (здатності зачати дитину). Тип лікування підбирається індивідуально, з урахуванням важкості симптоматики, репродуктивних планів хворої, а також наявності супутніх захворювань. 

Естроген-прогестагенна терапія

Припускає застосування комбінованих протизаплідних таблеток. Вони пригнічують проліферацію (розростання) клітин ендометрія і спричиняють руйнування вже наявних. Лікування допомагає зменшити пов’язану з ендометріозом біль. Як приклади препаратів цієї групи можна навести:

• «Ярина»;
• «Мідіана»;
• «Жанин»;
• «Три-регол»;
• «Діане-35».

Пацієнтки приймають гормони циклом (менструація буде наступати через кожні 28 днів). У разі неефективності цього підходу таблетки можна використовувати на постійній основі. 

Прогестагенні препарати

Це лікарські засоби, які вводять організм жінки у стан «псевдовагітності», за якого вироблення естрогену пригнічується, а ендометрій атрофується: 

• «Норколут»;
• «Депо-Провера»;
• «Візан»;
• «Дієногест Алвоген».

Ці препарати, що призначаються при ендометріозі, добре переносяться хворими й можуть використовуватися протягом тривалого часу без перерв. Такий метод лікування підходить для пацієнток, які не планують вагітність, але хочуть зменшити біль. 

Агоністи гонадоліберину

Аналоги гормону, що секретується гіпоталамусом, — гонадоліберину (ГнРГ). Він відповідає за стимуляцію вивільнення фолікулостимулюючих (ФСГ) і лютеїнізуючих гормонів (ЛГ) з гіпофіза. Агоністи ГнРГ регулюють вироблення естрогену в яєчниках шляхом зв’язування з рецепторами гіпофіза. Вони спричиняють зниження рівня естрогену й настання стану «псевдоменопаузи». Найвідоміші засоби для лікування ендометріозу цієї групи:

• «Гозерелін»;
• «Лейпрорелін».

Медикаментозна терапія цими препаратами допомагає зменшити біль, але не повинна тривати більш ніж пів року. Після завершення цього періоду підбирається інший вид лікування.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Це різнорідна група лікарських засобів, що мають протизапальну, жарознижувальну й анальгезуючу дію. Їх можна використовувати для полегшення болю при ендометріозе:

• «Диклофенак»;
• «Індометацин»; 
• «Вольтарен»;
• «Ібупрофен».

Препарати цієї групи краще приймати до початку менструації. 

Хірургічне лікування ендометріозу

Питання про проведення операції розглядається при важкому перебігу захворювання, коли гормональна терапія не допомагає чи в жінки наявні проблеми з фертильністю. Під час операції лікар виявляє і видаляє всі патологічні вогнища. Після операції, якщо пацієнтка не планує завагітніти, лікування ендометріозу гормонами відновлюють.

Профілактика

Захворюванню не можна запобігти, але можна зменшити ймовірність його розвитку, знизивши рівень гормону естрогену в організмі. Цьому сприяє:

• прийом протизаплідних таблеток;
• регулярні заняття спортом;
• обмеження вживання алкоголю і кофеїну.

Поговоріть зі своїм лікарем про методи, що допомагають зберегти жіноче репродуктивне здоров’я.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про ендометріоз